3 павільйон ВДНГ.
Проект створювався з метою представити розвиток, трансформацію творчої думки української молоді у сучасному світі швидких змін, подвійних стандартів й сумнівних істин. На перший погляд, роботи не мають між собою зв’язків та перетинів. Так і є. Це лише можливість подивитися й відчути експозицію з точки зору медіумів сучасної культури і суспільства на те, що відбувається з кожним із нас. Технічний прогрес, соціальні мережі, зміна й маніпуляції свідомістю через мережу, штучний інтелект та штучна плоть, ідеальна картинка, як культ, асексуальність та віртуальна любов, війна, підкорення інших територій й вимірювань, переосмислення себе в загальному бажанні переосмислити усе й одразу, глобалізація і урбанізація, надія на зміни через викривлення або доповнення реальності. Коли, як не зараз, стає доречним говорити про розширення діапазону мислення сучасних українських художників та впевнену інтеграцію у світовий художній фрейм.
Учасники: Олексій Зайцев, Іван Полтораченко, Віталіна Боярська, Марія Крутоголова, Ірина Гнатенко, Дар’я Філіппова, Маша Романенко, Анна Мананкіна, Надія Смирнова, Богдан Кухарський, Марина Москаленко, Ольга Федорова, Богдан Піліпушко, Віолетта Нагірна, Олексій Ревіка, Олександр Вовк, Марія Магола, Олег Піщу, Богдан Мороз, Вікторія Каштанова-Калашник, Наталія Лісна, В’ячеслав Фокін, Патриція Півош, Тимофій Максименко, Артем Присяжнюк, Віталій Правдицький, арт-група Мутро, Іван Півдгайній, Астіан Рей, Надя Смирнова, Катя Соколова, Олена Самарська, Вальдемарт Клюзко, Сергій Задорецький, Тетяна Корнєєва.
«Важливі речі / The Important Things»
Відео, записані на флеш карти / videos recorded on a flash cards.
Послідовне фіксування свого життя, прагнення людей документувати все, що з ними відбувається, створювати величезні архіви часом непотрібної інформації.
У цій роботі використовуються флеш картки, на яких збережені документальні відеороботи, які протягом березня 2017 фіксували дрібні, буденні сцени з життя одного будинку спального району. Робота демонструє модель споживчого товариства й досліджує тенденції середнього класу: прийняття постійних норм, відсутність діалогу та мотивації, бажання консервації.
Люди, віддаляючись один від одного, занурюються у продукти двох над-індустрій: гейм- та порно-. Обидві вони виробляють контент, який дозволяє створити шкаралупу, що не дозволяє спілкуватися зі світом. Набагато простіше у такій ситуації завантажити порно-фільм або шутер, у той час як познайомитися з іншою людиною або просто вийти з дому у світ реальності — набагато важче.
Об’єкт, представлений у цій роботі — чорний жіночий манекен. Колір обрано не випадково: по-перше, чорний — це не «реальний» колір людського тіла, а яскраво-фальшивий, а по-друге, чорний — це класичний колір ігрового джойстика.
До того ж, манекен не має ані голови, ані рук з ногами, проте, містить «важливі» для секс-індустрії деталі. Ці «деталі» прикриваються символами, які можна побачити на ігровому джойстику.
Проект створено з метою висвітлення питань, що стосуються практики використання симуляцій, ставлення до людського тіла як до об’єкта, та створення соціальних бар’єрів за допомогою віртуальності.
Цикл «Крила»
Відомі українські літератори постають міфологічними крилатими істотами, втіленням свого поетичного таланту.
Метою робіт є бажання відкрити їх справжню художню сутність, риси таланту, який не відповідає звичним людським образам: Леся Українка з її акварельною легкістю, плавністю і чистотою; самоіронічний Богдан-Ігор Антонич; драматична і відверта Ольга Кобилянська.
Цикл «Сковорода»
Ряд художніх робіт за мотивами творчості великого філософа, художня спадщина якого, є тим садом, який у свідомості кожної людини, що здатна мислити, і дає йому точку опори для перемоги над внутрішніми демонами.
Роботи виконані в техніці колаж.
Періодичний перформанс і вокальне шоу ‘Round and Round’ піднімає питання про значущість художника. Які критерії відбору, умови кастингу і хто перебуває в жюрі? Форма народилася після відвідування Центру Довженка, після бесіди з кураторами дитячої зони. Дитячий манеж був перетворений на циркову арену, спільним завданням якої були розвага, ізоляція, обмеження (свобода в конкретних умовах). Проте концентрація від центру арени йшла до країв, залишаючи середину порожньою. Художник стоїть спиною до аудиторії між декількома секторами, тим самим децентралізовуючи «сцену», а також саму структуру шоу (створюючи медіа-цирк).
«Список важливих невиконаних справ»
У кожного з нас накопичуються важливі невиконані справи, на які у нас так і не вистачило поки часу. З’їздити до бабусі або пересадити улюблену квітку, викинути старі речі або прочитати таку потрібну книгу. У кожного є можливість записати важливу невиконану справу на стікері та приклеїти на робоче місце, яке знаходиться перед вами. І напевно в самий найближчий час у вас з’явиться можливість виконати вашу важливу справу.
Також, в рамках проекту відбулися кілька перформансів, одним з яких став перформанс ‘Aophone’ або Cінтезатор з живих людей від арт-групи «Мутро» (9, 10 вересня, 16.00)
«Аoфон» заснований на принципі зворотної еволюції технології з використанням людського потенціалу замість механізмів. Клавіатура складається з семи людей, кожен з яких постійно видає звуки через маску на обличчі. Кожна маска, в свою чергу, пов’язана ниткою зі столом, за допомогою якого контролюється звук. Інструмент відкритий для публіки — кожен може зіграти.
Проект вже був презентований у Валенсії, Берліні, Кракові.
Aophone | Krakow Poland 2017 www.youtube.com/watch?v=P4EYZmvvVY0&app=desktop