Окрасою Львова є парки. Одним з найкрасивіших є Стрийський парк, розташований у місцевості Софіївка на схилах Львівського плато. У 1894 р. тут було проведено Крайову виставку — найбільший ярмарок в історії Королівства Галичини і Володимирії. Для цього було збудовано численні виставкові павільйони, частина з яких збереглася й до сьогодні. Саме тоді у Львові відкрили електричний трамвай і підвели колію до Стрийського парку.
Пропонуємо Вам здійснити прогулянку від пам’ятника королю Данилу до Стрийського парку по маршруту, складеному командою Центру туристичної інформації м. Львова.
Ми розпочинаємо нашу мандрівку з площі Галицької, яка утворилась перед Галицькою брамою ще у XIII ст. Звідси розходились шляхи на Галич, Глиняни й до карпатських перевалів та соляних копалень. Перед брамою була незабудована територія, при якій починалась облога ремісників та гостинних домів, яку називали «Під Сторожею». У сучасному вигляді площа утворилася наприкінці XVIII ст., коли розібрали міські середньовічні фортифікації.
Ми розпочинаємо нашу мандрівку з площі Галицької, яка утворилась перед Галицькою брамою ще у XIII ст. Звідси розходились шляхи на Галич, Глиняни й до карпатських перевалів та соляних копалень. Перед брамою була незабудована територія, при якій починалась облога ремісників та гостинних домів, яку називали «Під Сторожею». У сучасному вигляді площа утворилася наприкінці XVIII ст., коли розібрали міські середньовічні фортифікації.
Колись на площі був Галицький базар, який у 1892 р. перенесли на територію саду перед колишнім палацом Бєльських і Коморовських, який розташований на пл. Галицькій, 10. Зараз тут стоїть пам’ятник королю Данилу, засновнику міста Львова, який народився у 1201 р. Він був сином князя Романа Мстиславовича із галицького роду Рюриковичів. Будучи князем у Галичі, він був змушений боротись із монголо-татарами, із західними сусідами та припиняти внутрішні суперечки. Окрім цього, він будував міста та сприяв розвитку ремесел. У 1254 р. Данило Галицький отримав від папської курії королівський титул. Пам’ятник був зведений в 2001 р. на честь 800-річчя з дня народження Данила Галицького.
Колись на площі був Галицький базар, який у 1892 р. перенесли на територію саду перед колишнім палацом Бєльських і Коморовських, який розташований на пл. Галицькій, 10. Зараз тут стоїть пам’ятник королю Данилу, засновнику міста Львова, який народився у 1201 р. Він був сином князя Романа Мстиславовича із галицького роду Рюриковичів. Будучи князем у Галичі, він був змушений боротись із монголо-татарами, із західними сусідами та припиняти внутрішні суперечки. Окрім цього, він будував міста та сприяв розвитку ремесел. У 1254 р. Данило Галицький отримав від папської курії королівський титул. Пам’ятник був зведений в 2001 р. на честь 800-річчя з дня народження Данила Галицького.
Навпроти пам’ятника починається вулиця Князя Романа, назви якої змінювались неодноразово. У XVI ст. вулиця називалась гончарською, бо тут, біля берегів річки Полтви, мали свої майстерні гончарі. У XVIII ст. з’являється ще одна назва — вулиця Галицького передмістя, оскільки вона була тоді головною артерією цього передмістя. У 1871 р. магістрат приєднав цю вулицю до вулиці Галицької. У 1940 р. радянська влада перейменувала вулицю на згадку про більшовицького діяча Якова Свердлова, а за гітлерівської окупації у 1941-1944 рр. вулиця називалася на честь німецьких збройних сил — Вермахтштрассе. У 1944 р. новим радянським патроном вулиці став генерал армії Ніколай Ватутін. У 1992 р. вулиця отримала нову назву — Князя Романа, на честь волинського князя Романа Мстиславовича, який 1199 р. приєднав до своїх володінь Галичину, й на думку деяких дослідників, створив на території сучасного Львова перший укріплений замок та осередок міського життя.
Навпроти пам’ятника починається вулиця Князя Романа, назви якої змінювались неодноразово. У XVI ст. вулиця називалась гончарською, бо тут, біля берегів річки Полтви, мали свої майстерні гончарі. У XVIII ст. з’являється ще одна назва — вулиця Галицького передмістя, оскільки вона була тоді головною артерією цього передмістя. У 1871 р. магістрат приєднав цю вулицю до вулиці Галицької. У 1940 р. радянська влада перейменувала вулицю на згадку про більшовицького діяча Якова Свердлова, а за гітлерівської окупації у 1941-1944 рр. вулиця називалася на честь німецьких збройних сил — Вермахтштрассе. У 1944 р. новим радянським патроном вулиці став генерал армії Ніколай Ватутін. У 1992 р. вулиця отримала нову назву — Князя Романа, на честь волинського князя Романа Мстиславовича, який 1199 р. приєднав до своїх володінь Галичину, й на думку деяких дослідників, створив на території сучасного Львова перший укріплений замок та осередок міського життя.
На протилежній стороні розташована будівля № 6, яка була споруджена у 1912 р. Рік побудови викарбуваний над барельєфами левів, що знаходиться над потрійним порталом перед входом до неї. Кам’яниця збудована у стилістиці німецького модерну (юґендштіль) за проектом архітекторів Адольфа Піллера та Романа Вольпеля на місці трьох розібраних будинків для відомих львівських купців Кароля Чуджака і Людвіґа Штадтмюллера. Автором згаданих левів, а також похилених лицарів-атлантів, що спираються на мечі, був львівський скульптор Станіслав Рихард Пліхаль. Спочатку кам’яниця призначалася для житлових потреб, однак уже в 1920-х її пристосували для банку «Польської землі». А 1929 р. тут влаштували львівську студію «Польського радіо», що прославилося «Веселою львівською хвилею». Радіоцентр працює тут донині. Тепер це Львівське державне обласне радіо.
На протилежній стороні розташована будівля № 6, яка була споруджена у 1912 р. Рік побудови викарбуваний над барельєфами левів, що знаходиться над потрійним порталом перед входом до неї. Кам’яниця збудована у стилістиці німецького модерну (юґендштіль) за проектом архітекторів Адольфа Піллера та Романа Вольпеля на місці трьох розібраних будинків для відомих львівських купців Кароля Чуджака і Людвіґа Штадтмюллера. Автором згаданих левів, а також похилених лицарів-атлантів, що спираються на мечі, був львівський скульптор Станіслав Рихард Пліхаль. Спочатку кам’яниця призначалася для житлових потреб, однак уже в 1920-х її пристосували для банку «Польської землі». А 1929 р. тут влаштували львівську студію «Польського радіо», що прославилося «Веселою львівською хвилею». Радіоцентр працює тут донині. Тепер це Львівське державне обласне радіо.
Сусідня чотирьохповерхова будівля колишнього готелю «Австрія» споруджена на місці двох кам’яниць у стилі необароко за проектом архітектора Августа Богохвальського. У 1920-х у будинку була майстерня Союзу мисткинь (Związek Artystek). Зараз тут розташоване радіо «Незалежність» (106,7 ГМ).
Сусідня чотирьохповерхова будівля колишнього готелю «Австрія» споруджена на місці двох кам’яниць у стилі необароко за проектом архітектора Августа Богохвальського. У 1920-х у будинку була майстерня Союзу мисткинь (Związek Artystek). Зараз тут розташоване радіо «Незалежність» (106,7 ГМ).
По ліву сторону на початку вулиці знаходиться Палац Справедливості — адміністративна будівля кінця XIX ст. у стилі віденського неоренесансу. Будинок споруджений за проектом Ф. Сковрона у 1891-1895 рр. для Вищого суду Галичини. На стіні головного фасаду — частково збережена кам’яна група «Справедливість» авторства відомого скульптора Леонардо Марконі. У вестибюлі збереглося велике дзеркало кінця XIX ст. і два алебастрові леви роботи скульптора, автора пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові, Антоні Попеля. В інтер’єрі будинку міститься інша скульптура Попеля — статуя Юстиції (1896 р.). Свого часу, у залах Палацу Справедливості відбулося багато гучних судових процесів. Раніше на цьому місці у приміщенні колишнього Костелу Святого Леонарда і монастиря кармелітів взутих до 1889 р. містилася в’язниця. Тут у 1877-1878 рр. відбував покарання Іван Франко, про що свідчить меморіальна таблиця на фасаді будівлі. Зараз у будівлі знаходяться навчальні корпуси університету «Львівська Політехніка».
По ліву сторону на початку вулиці знаходиться Палац Справедливості — адміністративна будівля кінця XIX ст. у стилі віденського неоренесансу. Будинок споруджений за проектом Ф. Сковрона у 1891-1895 рр. для Вищого суду Галичини. На стіні головного фасаду — частково збережена кам’яна група «Справедливість» авторства відомого скульптора Леонардо Марконі. У вестибюлі збереглося велике дзеркало кінця XIX ст. і два алебастрові леви роботи скульптора, автора пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові, Антоні Попеля. В інтер’єрі будинку міститься інша скульптура Попеля — статуя Юстиції (1896 р.). Свого часу, у залах Палацу Справедливості відбулося багато гучних судових процесів. Раніше на цьому місці у приміщенні колишнього Костелу Святого Леонарда і монастиря кармелітів взутих до 1889 р. містилася в’язниця. Тут у 1877-1878 рр. відбував покарання Іван Франко, про що свідчить меморіальна таблиця на фасаді будівлі. Зараз у будівлі знаходяться навчальні корпуси університету «Львівська Політехніка».
У відреставрованому 2006 р. будинку розташований готель «Швейцарський». До Другої світової війни тут був готель «Саксонський». По цій же стороні кам’яниця № 24 є найстарішим будинком, що дожив до наших днів. Збудований він у 1829-1830 рр. у стилі пізнього класицизму. Фасад будинку прикрашає довгий балкон із металевим поруччям та пілястрами корінфського ордеру. Окраса будинку — ампірні рельєфи, автором яких вважають скульптора Йоганна Баптиста Шімзера. Три центральні вікна другого поверху завершені напівкруглими сандриками, в яких розташовано рельєфи з зображеннями путті (маленькі крилаті хлопчики). Під бічними вікнами цього ж поверху розміщено рельєфи із зображеннями крилатих путті з лірами, що сидять верхи на левах.
У відреставрованому 2006 р. будинку розташований готель «Швейцарський». До Другої світової війни тут був готель «Саксонський». По цій же стороні кам’яниця № 24 є найстарішим будинком, що дожив до наших днів. Збудований він у 1829-1830 рр. у стилі пізнього класицизму. Фасад будинку прикрашає довгий балкон із металевим поруччям та пілястрами корінфського ордеру. Окраса будинку — ампірні рельєфи, автором яких вважають скульптора Йоганна Баптиста Шімзера. Три центральні вікна другого поверху завершені напівкруглими сандриками, в яких розташовано рельєфи з зображеннями путті (маленькі крилаті хлопчики). Під бічними вікнами цього ж поверху розміщено рельєфи із зображеннями крилатих путті з лірами, що сидять верхи на левах.
На перетині нинішніх вулиць Князя Романа та Герцена знаходилась церква Богоявлення Господнього. Перша документальна згадка про церкву походить із 1386 р. З 1546 р. при храмі існувала найстаріша у Львові церковна школа. 1711 р. була збудована нова будівля, а попередня знищена військовими діями). 1800 р. школу закрили і продали разом із ґрунтами. Під час будівельних робіт у 1875-1926 рр. віднайдено залишки церковного цвинтаря і козацьких поховань з часів облоги Львова 1648 р.
На перетині нинішніх вулиць Князя Романа та Герцена знаходилась церква Богоявлення Господнього. Перша документальна згадка про церкву походить із 1386 р. З 1546 р. при храмі існувала найстаріша у Львові церковна школа. 1711 р. була збудована нова будівля, а попередня знищена військовими діями). 1800 р. школу закрили і продали разом із ґрунтами. Під час будівельних робіт у 1875-1926 рр. віднайдено залишки церковного цвинтаря і козацьких поховань з часів облоги Львова 1648 р.
Ми повертаємо праворуч на вулицю Івана Франка, яка у 1950 р. утворилась з чотирьох окремих вулиць і однієї площі та має довжину три кілометри. Її назвали на честь українського письменника, поета, громадського і політичного діяча.
Ми повертаємо праворуч на вулицю Івана Франка, яка у 1950 р. утворилась з чотирьох окремих вулиць і однієї площі та має довжину три кілометри. Її назвали на честь українського письменника, поета, громадського і політичного діяча.
Чотириповерхова будівля перукарсько-косметичного комплексу «Чародійка» на вулиці Івана Франка, 23а збудована у 1970-х, закриває подвір’я, на якому колись розташовувався кінотеатр під відкритим небом «Літній-2».
Чотириповерхова будівля перукарсько-косметичного комплексу «Чародійка» на вулиці Івана Франка, 23а збудована у 1970-х, закриває подвір’я, на якому колись розташовувався кінотеатр під відкритим небом «Літній-2».
Рухаючись по цій стороні Ви звернете увагу на будівлю під № 25. Витвір неокласицизму кінця XIX ст., у якому зараз перебуває обласний військовий комісаріат.
Рухаючись по цій стороні Ви звернете увагу на будівлю під № 25. Витвір неокласицизму кінця XIX ст., у якому зараз перебуває обласний військовий комісаріат.
На протилежній стороні знаходиться кам’яниця під № 28, у якій жив архітектор Едмунд Жихович. Два поверхи цього будинку займав приватний дівочий ліцей імені Адама Міцкевича. Поруч — бічний фасад колишньої Цісарсько-королівської фінансової прокураторії, спорудженої у 1912-1914 рр. Зараз у цій будівлі перебуває штаб з’єднання військово-повітряних сил. У 1887-1893 рр. за цією адресою жив Іван Франко.
На протилежній стороні знаходиться кам’яниця під № 28, у якій жив архітектор Едмунд Жихович. Два поверхи цього будинку займав приватний дівочий ліцей імені Адама Міцкевича. Поруч — бічний фасад колишньої Цісарсько-королівської фінансової прокураторії, спорудженої у 1912-1914 рр. Зараз у цій будівлі перебуває штаб з’єднання військово-повітряних сил. У 1887-1893 рр. за цією адресою жив Іван Франко.
Пройшовши далі, Ви побачите будівлю під № 43 у необароковому стилі, що знаходиться на протилежній стороні.
Пройшовши далі, Ви побачите будівлю під № 43 у необароковому стилі, що знаходиться на протилежній стороні.
По цій стороні знаходяться будинки № 46, 48, 50, 52, які утворюють подвір’я, збудоване у 1910-1912 рр. у стилі раціональної сецесії за проектом Александра Вартеросевича-Слонєвського. У цьому блоці з чотирьох будівель дещо вирізняється дім № 50, оздоблений елементами мавританської готики та двома рельєфами драконів роботи Івана Севери. Раніше через сходи з фігурою Божої Матері, якими закінчується дворик, можна було перейти на вулицю Кирила і Мефодія У домі № 46 мешкали відомі історики Освальд Бальцер та Богдан Януш, а також професор Львівської політехніки Ігнацій Мосцицький, який у 1926-1939 рр. був президентом Польщі.
По цій стороні знаходяться будинки № 46, 48, 50, 52, які утворюють подвір’я, збудоване у 1910-1912 рр. у стилі раціональної сецесії за проектом Александра Вартеросевича-Слонєвського. У цьому блоці з чотирьох будівель дещо вирізняється дім № 50, оздоблений елементами мавританської готики та двома рельєфами драконів роботи Івана Севери. Раніше через сходи з фігурою Божої Матері, якими закінчується дворик, можна було перейти на вулицю Кирила і Мефодія У домі № 46 мешкали відомі історики Освальд Бальцер та Богдан Януш, а також професор Львівської політехніки Ігнацій Мосцицький, який у 1926-1939 рр. був президентом Польщі.
Монастирський комплекс оо. Редемптористів з церквою Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці спорудженою у 1882-1884 рр. в неороманському стилі для сестер Василіянок. Хоча ця невелика церква не була парафіяльною, до неї приходили на Службу Божу греко-католики з усієї Стрийської дільниці.
Монастирський комплекс оо. Редемптористів з церквою Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці спорудженою у 1882-1884 рр. в неороманському стилі для сестер Василіянок. Хоча ця невелика церква не була парафіяльною, до неї приходили на Службу Божу греко-католики з усієї Стрийської дільниці.
Сецесійна кам’яниця № 71 збудована у 1911 р. і оздоблена скульптором у стилі близькому до маньєризму. Разом із будинком № 69 вона творить єдиний сецесійний ансамбль.
Сецесійна кам’яниця № 71 збудована у 1911 р. і оздоблена скульптором у стилі близькому до маньєризму. Разом із будинком № 69 вона творить єдиний сецесійний ансамбль.
Поруч знаходиться вілла Зиґмунта Дронґовського, збудована у 1888 р. у модному для тодішніх палаців стилі неоренесансну. Зараз тут розмістився ресторан та готель «У бюргера».
Поруч знаходиться вілла Зиґмунта Дронґовського, збудована у 1888 р. у модному для тодішніх палаців стилі неоренесансну. Зараз тут розмістився ресторан та готель «У бюргера».
Триповерхова кам’яниця № 98 збудована у 1893 р. за проектом Якуба Баллабана будівничим Вінцентом Кузневичем у поєднанні неоготичного та неороманського стилів, з декоративними керамічними плитками та шпильчастими малими вежами на карнизі. Власником будинку був фабрикант кахлів Берл Нойвонер.
Триповерхова кам’яниця № 98 збудована у 1893 р. за проектом Якуба Баллабана будівничим Вінцентом Кузневичем у поєднанні неоготичного та неороманського стилів, з декоративними керамічними плитками та шпильчастими малими вежами на карнизі. Власником будинку був фабрикант кахлів Берл Нойвонер.
Триповерхова чиншова кам’яниця № 104, декорована у необароковому стилі. Над входом встановлено погруддя Адама Міцкевича роботи Леонарда Марконі.
Триповерхова чиншова кам’яниця № 104, декорована у необароковому стилі. Над входом встановлено погруддя Адама Міцкевича роботи Леонарда Марконі.
Зліва, на роздоріжжі, Ви можете побачити пам’ятник Івану Трушу, одному з визначних українських мистців-імпресіоністів, встановленому у 1996 р. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. З 1898 р. митець проживав у Львові, де і брав активну участь у громадському житті, зблизився з Іваном Франком, і співпрацював з Науковим Товариством ім. Шевченка, для якого виконував різні мистецькі роботи, зокрема, портрети.
Зліва, на роздоріжжі, Ви можете побачити пам’ятник Івану Трушу, одному з визначних українських мистців-імпресіоністів, встановленому у 1996 р. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. З 1898 р. митець проживав у Львові, де і брав активну участь у громадському житті, зблизився з Іваном Франком, і співпрацював з Науковим Товариством ім. Шевченка, для якого виконував різні мистецькі роботи, зокрема, портрети.
Повернувши направо, Ви опиняєтесь на вулиці Парковій, яка забудована наприкінці XIX — поч. XX ст. переважно житловими будинками у різних напрямках історизму та модерну. 1952 року кінцеву частину вулиці відділено від Стрийського парку невеликою аркадою іонічного ордера, авторства Генріха Швецького-Вінецького. Вілли № 5, 7, 9, збудовані у 1904 р. за проектами Наполеона Лущкевича. Житлові будинки № 6, 8, 10, 12, зведені за проектами архітектора Карела Боубліка у 1898-1899 рр. Житловий будинок № 14 у стилі модерн збудований у 1910 р. фірмою Івана Левинського за проектом Владислава Дердацького і Вітольда Мінкевича. Над входом розміщено рельєф із зображенням гладіатора скульптора Зигмунта Курчинського. У цьому будинку проживали скульпторка Люна Дрекслер, архітектор Вітольд Долинський, а також історик літератури і етнограф Генрик Бігелайзен.
Повернувши направо, Ви опиняєтесь на вулиці Парковій, яка забудована наприкінці XIX — поч. XX ст. переважно житловими будинками у різних напрямках історизму та модерну. 1952 року кінцеву частину вулиці відділено від Стрийського парку невеликою аркадою іонічного ордера, авторства Генріха Швецького-Вінецького. Вілли № 5, 7, 9, збудовані у 1904 р. за проектами Наполеона Лущкевича. Житлові будинки № 6, 8, 10, 12, зведені за проектами архітектора Карела Боубліка у 1898-1899 рр. Житловий будинок № 14 у стилі модерн збудований у 1910 р. фірмою Івана Левинського за проектом Владислава Дердацького і Вітольда Мінкевича. Над входом розміщено рельєф із зображенням гладіатора скульптора Зигмунта Курчинського. У цьому будинку проживали скульпторка Люна Дрекслер, архітектор Вітольд Долинський, а також історик літератури і етнограф Генрик Бігелайзен.
Під № 108 розміщені нові корпуси Генерального консульства Республіки Польща.
Під № 108 розміщені нові корпуси Генерального консульства Республіки Польща.
І ось Ви опиняєтесь при вході до Стрийського парку, який є одиним із найстаріших та найгарніших парків Львова. Парк займає понад 52 гектари. Основою планування паркової території є глибока долина, якою протікав струмок Сорока, ліва притока Полтви. Тепер тут пішохідна доріжка, яка зв’язує верхню терасу з нижньою частиною парку. У Стрийському парку налічується понад 200 видів дерев і рослин, є оранжерея, альпінарій, липова алея. Тут ростуть червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія, сосна Веймутова, японський бузок. Неподалік від головних воріт розташований ставок з лебедями. У парку є також спортивні корпуси Львівської політехніки, головний корпус Української академії мистецтв, кінотеатр «Львів», три ресторани. Також у парку є дитяча залізниця, яка розташована на верхній терасі.
І ось Ви опиняєтесь при вході до Стрийського парку, який є одиним із найстаріших та найгарніших парків Львова. Парк займає понад 52 гектари. Основою планування паркової території є глибока долина, якою протікав струмок Сорока, ліва притока Полтви. Тепер тут пішохідна доріжка, яка зв’язує верхню терасу з нижньою частиною парку. У Стрийському парку налічується понад 200 видів дерев і рослин, є оранжерея, альпінарій, липова алея. Тут ростуть червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія, сосна Веймутова, японський бузок. Неподалік від головних воріт розташований ставок з лебедями. У парку є також спортивні корпуси Львівської політехніки, головний корпус Української академії мистецтв, кінотеатр «Львів», три ресторани. Також у парку є дитяча залізниця, яка розташована на верхній терасі.