Прилуки. Подорож на вихідні

Автор статті: Marina - 28 липня 2017 року

Якщо ви проживаєте у столиці та шукаєте, де б цікаво провести час на вихідних, маємо для вас гарну новину. За півтори години їзди від Києва розташовані Прилуки — невелике місто в Чернігівській області, де збереглось чимало архітектурних та історичних пам'яток.

Планувати подорож можна на один день, маршрутки виїздять орієнтовно щопівгодини від метро Чернігівська. Для неспішного огляду цього районного центру вам вистачить пів дня, у другій половині можна поїхати у Густинський монастир, він — за 10 кілометрів від міста.

 

Пам`ятки козацького бароко

У центрі Прилук розташовані кілька пам’яток козацькою доби: найстарішою є полкова скарбниця, що була побудована 1714 року прилуцьким полковником Гнатом Ґалаґаном для зберігання полкового скарбу, клейнодів і зброї.

Полкова скарбниця

 

1989 року будівлю відреставрували. У скарбниці попри її невеликий розмір, товщина стін становить 1 метр, на торцях високі барочні фронтони, що незвично для такої невеликої споруди, фасади теж оздоблені декоративними елементами.

У стилі бароко побудовані і полкова Спаська церква з високою мурованою дзвіницею та невелика однонефна церква Святого Миколая-Чудотворця, яка знаходиться неподалік від неї.

Спасо-Преображенський собор

 

Спаська церква була побудована 1720 року за кошти Гната Ґалаґана. Церкву Святого Миколая відреставрували після пожежі на початку 19 століття, додавши елементи стилю ампір.

Церква Святого Миколая

 

Прилуцький класицизм

З 19 століття походить собор Різдва Пресвятої Богородиці, побудований Федором Заболоцьким у стилі класицизму в 1806—1817 роках. На стінах всередині храму збереглись залишки олійного розпису початку 19 століття, які, на жаль, можна сфотографувати лише з дозволу священика (який буває там не завжди).

Собор Різдва Пресвятої Богородиці

 

Поряд розташований пам`ятник Володимиру Мономаху, присвячений першій згадці про Прилуки у його «Повчанні… ».

Майже усі пам`ятки у місті розташовані недалеко одна від одної, тому до наступної історичної будівлі йти всього кілька хвилин. Це споруда, яка обов`язково приверне вашу вагу Стрітенський мурований собор, побудований 1889 року за кошти міського голови Івана Дедіна. До наших днів зберігся не у первісному вигляді у 1960-і роки його переобладнали і відкрили тут краєзнавчий музей. У 2007 році повернули громаді, наразі вона належить Густинському Свято-Троїцькому монастирю. Цікаво, що собор в дечому схожий на Пархомівську церкву (Володарського району Київської області), декором у зовнішньому оздобленні храму слугує сама цегла.

Стрітенський собор

 

Заснування Густинського монастиря

Після огляду цих сакральних споруд в центрі міста радимо вирушити до Густинського монастиря, який раніше розташовувався на острові. Маршрутні автобуси курсують туди лише у неділю, тому варто скористатись послугами таксі (вартість проїзду станом на весну 2017 становила 110 грн в один бік). Засновником монастиря був ченець Йоасаф, який разом з ієромонахом Афанасієм у далекому 1600 році прийшов з Афонської гори і з благословення Єлисея Плетенецького, настоятеля Києво-Печерської лаври, оселився тут для усамітнення. Острів, на якому осіли ченці, був оточений густим віковим лісом, що і дало назву місцевості — Густиня.

Миколаївська надбрамна церква

 

Окрім того, що для монастирів обирали відлюдні місця, з них відкривалися мальовничі краєвиди. І ця характеристика, безперечно, стосується і Густині. Монастирські будівлі розташовані на узвишші, неподалік протікає річка Удай. Спостерігати в погожий сонячний день, сидчи біля води, як сонце відбивається від золотих бань церков неймовірна насолода. Згадайте ще про відсутність міського шуму, автомобілів та інших «принад» мегаполіса і ви отримаєте все для того, щоб відволіктись від щоденних турбот.

У Густинському монастирі доживали віку багато козаків, що йшли у ченці, коли вже не могли брати участь у битвах. З часу свого заснування він пережив кілька великих пожеж, зокрема пожежа 1671 року знищила головну тут Троїцьку церкву, дзвіницю, келії та побутові будівлі. Залишилися тільки Успенська трапезна церква, церква Петра і Павла. До 1672 року зведено нові будівлі замість знищених, а в 1674 – 1676 роках на кошти гетьмана Івана Самойловича було розпочато будівництво нової великої кам'яної п'ятиглавої Троїцької церкви, яка існує і донині. На жаль, всі розписи всередині цього храму — сучасні.

Свято-Троїцький собор

 

Розквіт та ліквідація монастиря

Наприкінці 17 століття Густиня розвивалась найактивніше: завдяки прилуцькому полковнику Дмитрові Горленку навколо монастиря побудували високі цегляні мури з брамами й баштами, з`явились кам'яні надбрамні церкви — Миколаївська й Петропавлівська, що збереглись до сьогодні. Про монастир дбали гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа.

У середині 18 століття Густині належало більше трьох тисяч десятин в Чернігівській губернії та більше трьох тисяч селян. Вона поступалася багатством лише Києво-Печерській лаврі. Але Катерина II указом 1786 року перевела її до розряду «позаштатних», а згодом і зовсім ліквідувала. У 1793 році Густинський монастир закрили.

Петропавлівська церква

 

1845 року архітектурні й історичні пам'ятки стародавньої обителі змалював Шевченко, готуючи альбом «Живописна Україна». На цих зображеннях бачимо, що будівлі церков все ще місцями поруйновані. У 1845 році на території монастиря був похований генерал-губернатор Малоросії князь Микола Рєпнін. Згодом під Трапезною церквою був влаштований родинний склеп Рєпніних-Волконських, під Троїцькою церквою є склеп Горленкових та Марковичів.

Після багатьох перебудов на території Густинського монастиря незмінною залишилась лише Троїцька церква, інші зазнали численних змін, мури теж не збереглись і були відновлені значно пізніше.

З 1920 до 1941 року тут була дитяча колонія, 1924 року святиню закрили. 1993 року вона відновила свою роботу, зараз діє як жіночий монастир УПЦ МП. Нам пощастило під час подорожі поспілкуватись із ігуменею монастиря та його послушницями. Вони зустріли нас доволі привітно та потішились, що туристи цікавляться їхньою обителлю. Що нас здивувало: монахині не цураються світського життя і радо рекомендували нам кав’ярню у Прилуках зі смачною кавою і місця, про які ми не знали або ще не встигли відвідати.

 

Світська історія міста

У Прилуках збереглись також варті уваги світські будівлі: маєтки багатих купців та міщан з оригінальними фасадами та громадські споруди – колишня жіноча гімназія, театр.

Садиба українських меценатів Тарновських

Садиба українських меценатів Тарновських

Маєток міського голови, купця Кисловського, побудований у стилі модерн

 

Гуляючи вулицями міста, не втримались, щоб не сфотографувати будинки із яскравими віконницями, такими характерними для цього регіону.

Ще одна варта уваги сакральна архітектурна пам`ятка Іванівська мурована церква з дзвіницею, побудована 1865 року у тодішньому передмісті Прилук. Наразі проводяться роботи із її реставрації.

Іванівська церква

 

Із видатних особистостей, що походять із цього районного центру письменник і вчений Павло Білецький-Носенко, актор Микола Яковченко, художник Олександр Івахненко.

Міський Будинок культури

 

Дякуємо, що подорожували разом із нами сторінками цієї статті та запрошуємо відвідати Прилуки — вони неодмінно вам сподобаються!

 

Текст і фото: Мар'яна Хемій

Читайте також: