Її найстаріша назва — Аптекарська, а ще була Гоголівська, 13-ї Дивізії, СС, Червоноармійська. З прийняттям Україною Незалежності першою в державі ця вулиця увічнила ім’я Головного отамана війська УНР Симона Петлюри. А до того, як на цій вулиці звелися перші будівлі, тут пролягало старе русло річки Усті — про це свідчить пара крутих поворотів ближче до центру міста.
У ХІХ ст. вулиця стала елітною локацією, де проживали заможні городяни в своїх добротних і вражаючих архітектурною довершеністю будинках. Саме тут була відкрита у Рівному перша аптека, здійснили забудову вулиці відомі лікарі та підприємці.
Сьогодні вулиця продовжує підтримувати статус ділового центру міста. Тут розміщуються установи і приватні фірми, а сучасний силует доповнюють монументи — Симону Петлюрі та жертвам Чорнобиля.
Автор маршруту: Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека. Замовити екскурсію за телефоном: 0673607427 або у квітні-жовтні щонеділі о 13:00 зустріч туристів біля фонтану бібліотеки (вул. Короленка, 6).
За матеріалами краєзнавчих ресурсів бібліотеки. Ілюстративний матеріал: оцифровані світлини кінця XIX ст. – початку 90-х рр. ХХ ст.; фото пам’ятника Симону Петлюрі та пам’ятного знаку жертвам Чорноболя з відкритих інтернет-джерел (rivne.org, radiotrek.rv.ua, rvnews.rv.ua, symonpetlura.ucoz.ua). Сучасні фото: Олег Костюкевич, Мирослава Ющук.
Дзвінким дитячим багатоголоссям переповнювалась вулиця у 30-ті рр. минулого століття — тут діяла єврейська гімназія «Тарбут». За радянських часів тут розташовувалася станція юних туристів, а ще фотоклуб, спілка композиторів.
Дзвінким дитячим багатоголоссям переповнювалась вулиця у 30-ті рр. минулого століття — тут діяла єврейська гімназія «Тарбут». За радянських часів тут розташовувалася станція юних туристів, а ще фотоклуб, спілка композиторів.
Маленькою перлинкою давньої архітектури Рівного, що має статус пам’ятки є будівля Обласної бібліотеки для дітей, у минулому власність заможної крамарки Басі Каган. Будинок споруджений у стилі раціоналістичного модерну у 1928 р. за проектом архітектора Семена Сидорчука. Головним зовнішнім архітектурним елементом, який привертає увагу до будинку є напівциліндричний еркер, розташований на куті будівлі. Незвичні форми вікна, вхідні двері, які підтримують лінію основного стилю, незвичне декороване оформлення карнизу вирізняє будинок.
Маленькою перлинкою давньої архітектури Рівного, що має статус пам’ятки є будівля Обласної бібліотеки для дітей, у минулому власність заможної крамарки Басі Каган. Будинок споруджений у стилі раціоналістичного модерну у 1928 р. за проектом архітектора Семена Сидорчука. Головним зовнішнім архітектурним елементом, який привертає увагу до будинку є напівциліндричний еркер, розташований на куті будівлі. Незвичні форми вікна, вхідні двері, які підтримують лінію основного стилю, незвичне декороване оформлення карнизу вирізняє будинок.
Яскравим зразком одноповерхових житлових будинків, виконаного к стилі раннього класицизму до 1920 р. є дім лікаря Гайзенберга, що мав приватну практику ще з початку ХХ ст. У різні часи тут розміщувалися державні установи: шпиталь, карний референт, земельний відділ, жандармерія, музей, відділ культури. Нині тут розмістилися приватні офіси.
Яскравим зразком одноповерхових житлових будинків, виконаного к стилі раннього класицизму до 1920 р. є дім лікаря Гайзенберга, що мав приватну практику ще з початку ХХ ст. У різні часи тут розміщувалися державні установи: шпиталь, карний референт, земельний відділ, жандармерія, музей, відділ культури. Нині тут розмістилися приватні офіси.
Окрасою вулиці є Будинок вчених. Великий двоповерховий особняк був зведений у 1903 р. і належав родині місцевих комерсантів Вігдорович. Вишуканий дім побудований за проектом архітектора О. Крижанівського являє собою яскравий зразок стилю раннього модерну з флористичними мотивами. У різні роки будинок використовувався як житло, був у власності військових, тут розміщувалися управління освіти, бібліотека, музей, офісні приміщення. У 1990 році будинок занесений до пам’яток архітектури України. Нині тут діють Музей бурштину, музей Уласа Самчука та Рівненська Мала академія наук учнівської молоді.
Окрасою вулиці є Будинок вчених. Великий двоповерховий особняк був зведений у 1903 р. і належав родині місцевих комерсантів Вігдорович. Вишуканий дім побудований за проектом архітектора О. Крижанівського являє собою яскравий зразок стилю раннього модерну з флористичними мотивами. У різні роки будинок використовувався як житло, був у власності військових, тут розміщувалися управління освіти, бібліотека, музей, офісні приміщення. У 1990 році будинок занесений до пам’яток архітектури України. Нині тут діють Музей бурштину, музей Уласа Самчука та Рівненська Мала академія наук учнівської молоді.
Красивий триповерховий будинок лікаря Гофмана постав у 1926 році. Старожили міста розповідають, що у лікарському будинку в підвалі був власний рентген-кабінет, де все було як дзеркало, бо стіни були викладені плиткою. За будинком був сад із алейками для відпочинку лікаревої родини. У своєму будинку лікар Гофман здавав кімнати квартирантам. У радянський час тут розміщувалось управління освіти. Нині тут розташовані офісні приміщення.
Красивий триповерховий будинок лікаря Гофмана постав у 1926 році. Старожили міста розповідають, що у лікарському будинку в підвалі був власний рентген-кабінет, де все було як дзеркало, бо стіни були викладені плиткою. За будинком був сад із алейками для відпочинку лікаревої родини. У своєму будинку лікар Гофман здавав кімнати квартирантам. У радянський час тут розміщувалось управління освіти. Нині тут розташовані офісні приміщення.
Без сумніву, вулиця була діловою частиною міста, оскільки тут розташовувалися різні державні установи. На початку ХХ століття вулицю збагатила будівля банківської установи, яка впродовж своєї більш як столітньої історії жодного разу не змінила свого призначення. У 2020 роців тут розмістився Рівненський районний суд Рівненської області.
Без сумніву, вулиця була діловою частиною міста, оскільки тут розташовувалися різні державні установи. На початку ХХ століття вулицю збагатила будівля банківської установи, яка впродовж своєї більш як столітньої історії жодного разу не змінила свого призначення. У 2020 роців тут розмістився Рівненський районний суд Рівненської області.
Улюбленим місцем відпочинку та зібрань рівнян, центром культурного життя міста першої половини ХХ ст. став театр Зафрана, з якого почалася історія офіційного міського стаціонарного театру. Його звів місцевий магнат і меценат Л. Зафран. Відкрився театр у 1908 р. На його сцені виступали найвідоміші на той час актори, які з гастрольними поїздками відвідували Рівне. А в ошатній залі театру проводились головні міські урочистості, з’їзди громадських організацій та військових частин. Згодом приміщення було переобладнане під кінотеатр. Але і тоді воно не втратило своєї популярності у рівнян тут демонструвалися найновіші зарубіжні кінострічки, які тільки надходили у прокат. У 1939 р. кінотеатр перетворили на Будинок Червоної Армії, а в роки Другої світової війни приміщення зазнало руйнації. У 1950 р. на місці театру виросло приміщення «Облпроекту» за проектом архітектора Бориса Андреєва. За часів Незалежності будівля стала Народним домом.
Поруч із Народним домом знаходиться пам’ятник Симону Петлюрі (рівненські скульптори В. Шолудько, В. Стасюк, П. Подолець; архітектор Т. Мельничук; відкритий у 2001 р.), який, як свідчать історичні джерела, у часи Директорії не раз бував у Рівному і виступав на мітингу перед громадськістю саме на цій вулиці. Також поруч, у невеличкому сквері, на розі вулиць C. Петлюри та І Мазепи, встановлено Пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи. Автор пам’ятника — архітектор Л. Закревський (відкритий у 2001 р.)
Улюбленим місцем відпочинку та зібрань рівнян, центром культурного життя міста першої половини ХХ ст. став театр Зафрана, з якого почалася історія офіційного міського стаціонарного театру. Його звів місцевий магнат і меценат Л. Зафран. Відкрився театр у 1908 р. На його сцені виступали найвідоміші на той час актори, які з гастрольними поїздками відвідували Рівне. А в ошатній залі театру проводились головні міські урочистості, з’їзди громадських організацій та військових частин. Згодом приміщення було переобладнане під кінотеатр. Але і тоді воно не втратило своєї популярності у рівнян тут демонструвалися найновіші зарубіжні кінострічки, які тільки надходили у прокат. У 1939 р. кінотеатр перетворили на Будинок Червоної Армії, а в роки Другої світової війни приміщення зазнало руйнації. У 1950 р. на місці театру виросло приміщення «Облпроекту» за проектом архітектора Бориса Андреєва. За часів Незалежності будівля стала Народним домом.
Поруч із Народним домом знаходиться пам’ятник Симону Петлюрі (рівненські скульптори В. Шолудько, В. Стасюк, П. Подолець; архітектор Т. Мельничук; відкритий у 2001 р.), який, як свідчать історичні джерела, у часи Директорії не раз бував у Рівному і виступав на мітингу перед громадськістю саме на цій вулиці. Також поруч, у невеличкому сквері, на розі вулиць C. Петлюри та І Мазепи, встановлено Пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи. Автор пам’ятника — архітектор Л. Закревський (відкритий у 2001 р.)