Вікторія Каштанова-Калашник (творчий псевдонім Ms.Chestnut). Закінчила Харківську академію дизайну та мистецтв, з 2013 року — член Національної спілки художників України. Наразі — художник-фрілансер, займається стріт-артом, а також веде свій арт-блог на YouTube (Ms. Chestnut Art Blog).
Починаємо нашу прогулянку із дванадцятого стріт-арту Вікторії.
“Його я малювала спільно з дівчинкою-ілюстратором, — коментує мисткиня, — ми, звичайно, малювали кожна — свій малюнок, одночасно. Я зобразила шафу «Welcome to the 90’s» з різними предметами зі свого дитинства, такими як тетріс, касетний плеєр, тамагочі й пружинка-веселка. А для Ані це був перший в її житті малюнок на стіні. Я була в ролі інструктора, розповідала різні хитрощі, про як-де-коли.”
Починаємо нашу прогулянку із дванадцятого стріт-арту Вікторії.
“Його я малювала спільно з дівчинкою-ілюстратором, — коментує мисткиня, — ми, звичайно, малювали кожна — свій малюнок, одночасно. Я зобразила шафу «Welcome to the 90’s» з різними предметами зі свого дитинства, такими як тетріс, касетний плеєр, тамагочі й пружинка-веселка. А для Ані це був перший в її житті малюнок на стіні. Я була в ролі інструктора, розповідала різні хитрощі, про як-де-коли.”
А це дев’ятий малюнок, який, за її словами, був вже більш сміливим за попередні.
“Я дуже люблю каву, добре в ній розбираюся, і знаю безліч способів заварювання. Тому ця шафа була присвячена цьому прекрасному напою, з написом: «Do you want coffee?» Згодом хтось мене виправив і дописав: «Do you want SOME coffee?» Це як раз той випадок, коли малюнок починає жити своїм життям і взаємодіяти з людьми. Свого роду спілкування художника з глядачем через зображення.”
А це дев’ятий малюнок, який, за її словами, був вже більш сміливим за попередні.
“Я дуже люблю каву, добре в ній розбираюся, і знаю безліч способів заварювання. Тому ця шафа була присвячена цьому прекрасному напою, з написом: «Do you want coffee?» Згодом хтось мене виправив і дописав: «Do you want SOME coffee?» Це як раз той випадок, коли малюнок починає жити своїм життям і взаємодіяти з людьми. Свого роду спілкування художника з глядачем через зображення.”
Точка № 3, а стріт-арт № 10.
“Він виявився несподівано скандальним. І ні, я не малювала щось заборонене на фасаді будівлі. Це була сіренька трансформаторна будка, на якій я малювала черговий милий натюрморт. Весь час поки малювала (години 2-3), я отримувала позитивні відгуки й, навіть, подяки. Але, раптом, коли я вже майже закінчила, один чоловік дуже дивно на мене подивився, зайшов у сусідній під’їзд (там було бюро перекладів, якась туристична фірма і ще щось). А через дві хвилини звідти вийшов охоронець і почав лаятися і проганяти мене. АЛЕ, на мій подив, невдовзі зібрався натовп людей, які почали захищати мене. А один чоловік сказав, що буде зі мною до кінця, поки я не закінчу, навіть якщо охоронець викличе поліцію. Що примітно, я весь час думала, що вийдуть з IKEA з претензіями, але ні. Того дня я побачила різних людей — ябед, злих персонажів та чуйних людей. І зрозуміла, що добрих і позитивно налаштованих людей більше!”
Ура!
Точка № 3, а стріт-арт № 10.
“Він виявився несподівано скандальним. І ні, я не малювала щось заборонене на фасаді будівлі. Це була сіренька трансформаторна будка, на якій я малювала черговий милий натюрморт. Весь час поки малювала (години 2-3), я отримувала позитивні відгуки й, навіть, подяки. Але, раптом, коли я вже майже закінчила, один чоловік дуже дивно на мене подивився, зайшов у сусідній під’їзд (там було бюро перекладів, якась туристична фірма і ще щось). А через дві хвилини звідти вийшов охоронець і почав лаятися і проганяти мене. АЛЕ, на мій подив, невдовзі зібрався натовп людей, які почали захищати мене. А один чоловік сказав, що буде зі мною до кінця, поки я не закінчу, навіть якщо охоронець викличе поліцію. Що примітно, я весь час думала, що вийдуть з IKEA з претензіями, але ні. Того дня я побачила різних людей — ябед, злих персонажів та чуйних людей. І зрозуміла, що добрих і позитивно налаштованих людей більше!”
Ура!
“Мій п’ятий стріт-арт сховався в арці на вул. Ярослава Мудрого. Там я намалювала полички з телефонами з трьох століть, супроводивши їх написом: «Будь на зв’язку…» Я хотіла б, щоб цей малюнок викликав бажання зателефонувати своїм близьким, може згадати про великий домашній телефон, який був у тебе в дитинстві, або який ти бачив у своєї бабусі. А, може, дізнатися який був перший телефон. Це був перший малюнок, який я малювала з ескізом, тому що зрозуміла, що це значно економить мій час. Тут мені зголосилася допомагати маленька дівчинка (Років 4-х), яка не знала, що існують домашні телефони, а її тато пригостив мене кавою.”
“Мій п’ятий стріт-арт сховався в арці на вул. Ярослава Мудрого. Там я намалювала полички з телефонами з трьох століть, супроводивши їх написом: «Будь на зв’язку…» Я хотіла б, щоб цей малюнок викликав бажання зателефонувати своїм близьким, може згадати про великий домашній телефон, який був у тебе в дитинстві, або який ти бачив у своєї бабусі. А, може, дізнатися який був перший телефон. Це був перший малюнок, який я малювала з ескізом, тому що зрозуміла, що це значно економить мій час. Тут мені зголосилася допомагати маленька дівчинка (Років 4-х), яка не знала, що існують домашні телефони, а її тато пригостив мене кавою.”
Перший стріт-арт Вікторії, намальований в липні 2017 року.
“Це мій улюблений будиночок, неподалік від театрального факультету. Колись я робила декорації й помітила його, але тоді ще не думала про те, щоб малювати на ньому. Але минулого літа я гуляла неподалік, пройшовши незліченну кількість малюнків Гамлета, і подумала: «А чому б і ні! Чи не Гамлетом єдиним!».
Наступного дня я прийшла на місце з фарбами. Спочатку дуже переживала, але незабаром так захопилася процесом, що майже забула про оточуючих. Але все ж побоювалася поліції. Тоді у мене не було конкретного ескізу, я просто знала, що хочу зробити 2 шафи (в арках) і придумувала ті предмети, які могли бути в цьому будинку, коли там ще хтось жив…”
Перший стріт-арт Вікторії, намальований в липні 2017 року.
“Це мій улюблений будиночок, неподалік від театрального факультету. Колись я робила декорації й помітила його, але тоді ще не думала про те, щоб малювати на ньому. Але минулого літа я гуляла неподалік, пройшовши незліченну кількість малюнків Гамлета, і подумала: «А чому б і ні! Чи не Гамлетом єдиним!».
Наступного дня я прийшла на місце з фарбами. Спочатку дуже переживала, але незабаром так захопилася процесом, що майже забула про оточуючих. Але все ж побоювалася поліції. Тоді у мене не було конкретного ескізу, я просто знала, що хочу зробити 2 шафи (в арках) і придумувала ті предмети, які могли бути в цьому будинку, коли там ще хтось жив…”
Третій стріт-арт.
“Це місце стало для мене знахідкою! Адже я вперше знала, що там намалюю, тільки глянувши на стіну. Це була арка, в якій крім цегляної стіни, розташовувалася металева вставка, напевно, вентиляція. І я придумала, що там буде камін. Але я довго не наважувалася йти малювати, оскільки в цьому місці знаходилося кілька нотаріальних контор. Але все ж таки я зробила це. І, як не дивно, отримала тільки позитивні відгуки.”
Третій стріт-арт.
“Це місце стало для мене знахідкою! Адже я вперше знала, що там намалюю, тільки глянувши на стіну. Це була арка, в якій крім цегляної стіни, розташовувалася металева вставка, напевно, вентиляція. І я придумала, що там буде камін. Але я довго не наважувалася йти малювати, оскільки в цьому місці знаходилося кілька нотаріальних контор. Але все ж таки я зробила це. І, як не дивно, отримала тільки позитивні відгуки.”
“Моя четверта шафа розташувалася на старому напівзруйнованому будинку, де я зобразила полички з інструментами й залишила коротенький напис: «Може, вже час?» Яка означала, що досить вже ігнорувати красиві будиночки в центрі міста, може настав вже час їх полагодити, відреставрувати й відкрити там щось.
Цей малюнок був ще більш бентежним для мене, адже я малювала його на проході, в людному місці. До того ж це був початок вересня, і людей в місто значно побільшало, що додавало переживань. Але я з цим впоралася і навіть почала вести свій блог.”
“Моя четверта шафа розташувалася на старому напівзруйнованому будинку, де я зобразила полички з інструментами й залишила коротенький напис: «Може, вже час?» Яка означала, що досить вже ігнорувати красиві будиночки в центрі міста, може настав вже час їх полагодити, відреставрувати й відкрити там щось.
Цей малюнок був ще більш бентежним для мене, адже я малювала його на проході, в людному місці. До того ж це був початок вересня, і людей в місто значно побільшало, що додавало переживань. Але я з цим впоралася і навіть почала вести свій блог.”
“Другим місцем для стріт-арту стала моя рідна Академія дизайну та мистецтв. А точніше — вікно в столярний цех академії. Раніше воно служило дошкою оголошень, я все почистила (при цьому залишивши фактуру, як нагадування) і зверху намалювала майже класичний натюрморт. Я знову працювала без ескізу — це був скоріше збиральний образ усіх натюрмортів, які ми малювали в академії.
Я знову трохи хвилювалася, що мене виженуть, але мені навіть виділили стільчик, щоб я мала змогу закінчити верхню частину. Я, можна сказати, віддала данину своій академії, і вона поставилася до мене з теплом.”
“Другим місцем для стріт-арту стала моя рідна Академія дизайну та мистецтв. А точніше — вікно в столярний цех академії. Раніше воно служило дошкою оголошень, я все почистила (при цьому залишивши фактуру, як нагадування) і зверху намалювала майже класичний натюрморт. Я знову працювала без ескізу — це був скоріше збиральний образ усіх натюрмортів, які ми малювали в академії.
Я знову трохи хвилювалася, що мене виженуть, але мені навіть виділили стільчик, щоб я мала змогу закінчити верхню частину. Я, можна сказати, віддала данину своій академії, і вона поставилася до мене з теплом.”
“Шостий, сьомий та восьмий стріт-арти влаштувалися в одному місці на двох трансформаторних будках та металевих дверях за рогом від Муніципальної галереї. В одній шафі — книги й музичні інструменти, у другому — полички з медичним обладнанням та хімічними колбами, а в третьому — фотоапарати. Це історія про те, що всі ми дуже різні, зі своїми захопленнями, але живемо в одному будинку та якось уживаємося один з одним.”
“Шостий, сьомий та восьмий стріт-арти влаштувалися в одному місці на двох трансформаторних будках та металевих дверях за рогом від Муніципальної галереї. В одній шафі — книги й музичні інструменти, у другому — полички з медичним обладнанням та хімічними колбами, а в третьому — фотоапарати. Це історія про те, що всі ми дуже різні, зі своїми захопленнями, але живемо в одному будинку та якось уживаємося один з одним.”
“Одинадцятий малюнок видався екстремальним. А все тому, що я малювала його на морозі при –12 14-го січня. Там я намалювала різні хлібобулочні вироби, пряники й круасани. Я намагалася працювати якомога швидше, але пензлик мій все одно встигав покритися льодом, що мене дуже захоплювало.”
“Одинадцятий малюнок видався екстремальним. А все тому, що я малювала його на морозі при –12 14-го січня. Там я намалювала різні хлібобулочні вироби, пряники й круасани. Я намагалася працювати якомога швидше, але пензлик мій все одно встигав покритися льодом, що мене дуже захоплювало.”