Стежками древнього міста

Городище "Вали" — пам'ятка археології національного значення. Саме за цими тисячолітніми валами знаходився центр стародавнього Володимира — князівський замок і церква. Від цього центру розходилися вулиці, де проживав простий люд. Місто було оточене земляними валами, дістатися до нього можна було тільки через декілька брам — Київську, П'ятницьку, Гридшину, Водопійну. Така фортифікація виконувала оборонну функцію.

На даний момент на території городища знаходиться культурний простір «Князівський шлях до трону», де розташовано дерев’яні фігури 5 волинських князів, вартового та найбільшого в Україні різьбленого дерев’яного трону (висота 3 метри 30 сантиметрів, ширина 2 метри 67 сантиметрів).

Окрасою міста та місцем відпочинку багатьох містян та гостей є парк "Слов'янський", створений з нагоди 1000-ліття міста, що святкувалося у 1988 році. У парку знаходиться комплекс пам'ятників на честь князів Київської русі: Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Ярослава Осмомисла, Всеволода, пам'ятник Тарасу Шевченку, пам'ятник Лукашу та Мавці (головним героям п'єси "Лісова пісня" Лесі Українки), та символічна могила борців за волю України.

Василівська церква (14-15 століття) – храм ротондного типу (кругла церква),  збудована в епоху Волинсько-Галицького князівства. Особливість архітектури храму полягає в тому, що по периметру споруди є 8 контрфорсів (виступів), які створюють ефект хвилястої стіни, тобто Василівська церква – круглий храм з хвилястими стінами, який нагадує квітку з восьми пелюстками. Краєзнавці переконані, що аналогічного храму немає ніде у світі.

Було збудовано в 12 столітті київським князем Мстиславом Ізяславовичем, правнуком Володимира Мономаха. Собор Успіння Пресвятої Богородиці є найдавнішим храмом Волинської області.

Пам'ятка є усипальницею галицько-волинських князів (гробниці-аркасолії розташовані у північній та південній стінах храму). У минулі часи при Соборі діяла іконописна майстерня, функціонувала богословська школа, вінчалися волинські князі, укладалися угоди між князівствами. Протягом 12 – 14 ст. в Успенському соборі коронувалося на володимирський престол 17 волинських князів. Згідно з давніми переказами колись від собору відходив підземний хід, який з'єднував його із Зимненським монастирем. Унікальною є акустика храму, яка досягається завдяки глечикам-голосникам, котрі замуровані у склепінні та стінах пам'ятки.

Каплиця – це маленька церква без вівтарної частини. Це Володимирська каплиця, що знаходиться на Соборній вулиці. Форма споруди нагадує чашу або шолом давньоруського воїна. Вона була збудована в 1892 р. з нагоди 900-річчя володимирської єпархії. Єпархію у м. Володимирі засновано князем Володимиром Великим у 992 р. Він же призначив перших єпископів — Стефана та Амфілохія. Ймовірно, що їхні поховання знаходилися у Федорівці, де розташовувався давньоруський храм, який не зберігся.

В документах є згадки про те,  що наприкінці 19 ст. поблизу каплиці з'явився прекрасний сквер. 

У 1497 р. польський король Олександр Ягелон надав кошти для будівництва домініканського монастиря та костелу Святої Трійці у Володимирі. Документальних матеріалів про монастир збереглося дуже мало. Відомо, що монастирю належала велика земельна ділянка зі ставком і садом, водяний млин, кілька дворів. Монастир мав право утримувати корчму, варити та продавати пиво, мед, горілку, вино. З історичних документів дізнаємося, що будівля костелу була видовжена, а її фасад звернений до міста. Храм мав 22 вікна, 12 дзеркальних люстр, а дзвіниця з п′ятьма дзвонами знаходилася поруч.

У колишніх келіях в ХІХ ст. відбувалися міські суди, а на першому поверсі знаходився міський архів, музей.