Бердичівські мацеви

У цьому сенсі цікаво досліджувати символіку надгробних барельєфів старовинних єврейських кладовищ. І бердичівське кладовище, як найбільше в окрузі, у цьому плані є показовим. Адже нині на кладовищі зберігається значна кількість надгробків різних форм та стилів, найтаємничіші з яких – мацевот , єврейські надгробки у формі вертикальних кам’яних плит.

Загалом, надгробки цікаві не лише своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Окремі з них – справжні шедеври, витвори мистецтва.
Надгробки в юдаїці – це пам’ятки з досить багатошаровим значенням. Тут і дуже цікаві, часто поетичні епітафії, і оригінальні вишукані барельєфи, кожен із яких несе глибоке смислове навантаження.

Варто зазначити, що релігія забороняє євреям зображати людей, тож портрети відсутні. Тож у давнину “портрет” покійного, його звички, професію, родовід, характер тощо, зазвичай “зашифровувався” різними символічними зображеннями.

Опинившись тут, неодмінно спробуйте знайти найбільш поширені типи надгробків, які умовно можна розділити на п’ять типів.

Другими за поширеністю надгробками є пам’ятники у вигляді стовбуру дерева з обрізаними гілками. Мають такі “дерева” різноманітну форму та розмір – в Бердичеві можна побачити “дерева” висотою один метр та навіть двометрові.

Версій появи такого типу надгробків багато. За однією, стовбур із обрубаними гілками ставили на могилах родин, де померло багато дітей. Також такий надгробок встановлювали на могилі чоловіка, зі смертю якого завершувався рід. Але зустрічаються могили з такими надгробками, де поховані жінки – як молоді, незаміжні, так і заміжні. Для останніх вважається, що кількість обрубаних гілок вказує на кількість померлих дітей.

Цікаво, що такі надгробки зустрічаються на православних та католицьких кладовищах Бердичева (відмінністю є наявність хреста або п’ятикутної зірки). Тобто, це не суто єврейська традиція, або ця традиція перейшла від однієї культури до іншої (а от “валянків” на інших цвинтарях, зі зрозумілих причин, ми не зустрінемо).

Наступними за поширеністю на кладовищі є, власне, мацевот – вертикальні кам’яні плити. Їх досить багато і зосереджені вони у центральній частині кладовища. Написи на них виконано виключно на івриті (на надгробках інших типів – “валянку” та “дереві” – інколи зустрічаємо написи двома мовами). Але найцікавішими є малюнки.

Символи, що зображувалися на мацевах, віддзеркалюють релігійний й громадський статус померлого, його професію, тощо. З дослідження мацевот, що збереглись на кладовищах Львова, Сатанова та інших, наприклад, відомо, що руки над запаленими свічками або свічки, що горять у суботніх свічниках, зображувалися на могилі жінки, бо саме до її обов’язків входило запалювання суботніх свічок; відкрита книга або кілька корінців книжок — могила рабина або автора релігійних творів; гусяче перо — переписувача священних текстів; ножиці — кравця; ланцюжок або інші прикраси — ювеліра; коробка або кухоль для збору пожертвувань, рука, що подає милостиню, вказували на щедрість покійного.

Навіть смерть позначалася певними символами: розбитий посуд, надламана свічка, перевернутий згаслий світильник, рука, що зламала гілку (лише на надгробках жінок). Кількість плодів на гілках вказувала на число дітей померлої, а на дівочих надгробках число квіток відповідало прожитим рокам.

Зображення на надгробку зірки Давида (шестикутної зірки) набуло поширення на території Російської імперії лише наприкінці XIX ст. — початку XX століття.

Рабин Леві-Іцхак, могила якого знаходиться в центральній частині кладовища, був одним із духовних лідерів свого покоління – тисячі хасидів приїжджали до нього в Бердичів за порадами та настановами. Завдяки його присутності містечко перетворилось у центр хасидського руху на Волині та центральній Україні. Духовна спадщина рабина Леві-Іцхака відображена в його книзі «Кдушат Леві» («Святість Леві»), побудованій у відповідності до порядку недільних глав П’ятикнижжя. У книзі отримало свою подальшу розробку вчення про цадика, що зайняло у хасидизмі одне з центральних місць. Книга витримала численні перевидання, ставши класикою хасидизму.

Могила рабина Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівського на сьогодні залишається місцем паломництва хасидів із усього світу. Щороку тисячі паломників приїздить поклонитися великому проповідникові.

Існуюча усипальня споруджена не так давно – у 2007 році на місці попередниці, зведеної у 1991 році у вигляді печери єврейських патріархів, що було знищено у роки релігійних переслідувань.

Наразі доступ до могили обмежено у зв’язку з реконструкцією всього поховального комплексу.

На багатьох єврейських могилах можемо бачити невеликі камінчики. Такого звичаю не зустрінеш на християнських кладовищах, оскільки це старовинна суто єврейська традиція, яка сходить до часів середньовіччя, а, можливо, і до більш раннього періоду.

Є декілька пояснень цього звичаю як на базовому рівні, так і на більш езотеричному. Поклавши камінчик на могильну плиту, ми висловлюємо повагу до померлого, показуючи іншим людям, що цю могилу нещодавно відвідували. Побачивши камінчики, вони зрозуміють, що цю могилу відвідують часто, і, зацікавившись тим, хто там похований, можливо, й самі її відвідають.

На більш містичному рівні Талмуд вказує, що читання написів на надгробках може негативно вплинути на здатність людини вивчати Тору. Але, як вказує рабин Соломон Муцафі, розміщення камінчика служить свого роду запрошенням для душі померлого спуститися з небес, щоб провести час біля могили впродовж візиту (згідно з цим поясненням, після закінчення візиту камінчик мають прибрати).