Протягом останніх двох місяців в центрі Харкова було помічено двох чоловіків середнього віку, що, за словами очевидців, переміщуються містом на велосипедах, розміщуючи в міському просторі розписані тарілки.

Що це? Відкритий музей? Стріт-арт? Перфоманс? Блюзнірство? Чи хуліганство?

З‘ясувалося, що винуватці пригоди ніхто інші, як відомі митці Владислав Краснощок та Володимир Туровський, що погодилися пояснити, що це все означає. 

Владислав: “Два місяці тому на барахолці у Володимира Туровського я побачив чашки та тарілки з написом «барахолка», поцікавився технікою. Він пояснив, що на емаль наносяться акрилові фарби, які потім запікаються в духовці. Також розповів про художника Миколу Суєтіна, який в 20-ті роки ХХ століття разом з Казимиром Малевичем розробляв супрематичний дизайн фарфорових виробів, забезпечивши масовому глядачу доступ до “нового” мистецтва. 

Я розпочав експеримент на старих тарілках, згодом робивши ще не одну закупівлю. Ця робота мене захопила. Згодом виникла ідея розмістити їх в міському середовищі. Володимир мене підтримав.”

За цей проміжок часу Владиславу та Володимиру вдалося знайти місце для близько 30 об‘єктів. Їх роботи можна побачити на Сумській та Пушкінській вулицях. Проте саме на Римарській (поблизу філармонії) більша частина експонатів вціліла. Відношення перехожих до робот митців різне. Перші милуються, другі знищують, треті крадуть… Наразі для огляду недоступно 12 тарілок. Поки що не вирішено, чи відновлюватимуть їх. 

Різномаїття сюжетів вражає: портрети відомих особистостей, колажі, цитати, мотиваційні вирази — в духовку потрапило не менше 100 тарілок. Володимир так висловився щодо цього: “Не існує стьобу без мистецтва, а мистецтва без стьобу”

Тарілки в стріт-арті, супрематизм та акрил…

Два митці, які, здавалося б, зовсім про різне.

Неочікувана, але сильна колаборація. 

Культурні та туристичні маршрути Харковом доступні за посиланням.