Маршрут представлено проектом «Накипело».
Фото та текст: «Накипело»
Проект «Накипело» — громада активістів, яким набридло, що Україну асоціюють із перлинами Західної України. Вже рік вони досліджують Слобожанщину, презентуючи відео- та фото-звіти із своїх експедицій, продираючись в такі місця, куди потрапити важко, але знати про них необхідно. Особливо тим, хто вважає себе корінним жителем Слобідської України.
Село Могриця старе й овіяне легендами. Філарет Гумілевський пише про нього наступне: «Старожили кажуть, що в давній час на землях Могриці, здебільшого покритих тоді непрохідними лісами, жив розбійник Кулик зі зграєю товаришів, від чого і місце називалося спочатку Куликівщина. Коли Кулик був спійманий і за рішенням суду страчено з дружиною та іншими учасниками за безбожні його справи, то менш винні товариші, звільнені від рівного з ним покарання, зібравшись з друзями й рідними в Куликівщині, дали один одному клятву залишити колишнє своє заняття. Вони влаштували могорич; і, коли закінчили могорич, то, кинувши в річку посуд, з якої пили, сказали один одному: «Перестаньмо зватися куликівцями, будемо братами святого Могриця». Так, за переказами, Могриця став ім'ям поселення колишніх худих людей. У цьому переказі можемо визнати за вірне те, що місце нинішньої Могриці було пристановищем зграї розбійницької: але річка Могриця з лісами й болотами непрохідними відома ще по межовій виписці 1672 року, коли не видно було поселення Могриці».
Перший дерев'яний храм
Могриця · GPS: 51.037653, 35.099425 · MapПерший дерев'яний храм в Могриці на честь Святителя Миколи Чудотворця був побудований близько 1700 року. У 1766 році на його місці спорудили новий храм, теж з дерева. Місцеві краєзнавці стверджують, що одного разу нібито на джерелі десь в Могриці була знайдена ікона. Що за ікона, сказати ніхто не може. Однак припускають, що Володимирської Божої Матері. Тому на місці старого храму в 1844 році заклали новий однойменний кам'яний храм.
На його будівництво власник села князь Андрій Михайлович Голіцин пожертвував цеглину, вапно, дерево і залізо, а сума для сплати майстровим збиралася парафіянам. Володіли в Могриці князі Голіцини також і цукробуряковим заводом, який був заснований в 1838 році.
А ось з архітектором, якому замовили проект храму, вийшов невеликий конфуз. На багатьох ресурсах авторство проекту приписують відомому архітекторові Бартоломео Франческо Растреллі, що жив в 1700-1771 роках. Таким чином, стверджується, що храм є унікальним за своєю архітектурою. Почувши це, поїхавши з нами чинний архітектор, кандидат мистецтвознавства за спеціальністю «дизайн», старший викладач кафедри Харківської державної академія дизайну і мистецтва (ХДАДМ) Богдан Костянтинович Бондаренко категорично сказав: «Ні». А дослідник церковної архітектури Слобожанщини Андрій Парамонов повідомив, що це типовий проект автора багатьох прекрасних храмів Костянтина Андрійовича Тона. Як би там не було, в 1852 році храм був побудований. Попри те, що його дзвіниця до наших днів не збереглася, на нього все одно варто подивитися. І зовсім неважливо, за чиїм проектом його спорудили — він як і раніше прекрасний.
Дівоче і Велике
Могриця · GPS: 51.025588, 35.133237 · MapПоруч з Могрицею розташоване було два городища — Дівоче і Велике. Про них писав ще згадуваний вище Філарет Гумілевський, вказуючи, що «Могрицьке городище займає понад 100 десятин землі на правому березі Псла. Курган його висотою в 36 сажень оточений глибоким ровом; площа — завдовжки в 24 саж. На південно-східній стороні кургану, зверненої до річки Псла і розташованої у самого берега, була, за переказами, двері з залізною решіткою. Площа городища покрита значним числом могилок; в одній з них у разі розриття знайдені людські кістки. Селяни при розчиненні землі городища відшукували списи та інші військові знаряддя, — одно черепа та інші частини людського кістяка».
У середини 19 століття залишки скіфського городища були знищені розробкою крейдяного кар'єру. А ось поселення слов'янського племені сіверян до наших днів збереглося. Його загальна довжина становить 50 метрів при ширині 16-18 метрів. З боку річки схили високі й круті, можна також легко розрізнити глибокий рів перед колишніми укріпленнями. У південній частині при розкопках було виявлено кераміка роменско-борщівської культури (8-9 ст. Н. Е.), А також гончарні вироби 11 століття. На підставі знайдених знахідок археологи датують поселення 8-13 століттями. Також в тих місцях був знайдений залізний меч 3-5 століття, надалі переданий в Сумській обласний краєзнавчий музей.
Однак славиться це місце не тільки своєю старовиною й історичними знахідками. Ходять чутки, що там серед ярів та курганів збираються на Івана Купала відьми. Тому не дивно, що ці чарівно-гарні краю стали традиційним для проведення ленд-арт-симпозіумів, під час яких сюди з'їжджаються митці.