Таємниці замків Тернопілля: Вишнівець – Збараж – Скалат

1

Вишнівецький палацово-парковий комплекс (замок-палац князів Вишневецьких)

Вишнівець, Тернопільська область, Україна GPS: 49.899138, 25.738876

Вишнівець – давнє волинське містечко, що розкинулось в мальовничому каньйоні річки Горинь. Перші згадки про нього зустрічаємо в хроніках литовських та польських ще на зламі ХIV – XV століть. Саме з Вишнівця бере початок знаменитий рід князів Вишневецьких, представники якого відігравали ключову роль в усіх сферах життя нації. Серед Вишневецьких – король Речі Посполитої, два претенденти на корону, великий коронний гетьман, великий литовський гетьман, канцлер Великого князівства Литовського. Провідником українського козацтва був Дмитро Іванович Вишневецький (Байда). Оборонний замок, збудований ним на острові Мала Хортиця, став прототипом Запорізької Січі.

Вишнівецький палацово-парковий комплекс – пам’ятка архітектури та містобудування національного значення. Сама резиденція розвивалась в лоні тенденцій європейської культури, і є одним із кращих зразків французької архітектури на теренах Західної України. Будівництво палацу припадає на 1730 – 1740 рр., коли один з найбільших магнатів Речі Посполитої – Міхал-Сервацій Вишневецький оселився тут. На відміну від відносно простих, без надмірного декору фасадів палацу, його інтер’єри мали парадний характер. В палаці нараховувалось близько 70 залів, кожен з яких вражав своїм багатством та вишуканістю. Головною історичною залою Вишнівецької резиденції була і залишається Дзеркальна зала. Саме тут, в кінці ХVІІІ століття, відбувалась урочиста зустріч польського короля Станіслава-Августа Понятовського та царевича Павла Петровича. Завдяки співпраці Національного заповідника «Замки Тернопілля» з Посольським фондом США, Дзеркальна зала відновлена в інтер’єрах ХVІІІ століття і готова занурити відвідувача в атмосферу минулих епох.

3

Церква Вознесіння Господнього

Вишнівець, Тернопільська область, Україна GPS: 49.898557, 25.738597

Біля підніжжя пагорба, на якому височить Вишнівецький палац, ось уже декілька віків стоїть призамкова церква Вознесіння Господнього. 

Будівництво храму припадає на середину ХVІ ст. Церква стала родовою усипальницею князів Вишневецьких східного обряду. В крипті, під вівтарною частиною, поховані фундатори Михайло Вишневецький та його дружина Раїна Могилянка. 

5

Костел Святого Антонія

Збараж, Тернопільська область, Україна GPS: 49.669184, 25.789196

На лівому березі річки Гнізни привертає увагу монастирський комплекс отців бернардинів, зведений князем Юрієм Збаразьким в середині XVII століття. До сьогодні збереглися костел Святого Антонія, дзвіниця та чернечі келії. 

7

Замок у Скалаті

Скалат, Тернопільська область, Україна GPS: 49.426161, 25.973047

Скалат – місто, назву якого виводять від слова «скала», адже давні скалатські поселенці знайшли притулок на березі річки Гнилої (правої притоки Збруча) біля трьох скель, що належать до Подільських Товр. Перша згадка про Скалат, згідно нових досліджень науковців Національного заповідника «Замки Тернопілля», зустрічається під 1503 роком. Будівництво кам’яного замку у 1630 році пов’язують з іменем галицького мечника Христофора Віхровського. Замок, на відміну від більшості твердинь, розташувався на рівнині, його оточували болота та мочари, з півдня та південного сходу  – посилював рів з водою. У плані замок наближений до квадратного, по кутах має чотири п’ятикутні вежі, орієнтовані за сторонами світу. Доступ до замку здійснювався через в’їзну браму, до якої вів звідний міст. У період Визвольної війни 1648-1657 років замок зазнає руйнувань. В 1648 році його взяли в облогу та здобули загони Максима Кривоноса. Чергового пошкодження зазнав він під час турецько-татарських набігів останньої чверті XVII століття, особливо 1675 року. Цей період позначився на стані замку новими катастрофами та руйнуваннями. Особливо масштабними вони були у кінці згаданого століття. Із переходом замку у власність Яна Фірлея наприкінці XVII століття оборонна концепція цілковито переорієнтовується на житловий магнатський маєток. 

Догляд за оборонними спорудами стає другорядним питанням. З ХVІІІ століття і до кінця 30-х років ХХ століття замок використовувався як родовий маєток родини Возніцьких. Перебудови та реконструкції поступово стирали неповторні риси середньовічного колориту фортеці на користь житлових потреб власників. 

На замковому подвір’ї був збудований двоповерховий палац, влаштовано вишукану в’їзну браму, над якою знаходились кам’яні плити з описом історії фортеці.  

Замок був суттєво пошкоджено під час Першої та Другої світових воєн. До сьогодні збереглись лише чотири  вежі, залишки мурів та частина підземель. 

З 2003 року замок належить до Національного заповідника «Замки Тернопілля». Нині у двох вежах замку облаштовано експозиційні зали.