«Художники и писатели обязаны немедля взять горшки с красками и кистями своего мастерства иллюминовать, разрисовать все бока, лбы и груди городов, вокзалов и вечно бегущих стай железнодорожных вагонов. Пусть отныне, проходя по улице, гражданин будет наслаждаться ежеминутно глубиной мысли великих современников, созерцать цветистую яркость красивой радости сегодня, слушать музыку — мелодии, грохот, шум — прекрасных композиторов всюду. Пусть улицы будут праздником искусства для всех» (Володимир Маяковський, «Декрет №1. Про демократизацію мистецтв», 1918).
DArt_Painter: «Ще у 1918 році люди розуміли силу вуличного мистецтва, його цінність. На цьому етапові усе, що ти малюєш у недозволених місцях вважається вандалізмом, навіть якщо це справжній витвір мистецтва. Найгіршим є те, що люди, які вирішують, де можна малювати, не бачать очевидних речей (на другому фото — вигляд паркану здалеку).
Нещодавно мені написала людина з проханням підготувати ескіз на патріотичну тему для оформлення цього паркану. Ескіз було присвячено пам‘яті Героїв Майдану, але його не прийняли.
Минуло три місяці. Жодної роботи не з’явилося на паркані, що псував екстер’єр парку. Чому забороняють це виправити?
Я вирішив намалювати саме цю роботу, бо це «Свобода», свобода вибору місця, можливість залишити там щось для його жителів. «Свобода» тримає у руці пляшку шампанського, святкуючи, хоч і маленьку, але перемогу над людьми, які приймають рішення, що жителям Львова краще буде дивитись на свастики (якими вкрита майже вся площа паркану), аніж на роботи львівських художників…»
GPS: 49.835444, 24.009281
GPS: 49.839683, 24.029717