Переяславщина — це територія з неймовірно багатою історією, де зароджувалась українська держава, стверджувалась українська нація. Тут будував храми Іван Мазепа, викладав Григорій Сковорода, а Тарас Шевченко писав свої найкращі твори. Сам Переяслав сьогодні відомий багатьом українцям як місто, у якому знаходиться найбільша в Україні кількість музеїв на кількість населення. Проте не лише це може бути цікавим туристові на воістину святій землі. Незвідані унікальні місця околиць Переяслава практично не чули подиху активного мандрівника, але авторський маршрут «Незвідана Переяславщина» ламає всі стереотипи та відкриває ворота у новий світ цікавих об’єктів, фактів і позитивних емоцій. Ви маєте можливість бути одним з перших, хто це пізнає. Довжина маршруту: 58 км. Приблизний час подорожі може бути близько 3.5-4 годин.
PS. Маршрут «Незвідана Переяславщина» є частинкою великого туристичного маршруту «Корінь нації-мандрівка Україною крізь віки», який має довжину понад 340 км, але це вже наступна сторінка нашої історії і Unexploredcity обов’язково про неї розкаже.
Між селом Стовп’яги та Переяславом, обабіч траси Бориспіль-Дніпропетровськ, збережена найбільш відома курганна група «Три брати» («Три братні могили»), яка датується епохою бронзи — 3-2 тисячоліття до н.е. Саме ці кургани згадував Т. Шевченко у своїх «Археологічних нотатках», поемі «Сон» та повісті «Близнецы».
Між селом Стовп’яги та Переяславом, обабіч траси Бориспіль-Дніпропетровськ, збережена найбільш відома курганна група «Три брати» («Три братні могили»), яка датується епохою бронзи — 3-2 тисячоліття до н.е. Саме ці кургани згадував Т. Шевченко у своїх «Археологічних нотатках», поемі «Сон» та повісті «Близнецы».
Береза-тризуб «Україна» — це дерево, яке за формою схоже на один із символів нашої країни — Державний герб України. Як туристичний об’єкт, його відкрито лише в 2017 році, тому навіть завзяті мандрівники могли й не чути про існування такого цінного диво-дарунку природи. Та популярність берези-тризуба стрімко зростає. Вона входить до переліку об’єктів, які відвідували представники всеукраїнського туристичного вело-маршруту «Вишиваний шлях». А згодом дерево потрапило і до їхнього рейтингу кращих моментів подорожі.
Береза-тризуб «Україна» — це дерево, яке за формою схоже на один із символів нашої країни — Державний герб України. Як туристичний об’єкт, його відкрито лише в 2017 році, тому навіть завзяті мандрівники могли й не чути про існування такого цінного диво-дарунку природи. Та популярність берези-тризуба стрімко зростає. Вона входить до переліку об’єктів, які відвідували представники всеукраїнського туристичного вело-маршруту «Вишиваний шлях». А згодом дерево потрапило і до їхнього рейтингу кращих моментів подорожі.
У Переяславі та на його околицях є багато історичних місць, із якими пов’язані славні періоди нашої давньої історії. До них, в першу чергу, належить Борисове поле, де в травні 1630 р. відбулася особлива переможна битва українського козацтва над польським військом, яка увійшла в історію як тріумф козацької стратегії та тактики. Очолював козацьке повстання проти уряду Речі Посполитої полководець Тарас Трясило, який перемогою в тяжкому бою примусив польського гетьмана Конєцпольського підписати угоду в Переяславі, за якою кількість реєстрових козаків збільшувалась до 8 тис. І вже через 208 років, у Тараса Шевченка з’явиться історична поема під назвою «Тарасова ніч», яка описує саме цю подію. То і був перший твір, у якому поет звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України. У поемі з великою силою висловлене народне розуміння минулого як героїчної доби козацької вольниці, що сприймалась як протиставлення кріпосницькому гнітові сучасної поетові України. Трішки пізніше, Павло Чубинський напише вірш під назвою «Ще не вмерла Україна», в оригінальних текстах якого, згадує поет і про Тараса Федоровича (Трясила), як одного з національних героїв, провідників нації.
У Переяславі та на його околицях є багато історичних місць, із якими пов’язані славні періоди нашої давньої історії. До них, в першу чергу, належить Борисове поле, де в травні 1630 р. відбулася особлива переможна битва українського козацтва над польським військом, яка увійшла в історію як тріумф козацької стратегії та тактики. Очолював козацьке повстання проти уряду Речі Посполитої полководець Тарас Трясило, який перемогою в тяжкому бою примусив польського гетьмана Конєцпольського підписати угоду в Переяславі, за якою кількість реєстрових козаків збільшувалась до 8 тис. І вже через 208 років, у Тараса Шевченка з’явиться історична поема під назвою «Тарасова ніч», яка описує саме цю подію. То і був перший твір, у якому поет звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України. У поемі з великою силою висловлене народне розуміння минулого як героїчної доби козацької вольниці, що сприймалась як протиставлення кріпосницькому гнітові сучасної поетові України. Трішки пізніше, Павло Чубинський напише вірш під назвою «Ще не вмерла Україна», в оригінальних текстах якого, згадує поет і про Тараса Федоровича (Трясила), як одного з національних героїв, провідників нації.
Мурована однобанна церква збудована у 1855 році коштом дійсного статського радника Михайла Каневського. З офіційних джерел, а саме з книги Л. Набок та О. Колибенка «Православні храми Переяславщини» відомо, що це був садибний храм маєтку панів Каневських. Церква центрична і належить до типу ротондальних базилік. Зовні фризи оздоблені ліпленням у вигляді хрестів. Церква була теплою, про що свідчать димові слухи, збережені всередині. Стіни церкви муровані, з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині. Архітектурний декор фасадів та інтер’єру витримано в чітких формах класицизму. Пам’ятка є типологічно унікальною і заслуговує занесення до реєстру пам’яток, що охороняється державою.
Мурована однобанна церква збудована у 1855 році коштом дійсного статського радника Михайла Каневського. З офіційних джерел, а саме з книги Л. Набок та О. Колибенка «Православні храми Переяславщини» відомо, що це був садибний храм маєтку панів Каневських. Церква центрична і належить до типу ротондальних базилік. Зовні фризи оздоблені ліпленням у вигляді хрестів. Церква була теплою, про що свідчать димові слухи, збережені всередині. Стіни церкви муровані, з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині. Архітектурний декор фасадів та інтер’єру витримано в чітких формах класицизму. Пам’ятка є типологічно унікальною і заслуговує занесення до реєстру пам’яток, що охороняється державою.
Серед місцевого населення об’єкт отримав назву «Сковорода» — напевно за свою округлу форму, яка є характерною для укріплень «болотних», або «степових» городищ, тобто у місцях, де відсутні природні укріплення — наприклад високі миси корінних берегів річок. Для Переяславщини та й Лівобережної України зокрема, такий стан збереження рідкісний, оскільки подібні цьому укріплення у більшості на даний час або повністю або частково знищені. Тому, щоб зрозуміти, як саме виглядало городище, рекомендуємо туристам відвідати саме цей добре збережений історичний, а нині й туристичний об’єкт.
Серед місцевого населення об’єкт отримав назву «Сковорода» — напевно за свою округлу форму, яка є характерною для укріплень «болотних», або «степових» городищ, тобто у місцях, де відсутні природні укріплення — наприклад високі миси корінних берегів річок. Для Переяславщини та й Лівобережної України зокрема, такий стан збереження рідкісний, оскільки подібні цьому укріплення у більшості на даний час або повністю або частково знищені. Тому, щоб зрозуміти, як саме виглядало городище, рекомендуємо туристам відвідати саме цей добре збережений історичний, а нині й туристичний об’єкт.
Природний «Тунель бажань» на Переяславщині утворений з кленових дерев, що ростуть над дорогою. Він має довжину 900 м і вражає своєю чарівністю в літній період. Саме тому й зайняв перше місце за своєю красою, серед подібних йому об’єктів на Київщині в проекті «Рейтинг-1187». Іноді тут можна зустріти фотографів і туристів, які полюють за цікавими та маловідомими місцями. Та якщо ви хочете побачити це диво природи, то варто поквапитися, оскільки переважна більшість місцевих жителів активно виступають за його знищення. Тільки в 2017 році «Тунель бажань» неодноразово намагалися зрізати. Така цікава назва природного тунелю була придумана його захисниками, з метою привернення уваги до необхідності збереження даного об’єкта.
Природний «Тунель бажань» на Переяславщині утворений з кленових дерев, що ростуть над дорогою. Він має довжину 900 м і вражає своєю чарівністю в літній період. Саме тому й зайняв перше місце за своєю красою, серед подібних йому об’єктів на Київщині в проекті «Рейтинг-1187». Іноді тут можна зустріти фотографів і туристів, які полюють за цікавими та маловідомими місцями. Та якщо ви хочете побачити це диво природи, то варто поквапитися, оскільки переважна більшість місцевих жителів активно виступають за його знищення. Тільки в 2017 році «Тунель бажань» неодноразово намагалися зрізати. Така цікава назва природного тунелю була придумана його захисниками, з метою привернення уваги до необхідності збереження даного об’єкта.
«Відьмині мітли» — це густі скупчення укорочених пагонів, що постають з бруньок унаслідок зараження їх грибками, вірусами або бактеріями. Даний об’єкт, що зображений на фото, знаходиться на акації. Знайти на цьому дереві такий великий екземпляр відьминої мітли — це досить велика рідкість. У давнину це вважалося витівками відьом, що пролітають над лісом і зачаровують дерева. Нібито таким способом відьми заготовляли для себе «транспортні» засоби.
«Відьмині мітли» — це густі скупчення укорочених пагонів, що постають з бруньок унаслідок зараження їх грибками, вірусами або бактеріями. Даний об’єкт, що зображений на фото, знаходиться на акації. Знайти на цьому дереві такий великий екземпляр відьминої мітли — це досить велика рідкість. У давнину це вважалося витівками відьом, що пролітають над лісом і зачаровують дерева. Нібито таким способом відьми заготовляли для себе «транспортні» засоби.
Над затопленим давнім козацьким селом від якого лишилися тільки руїни Іллінської церкви знаходиться оглядовий майданчик.
Сьогодні багато хто говорить про патріотизм, але так і не знає що таке національна ідея. Найкраще це поняття передав провідник української нації Тарас Шевченко у своїх творах.
Сьогодні, багато з тих, хто вважає себе патріотом, цитує Тараса Григоровича, але не всі знають, що більшість найвідоміших цитат народжені саме тут у затопленому селі В’юнищі, в 5 кілометрах від оглядового майданчику. Ці місця були джерелом натхнення Кобзаря… Мало хто знає, що з цих місць Шевченко на дубові плавав до Прохорівки, що за Каневом, зліва по течії Дніпра. Подейкують, що за допомогою спеціального приладу з оглядового майданчика можна побачити навіть пам’ятник Тарасові, що стоїть на його могилі. Напевно кожен, хто вважає себе українцем як мінімум один раз має тут побувати.
Але не лише слідами Шевченка багаті ці місця. Тут тисячі років вирувало людське життя. З лівого боку оглядового майданчика знаходилося давньоруське городище «Циблі-узвіз», з правого боку — Трипільське поселення, а по ту сторону Дніпра виявлено цілу культуру Зарубинецьку. Тут же, неподалік, відомий козацький Трахтемирів. Деякі науковці та природолюби кажуть, що над цими місцями витає ореол сакральності. По обидва боки Дніпра знаходились літописні міста-фортеці Переяславської землі — Заруб та Устя, а між ними чи не найвідоміший брід через річку -Зарубенецький. Іноді він був глибиною не більше ніж по пояс середньостатистичної людини.
Оглядовий майданчик у с. Циблі — це також одна з головних локацій для кайтсерфінгу в Україні і це ще далеко не все…
Над затопленим давнім козацьким селом від якого лишилися тільки руїни Іллінської церкви знаходиться оглядовий майданчик.
Сьогодні багато хто говорить про патріотизм, але так і не знає що таке національна ідея. Найкраще це поняття передав провідник української нації Тарас Шевченко у своїх творах.
Сьогодні, багато з тих, хто вважає себе патріотом, цитує Тараса Григоровича, але не всі знають, що більшість найвідоміших цитат народжені саме тут у затопленому селі В’юнищі, в 5 кілометрах від оглядового майданчику. Ці місця були джерелом натхнення Кобзаря… Мало хто знає, що з цих місць Шевченко на дубові плавав до Прохорівки, що за Каневом, зліва по течії Дніпра. Подейкують, що за допомогою спеціального приладу з оглядового майданчика можна побачити навіть пам’ятник Тарасові, що стоїть на його могилі. Напевно кожен, хто вважає себе українцем як мінімум один раз має тут побувати.
Але не лише слідами Шевченка багаті ці місця. Тут тисячі років вирувало людське життя. З лівого боку оглядового майданчика знаходилося давньоруське городище «Циблі-узвіз», з правого боку — Трипільське поселення, а по ту сторону Дніпра виявлено цілу культуру Зарубинецьку. Тут же, неподалік, відомий козацький Трахтемирів. Деякі науковці та природолюби кажуть, що над цими місцями витає ореол сакральності. По обидва боки Дніпра знаходились літописні міста-фортеці Переяславської землі — Заруб та Устя, а між ними чи не найвідоміший брід через річку -Зарубенецький. Іноді він був глибиною не більше ніж по пояс середньостатистичної людини.
Оглядовий майданчик у с. Циблі — це також одна з головних локацій для кайтсерфінгу в Україні і це ще далеко не все…
Змійові вали — це найбільша система укріплень в Україні, яка має понад тисячолітню історію і є досить унікальним, загадковим та до кінця недослідженим об’єктом. Загальна протяжність насипів у межах Переяславщини становила понад 60 км, частина з яких і до сьогоднішнього дня збереглася в привабливому для туриста вигляді. Якщо говорити конкретно про саме місце, що позначене на карті, то його свого часу відвідав та описав Т.Г. Шевченко. Крім цього, нині тут зростають червонокнижні рослини та відбуваються рідкісні природні феномени.
«Український аналог Китайської стіни» — саме так, багато хто з любителів активного відпочинку любить називати цей доволі цікавий об’єкт. І щоб зрозуміти, що може бути спільного між двома велетенськими за довжиною спорудами — варто один раз все побачити, ніж 100 разів почути.
Змійові вали — це найбільша система укріплень в Україні, яка має понад тисячолітню історію і є досить унікальним, загадковим та до кінця недослідженим об’єктом. Загальна протяжність насипів у межах Переяславщини становила понад 60 км, частина з яких і до сьогоднішнього дня збереглася в привабливому для туриста вигляді. Якщо говорити конкретно про саме місце, що позначене на карті, то його свого часу відвідав та описав Т.Г. Шевченко. Крім цього, нині тут зростають червонокнижні рослини та відбуваються рідкісні природні феномени.
«Український аналог Китайської стіни» — саме так, багато хто з любителів активного відпочинку любить називати цей доволі цікавий об’єкт. І щоб зрозуміти, що може бути спільного між двома велетенськими за довжиною спорудами — варто один раз все побачити, ніж 100 разів почути.