Старе єврейське кладовище – одна з найцікавіших пам’яток Бердичева, яка, на жаль, маловідома широкому загалу.
Бердичівське єврейське кладовище заклали наприкінці XVIII ст. (за окремими даними – у 1798 році). На момент заснування це була місцина на північ від Бердичева. На кладовищі ховали не лише міських євреїв, тут знаходяться могили багатьох відомих релігійних діячів – цадиків і рабинів з інших містечок Волині. Останні поховання датуються листопадом 1973 року: з цього часу кладовище закрите для поховань. На сьогодні на території кладовища збереглось понад 550 надгробків, а всього за оцінками дослідників на кладовищі знаходиться біля 10 тисяч поховань.
GPS: 49.909922, 28.587995
GPS: 49.909922, 28.587995
Єврейська культура за століття існування на наших землях увібрала в себе чимало елементів української народної культури. І хоча дослідники більше згадують про перейняття елементів єврейської культури українцями, варто пригадати спогади відомого єврейського публіциста Володимира Жаботинського: “Я побывал в Бердичеве в начале этого столетия (XX ст. – прим. авт.). И даже тогда застал еще на железнодорожной станции православных грузчиков, которые изъяснялись на гораздо более чистом идише, чем я сам, а в говоре их звучал настоящий еврейский распев”.
Варто розуміти і той факт, що й євреї так само переймали українську культуру, її елементи, впроваджуючи їх у своє життя.
Єврейська культура за століття існування на наших землях увібрала в себе чимало елементів української народної культури. І хоча дослідники більше згадують про перейняття елементів єврейської культури українцями, варто пригадати спогади відомого єврейського публіциста Володимира Жаботинського: “Я побывал в Бердичеве в начале этого столетия (XX ст. – прим. авт.). И даже тогда застал еще на железнодорожной станции православных грузчиков, которые изъяснялись на гораздо более чистом идише, чем я сам, а в говоре их звучал настоящий еврейский распев”.
Варто розуміти і той факт, що й євреї так само переймали українську культуру, її елементи, впроваджуючи їх у своє життя.
GPS: 49.909629, 28.588808
У цьому сенсі цікаво досліджувати символіку надгробних барельєфів старовинних єврейських кладовищ. І бердичівське кладовище, як найбільше в окрузі, у цьому плані є показовим. Адже нині на кладовищі зберігається значна кількість надгробків різних форм та стилів, найтаємничіші з яких – мацевот , єврейські надгробки у формі вертикальних кам’яних плит.
Загалом, надгробки цікаві не лише своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Окремі з них – справжні шедеври, витвори мистецтва.
Надгробки в юдаїці – це пам’ятки з досить багатошаровим значенням. Тут і дуже цікаві, часто поетичні епітафії, і оригінальні вишукані барельєфи, кожен із яких несе глибоке смислове навантаження.
Варто зазначити, що релігія забороняє євреям зображати людей, тож портрети відсутні. Тож у давнину “портрет” покійного, його звички, професію, родовід, характер тощо, зазвичай “зашифровувався” різними символічними зображеннями.
Опинившись тут, неодмінно спробуйте знайти найбільш поширені типи надгробків, які умовно можна розділити на п’ять типів.
GPS: 49.909629, 28.588808
У цьому сенсі цікаво досліджувати символіку надгробних барельєфів старовинних єврейських кладовищ. І бердичівське кладовище, як найбільше в окрузі, у цьому плані є показовим. Адже нині на кладовищі зберігається значна кількість надгробків різних форм та стилів, найтаємничіші з яких – мацевот , єврейські надгробки у формі вертикальних кам’яних плит.
Загалом, надгробки цікаві не лише своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Окремі з них – справжні шедеври, витвори мистецтва.
Надгробки в юдаїці – це пам’ятки з досить багатошаровим значенням. Тут і дуже цікаві, часто поетичні епітафії, і оригінальні вишукані барельєфи, кожен із яких несе глибоке смислове навантаження.
Варто зазначити, що релігія забороняє євреям зображати людей, тож портрети відсутні. Тож у давнину “портрет” покійного, його звички, професію, родовід, характер тощо, зазвичай “зашифровувався” різними символічними зображеннями.
Опинившись тут, неодмінно спробуйте знайти найбільш поширені типи надгробків, які умовно можна розділити на п’ять типів.
GPS: 49.909526, 28.588293
GPS: 49.909526, 28.588293
Ці надгробки на могилах бердичівського кладовища переважно з вапна та цементу, тесані та різьблені з каменю (вапняк, граніт). Більшість із них мають форму “валянка”, при цьому надгробок повинен бути розташований таким чином, щоб його ступня була звернена на захід.
Справа в тому, що за традицією померлу людину не клали у могилу горизонтально, а саджали так, щоб обличчям вона була на схід (або у напрямку Єрусалиму).
Значна кількість таких надгробків знаходиться в центральній частині кладовища, де вони лежать хаотично, часом один на одному. Це пояснюється тим, що у роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр. окупаційна влада розпочала роботи зі знищення кладовища, які тривали у 1941 та 1942 роках. Частину надгробків перенесли у центральну частину, граніт використовували для ремонту доріг. Але знищити єврейське кладовище не спромоглись, хоча воно й зазнало значної руйнації.
Ці надгробки на могилах бердичівського кладовища переважно з вапна та цементу, тесані та різьблені з каменю (вапняк, граніт). Більшість із них мають форму “валянка”, при цьому надгробок повинен бути розташований таким чином, щоб його ступня була звернена на захід.
Справа в тому, що за традицією померлу людину не клали у могилу горизонтально, а саджали так, щоб обличчям вона була на схід (або у напрямку Єрусалиму).
Значна кількість таких надгробків знаходиться в центральній частині кладовища, де вони лежать хаотично, часом один на одному. Це пояснюється тим, що у роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр. окупаційна влада розпочала роботи зі знищення кладовища, які тривали у 1941 та 1942 роках. Частину надгробків перенесли у центральну частину, граніт використовували для ремонту доріг. Але знищити єврейське кладовище не спромоглись, хоча воно й зазнало значної руйнації.
GPS: 49.908830, 28.588282
Другими за поширеністю надгробками є пам’ятники у вигляді стовбуру дерева з обрізаними гілками. Мають такі “дерева” різноманітну форму та розмір – в Бердичеві можна побачити “дерева” висотою один метр та навіть двометрові.
Версій появи такого типу надгробків багато. За однією, стовбур із обрубаними гілками ставили на могилах родин, де померло багато дітей. Також такий надгробок встановлювали на могилі чоловіка, зі смертю якого завершувався рід. Але зустрічаються могили з такими надгробками, де поховані жінки – як молоді, незаміжні, так і заміжні. Для останніх вважається, що кількість обрубаних гілок вказує на кількість померлих дітей.
Цікаво, що такі надгробки зустрічаються на православних та католицьких кладовищах Бердичева (відмінністю є наявність хреста або п’ятикутної зірки). Тобто, це не суто єврейська традиція, або ця традиція перейшла від однієї культури до іншої (а от “валянків” на інших цвинтарях, зі зрозумілих причин, ми не зустрінемо).
GPS: 49.908830, 28.588282
Другими за поширеністю надгробками є пам’ятники у вигляді стовбуру дерева з обрізаними гілками. Мають такі “дерева” різноманітну форму та розмір – в Бердичеві можна побачити “дерева” висотою один метр та навіть двометрові.
Версій появи такого типу надгробків багато. За однією, стовбур із обрубаними гілками ставили на могилах родин, де померло багато дітей. Також такий надгробок встановлювали на могилі чоловіка, зі смертю якого завершувався рід. Але зустрічаються могили з такими надгробками, де поховані жінки – як молоді, незаміжні, так і заміжні. Для останніх вважається, що кількість обрубаних гілок вказує на кількість померлих дітей.
Цікаво, що такі надгробки зустрічаються на православних та католицьких кладовищах Бердичева (відмінністю є наявність хреста або п’ятикутної зірки). Тобто, це не суто єврейська традиція, або ця традиція перейшла від однієї культури до іншої (а от “валянків” на інших цвинтарях, зі зрозумілих причин, ми не зустрінемо).
GPS: 49.908324, 28.590170
GPS: 49.908324, 28.590170
Третіми за чисельністю на бердичівському кладовищі є надгробки у вигляді труни або саркофагу. На їх бічних сторонах нанесені присвятні написи, часто зустрічаються візерункові орнаменти, в т.ч. із зображенням винограду. Виноград у єврейській традиції – символ плодючості, а також значної кількості нащадків померлої людини.
Саркофаги зосереджені у центральній (найстарішій) частині кладовища. Саме тут знаходиться усипальня рабина Леві-Іцхака Бен Меїр Бердичівського (1740-1809), проповідника, духовного лідера. Тож багато шанованих та заможних євреїв бажали бути похованими саме поряд із могилою видатного праведника.
Третіми за чисельністю на бердичівському кладовищі є надгробки у вигляді труни або саркофагу. На їх бічних сторонах нанесені присвятні написи, часто зустрічаються візерункові орнаменти, в т.ч. із зображенням винограду. Виноград у єврейській традиції – символ плодючості, а також значної кількості нащадків померлої людини.
Саркофаги зосереджені у центральній (найстарішій) частині кладовища. Саме тут знаходиться усипальня рабина Леві-Іцхака Бен Меїр Бердичівського (1740-1809), проповідника, духовного лідера. Тож багато шанованих та заможних євреїв бажали бути похованими саме поряд із могилою видатного праведника.
GPS: 49.908125, 28.590224
Наступними за поширеністю на кладовищі є, власне, мацевот – вертикальні кам’яні плити. Їх досить багато і зосереджені вони у центральній частині кладовища. Написи на них виконано виключно на івриті (на надгробках інших типів – “валянку” та “дереві” – інколи зустрічаємо написи двома мовами). Але найцікавішими є малюнки.
Символи, що зображувалися на мацевах, віддзеркалюють релігійний й громадський статус померлого, його професію, тощо. З дослідження мацевот, що збереглись на кладовищах Львова, Сатанова та інших, наприклад, відомо, що руки над запаленими свічками або свічки, що горять у суботніх свічниках, зображувалися на могилі жінки, бо саме до її обов’язків входило запалювання суботніх свічок; відкрита книга або кілька корінців книжок — могила рабина або автора релігійних творів; гусяче перо — переписувача священних текстів; ножиці — кравця; ланцюжок або інші прикраси — ювеліра; коробка або кухоль для збору пожертвувань, рука, що подає милостиню, вказували на щедрість покійного.
Навіть смерть позначалася певними символами: розбитий посуд, надламана свічка, перевернутий згаслий світильник, рука, що зламала гілку (лише на надгробках жінок). Кількість плодів на гілках вказувала на число дітей померлої, а на дівочих надгробках число квіток відповідало прожитим рокам.
Зображення на надгробку зірки Давида (шестикутної зірки) набуло поширення на території Російської імперії лише наприкінці XIX ст. — початку XX століття.
GPS: 49.908125, 28.590224
Наступними за поширеністю на кладовищі є, власне, мацевот – вертикальні кам’яні плити. Їх досить багато і зосереджені вони у центральній частині кладовища. Написи на них виконано виключно на івриті (на надгробках інших типів – “валянку” та “дереві” – інколи зустрічаємо написи двома мовами). Але найцікавішими є малюнки.
Символи, що зображувалися на мацевах, віддзеркалюють релігійний й громадський статус померлого, його професію, тощо. З дослідження мацевот, що збереглись на кладовищах Львова, Сатанова та інших, наприклад, відомо, що руки над запаленими свічками або свічки, що горять у суботніх свічниках, зображувалися на могилі жінки, бо саме до її обов’язків входило запалювання суботніх свічок; відкрита книга або кілька корінців книжок — могила рабина або автора релігійних творів; гусяче перо — переписувача священних текстів; ножиці — кравця; ланцюжок або інші прикраси — ювеліра; коробка або кухоль для збору пожертвувань, рука, що подає милостиню, вказували на щедрість покійного.
Навіть смерть позначалася певними символами: розбитий посуд, надламана свічка, перевернутий згаслий світильник, рука, що зламала гілку (лише на надгробках жінок). Кількість плодів на гілках вказувала на число дітей померлої, а на дівочих надгробках число квіток відповідало прожитим рокам.
Зображення на надгробку зірки Давида (шестикутної зірки) набуло поширення на території Російської імперії лише наприкінці XIX ст. — початку XX століття.
GPS: 49.909427, 28.588341
GPS: 49.909427, 28.588341
Це надгробки, які з’явились у радянський період. Переслідування за релігійні переконання, спроби нівелювати приналежність до певної національності та створення єдиного “радянського народу” призвели до того, що люди стали забувати своє минуле, втрачати традиції. Так з’явились стели, на яких присвятні написи наносили не лише на івриті чи ідиші, але й російською, із зображенням облич померлих.
Гранітні пам’ятники втрачали унікальність, культурно знеособлювались. Лише вкорінена віками традиція розміщення надгробку у ніг померлого не зникла, не відійшла в минуле.
Це надгробки, які з’явились у радянський період. Переслідування за релігійні переконання, спроби нівелювати приналежність до певної національності та створення єдиного “радянського народу” призвели до того, що люди стали забувати своє минуле, втрачати традиції. Так з’явились стели, на яких присвятні написи наносили не лише на івриті чи ідиші, але й російською, із зображенням облич померлих.
Гранітні пам’ятники втрачали унікальність, культурно знеособлювались. Лише вкорінена віками традиція розміщення надгробку у ніг померлого не зникла, не відійшла в минуле.
GPS: 49.908497, 28.590283
Рабин Леві-Іцхак, могила якого знаходиться в центральній частині кладовища, був одним із духовних лідерів свого покоління – тисячі хасидів приїжджали до нього в Бердичів за порадами та настановами. Завдяки його присутності містечко перетворилось у центр хасидського руху на Волині та центральній Україні. Духовна спадщина рабина Леві-Іцхака відображена в його книзі «Кдушат Леві» («Святість Леві»), побудованій у відповідності до порядку недільних глав П’ятикнижжя. У книзі отримало свою подальшу розробку вчення про цадика, що зайняло у хасидизмі одне з центральних місць. Книга витримала численні перевидання, ставши класикою хасидизму.
Могила рабина Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівського на сьогодні залишається місцем паломництва хасидів із усього світу. Щороку тисячі паломників приїздить поклонитися великому проповідникові.
Існуюча усипальня споруджена не так давно – у 2007 році на місці попередниці, зведеної у 1991 році у вигляді печери єврейських патріархів, що було знищено у роки релігійних переслідувань.
Наразі доступ до могили обмежено у зв’язку з реконструкцією всього поховального комплексу.
GPS: 49.908497, 28.590283
Рабин Леві-Іцхак, могила якого знаходиться в центральній частині кладовища, був одним із духовних лідерів свого покоління – тисячі хасидів приїжджали до нього в Бердичів за порадами та настановами. Завдяки його присутності містечко перетворилось у центр хасидського руху на Волині та центральній Україні. Духовна спадщина рабина Леві-Іцхака відображена в його книзі «Кдушат Леві» («Святість Леві»), побудованій у відповідності до порядку недільних глав П’ятикнижжя. У книзі отримало свою подальшу розробку вчення про цадика, що зайняло у хасидизмі одне з центральних місць. Книга витримала численні перевидання, ставши класикою хасидизму.
Могила рабина Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівського на сьогодні залишається місцем паломництва хасидів із усього світу. Щороку тисячі паломників приїздить поклонитися великому проповідникові.
Існуюча усипальня споруджена не так давно – у 2007 році на місці попередниці, зведеної у 1991 році у вигляді печери єврейських патріархів, що було знищено у роки релігійних переслідувань.
Наразі доступ до могили обмежено у зв’язку з реконструкцією всього поховального комплексу.
GPS: 49.908004, 28.589717
GPS: 49.908004, 28.589717
Згадувана вище усипальня рабина Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівського не єдина на кладовищі. На території кладовища знаходиться також сімейна усипальня Макарівського рабина (згодом Бердичівського) Мойше Мордехай Тверського (1844-1920), його сина рабина Цві-Арія Тверського (?-1935) та зятя Цві-Арія, рабина Хаїма Каннера (?-1937). В роки Другої світової війни цю усипальню знищили.
У 1990-1991 рр. нащадок родини Тверських Ісак Каннер відновив усипальню. Нині син Ісака Каннера Юрій Ісакович Каннер очолює Російський єврейський конгрес.
Згадувана вище усипальня рабина Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівського не єдина на кладовищі. На території кладовища знаходиться також сімейна усипальня Макарівського рабина (згодом Бердичівського) Мойше Мордехай Тверського (1844-1920), його сина рабина Цві-Арія Тверського (?-1935) та зятя Цві-Арія, рабина Хаїма Каннера (?-1937). В роки Другої світової війни цю усипальню знищили.
У 1990-1991 рр. нащадок родини Тверських Ісак Каннер відновив усипальню. Нині син Ісака Каннера Юрій Ісакович Каннер очолює Російський єврейський конгрес.
GPS: 49.908133, 28.589670
На багатьох єврейських могилах можемо бачити невеликі камінчики. Такого звичаю не зустрінеш на християнських кладовищах, оскільки це старовинна суто єврейська традиція, яка сходить до часів середньовіччя, а, можливо, і до більш раннього періоду.
Є декілька пояснень цього звичаю як на базовому рівні, так і на більш езотеричному. Поклавши камінчик на могильну плиту, ми висловлюємо повагу до померлого, показуючи іншим людям, що цю могилу нещодавно відвідували. Побачивши камінчики, вони зрозуміють, що цю могилу відвідують часто, і, зацікавившись тим, хто там похований, можливо, й самі її відвідають.
На більш містичному рівні Талмуд вказує, що читання написів на надгробках може негативно вплинути на здатність людини вивчати Тору. Але, як вказує рабин Соломон Муцафі, розміщення камінчика служить свого роду запрошенням для душі померлого спуститися з небес, щоб провести час біля могили впродовж візиту (згідно з цим поясненням, після закінчення візиту камінчик мають прибрати).
GPS: 49.908133, 28.589670
На багатьох єврейських могилах можемо бачити невеликі камінчики. Такого звичаю не зустрінеш на християнських кладовищах, оскільки це старовинна суто єврейська традиція, яка сходить до часів середньовіччя, а, можливо, і до більш раннього періоду.
Є декілька пояснень цього звичаю як на базовому рівні, так і на більш езотеричному. Поклавши камінчик на могильну плиту, ми висловлюємо повагу до померлого, показуючи іншим людям, що цю могилу нещодавно відвідували. Побачивши камінчики, вони зрозуміють, що цю могилу відвідують часто, і, зацікавившись тим, хто там похований, можливо, й самі її відвідають.
На більш містичному рівні Талмуд вказує, що читання написів на надгробках може негативно вплинути на здатність людини вивчати Тору. Але, як вказує рабин Соломон Муцафі, розміщення камінчика служить свого роду запрошенням для душі померлого спуститися з небес, щоб провести час біля могили впродовж візиту (згідно з цим поясненням, після закінчення візиту камінчик мають прибрати).
