Дорогою до Стрийського парку

Колись на площі був Галицький базар, який у 1892 р. перенесли на територію саду перед колишнім палацом Бєльських і Коморовських, який розташований на пл. Галицькій, 10. Зараз тут стоїть пам’ятник королю Данилу, засновнику міста Львова, який народився у 1201 р. Він був сином князя Романа Мстиславовича із галицького роду Рюриковичів. Будучи князем у Галичі, він був змушений боротись із монголо-татарами, із західними сусідами та припиняти внутрішні суперечки. Окрім цього, він будував міста та сприяв розвитку ремесел. У 1254 р. Данило Галицький отримав від папської курії королівський титул. Пам’ятник був зведений в 2001 р. на честь 800-річчя з дня народження Данила Галицького.

На протилежній стороні розташована будівля № 6, яка була споруджена у 1912 р. Рік побудови викарбуваний над барельєфами левів, що знаходиться над потрійним порталом перед входом до неї. Кам’яниця збудована у стилістиці німецького модерну (юґендштіль) за проектом архітекторів Адольфа Піллера та Романа Вольпеля на місці трьох розібраних будинків для відомих львівських купців Кароля Чуджака і Людвіґа Штадтмюллера. Автором згаданих левів, а також похилених лицарів-атлантів, що спираються на мечі, був львівський скульптор Станіслав Рихард Пліхаль. Спочатку кам’яниця призначалася для житлових потреб, однак уже в 1920-х її пристосували для банку «Польської землі». А 1929 р. тут влаштували львівську студію «Польського радіо», що прославилося «Веселою львівською хвилею». Радіоцентр працює тут донині. Тепер це Львівське державне обласне радіо.

По ліву сторону на початку вулиці знаходиться Палац Справедливості — адміністративна будівля кінця XIX ст. у стилі віденського неоренесансу. Будинок споруджений за проектом Ф. Сковрона у 1891-1895 рр. для Вищого суду Галичини. На стіні головного фасаду — частково збережена кам’яна група «Справедливість» авторства відомого скульптора Леонардо Марконі. У вестибюлі збереглося велике дзеркало кінця XIX ст. і два алебастрові леви роботи скульптора, автора пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові, Антоні Попеля. В інтер’єрі будинку міститься інша скульптура Попеля — статуя Юстиції (1896 р.). Свого часу, у залах Палацу Справедливості відбулося багато гучних судових процесів. Раніше на цьому місці у приміщенні колишнього Костелу Святого Леонарда і монастиря кармелітів взутих до 1889 р. містилася в’язниця. Тут у 1877-1878 рр. відбував покарання Іван Франко, про що свідчить меморіальна таблиця на фасаді будівлі. Зараз у будівлі знаходяться навчальні корпуси університету «Львівська Політехніка».

На перетині нинішніх вулиць Князя Романа та Герцена знаходилась церква Богоявлення Господнього. Перша документальна згадка про церкву походить із 1386 р. З 1546 р. при храмі існувала найстаріша у Львові церковна школа. 1711 р. була збудована нова будівля, а попередня знищена військовими діями). 1800 р. школу закрили і продали разом із ґрунтами. Під час будівельних робіт у 1875-1926 рр. віднайдено залишки церковного цвинтаря і козацьких поховань з часів облоги Львова 1648 р.

Чотириповерхова будівля перукарсько-косметичного комплексу «Чародійка» на вулиці Івана Франка, 23а збудована у 1970-х, закриває подвір’я, на якому колись розташовувався кінотеатр під відкритим небом «Літній-2».

На протилежній стороні знаходиться кам’яниця під № 28, у якій жив архітектор Едмунд Жихович. Два поверхи цього будинку займав приватний дівочий ліцей імені Адама Міцкевича. Поруч — бічний фасад колишньої Цісарсько-королівської фінансової прокураторії, спорудженої у 1912-1914 рр. Зараз у цій будівлі перебуває штаб з’єднання військово-повітряних сил. У 1887-1893 рр. за цією адресою жив Іван Франко.

По цій стороні знаходяться будинки № 46, 48, 50, 52, які утворюють подвір’я, збудоване у 1910-1912 рр. у стилі раціональної сецесії за проектом Александра Вартеросевича-Слонєвського. У цьому блоці з чотирьох будівель дещо вирізняється дім № 50, оздоблений елементами мавританської готики та двома рельєфами драконів роботи Івана Севери. Раніше через сходи з фігурою Божої Матері, якими закінчується дворик, можна було перейти на вулицю Кирила і Мефодія У домі № 46 мешкали відомі історики Освальд Бальцер та Богдан Януш, а також професор Львівської політехніки Ігнацій Мосцицький, який у 1926-1939 рр. був президентом Польщі.

Сецесійна кам’яниця № 71 збудована у 1911 р. і оздоблена скульптором у стилі близькому до маньєризму. Разом із будинком № 69 вона творить єдиний сецесійний ансамбль.

Триповерхова кам’яниця № 98 збудована у 1893 р. за проектом Якуба Баллабана будівничим Вінцентом Кузневичем у поєднанні неоготичного та неороманського стилів, з декоративними керамічними плитками та шпильчастими малими вежами на карнизі. Власником будинку був фабрикант кахлів Берл Нойвонер.

Зліва, на роздоріжжі, Ви можете побачити пам’ятник Івану Трушу, одному з визначних українських мистців-імпресіоністів, встановленому у 1996 р. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. З 1898 р. митець проживав у Львові, де і брав активну участь у громадському житті, зблизився з Іваном Франком, і співпрацював з Науковим Товариством ім. Шевченка, для якого виконував різні мистецькі роботи, зокрема, портрети.

Під № 108 розміщені нові корпуси Генерального консульства Республіки Польща.