Знайомтеся, перед Вами перший в Україні арт-сквот, який отримав назву ‘ArkSquat’ (від ‘ark’ c англ. — «ковчег»). Тема потопу є домінуючою на всіх локаціях GogolFest 2017. Навіть фасад прикрашено мандалою, яка довго створювалася, та яку буде знищено… Разом з будівлею.

Художники: Aleksandr Liapin, Dmitry Korsunn, Roman Selsky, Lyuda Lual, Дмитро Опенько, Таня Вирозуб, Daria Zaseda, Tubeletz Dmytro, Віталій Правдицький, Alexsandr Yatsenko, Yaroslav Golubchik, Bohdan Bunchak, Алексей Леонов, Дмитро Дорогостайський, María Volkova, Olimana Gurimanaaa, Євген Коршунов, Олексій Шевченко, Sergey Lebedev, Olegg Kulay-Kulaychuk, Igor Polischuk, Igor Belsky, Igor Belsky, Юлія Бельська, Anatoly Shynkarov, Jeka Kotenko, Marina Timchenko, Андрій Прахов.

 

419

Володимир Гесфер (Pokrovets) ‘Digital Bath’

Це захоплення реального об’єкту цофровою подобою реальності.

Автор використовує символи для позначення того, як він сприймає соцмережі, SMM-технології, рекламу і популярність в WEB. За допомогою своєї роботи він хоче поділитися цим знанням із глядачами.

Сучасна людина щодня приймає ванну з цифтової інформації, що промиває мозок.

Автор не намагається сказати, це погано чи добре. Він робить зріз сучасності, як сторонній глядач.

 

414

Це моноліт під назвою «Людина Нуль», історія «Людини Нуль», абсурдистсько-науково-фанстична історія, яку вигадали.

Автор історії та колажів — Ефетуждер.

«В нас запланована презентація музично-візуальної історії. Ми винесемо її за межі сторінки…»

 

413

У перформансі «4.13» Юлія та Ігор Бельські досліджували, чи нормально почувається глядач, потрапляючи в замкнутий простір нормального простору. Чи залишиться простір нормальним в разі зіткнення? Це питання ми вирішуємо експериментально.

Перформанс «Cucaracha» від арт-групи «Каперусіта Роха» присвячений психологічної проблематики жіночої самотності, в якому винна сама жінка. Вона заточена під самотність. Вона залишиться одна до тих пір, поки не вимете мітлою червоних тарганів зі своєї голови, поки не перестане вважати, що весь світ їй щось винен.

«4.13» Юлія та Ігор Бельські

В перформансе «4.13» Юлия и Игорь Бельские досліджували, чи нормально почувається глядач, потрапляючи в замкнутий простір нормального простору. Чи залишиться простір нормальним в разі зіткнення? Це питання ми вирішували експериментально.

Ольга Гуріна (Olimana Gurimana) «Посвідка на тимчасове проживання»

Відео-інсталяція.

В роботі використовується три відео: зліва ви бачите відео, зняте на території Росії, праворуч — України, по центру — відео Місяця.

Робота створена під час поїздки в Росію на автобусі Київ-Липецьк і назад. Місце в автобусі, і в тому, і в іншому випадку – №20. Художниця перетинала кордон між двома державами, що воюють. В одній країні вона народилася і жила 27 років, там же зараз живуть батьки, брат, племінниця і найкраща подруга. В іншій країні вона знайшла себе, своїх, своє майбутнє, в яке вірить. У Росії у неї паспорт, в Україні — посвідка на проживання. Паспорт їй дали по праву народження, посвідка на проживання потрібно було заслужити, заслуговувати його потрібно щороку — податками, заявами, довідками про несудимість. У своїй роботі автор ставить собі питання, чи не так уже «правильно» видавати паспорт, ґрунтуючись на місці народження людини? Паспорт і посвідка на проживання, як і театр — винаходи людини.

Громадянин — це теж роль. Чи можна жити, не граючи в цьому «політичному» театрі, не помічаючи кордонів? Бути може, єдиний спосіб не перетинати кордон — це йти вздовж неї? Стати апотрітом або жителем Місяця? …

Tubeletz Dmytro

«Нас всіх оточує Брехня. Нам брешуть політики. Нам брешуть в магазинах, на ринках, в громадському транспорті, з екранів телевізорів. У мистецтві зараз теж дуже багато брехні. Люди звикли до цього… пристосувалися. Кохання! Тільки любов змушує нас бачити прекрасне, чарівне, інше … Відчувати почуття радості і щастя. Любов, ось, що може перемогти тотальну брехню, яка нас оточує!

Цей проект про Любов. Нове прочитання з елементами екшену. Моя мета — дати можливість глядачеві звільнитися від брехні, яка всередині. Кожен сам для себе визначає ту грань, за яку він ніколи не зайде. І ту грань, яку переступить із задоволенням.»

www.youtube.com/watch?v=RlA2dZjbjlQ&list=PL6wEFxWwSPED9xiDdoCuJVJlVOGjuHF0Q&index=2&t=5s

www.youtube.com/watch?v=O0FKFvO2_6c&list=PL6wEFxWwSPED9xiDdoCuJVJlVOGjuHF0Q&index=1

Картини, скетчі, інсталяції, перформанс, динамічне світло для створення світлових ефектів.
Живопис: Полотно. Масло.
Розмір: від 100х80см. До 30х20см.
Роки створення: 2012-2017
Інсталяції: 3 манекена.
Розмір: ширина — 70см., Висота — 185см

Андрій Прахов і його «Метаморфози»

«Метаморфози» — це відповідь на абстрактну фотографію Українського фотохудожника Андрія Парахіна. Абстрактні фотороботи наситились конкретними образами, незалежно від початкового задуму, який залишався в секреті. Вийшов паралельний потік уяв фотографа і художника.

У програмі виставки — відбулась зустріч з глядачем і створення інсталяції, яка була споруджувана на очах у глядачів, паралельно перетворюючись в перформанс. Глядач запрошений до участі.

Ідея роботи — показати перехід з видимого світу в світ невидимий, астральний. На прикладі сновидінь будуть використані образи древніх фінських зооморфних і антропоморфних ідолообразних зображень, а також православної дерев’яної скульптури.

«Метаморфози» в живопису Андрія Прахова — це відповідь на абстрактну фотографію Українського фотохудожника Андрія Парахіна (Andrii Parakhin).

Раніше основною спрямованістю живопису Андрія Прахова був міський пейзаж з постійною роботою на пленері. В останні роки тема міського пейзажу збагатилася більш філософськими сюжетами зі складною композиційною основою, написаними уже в майстерні. При цьому знання пленеру дуже допомогло в створенні робіт по пам’яті й, так би мовити, зі вторинних джерел — фотографій, гравюр, зображень стародавніх артефактів тощо. На даний момент Андрій займається розвитком теми запозичення і переосмислення канонічних форм в сучасному мистецтві. Вивчає, аналізує та застосовує у своїх роботах вже усталені форми, представляючи їх в трактуванні сучасної реальності.

Андрій Прахов народився в 1956 році в місті Великий Устюг. Згадується в літописах з 1147 року. Місце народження трьох святих. Надзвичайне красиве і мальовниче місто на закруті річки. 35 церков, включаючи монастирі — в такому середовищі не можна не стати художником.

Творча кар’єра почалася з Пермської художньої школи та Пермської академії живопису, скульптури та архітектури. Кілька років Андрій співпрацював як художник з фольклорним ансамблем Пермського Державного Університету, збагатившись знаннями народного художнього середовища, починаючи від костюма і закінчуючи розписом начиння й інтер’єру. Паралельно з творчістю встиг попрацювати мікробіологом, учителем біології та малювання, гідротехніком, пожежним, оператором ТПС і продавцем. Коли з’явилася можливість, став багато подорожувати, побував у творчих поїздках в багатьох містах Європи та Азії.

«Місто в жінці» Олександр Яценко

«Переглядаючи безліч документальних фільмів про місто і природу, я вирішив синтезувати ці образи. Жінка наснилася мені. Вона була спокійною, затишною і розслабленою, що перетікає як вічність. Тому я взяв маркери й аркуш паперу, які були у мене під рукою і почав шукати й відтворювати її образ. Переплітав лінії, наповнював їх різними кольорами. Так з одного малюнка почалася серія картин, потім скульптур та інсталяцій.

Місто в жінці.

Початок. Ми сповнені сили та впевненості. Наші бажання і задуми втілюються в реальність. Після розслаблення завжди настає активна фаза.

Вечірнє місто оживає. Нескінченний потік вулиць втрачається в мерехтливій грі кам’яних джунглів. Відбивання вітрин вражає своєю величчю і тягне вогниками нової надії. Вечірній мегаполіс радує багатомірністю вогнів. Скляні гіганти тримають небесне склепіння. Світло фар народжує довгі промені. Кидає виклик темряві.

Прагнення руху, змін. Новий погляд. Нові знайомства. Новий досвід. Нові можливості. Нове, змінює старе. Будинки-мікросхеми покривають дороги-вулиці. Мільйони з’єднань перетворюються в павутину зв’язків. Безперервний рух, перехід з одного стану в інший. Трансформація. Жіночий силует наповнюють річки, в’ються як змії на лоні природи. Вітальність жіночого начала на тлі життя мегаполісу, що пульсує. Образ жінки через своєрідне відбивання архітектоніки споруд виявляє красу її оголеного тіла, переплітається з гострими формами урбаністичного простору і трансформує його, надавши місту в цілому романтичне і ліричне забарвлення. Синтез образів оголеної жінки й скляного мегаполіса — це досвід як природа і цивілізація взаємно проникають. Це пошук їх гармонійного співіснування.»

 

412

«Локацію присвячено сну, як феномену. Ми говоримо про те, що хоч іноді треба відпочивати. Ми плануємо розмістити велике ліжко, довжиною 6 метрів. Також в цієї кімнаті буде жити зебра…»

 

411

Nick Jackson

«Я — американський письменник та художник. Зараз працюю над проектом-дослідженням — книжкою журналістських коміксів. Якщо коротко, йдеться про персональні історії 12 різних учасників ЄвроМайдану. Хотілося б, щоб усі ці люди походили із різних середовищ та ідеологічних підґрунть — мирні активісти-студенти, радикальні націоналісти, поліцейські, бабусі. Я маю на меті зобразити не лише персональну роль кожного з них у Майдані, але й існування поза цією подією. Сподіваюся, що невелике віконце у життя умовних супротивників допоможе читачам моєї книжки краще розуміти одне одного, навіть перебуваючи на різних світоглядних межах.

Моя кімната в ArkSquat — це перша нагода поділитися деякими з історій. Під час фестивалю я знову слухатиму інтерв’ю, що вже встиг взяти, і відбиратиму важливі уривки. Тексти з них зрештою вкриють стіни кімнати, а мої грубі ілюстрації допоможуть вдихнути в них життя. Гості простору також матимуть можливість послухати мої аудіозаписи.

Разом зі мною в кімнаті перебуватиме Таня Чепрасова. Художниця й арт-терапевт, під час Майдану вона співпрацювала з багатьма іншими митцями. Вона покаже роботи зими 2013-2015 років. Чимало із них уперше продемонстровано на Майдані, в Українському Домі. Пізніше їх побачили Варшава, Париж і Прага. Ці роботи відтворюють синтез української академічної школи і сучасного мистецтва, у той же час будучи артефактами історичного моменту.

Нарешті, оскільки вже в кімнаті йдеться про особисті враження різних учасників Майдану, видається доречним запропонувати і глядачам поділитися власними спогадами. Усіх запрошено малювати й писати свої історії, виражати досвід тієї химерної зими. Результати буде розміщено на стелі. Таким чином історії буквально оточуватимуть кожного гостя кімнати. Черпасова Тетяна. Я проживала Майдан як художник, як арт-терапевт. Зараз експонуємо майданівський історичній проект, академічний живопис. Це катарсичні роботи, і зараз ці історії хотілось б показати, щоб їх пам’ятали.»

 

410

Люсі Ван Дер

«Я — французький художник, ілюстратор та скульптор.

Цей проект присвячено ресурсам та експлуатації природи й людей самою людиною. «Піки» в пап’є-маше можуть символізувати людські зусилля та досягнення, прагнення завжди йти вперед, більше і швидше. Але структура порожниста і всередині розкрита структура гілок і більш дрібних форм, які здаються «робочими» там (наприклад, мурахи або піраміди, раби на кораблі або робочі в кар’єрі)

Я намагаюся використовувати матеріали, знайдені тут. Велика частина пап’є-маше зроблена зі шпалер цієї кімнати, а палиці — з лісу, який ми бачимо за вікном.»

 

405

Це кімната під назвою «Точка зборки». Музей Анатолія Івановича Бондаренка. Це, по легенді технік анімаційної студії «Борисфен», його робоче місце, його життя, його мрії, його сни.

 

404

4 поверх. 409 кімната, з якої волею вищих адміністративних сил проект «Та, що їсть цукерки, або» переїхала в 404 кімнату (кімната, що не існує).

Цей проект — літературно-пластичний перформанс. За жанром це синтез пластики, поезії, драми і кіно. За стилем — притча-роздум, екзистенційні спостереження над нами, людьми, під час хаосу-потопу.

Так, але до чого тут «що їсть»? — запитаєте Ви. Вона — головна діюча особа, очима якої Ви все і побачите, не забуваючи відкривати свої☺

А цукерки? З одного боку, поговорити про найголовніше потрібно так, щоб не забути про задоволення. Тому що без нього пізнання істини буде схоже на ходіння по палаючому вугіллю. А це нікому не потрібно, навіть режісеру☺

А з іншого, що є цукерка, і що знаходити в фантику? І що відбувається з людиною, коли вона знаходить там не те, що очікувала, і чи є на те причини?

І хто є причиною?

 

313

Художній проект-дослідження пошуку свідомого креативного стану в період інформаційного потоку. Зведення внутрішнього балансу, подвійність буття, пошук себе, повернення самого себе до себе. Релаксація, концентрація та медитація. Людина як особистість, окремий всесвіт з безмежним внутрішнім і зовнішнім світом, їх поєднання і взаємодія, різновид і схожість. Зіткнення чи дотик, подвійність буття.

Митець досліджує можливість виникнення креативного стану за допомогою створеного простору, де ключовими інструментами є медитація на внутрішні та зовнішні процеси, взаємодія, спостереження за відчуттями від поєднання візуального, аудіального, енергетичного, фізичного впливу і всі інші можливі фактори у конкретний момент часу.

 

311

Художник: Антон Логов

GogolfestArkSquat

7 вересня о 19.00 у приміщенні колишньої анімаційної студії «Борисфен», що поруч з Центром Довженко (Київ, вул. Васильковська, 1), художник Антон Логов презентував свої інсталяції «Дощі утопій» та «Світло в кінці тунелю». Художник зробив їх в рамках GogolFest ArkSquat, де художники з 28 липня по 18 вересня втілюють свої фантазії на загальну тему Гогольфесту 2017 — Ковчег.

Інсталяція «Дощі утопій» безпосередньо пов’язана зі сквотом і його історією. «Я знайшов теки з документацією студії й вирішив використати їх у вигляді метафори дощу сподівань і нездійснених мрій. Це про чорний дощ, який іде над моєю країною, і небагато що змінює в нас. Це побудова нового простору думок мистецькими засобами — тотальна інсталяція і створення майже кінематографічного образу. Горизонталь і вертикаль вздовж всієї кімнати — умовна тюрма людських розчарувань».

Інсталяція «Світло в кінці тунелю», як продовження і діалог з першою роботою. Це розповідь про катастрофи, війну, злидні й втрати — фізичні й моральні. Про спустошення.

Основне в цій роботі — написане на великому полотні слово «Так», яке дає надію, всупереч негативу реальності.

Всі предмети, які залучені в інсталяції, знайдені на території в минулому студії «Борисфен».

 

307

В цій кімнаті представлена інсталяція «Душа». В цій кімнаті буде вивільнятися душа цієї будівлі, оскільки будівлю знесуть, і ми вирішили, що треба саму душу випустити на волю. В інсталяції використані предмети, які знайдені лише в цієї будівлі. Головною частиною цієї інсталяції є малюнки з мультфільму «Остання дружина Синьої бороди».

 

302

«Мене звати Кірпa Олена. Мій проект називається «Карма натовпу». Намагаюся занурити глядача у відчуття натовпу, щоб кожен відчув, що з ним відбувається, коли він занурюється у натовп — залишається він особистістю, або він приєднується до ідеї цього натовпу і втрачає себе, стає частиною чогось іншого, тобто втрачає себе як особистість, втрачає свою ідею, по суті, себе.»

 

217

«Ми представляємо солом’яний театр й приїхали сюди, щоб показати українську фольклорну казку.

Ми придумали історію, яка складається з безлічі українських казок, і хочемо презентувати її у вигляді лялькової вистави.

У нас було кілька ляльок, а всі інші ми зробили тут в Україні.

В даний момент я працюю над трьома гігантськими курячими головами.

Нас надихнули крашанки, які ви робите на Великдень.

Обіцяю, це буде дуже захопливо!»

 

212

«Доброго дня. Мене звуть Стан Квітка, і я працюю в парі з Юлею Кисіль в кімнаті № 212. Моя частина кімнати — це кімната мрії. Вона стала немов моєю майстернею. Тут зібрані мої думки, мої образи, які я бачу, в цій кімнаті я працюю.»

 

208

Вадим Савченко-Морський

Що для вас спогади?

Перший секс або перша сигарета? Для автора спогади — це одночасно і фантастичний гротеск з минулого, і естетичний ілюзіон, який дарує владу керувати часом. Всередині цієї кімнати живе Пам’ять. Пам’ять, як вічне життя в уривках та чернетках.

У століття технологій те, що написане чи намальоване від руки, стає нісенітницею. Навіщо, якщо десяток гаджетів зробить все за нас? І пам’ятати про щось вже не має сенсу? Саме цього тут і можна навчитися — вчасно прощатися з минулим.

Автор пропонує виплеснути свої спогади на папір тут і зараз. Адже будь-чому загрожує кінець, та чи не краще сказати минулому «бувай», залишивши його тут, всередині кімнати з уривками чужого життя?

Картина, використана в інсталяції, була написана в Криму. Немов уривки спогадів про цей час, її можна знайти в цих коробках, своєрідних коридорах пам’яті. Як і безліч інших речей. Кожен може взяти собі частину, як символ минулого, яке, навіть після того, як його забрали та зруйнували, все одно назавжди залишиться з нами.

Найтонші матерії пам’яті наділяють нас непорушною силою керувати часом, повертаючись в будь-який момент минулого, і дарують безсмертя — велика Божа ласка залишитися в цьому світі назавжди, нехай всього лише шматком чиєїсь свідомості.

Наступна інсталяція називається «Нотатки божевільного». Присвячена Гоголю. Це нотатки, щоденники, вирізки з блокнотів. Також інсталяція присвячена школі. Зі стелі і зі стін звисають блокнотики — мої нотатки та всілякі спогади. У центрі буде стояти парта, на ній буде лежати зошит, Ви теж можете там щось написати, і ми повісимо цю книжку в цій кімнаті.

 

202

Проект можливостей та обмежень. Це проект, зроблений в рамках дитячої програми. У нас в 202-й кімнаті знаходяться майстерні, в яких працює індустрія мод. Це дитяча модельно-хореографічна студія. Ми готуємо міждисциплінарний інтерактивний проект, який презентуємо на ВДНГ. У майстернях знаходяться деталі майбутніх костюмів та вже готові костюми, які прийматимуть участь в постанові.

Автор проекту — Катя Супранович.

 

109

«Ми — група «ТХТ», нас троє: Токачов, Халепа і Тарасенко. Ми представляємо серію робіт — фотографії на алюмінієвих пластинах, а також аудіоперформанс на модульних синтезаторах. Наша група складається з трьох осіб: художника, музиканта і архітектора-урбаніста. Кожен виконує свою функцію, ми збираємося іноді все разом заради якихось спільних проектів.»

www.facebook.com/TxTcollaboration/

 

108

Проект називається «Мембрана». Його концепція полягає в тому, що коли ти заходиш в цю кімнату, то ти відчуваєш себе частиною живого організму, якій проростає мохом, дихає поліетиленовими легенями, і можна з ним взаємодіяти, відчувати його, поглинати, вивчати, лазити по ньому, відпочивати.

Щоб відпочити від цього життя в бетонних коробках в місті, від гулу машин. Тут немає ніяких рівних ліній та грубих форм, тут тільки природні форми клітин, мембран…

 

106

До групи зараз входять 6 учасниць: Ольга Чекотовська, Катерина Кубіцька-Солдатова, Олена Шібунова, Юлія Захарова, Ольга Антонова і Євгенія Антонова.

Так само є наша сторінка в Instagram:www.instagram.com/art_group_light/ та у фейсбуці: www.facebook.com/LightGroupUkraine/

 

105

«В рамках цього проекту було запрошено 6 художників з Полтави та Херсону, ми досліджували саме це місце і сам факт мандали, факт протиріч, розробки самого простору. В рамках цього проекту 6 художників зробили творче завдання. Ми розмалювали 105-ю кімнату. Також в 107-й ми зробили інсталяцію. Також працюємо над проектом в прольоті 1-го поверху. Там також буде розпис на стіні.»

 

103

Проект «Коло» є відображенням взаємодії побуту сучасного суспільства з навколишнім середовищем.

Мета проекту — розвиток конструктивного побуту людства, збереження та збагачення культурної спадщини, поширення еко-свідомости.