Луцьк. Твоє приємне відкриття

Навпроти будинку театру розташований Свято-Троїцький кафедральний Собор.

У цьому місці вже протягом сотень років були розташовані духовні об’єкти. Неподалік був розташований костел Святого Хреста — за певними даними перший католицький костел міста. У 1643 році Агнєшка Станішевська подарувала землю поблизу костелу Святого Хреста ордену бернардинів, які саме з’явились у місті. Вони заснували тут монастир. Агнєшка Станішевська передала в опіку бернардинам шпиталь та сусідню кам’яницю. Дещо згодом, у 1648 році костел і монастир був зруйнований нападом козаків. Монастир пограбували та підпалили, меблі, вівтар, дзвони, ікони та коштовності порубали. Бернардини повернулись до міста, але зазнали ще однієї пожежі у 1696 році. Цього разу костел підпалив органіст, щоб приховати крадіжку. Після стількох невдач розпочалось будівництво мурованого монастиря. Дещо згодом перебудували і костел, який тепер мав форму троянди. Будівництво завершилось у 1789 році. У 1853 році бернардини були змушені покинути місто. Храм лишився парафіяльною святинею луцьких католиків до 1864 року, коли його передали православним, яких у місті було лише біля 5%. Собор перебудовували під керівництвом 13 архітекторів та проектантів та освятили у 1880 році. Відтоді він був головною православною святинею Луцька.

На цьому перехресті ми зробимо невеличке відхилення від маршруту та спустимось вулицею Кривий Вал праворуч до вулиці Богдана Хмельницького, на якій є також багато цікавого. Але ми лише зустрінемось із патроном міста — св. Миколаєм, пам’ятник якому стоїть перед Луцькою міською радою. Будинок міськради спорудили у 1930-х роках та розмістили тут пошту та телеграф. У радянські часи у цьому приміщенні почала працювати міська рада.

Навпроти магістрату — оздоблений рельєфами та колонами будинок Волинського обласного академічного театру ляльок. Приміщення було побудоване у 1890 році і до 1975 році тут діяв драматичний театр. Після його перенесення у нове приміщення на Театральному майдані, тут вирішили заснувати театр ляльок. До сьогодні він тішить луцьких малят яскравими виставами, а також здобуває численні нагороди на міжнародних конкурсах.

Пройшовши вулицю Лесі Українки, ми опиняємось на майдані Братський міст. Справжнього мосту тут немає вже давно, що є результатом значних перемін, яких зазнало місто від часів свого заснування. Але почнімо від тисячолітньої давнини, адже зараз ми стоїмо саме перед входом до Старого Міста. Одна із версій походження назви міста підкреслює положення історичної частини міста у вигині Стиру, який мав форму лука. З іншого боку Луцьк омивався річкою Глушець. Таке положення творило із міста неприступний острів, оточений з усіх боків ріками та непрохідними болотами. У древні часи міст через Глушець, який протікав у цьому місці, сполучав центральну частину із передмістям. Коли ж у XV столітті тут спорудили в’їзну браму, на березі виникла торгова площа. Міст через Глушець був місцем прощання із Луцьком. Традиційно, подорожуючі кидали у русло річки якусь річ, аби згодом повернутись до міста. Наприкінці 1920-х значну частину Глушця осушено, однак лишився символічний міст. Ще більших перемін місто зазнало у 1960 році, коли на роздоріжжі облаштували кільце та зруйнували старий міст. Сучасний вигляд майдан отримав п’ятьма роками пізніше.

Вулицею Данила Братковського доходимо до костелу свв. Петра і Павла. Будівництво цього храму та колегіуму, який до нього прилягає, відбувалося протягом 1616-1639 років за проектом італійського архітектора Джакомо Бріано. Колегіум та костел були збудовані на потреби єзуїтів. Спочатку архітектура була ренесансною, однак вигляд храму багато разів трансформувався після міських пожеж. Загалом храм – це базиліка на основі грецького хреста з обхідними галереями та двома вежами на кутах головного фасаду. Центральною у фасаді святині є скульптура Божої Матері, яка стоїть на земній кулі та бореться зі змієм. На нижньому ярусі обабіч входу знаходяться скульптури святих Петра і Павла. Особливість костелу полягає у тому, що він мав і оборонну функцію. Адже його зводили на місці колишньої в’їзної вежі Нижнього (Окольного) замку таким чином, щоб його стіна замінила фрагмент муру. Інтер’єр храму також дуже багатий: полотна, епітафії, розписи на стінах, старовинні меблі, скульптури та барельєфи. У костелі є по три бічні вівтарі з кожного боку, а також Великий вівтар та вівтар каплиці Пресвятих Тайн. Славиться костел і своїм органом та неперевершеною акустикою — часто тут відбуваються концерти класичної музики. Богослужіння у костелі проводиться польською та українською мовами.

Повернімось на перехрестя, із якого ми почали дорогу до синагоги. Тут високими шпилями пнеться до неба лютеранська кірха. Неоготична зі стрімким шпилем лютеранська кірха є однією з найбільш ефектних споруд сучасного Луцька. Цю споруду збудувала в 1906-1907 роках церковна громада німецьких колоністів. Від часів побудови вона виконувала роль одного із головних храмів німецьких колоністів Волині. У радянські роки тут розташували архівні приміщення. Згодом занедбаний храм перейняли євангелісти.

На перехресті повертаємо ліворуч і вже незабаром бачимо мури ще одного «замку». Насправді ця фортифікація — синагога, а її товсті стіни та готовність до оборони невипадкові — луцькі євреї отримали привілей на будову синагоги від Сигізмунда ІІІ. Однак, король поставив їм дві умови — храм повинен бути нижчим від головного костелу, а також повинен мати змогу захищати місто від можливих навал. Сьогодні у приміщенні синагоги спортивний клуб, тому вона, як і усі із близько 50 єврейських святинь, які у різний час існували в Луцьку, втратила своє первинне призначення.

Праворуч від костелу є вхід до підземель. Небагато є у світі таких розбудованих під землею міст, як Луцьк. Його підземелля часто мають навіть три, а за деякими версіями навіть чотири яруси. Саме підземні ходи допомагали лучанам витримувати довготривалі навали, адже вузькими коридорами можна було виходити до Стиру та поповнювати запаси води. Однак кажуть, що переходи були інколи такими вузькими, що навіть дві людини не могли розминутись. Одне із приміщень займав підземний храм, стіни якого оздоблюють фрески та латинські написи. Є і трапезна і каплиця з похованнями, а також в’язниця. Особливий спосіб катувань існував для тодішніх ув’язнених. Їм не давали втамувати спрагу попри те, що саме біля них набирали воду у підземній криниці. Кажуть, що Луцьк підземними ходами був сполучений із Шепельським і Жидичинським городищами та навіть Олицьким замком, що знаходяться за межами сучасного Луцька.

І ось нарешті ми стоїмо перед В’їзною вежею Луцького замку. Це гордий свідок історії міста, який витримав чимало пожеж, нападів та просто негод. Луцький замок складався із двох частин. Це Верхній замок, збережений до сьогодні у доброму стані, та Нижній, або Окольний замок, від якого лишились лише деякі фрагменти стін, вбудовані у інші споруди та одна із його восьми веж — вежа Чарторийських. Варто зазначити, що Луцький замок здобув перше місце у Всеукраїнському конкурсі «Сім чудес України: замки, палаци, фортеці» у номінації «замки» Історія мурованого замку нараховує понад 600 років. Раніше на пагорбі у луці Стиру розташовувалась дерев’яна фортеця. У 1340-1384 роках князь Любарт розпочав будівництво фортеці. Замок має три високі прямокутні вежі: В’їзну, Стирову та Владичу. Для відвідувачів відчинені лише дві — В’їзна, на яку можна піднятись із екскурсоводом, та Владича, де розташований музей дзвонів. Окрім того у приміщенні колишнього суду на замковому подвір’ї діє художній музей, є також музей книги у приміщенні колишньої канцелярії.

Посередині замку колись стояла перша церква Луцька — церква Йоанна Богослова. Досі тривають розкопки, які відкривають все нові таємниці історії Луцького замку. Але окрім історії, замок може розповісти чимало легенд. Так, одна легенда розповідає про скарби приховані у мурах замку. У одному з боїв за Луцьк вороги поранили князя. Помираючи, він звелів зібрати всі коштовності, заховати в замкових мурах і закляв їх: «Скарб принесе нещастя кожному, хто знайде його й захоче приберегти для себе. Він повинен служити лучанам». Подейкують, що й донині тут знаходять коштовності. Однак варто пам’ятати, що того, хто натрапить на скарб і присвоїть, переслідуватимуть невдачі доти, доки не віддасть його на благо міста. На території замку регулярно проводяться різноманітні культурні заходи – фестивалі, концерти, виставки, лицарські турніри. Однією із візитівок Луцька стало арт-шоу «Ніч у Луцькому замку», що відбувається щороку у червні та збирає митців, ремісників, музикантів, театралів та, звісно, усіх охочих відчути чар ночі у замкових мурах.