Володимир-Волинський — одне з найдавніших і найгарніших міст України.
Воно вперше згадане у «Літописі минулих літ» під 988 роком — в той час великий Київський князь Володимир Святославович, взявши під свою владу
Червенські міста (Червен, Волинь), на західних рубежах Київської Русі будує місто-фортецю і дає йому своє ім’я. Князь передає це місто своєму дванадцятому, наймолодшому синові Всеволоду.
Володимир здавна був розташований на перетині важливих торговельних шляхів, котрі поєднували Середземномор’я і Скандинавію, Європу з Близьким Сходом, тож на цих землях велася жвава торгівля.
У 992 році князь Володимир засновує у місті православну єпархію, першими очільниками якої були єпископи Стефан і Амфілохій.
Краєзнавці, зокрема М.Теодорович, писали про те, що у минулі століття у Володимирі налічувалося до 20-ти християнських церков.
Особливого піднесення місто зазнало з середини 12 ст. — у 1199 році волинський князь Роман утворив могутню державу — Волинсько-Галицьке князівство і певний час Володимир був його столицею.
Місто Володимир 105 разів згадується у різних давніх письмових джерелах, зокрема, Галицько-Волинському, Іпатіївському, Супрасльському, Ніконовському літописах.
З часів Середньовіччя Володимир був відомий як потужний економічний, культурний центр, у якому активно розвивалася освіта, переписування книг, літописання, архітектура і сакральний живопис.
Тож підемо давніми шляхами, відчуймо дух століть, подих історії, пізнаємо багату історико-архітектурну спадщину одного з найдавніших міст України та Європи.
Фото: Іван Дуда, Роман Гречаник
Автор маршруту: Богдан Янович
GPS: 50.843252, 24.315154
GPS: 50.843252, 24.315154
Успенський собор — єдина збережена на Волині пам’ятка архітектури домонгольського періоду. Він збудований у 1156-1160 рр. князем Мстиславом Ізяславовичем — правнуком великого Київського князя Володимира Мономаха.
Церква зведена з плінфи, у давнину її стіни були оздоблені фресками — спеціальними малюнками, зробленими мінеральними фарбами по мокрій штукатурці. Збереглися лише окремі фрагменти фресок, які знаходяться у запасниках місцевого історичного музею.
В соборі якісна акустика — цей ефект досягнуто завдяки глечикам-голосникам (резонаторам), які замуровані в склепінні споруди.
У часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства при соборі функціонували богословська школа, іконописна майстерня, підписувалися угоди між князівствами, вінчалися княжі особи.
У 1340 р. розпадається Волинсько-Галицьке князівство, Волинь входить до складу Великого князівства Литовського, а з 1569 р. — до Речі Посполитої.
У 1596 р. укладено Берестейську унію і пам’ятка потрапляє під юрисдикцію греко-католицької церкви. Наприкінці 18 ст. Володимир входить до складу Російської імперії, собор повертають православним, але після частих перебудов він зруйнувався.
У 1900 році за клопотанням голови православного Братства Святого Володимира Омеляна Дверницького святиня була відбудована за проектом російського архітектора Г. Котова. Церква не закривалася впродовж 20 ст, навіть в атеїстичні часи.
Варті уваги шанувальників історії князівські гробниці (аркасолії), розташовані у північній і південній стінах храму — там поховані князі Мстислав Ізяславович, Василько Романович, Володимир Василькович.
Оригінальною пам’яткою сакрального малярства в інтер’єрі собору є хрест-розп’яття з 15 століття.
На подвір’ї розташований Будинок з дзвіницею (єпископський замок) — пам’ятка архітектури з 15 століття.
Успенський собор — єдина збережена на Волині пам’ятка архітектури домонгольського періоду. Він збудований у 1156-1160 рр. князем Мстиславом Ізяславовичем — правнуком великого Київського князя Володимира Мономаха.
Церква зведена з плінфи, у давнину її стіни були оздоблені фресками — спеціальними малюнками, зробленими мінеральними фарбами по мокрій штукатурці. Збереглися лише окремі фрагменти фресок, які знаходяться у запасниках місцевого історичного музею.
В соборі якісна акустика — цей ефект досягнуто завдяки глечикам-голосникам (резонаторам), які замуровані в склепінні споруди.
У часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства при соборі функціонували богословська школа, іконописна майстерня, підписувалися угоди між князівствами, вінчалися княжі особи.
У 1340 р. розпадається Волинсько-Галицьке князівство, Волинь входить до складу Великого князівства Литовського, а з 1569 р. — до Речі Посполитої.
У 1596 р. укладено Берестейську унію і пам’ятка потрапляє під юрисдикцію греко-католицької церкви. Наприкінці 18 ст. Володимир входить до складу Російської імперії, собор повертають православним, але після частих перебудов він зруйнувався.
У 1900 році за клопотанням голови православного Братства Святого Володимира Омеляна Дверницького святиня була відбудована за проектом російського архітектора Г. Котова. Церква не закривалася впродовж 20 ст, навіть в атеїстичні часи.
Варті уваги шанувальників історії князівські гробниці (аркасолії), розташовані у північній і південній стінах храму — там поховані князі Мстислав Ізяславович, Василько Романович, Володимир Василькович.
Оригінальною пам’яткою сакрального малярства в інтер’єрі собору є хрест-розп’яття з 15 століття.
На подвір’ї розташований Будинок з дзвіницею (єпископський замок) — пам’ятка архітектури з 15 століття.
GPS: 50.841083, 24.320558
Василівська церква — оригінальна пам’ятка архітектури 14-15 століть. Вона належить до рідкісного типу ротонд: вісім контрфорсів різних розмірів створюють враження, що стіна хвиляста, отже ця споруда — кругла церква з хвилястими стінами, котра нагадує собою квітку з восьми пелюстками.
Згідно з місцевою легендою вона збудована воїнами князя Володимира Великого за один день — як подяка князя Богові за переможний похід проти племені білих хорватів.
В архітектурі споруди відчутний вплив романського стилю. Сучасного вигляду церква набула на початку 20 століття, після реконструкції.
Цінною для історії пам’яткою, є ікона Богородиця-Одигитрія (16 ст.), котра знаходиться в інтер’єрі храму.
У 1914 р. в північній стіні споруди знайшли шиферну дошку з таємничим написом, з якого вдалося прочитати лише такі слова: «Боже, поможи князю!», яка нині зберігається в музеї м. Загреб (Хорватія).
На подвір’ї церкви знаходиться поховання Даміана Герштанського(1856-1936) — священика, депутата польського Сейму та царської Думи.
GPS: 50.841083, 24.320558
Василівська церква — оригінальна пам’ятка архітектури 14-15 століть. Вона належить до рідкісного типу ротонд: вісім контрфорсів різних розмірів створюють враження, що стіна хвиляста, отже ця споруда — кругла церква з хвилястими стінами, котра нагадує собою квітку з восьми пелюстками.
Згідно з місцевою легендою вона збудована воїнами князя Володимира Великого за один день — як подяка князя Богові за переможний похід проти племені білих хорватів.
В архітектурі споруди відчутний вплив романського стилю. Сучасного вигляду церква набула на початку 20 століття, після реконструкції.
Цінною для історії пам’яткою, є ікона Богородиця-Одигитрія (16 ст.), котра знаходиться в інтер’єрі храму.
У 1914 р. в північній стіні споруди знайшли шиферну дошку з таємничим написом, з якого вдалося прочитати лише такі слова: «Боже, поможи князю!», яка нині зберігається в музеї м. Загреб (Хорватія).
На подвір’ї церкви знаходиться поховання Даміана Герштанського(1856-1936) — священика, депутата польського Сейму та царської Думи.
GPS: 50.846845, 24.319640
GPS: 50.846845, 24.319640
Римо-католицька громада Володимира своїми витоками сягає часів Середньовіччя. Перший костел — Пресвятої Діви Марії не зберігся до нашого часу. У 16 ст. шляхтянка Ганна Збаразька будує дерев’яний костел, який згорів під час великої міської пожежі.
У 18 ст. військовий Мартин Божидар Підгородненський фундує будівництво цегляного костелу.
Пам’ятка зведена у стилі пізнього бароко. Оригінальний орган, дзвіниця і чимало скульптур святих було втрачено у часи радянського атеїзму.
Серед місцевого населення побутує легенда про те, що в костелі зберігалися скарби польських королів, але вони ніколи не були знайдені.
Римо-католицька громада Володимира своїми витоками сягає часів Середньовіччя. Перший костел — Пресвятої Діви Марії не зберігся до нашого часу. У 16 ст. шляхтянка Ганна Збаразька будує дерев’яний костел, який згорів під час великої міської пожежі.
У 18 ст. військовий Мартин Божидар Підгородненський фундує будівництво цегляного костелу.
Пам’ятка зведена у стилі пізнього бароко. Оригінальний орган, дзвіниця і чимало скульптур святих було втрачено у часи радянського атеїзму.
Серед місцевого населення побутує легенда про те, що в костелі зберігалися скарби польських королів, але вони ніколи не були знайдені.
GPS: 50.847050, 24.321416
У стилі пізнього бароко збудовано Собор Різдва Христового, який раніше функціонував як католицький костел.
У 1755 р. єзуїтська місія (організована Ядвігою Загоровською) розпочинає будівництво храму (архітектор — Міхал Радзимінський, меценат — Гнат Садовський), який освятили у 1770 р. під титулом костел Серця Ісусового.
Після того як папа Римський Климент заборонив діяльність єзуїтів в Україні, святиня переходить до греко-католиків (орден братів-василіан), які будують монастирські келії та приміщення двоповерхової аптеки.
З 19 ст. пам’ятка використовується для Богослужінь православної церкви. У 1921-1939 рр. Володимир-Волинський входить до складу Польщі й у храмі функціонує римо-католицький костел Послання Апостолів.
У повоєнний час — склад. Церква має наземну і підземну частини — у підземеллі Церква Пресвятої Покрови з криптами (прихованими похованнями) та сповідальнею.
Належить до УПЦ Київського Патріархату, у келіях — жіночий монастир та церква Успіння Пресвятої Богородиці.
GPS: 50.847050, 24.321416
У стилі пізнього бароко збудовано Собор Різдва Христового, який раніше функціонував як католицький костел.
У 1755 р. єзуїтська місія (організована Ядвігою Загоровською) розпочинає будівництво храму (архітектор — Міхал Радзимінський, меценат — Гнат Садовський), який освятили у 1770 р. під титулом костел Серця Ісусового.
Після того як папа Римський Климент заборонив діяльність єзуїтів в Україні, святиня переходить до греко-католиків (орден братів-василіан), які будують монастирські келії та приміщення двоповерхової аптеки.
З 19 ст. пам’ятка використовується для Богослужінь православної церкви. У 1921-1939 рр. Володимир-Волинський входить до складу Польщі й у храмі функціонує римо-католицький костел Послання Апостолів.
У повоєнний час — склад. Церква має наземну і підземну частини — у підземеллі Церква Пресвятої Покрови з криптами (прихованими похованнями) та сповідальнею.
Належить до УПЦ Київського Патріархату, у келіях — жіночий монастир та церква Успіння Пресвятої Богородиці.
GPS: 50.848886, 24.322379
GPS: 50.848886, 24.322379
У 1780 році з ініціативи греко-католицького єпископа Порфирія Скарбки-Важинського була збудована каплиця святого Йосафата (Кунцевича), оскільки у 16 столітті на цьому місці знаходився будинок його батьків.
З огляду на архітектуру — це споруда у стилі пізнього бароко.
У 1795 році Волинь увійшла до складу Російської імперії, каплицю передали православній церкві й освятили на честь святого Миколая.
Наприкінці 18 – у 19 столітті вона виконувала функцію головного храму міста, оскільки Успенський собор знаходився в руїнах.
За радянського часу не використовувалася за призначенням (у ній був склад).
Оригінальна дерев’яна дзвіниця з 18 ст. втрачена. У 2001 р. поруч з храмом збудовано муровану дзвіницю.
У 1780 році з ініціативи греко-католицького єпископа Порфирія Скарбки-Важинського була збудована каплиця святого Йосафата (Кунцевича), оскільки у 16 столітті на цьому місці знаходився будинок його батьків.
З огляду на архітектуру — це споруда у стилі пізнього бароко.
У 1795 році Волинь увійшла до складу Російської імперії, каплицю передали православній церкві й освятили на честь святого Миколая.
Наприкінці 18 – у 19 столітті вона виконувала функцію головного храму міста, оскільки Успенський собор знаходився в руїнах.
За радянського часу не використовувалася за призначенням (у ній був склад).
Оригінальна дерев’яна дзвіниця з 18 ст. втрачена. У 2001 р. поруч з храмом збудовано муровану дзвіницю.
GPS: 50.849470, 24.320455
З кінця 18 ст. на Волині оселяються німецькі колоністи. Були такі переселенці й на Володимирщині. У 1890 р. вони будують кірху в готичному стилі, оскільки значна кількість німців сповідують лютеранство — одну з протестантських (християнських) течій, заснованих німецьким ченцем Мартіном Лютером у 16 ст. Поряд з кірхою збудували дім пастора.
У 1939 році лютерани виїхали до Німеччини. Радянська влада розмістила в кірсі спортивну школу. У 1991 р. споруда передана греко-католикам під церкву святого Йосафата. В будинку пастора — чоловічий василіанський монастир.
GPS: 50.849470, 24.320455
З кінця 18 ст. на Волині оселяються німецькі колоністи. Були такі переселенці й на Володимирщині. У 1890 р. вони будують кірху в готичному стилі, оскільки значна кількість німців сповідують лютеранство — одну з протестантських (християнських) течій, заснованих німецьким ченцем Мартіном Лютером у 16 ст. Поряд з кірхою збудували дім пастора.
У 1939 році лютерани виїхали до Німеччини. Радянська влада розмістила в кірсі спортивну школу. У 1991 р. споруда передана греко-католикам під церкву святого Йосафата. В будинку пастора — чоловічий василіанський монастир.
GPS: 50.863675, 24.325861
GPS: 50.863675, 24.325861
У 1908 році для солдатів російської царської армії (149 Чорноморський полк), які дислокувалися у Володимирі-Волинському, було зведено церкву на честь святого Юрія, який у православ’ї вважається покровителем вояків.
Споруда збудована в так званому цегляному стилі, з червоної нетинькованої цегли. На окремих цеглинах є автографи військових, зроблені ще на початку 20 ст.
У 60-70 х роках 20 ст. тут знаходився Будинок офіцерів.
У 1991 р. передана УПЦ КП.
У 1908 році для солдатів російської царської армії (149 Чорноморський полк), які дислокувалися у Володимирі-Волинському, було зведено церкву на честь святого Юрія, який у православ’ї вважається покровителем вояків.
Споруда збудована в так званому цегляному стилі, з червоної нетинькованої цегли. На окремих цеглинах є автографи військових, зроблені ще на початку 20 ст.
У 60-70 х роках 20 ст. тут знаходився Будинок офіцерів.
У 1991 р. передана УПЦ КП.
