Національний заповідник «Замки Тернопілля» запрошує познайомитись з особливими пам’ятками, що століттями стояли на варті наших земель і берегли життя наших предків, познайомитись з безмовними свідками минулих перемог та поразок, які сьогодні є символами незламності духу і віри у власні сили, – ЗАМКАМИ!
Розташовані на високих узгір’ях, на берегах річок і, навіть, у долинах, давні замки заворожують своєю величчю і красою. Могутні, міцні стіни, помережані бійницями, потужні, масивні вежі творять особливу атмосферу історичних місць. Для шанувальників таємниць і легенд, для поціновувачів романтичних руїн – наш маршрут південними теренами Тернопілля.
Досліджуйте і пізнавайте Тернопілля разом з нами!
Серед зелених лісів, пагорбів та долин розкинулось літописне місто Теребовля, столиця удільного Теребовлянського князівства. Свою назву місто отримало від давньоруського слова “теребити”, що означає розчищати, викорчовувати. Вперше в писемних джерелах Теребовля згадується в Іпатіївському літописі від 1097 року, коли на Любецькому з’їзді за князем Васильком Ростиславичем було закріплене право на володіння Теребовлянським князівством. Внаслідок князівських міжусобиць, що роздирали Київську Русь, та підступної зради князя було осліплено.
Історія міста тісно пов’язана з твердинею, що височить на Замковій горі. Перший замок тут виник ще в ХІ столітті за правління князя Василька. Підступи до нього захищали водні укріплення, а також земляні вали та рови, залишки яких збереглися до наших днів. На місці княжого замку в XIV столітті за наказом польського короля Казимира Великого зводять новий кам’яний. Часті напади ворогів визначили потребу в зміцненні та розширенні замкової території. В 1631-32 роках староста міста Олександр Балабан будує на Замковій горі могутню твердиню. До сьогодні збереглись руїни цього замку. Три його вежі мають різну форму і забезпечені бійницями для ручної зброї та гармат.
Оповита романтикою та сповнена героїзму оборона Теребовлі 1675 року, коли місто опинилося в центрі польсько-турецької війни. Протягом 9 днів турецькі війська утримували замок в облозі, і лише завдяки мужності капітанової дружини Софії Хшановської його вдалося врятувати. Пам’ятник цій відважній жінці стоїть на пагорбі за замком.
В XVIII столітті з настанням мирного періоду фортеця втрачає своє стратегічне значення і більше як оборонна споруда не використовується. Тут утримували міську і земську канцелярії. Протягом 1930-х років Подільське туристично-краєзнавче товариство здійснило консервацію замку. Сьогодні Теребовлянський замок входить до складу Національного Заповідника “Замки Тернопілля”.
Серед зелених лісів, пагорбів та долин розкинулось літописне місто Теребовля, столиця удільного Теребовлянського князівства. Свою назву місто отримало від давньоруського слова “теребити”, що означає розчищати, викорчовувати. Вперше в писемних джерелах Теребовля згадується в Іпатіївському літописі від 1097 року, коли на Любецькому з’їзді за князем Васильком Ростиславичем було закріплене право на володіння Теребовлянським князівством. Внаслідок князівських міжусобиць, що роздирали Київську Русь, та підступної зради князя було осліплено.
Історія міста тісно пов’язана з твердинею, що височить на Замковій горі. Перший замок тут виник ще в ХІ столітті за правління князя Василька. Підступи до нього захищали водні укріплення, а також земляні вали та рови, залишки яких збереглися до наших днів. На місці княжого замку в XIV столітті за наказом польського короля Казимира Великого зводять новий кам’яний. Часті напади ворогів визначили потребу в зміцненні та розширенні замкової території. В 1631-32 роках староста міста Олександр Балабан будує на Замковій горі могутню твердиню. До сьогодні збереглись руїни цього замку. Три його вежі мають різну форму і забезпечені бійницями для ручної зброї та гармат.
Оповита романтикою та сповнена героїзму оборона Теребовлі 1675 року, коли місто опинилося в центрі польсько-турецької війни. Протягом 9 днів турецькі війська утримували замок в облозі, і лише завдяки мужності капітанової дружини Софії Хшановської його вдалося врятувати. Пам’ятник цій відважній жінці стоїть на пагорбі за замком.
В XVIII столітті з настанням мирного періоду фортеця втрачає своє стратегічне значення і більше як оборонна споруда не використовується. Тут утримували міську і земську канцелярії. Протягом 1930-х років Подільське туристично-краєзнавче товариство здійснило консервацію замку. Сьогодні Теребовлянський замок входить до складу Національного Заповідника “Замки Тернопілля”.
В XVII столітті на лівому березі річки Гнізни постає монастирський комплекс оо. кармелітів. Він був оточений високим муром з чотирма наріжними вежами і входив до оборонної системи міста.
В XVII столітті на лівому березі річки Гнізни постає монастирський комплекс оо. кармелітів. Він був оточений високим муром з чотирма наріжними вежами і входив до оборонної системи міста.
До унікальних зразків оборонних культових споруд Поділля належить церква Святого Миколая, що в середмісті. Найдавніша східна частина храму походить з XVI столітті і має бойовий ярус та бійниці.
До унікальних зразків оборонних культових споруд Поділля належить церква Святого Миколая, що в середмісті. Найдавніша східна частина храму походить з XVI столітті і має бойовий ярус та бійниці.
Ще один оборонний комплекс знаходиться на південній околиці Теребовлі, на мальовничому березі Серету. Підгорянський Святоспаський монастир XVI-XVII століть один з найзначніших галицько-подільських чернечих осідків. Тут у монастирській церкві зберігалася чудотворна ікона Теребовлянської Матері Божої.
Ще один оборонний комплекс знаходиться на південній околиці Теребовлі, на мальовничому березі Серету. Підгорянський Святоспаський монастир XVI-XVII століть один з найзначніших галицько-подільських чернечих осідків. Тут у монастирській церкві зберігалася чудотворна ікона Теребовлянської Матері Божої.
У 1924-28 роках в Теребовлі за проектом А. Жишко-Богуша споруджують костел Св. Петра і Павла. Це перший на території Польщі храм у стилі старих римських базилік. Особливістю костелу є парадних двір, оточений колонадою.
Фото: terebovlia.info
У 1924-28 роках в Теребовлі за проектом А. Жишко-Богуша споруджують костел Св. Петра і Павла. Це перший на території Польщі храм у стилі старих римських базилік. Особливістю костелу є парадних двір, оточений колонадою.
Фото: terebovlia.info
Чортків розташований на узбережжі річки Серет на Тернопіллі. Перша писемна згадка про місто датується 1522 роком, коли польський король Сигізмунд І Старий видав грамоту Єжи Чартковському на володіння цими землями. Цього ж року Чортків отримав магдебурзьке право. Почати знайомство з містом варто з Чортківського замку. Його було споруджено у XVI столітті з ініціативи Єжи Чартковського на лівому березі річки Серет. Спочатку укріплення було дерев’яним, та в 1610 році Станіслав Гольський заклав на цьому місці мурований замок. Місце було вибрано невдало – хоч і на пагорбі, але під горою, що робило замок легкою мішенню для артилерії. Збудовано його з місцевого світлого пісковику. У народі замок називають “Подільським Пентагоном”, адже він п’ятикутний в плані, з чотирма оборонними вежами. Всередині замкового двору в XVIII столітті був побудований палац в неоренесансному стилі. До сьогодні збереглися оборонні мури, три башти і руїни палацу. Колись дитинець був забудований будинками, зовнішні стіни яких одночасно були оборонними. Від цих будівель залишилися численні підвали. Головний в’їзд розташовувався у північній стіні.
У 1648-49 році замок штурмували козацькі війська, а в 1672 році ці землі захопили турки. Внаслідок розгрому турків під Віднем у 1683 році, Польща знову утвердила своє панування на цих територіях. У першій половині XVІІІ століття замок у Чорткові втратив своє оборонне значення. Останній власник Ієронім Садовський наприкінці ХІХ століття передав споруду місцевим благодійницьким організаціям та жіночому монастиреві сестер-кармеліток. На початку ХХ століття Подільським туристично-краєзнавчим товариством була проведена консервація замку. З 2008 року він належить до Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Чортків розташований на узбережжі річки Серет на Тернопіллі. Перша писемна згадка про місто датується 1522 роком, коли польський король Сигізмунд І Старий видав грамоту Єжи Чартковському на володіння цими землями. Цього ж року Чортків отримав магдебурзьке право. Почати знайомство з містом варто з Чортківського замку. Його було споруджено у XVI столітті з ініціативи Єжи Чартковського на лівому березі річки Серет. Спочатку укріплення було дерев’яним, та в 1610 році Станіслав Гольський заклав на цьому місці мурований замок. Місце було вибрано невдало – хоч і на пагорбі, але під горою, що робило замок легкою мішенню для артилерії. Збудовано його з місцевого світлого пісковику. У народі замок називають “Подільським Пентагоном”, адже він п’ятикутний в плані, з чотирма оборонними вежами. Всередині замкового двору в XVIII столітті був побудований палац в неоренесансному стилі. До сьогодні збереглися оборонні мури, три башти і руїни палацу. Колись дитинець був забудований будинками, зовнішні стіни яких одночасно були оборонними. Від цих будівель залишилися численні підвали. Головний в’їзд розташовувався у північній стіні.
У 1648-49 році замок штурмували козацькі війська, а в 1672 році ці землі захопили турки. Внаслідок розгрому турків під Віднем у 1683 році, Польща знову утвердила своє панування на цих територіях. У першій половині XVІІІ століття замок у Чорткові втратив своє оборонне значення. Останній власник Ієронім Садовський наприкінці ХІХ століття передав споруду місцевим благодійницьким організаціям та жіночому монастиреві сестер-кармеліток. На початку ХХ століття Подільським туристично-краєзнавчим товариством була проведена консервація замку. З 2008 року він належить до Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Неподалік від замку можна побачити дерев’яну Вознесенську церкву 1717 року будівництва, яка є одним з найбільш довершених взірців народної архітектури Поділля.
Неподалік від замку можна побачити дерев’яну Вознесенську церкву 1717 року будівництва, яка є одним з найбільш довершених взірців народної архітектури Поділля.
Візитною карткою міста є ратуша з торговими рядами, що була збудована на початку ХХ століття з ініціативи бургомістра Чорткова Людвіга Носса.
Фото: Ігор Сальніков
Візитною карткою міста є ратуша з торговими рядами, що була збудована на початку ХХ століття з ініціативи бургомістра Чорткова Людвіга Носса.
Фото: Ігор Сальніков
Домінантою центральної частини міста виступає костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава. Він був збудований на початку ХХ століття на місці домініканського костелу XVII століття.
Фото: Богдан Гавришкевич
Домінантою центральної частини міста виступає костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава. Він був збудований на початку ХХ століття на місці домініканського костелу XVII століття.
Фото: Богдан Гавришкевич
В місті збереглося два дерев‘яних храми. Одна з них – Успенська церква, розташована в центрі міста. Побудована вона в 1635 р. в традиційному “карпатському стилі”.
В місті збереглося два дерев‘яних храми. Одна з них – Успенська церква, розташована в центрі міста. Побудована вона в 1635 р. в традиційному “карпатському стилі”.
Скала-Подільська (в давнину просто Скала, або Скала над Збручем) розташована на правому березі річки Збруч. Перша писемна згадка датується 1210 роком. Замок у Скалі-Подільській первісно був дерев’яний, зведений на місці давньоруського городища. У 1331 році тодішні правителі Поділля князі Коріатовичі побудували кам’яну споруду. У 1393 році власником оборонного замку став литовський князь Вітовт. Неодноразові руйнування спонукали до постійної розбудови і зміцнення замку. Із 1515 року він знаходився у власності кам’янецького старости Станіслава Лянцкоронського, пізніше переходить у спадок його нащадкам, які провели часткову реконструкцію споруди, зокрема, значно збільшили територію укріплення так, що загальна довжина замку становила 170 м, а ширина – 150 м. Було збудувано нові оборонні мури, чотирьохярусну порохову башту, на схід від якої зведено браму. Замок був захищений скелями та рікою із трьох сторін, а з півдня був викопаний рів, що значно ускладнювало доступ до фортеці. До в’їзної брами, що знаходилась із південної сторони фортеці, вів підйомний міст.
На початку XVII століття замок кілька разів зазнав спустошення. У 1657 році його захопив семигородський князь Дьєрдь ІІ Ракоці. Після того споруда довгий час не відновлювалась. І тільки в XVIII столітті серед замкових руїн скальський староста Адам Тарло звів палац в стилі бароко, прикрашений білокам’яним декором. Кілька років по тому палац згорів після удару блискавки.
Нині замок входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Скала-Подільська (в давнину просто Скала, або Скала над Збручем) розташована на правому березі річки Збруч. Перша писемна згадка датується 1210 роком. Замок у Скалі-Подільській первісно був дерев’яний, зведений на місці давньоруського городища. У 1331 році тодішні правителі Поділля князі Коріатовичі побудували кам’яну споруду. У 1393 році власником оборонного замку став литовський князь Вітовт. Неодноразові руйнування спонукали до постійної розбудови і зміцнення замку. Із 1515 року він знаходився у власності кам’янецького старости Станіслава Лянцкоронського, пізніше переходить у спадок його нащадкам, які провели часткову реконструкцію споруди, зокрема, значно збільшили територію укріплення так, що загальна довжина замку становила 170 м, а ширина – 150 м. Було збудувано нові оборонні мури, чотирьохярусну порохову башту, на схід від якої зведено браму. Замок був захищений скелями та рікою із трьох сторін, а з півдня був викопаний рів, що значно ускладнювало доступ до фортеці. До в’їзної брами, що знаходилась із південної сторони фортеці, вів підйомний міст.
На початку XVII століття замок кілька разів зазнав спустошення. У 1657 році його захопив семигородський князь Дьєрдь ІІ Ракоці. Після того споруда довгий час не відновлювалась. І тільки в XVIII столітті серед замкових руїн скальський староста Адам Тарло звів палац в стилі бароко, прикрашений білокам’яним декором. Кілька років по тому палац згорів після удару блискавки.
Нині замок входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Поблизу замку знаходиться церква Святого Миколая, збудована в 1882 році. На початку XX століття місцеві художники брати Антон та Михайло Шурми і Семен Овадюк розписали фресками стіни та оздобили храм декоративним різьбленням.
Поблизу замку знаходиться церква Святого Миколая, збудована в 1882 році. На початку XX століття місцеві художники брати Антон та Михайло Шурми і Семен Овадюк розписали фресками стіни та оздобили храм декоративним різьбленням.
Вабить око костел Успіння Божої Матері, збудований у 1719 році тодішнім власником міста Валентином Межеєвським. Римо-католицький храм є унікальною пам’яткою архітектури, яку називають «останнім відлунням готики на Україні».
Вабить око костел Успіння Божої Матері, збудований у 1719 році тодішнім власником міста Валентином Межеєвським. Римо-католицький храм є унікальною пам’яткою архітектури, яку називають «останнім відлунням готики на Україні».
Заслуговує уваги туристів місцевий парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва, закладений в кінці ХVІІІ століття старостою Адамом Тарло.
Фото: teren.in.ua
Заслуговує уваги туристів місцевий парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва, закладений в кінці ХVІІІ століття старостою Адамом Тарло.
Фото: teren.in.ua
Перша писемна згадка про село Кривче датується 1530 роком. У 1639 році магнати Миколай-Станіслав та Войцех Контські на високому лівому березі Циганки, між двома її притоками, розпочали зведення замку. Кривченський замок був одним з найкращих обороноздатних замків того часу на Східному Поділлі, мав розвинуту систему сухих оборонних ровів. Навіть ті рештки замкових укріплень, що дійшли до нашого часу, дають достатнє уявлення про масштабність будівництва, яке тривало не один рік.
За планувальною конфігурацією він належить до регулярних, прямокутних замків з наріжними баштами та арсеналом. З східного боку була влаштована в’їзна брама. Замок багато разів займали татари і турки. Під час Визвольної Війни українського народу, в липні 1648 року, козацькі загони Богдана Хмельницького зайняли замок, вигнавши з нього польський гарнізон. Правда, поляки через деякий час все-таки зуміли повернути замок під свою юрисдикцію.
В другій половині XVII ст. замок відіграв важливе стратегічне значення в воєнних діях Польщі проти Туреччини. Вже в 1672 році після підписання Бучацької угоди між Польщею та Туреччиною замок у Кривче разом із більшою частиною Поділля перейшов у володіння турецького султана Магомета IV. До 1675 року замок контролювався турецьким гарнізоном. В 1675 р. Ян ІІІ Собеський наказав взяти в облогу цю твердиню. Під час облоги оборонні споруди зазнали значних пошкоджень. У XVIII столітті на Поділлі стає спокійніше, відпала загроза нападу татар і турків, через це замок у Кривче втрачає своє оборонне призначення, і поступово перебудовується із фортеці на панський маєток. Наприкінці ХІХ століття замок частково розбирають на будівельний матеріал.
На початку ХХ століття замком володів Лазар Мельцер, який віддав залишки замку Подільському туристично-краєзнавчому товариству. На той час відновили і накрили одну вежу замку. В середині вежі обладнали кілька приміщень для туристів.
У нинішній час замок збережений фрагментарно, з 2008 року він входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Перша писемна згадка про село Кривче датується 1530 роком. У 1639 році магнати Миколай-Станіслав та Войцех Контські на високому лівому березі Циганки, між двома її притоками, розпочали зведення замку. Кривченський замок був одним з найкращих обороноздатних замків того часу на Східному Поділлі, мав розвинуту систему сухих оборонних ровів. Навіть ті рештки замкових укріплень, що дійшли до нашого часу, дають достатнє уявлення про масштабність будівництва, яке тривало не один рік.
За планувальною конфігурацією він належить до регулярних, прямокутних замків з наріжними баштами та арсеналом. З східного боку була влаштована в’їзна брама. Замок багато разів займали татари і турки. Під час Визвольної Війни українського народу, в липні 1648 року, козацькі загони Богдана Хмельницького зайняли замок, вигнавши з нього польський гарнізон. Правда, поляки через деякий час все-таки зуміли повернути замок під свою юрисдикцію.
В другій половині XVII ст. замок відіграв важливе стратегічне значення в воєнних діях Польщі проти Туреччини. Вже в 1672 році після підписання Бучацької угоди між Польщею та Туреччиною замок у Кривче разом із більшою частиною Поділля перейшов у володіння турецького султана Магомета IV. До 1675 року замок контролювався турецьким гарнізоном. В 1675 р. Ян ІІІ Собеський наказав взяти в облогу цю твердиню. Під час облоги оборонні споруди зазнали значних пошкоджень. У XVIII столітті на Поділлі стає спокійніше, відпала загроза нападу татар і турків, через це замок у Кривче втрачає своє оборонне призначення, і поступово перебудовується із фортеці на панський маєток. Наприкінці ХІХ століття замок частково розбирають на будівельний матеріал.
На початку ХХ століття замком володів Лазар Мельцер, який віддав залишки замку Подільському туристично-краєзнавчому товариству. На той час відновили і накрили одну вежу замку. В середині вежі обладнали кілька приміщень для туристів.
У нинішній час замок збережений фрагментарно, з 2008 року він входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Славиться Кривче геологічною пам’яткою природи загальнодержавного значення – печерою Кришталевою. По ній прокладено екскурсійний маршрут, що має електричне освітлення, і є досить зручним.
Славиться Кривче геологічною пам’яткою природи загальнодержавного значення – печерою Кришталевою. По ній прокладено екскурсійний маршрут, що має електричне освітлення, і є досить зручним.