Наймістичніший та найпрекрасніший об’єкт України — Підгорецький Замок — замок, в якому живе привид.
Вперше я тут побувала близько десяти років тому. І ще тоді відчула особливу енергетику цього місця. Людей тут завжди мало, з усіх боків замку відкриваються безмежні простори, до самого горизонту, не видно жодного будинку, будівлі, дороги… Наче опиняєшся на якомусь загубленому клаптику Землі, далеко від всієї цивілізації.
Замок неймовірно красивий, хоча його фасади сильно роздерті часом. Але це не псує його, а навпаки додає благородну вінтажну харизму.
Люди обурюються, що Замок досі не відреставровано, але мені здалося, що Він не підпускає поки до себе нікого з тих часів, коли його покинув останній власник.
А тепер про містику. У ці відвідини в замку не було жодної людини крім двох служителів, які пустили нас на територію. Я опинилася з замком наодинці, і це були чарівні моменти — він розповідав мені свої історії…
Повернувшись, я хотіла розпочати роботу над обробкою фотографій. І одразу почала. Але промучавшись два дні, вирішила відкласти це заняття на деякий час — нічого не виходило, крім одного кадру. Руки потягнулися до найтемнішого зображення. Все відбувалося само собою. Відредагувавши цю фотографію, я наклала на неї симпатичний привид дівчини в білій сукні. Навіщо? Не знаю. Мені так закортіло. Яке ж було моє здивування, коли я стала читати інформацію про Підгорецький замок в інтернеті.
У замку живе привид — дівчина в білій сукні. Привид час від часу дає про себе знати — з’являється на фотографіях і залишає написи, відвідувачі чують зітхання і стогони. Згідно з легендою це привид дівчини, яку замурував в стіни її чоловік, один з колишніх власників замку.
З того часу привид намагається привернути увагу, щоб витягли останки тіла зі стін та поховали належним чином. Чимало дослідників аномальних явищ приїжджало сюди в пошуках примари. Тут навіть знімали один з випусків «Битви екстрасенсів». Завданням було вказати, де саме замурована дівчина. Доказів існування примари накопичилося за останні 200 років дуже багато.
У це можна вірити або не вірити. Я завжди вірю в те, що бачу та відчуваю сама. У мене з цим замком свої відносини. Вам можу тільки сказати, що він мені дуже подобається, хоча з фотографіями виявилося не просто. На всіх фотографіях у замку різний колір — то пісочний, то рожевий, то жовтий, то болотний або просто сірий. Я намагалася привести всі фотографії до більш-менш однаковому кольору стін, але потім зрозуміла, що замок змінює колір, як хамелеон, і нехай він залишається таким, як є.
Текст та фото: Олена Шавловська
