Що ви знаєте про Старобільськ та Луганщину взагалі?
Хтось згадає українську кінострічку “Дике поле” по роману Сергія Жадана “Ворошиловград”, інші — Старгород з “12 стільців” Ільфа та Петрова, краєзнавець — батька Махна чи може щось з археології чи історії Слобожанщини. Але для більшості поки що цей регіон пов’язаний перш за все з війною, шахтами та степом. Щось дуже далеке на сході країни, Terra Incognita, вічний фронтир.
Не усі стереотипи погані чи не відповідають реальності, гірше, коли крім них про деякі місця майже нічого не відомо. Багато українських регіонів та об’єктів потребують туристичної промоції. Тому що як інакше дізнатися про унікальну ауру цих міст, зокрема Старобільську? Про те, які круті відкриття очікують на того, хто вирушить на схід, у край, що першим в Україні зустрічає світанок!
Добрий день починається з кави, посмішки, приємної зустрічі. Коли б ви не завітали до Старобільську, перші питання будуть: де зупинитися, де перекусити та взяти каву з собою? У Старобільську є арт-кав’ярня, де все як у найкращих закладах: ароматна кава, смачні десерти, коробочка з передбачення та арт-простір, де збирається місцева творча молодь.
Подивитися кіно, послухати музику, пограти в настільні ігри, послухати лекцію чи взяти участь у дискусії та актуальні теми — все у “12 стільцях”.
Добрий день починається з кави, посмішки, приємної зустрічі. Коли б ви не завітали до Старобільську, перші питання будуть: де зупинитися, де перекусити та взяти каву з собою? У Старобільську є арт-кав’ярня, де все як у найкращих закладах: ароматна кава, смачні десерти, коробочка з передбачення та арт-простір, де збирається місцева творча молодь.
Подивитися кіно, послухати музику, пограти в настільні ігри, послухати лекцію чи взяти участь у дискусії та актуальні теми — все у “12 стільцях”.
Розповсюджений транспорт у Старобільську — велосипед. Але якщо у вас поки що немає у місті друзів, у яких велосипед можна позичити, краще вивчати центр пішки і мріяти разом з нами про часи, коли тут з’явиться прокат для туристів та велодоріжки для всіх! Громадський транспорт Старобільська — дві маршрутки та дві маленькі компанії таксі.
Але нас цікавить історичний центр, тому гуляємо на своїх двох. І трошки заздримо старобільчанам, бо не у кожному місті є пішохідні вулиці, ще й такі затишні та зелені! На вулиці Руднєва два пам’ятники місцевим знаменитостям — Іполіту Матвійовичу (Кісі Воробьянинову) та Нестору Махно. Автор обох скульптур — місцевий митець Володимир Вдовиченко.
У жовтні у місті проводиться фестиваль “Осінь в Старгороді”, а це парад Остапів, театралізовані постановки за мотивами роману, імпровізовані цирульні на центральній площі та автобус, що курсує по “бендеровських” місцях.
За Кісою на стіні магазину-складу продовольчих товарів Старобільська є графіті з Махно, сучасна творча інтерпретація відомої фотографій від молодіжного мистецького об’єднання BetOnArt. У цьому будинку колись зупинялися автори “12 стільців”. А ви обов’язково зазирніть до крамниці та спитайте місцеві гастро-спеціалітети — насіння соняшника та козинаки!
Розповсюджений транспорт у Старобільську — велосипед. Але якщо у вас поки що немає у місті друзів, у яких велосипед можна позичити, краще вивчати центр пішки і мріяти разом з нами про часи, коли тут з’явиться прокат для туристів та велодоріжки для всіх! Громадський транспорт Старобільська — дві маршрутки та дві маленькі компанії таксі.
Але нас цікавить історичний центр, тому гуляємо на своїх двох. І трошки заздримо старобільчанам, бо не у кожному місті є пішохідні вулиці, ще й такі затишні та зелені! На вулиці Руднєва два пам’ятники місцевим знаменитостям — Іполіту Матвійовичу (Кісі Воробьянинову) та Нестору Махно. Автор обох скульптур — місцевий митець Володимир Вдовиченко.
У жовтні у місті проводиться фестиваль “Осінь в Старгороді”, а це парад Остапів, театралізовані постановки за мотивами роману, імпровізовані цирульні на центральній площі та автобус, що курсує по “бендеровських” місцях.
За Кісою на стіні магазину-складу продовольчих товарів Старобільська є графіті з Махно, сучасна творча інтерпретація відомої фотографій від молодіжного мистецького об’єднання BetOnArt. У цьому будинку колись зупинялися автори “12 стільців”. А ви обов’язково зазирніть до крамниці та спитайте місцеві гастро-спеціалітети — насіння соняшника та козинаки!
Кажуть, Старобільськ — місто 5 мостів. По одному з автомобільних ви потрапили до Старобільська, а пара мостів в центрі — пішохідно-автомобільні. Сам Айдар — це приток Сіверського Донца. Це найчистіша річка східної України, біля неї не розташовано жодного хімічного чи будь-якого шкідливого підприємства.
Такої прозорої води ще пошукати, тому сміливо обирайте будь який з пляжів чи просто спуск до води — і гоу купатися. А якщо ви рибалка чи поважаєте сплави байдарками затишними повільними річками, то ви точно за адресою! Якщо ми мали не посушливий рік — човни та катамарани можна взяти в оренду прямо у центральному парку міста. А от на Водохреща, будь у який мороз старобільчани влаштовують купання в ополонці.
Також тут рай для любителів спостерігати та дикими птахами — їх безліч і вони зовсім не бояться людей. Взагалі Старобільськ ламає стереотип “промислової та шахтарської Луганщини”, тут немає жодного підприємства, окрім декількох невеликих харчових. Чиста вода, чисте повітря. Як вам таке?
Кажуть, Старобільськ — місто 5 мостів. По одному з автомобільних ви потрапили до Старобільська, а пара мостів в центрі — пішохідно-автомобільні. Сам Айдар — це приток Сіверського Донца. Це найчистіша річка східної України, біля неї не розташовано жодного хімічного чи будь-якого шкідливого підприємства.
Такої прозорої води ще пошукати, тому сміливо обирайте будь який з пляжів чи просто спуск до води — і гоу купатися. А якщо ви рибалка чи поважаєте сплави байдарками затишними повільними річками, то ви точно за адресою! Якщо ми мали не посушливий рік — човни та катамарани можна взяти в оренду прямо у центральному парку міста. А от на Водохреща, будь у який мороз старобільчани влаштовують купання в ополонці.
Також тут рай для любителів спостерігати та дикими птахами — їх безліч і вони зовсім не бояться людей. Взагалі Старобільськ ламає стереотип “промислової та шахтарської Луганщини”, тут немає жодного підприємства, окрім декількох невеликих харчових. Чиста вода, чисте повітря. Як вам таке?
Для тих, хто живе у містах з багатоповерхівками та водночас бідним озелененням (я!), парки Старобільська — чудо! Якщо ви (як я!) не витримали та перетнули Айдар і пішли до наступного мосту понад берегом, ви (теж) потрапили майже у ліс та гуляли, слухаючи спів дроздів, лякаючи куріпок у хащах.
Центральний парк з фонтаном, фотозонами, атракціонами та розвагами для дітей — теж зелений та досить охайний. Що тут є унікального? Наприклад, бювет на вході. Не дивуйтеся, лікувальні води — особливість міста, тут є своя водолікарня та радонове джерело. Тож не забудьте випити води з бювету та наповнити пляшку, перш ніж рушити далі.
Взимку, коли багато снігу (а у Старобільську, кажуть, зими сніжні), а навесні багато дощів, в парку можна орендувати човен чи катамаран й покататися по Айдару.
Наприкінці серпня у місті проходить велофестиваль Sheerwood Weekend — і це привід відвідати ще один парк Старобільська, схожий на ліс з старих балад, а головне добре підходить для великих фестивальних заходів, яких, сподіваємось, тут буде ще багато.
Для тих, хто живе у містах з багатоповерхівками та водночас бідним озелененням (я!), парки Старобільська — чудо! Якщо ви (як я!) не витримали та перетнули Айдар і пішли до наступного мосту понад берегом, ви (теж) потрапили майже у ліс та гуляли, слухаючи спів дроздів, лякаючи куріпок у хащах.
Центральний парк з фонтаном, фотозонами, атракціонами та розвагами для дітей — теж зелений та досить охайний. Що тут є унікального? Наприклад, бювет на вході. Не дивуйтеся, лікувальні води — особливість міста, тут є своя водолікарня та радонове джерело. Тож не забудьте випити води з бювету та наповнити пляшку, перш ніж рушити далі.
Взимку, коли багато снігу (а у Старобільську, кажуть, зими сніжні), а навесні багато дощів, в парку можна орендувати човен чи катамаран й покататися по Айдару.
Наприкінці серпня у місті проходить велофестиваль Sheerwood Weekend — і це привід відвідати ще один парк Старобільська, схожий на ліс з старих балад, а головне добре підходить для великих фестивальних заходів, яких, сподіваємось, тут буде ще багато.
Зовсім інакше сприймається будь-яке місто, якщо подивитися на нього зверху, згодні? Оглядові майданчики зазвичай дуже популярні у туристів, тому як не вежа, то хмарочос чи природна тераса зазвичай стають точкою найбільшого тяжіння.
Її можна знайти на кожному другому туристичному фото зі Старобільську. Її малюють митці, над неї кружляють голуби… Пожежне депо було побудоване у 1908 році по ініціативі та особисті кошти купца та мецената Миколая Кожухова. Тепер стара каланча за центральним парком чекає-не дочекається, коли двері її відкриються для гостей, гвинтові сходи відчують кроки сотні, а може й тисячі ніг, а голубина зграя знайде собі домівки на дахах сусідніх будівель.
Зараз у будинку розташований офіс ветеранів батальйону “Айдар”, але більшість приміщень пустує. Згадаємо вежу у Маріуполі, яка нещодавно перетворилася на туристичний чи виставковий центр та коворкінг. Та побажаємо старобільській вежі такої ж долі, а старобільчанам — крутого суспільного простору у центрі міста!
Зовсім інакше сприймається будь-яке місто, якщо подивитися на нього зверху, згодні? Оглядові майданчики зазвичай дуже популярні у туристів, тому як не вежа, то хмарочос чи природна тераса зазвичай стають точкою найбільшого тяжіння.
Її можна знайти на кожному другому туристичному фото зі Старобільську. Її малюють митці, над неї кружляють голуби… Пожежне депо було побудоване у 1908 році по ініціативі та особисті кошти купца та мецената Миколая Кожухова. Тепер стара каланча за центральним парком чекає-не дочекається, коли двері її відкриються для гостей, гвинтові сходи відчують кроки сотні, а може й тисячі ніг, а голубина зграя знайде собі домівки на дахах сусідніх будівель.
Зараз у будинку розташований офіс ветеранів батальйону “Айдар”, але більшість приміщень пустує. Згадаємо вежу у Маріуполі, яка нещодавно перетворилася на туристичний чи виставковий центр та коворкінг. Та побажаємо старобільській вежі такої ж долі, а старобільчанам — крутого суспільного простору у центрі міста!
Для когось з гостей не стане новиною те, що Старобільск — старовинне місто (офіційною датою заснування є 1686 рік), яке було торгово-ремісничим центром регіону. Тут збереглося планування та часткова забудова ХІХ сторіччя, одно- та двоповерхові будинки з цегли, багато старовинних дверей та вікон.
Прогуляйтеся кварталами між вулицями Центральною та Слобожанською, зазирніть у кафе “Старгород”, зовсім трохи фантазії — і ви поринете в атмосферу днів, коли по Старобільську гуляли Ільф та Петров, надихаючись перед створенням роману про Остапа та Кісу. У вас назбирається непогана колекція фото будиночків, що пам’ятають ще батько Махно.
Окремо радимо зазирнути до Свято-Миколаївського собору та старобільської гімназії на вулиці Руднєва.
Для когось з гостей не стане новиною те, що Старобільск — старовинне місто (офіційною датою заснування є 1686 рік), яке було торгово-ремісничим центром регіону. Тут збереглося планування та часткова забудова ХІХ сторіччя, одно- та двоповерхові будинки з цегли, багато старовинних дверей та вікон.
Прогуляйтеся кварталами між вулицями Центральною та Слобожанською, зазирніть у кафе “Старгород”, зовсім трохи фантазії — і ви поринете в атмосферу днів, коли по Старобільську гуляли Ільф та Петров, надихаючись перед створенням роману про Остапа та Кісу. У вас назбирається непогана колекція фото будиночків, що пам’ятають ще батько Махно.
Окремо радимо зазирнути до Свято-Миколаївського собору та старобільської гімназії на вулиці Руднєва.
Свято-Скорботний жіночий монастир УПЦ МП існує з 1862 року і має різнобарвну історію: від часів розквіту та легенд про підземелля, до реквізиції та перетворення на дитячий притулок, театр, табір військовополонених… У 90-ті ХХ ст. будівлі було повернено християнській громаді, у 2010 році монастир посів п’яте місце у проекті “Дива Луганщини”.
За бажанням можна потрапити в середину монастиря. Вхід — з вулиці Монастирської.
На огорожі ліворуч від входу — меморіальна дошка пам’яті боротьби та мученичества, про табір НКВС та 4000 польський військовополонених, яких утримували тут у полоні в 1939-1940 рр.
У селі Чмирівка під Старобільськом знаходиться цвинтар, де є ділянки загиблих під час Другої Світової війни поляків та жертв російської агресії в Україні, яка триває у наші дні.
Свято-Скорботний жіночий монастир УПЦ МП існує з 1862 року і має різнобарвну історію: від часів розквіту та легенд про підземелля, до реквізиції та перетворення на дитячий притулок, театр, табір військовополонених… У 90-ті ХХ ст. будівлі було повернено християнській громаді, у 2010 році монастир посів п’яте місце у проекті “Дива Луганщини”.
За бажанням можна потрапити в середину монастиря. Вхід — з вулиці Монастирської.
На огорожі ліворуч від входу — меморіальна дошка пам’яті боротьби та мученичества, про табір НКВС та 4000 польський військовополонених, яких утримували тут у полоні в 1939-1940 рр.
У селі Чмирівка під Старобільськом знаходиться цвинтар, де є ділянки загиблих під час Другої Світової війни поляків та жертв російської агресії в Україні, яка триває у наші дні.
Сучасні музеї та бібліотеки вже не лише зберігають історичну пам’ять, а стають місцями, навколо яких гуртується громада.
У маленькій будівлі старобільського краєзнавчого музею зараз також — Луганський обласний, від початку російської окупації евакуйований з Луганську. Завітайте сюди, якщо цікавитесь історією та бажаєте почути більше про історичні постаті та події, пов’язані з містом. Спробувати себе у ролі археолога, дізнатися про природу крейдяних гір та степу, побачити, як виглядає слобожанський стрій. Почути легенду про клад Нестора Махна, дізнатися про відкриття пеніциліну та конструювання “Катюш”.
Відвідування та екскурсія безкоштовні.
А Луганська обласна наукова бібліотека переїхала до Старобільська взагалі без фондів (тобто без книжок!), зараз стала арт-центром, має бренд Good Library, відома на всю Україну тихими вечірками, зустрічами з письменниками, кінозалом, дискусіями тощо. Рекомендуємо слідкувати за соцмережами бібліотеки та відвідати заходи під час вашого перебування у місті. Це шанс познайомитися з найактивнішими мешканцями міста.
Сучасні музеї та бібліотеки вже не лише зберігають історичну пам’ять, а стають місцями, навколо яких гуртується громада.
У маленькій будівлі старобільського краєзнавчого музею зараз також — Луганський обласний, від початку російської окупації евакуйований з Луганську. Завітайте сюди, якщо цікавитесь історією та бажаєте почути більше про історичні постаті та події, пов’язані з містом. Спробувати себе у ролі археолога, дізнатися про природу крейдяних гір та степу, побачити, як виглядає слобожанський стрій. Почути легенду про клад Нестора Махна, дізнатися про відкриття пеніциліну та конструювання “Катюш”.
Відвідування та екскурсія безкоштовні.
А Луганська обласна наукова бібліотека переїхала до Старобільська взагалі без фондів (тобто без книжок!), зараз стала арт-центром, має бренд Good Library, відома на всю Україну тихими вечірками, зустрічами з письменниками, кінозалом, дискусіями тощо. Рекомендуємо слідкувати за соцмережами бібліотеки та відвідати заходи під час вашого перебування у місті. Це шанс познайомитися з найактивнішими мешканцями міста.
Зверніть увагу на пам’ятник Всеволоду Гаршину, автору “Жабки-мандрівниці” и “Ведмедів”. Він знаходиться на вулиці Чернишевського, поруч з будинком колишнього кінотеатру, в якому працює STB city hub, завдяки якому була проведена арт-резиденція “Аура міста” та створено цей маршрут!
Поки що у місті немає окремого туристичного центру з офіційними турами. Але є дещо краще – креативний простір, де ви зможете поспілкуватися з місцевими активістами та переселенцями. Що є ціннішим за таке живе спілкування та розповіді від першого лиця? Тут постійно відбуваються виставки, майстер-класи, грають в настольні ігри, переглядають та обговорюють цікаві фільми та створюють ініціативи з розвитку міста.
Саме тут ви зможете придбати сувеніри на згадку: брендовані чашки, футболки, еко-сумки, магніти, листівки. Ось вам маленький сіті-квест: оберіть листівку з Бендером, Махно, велосипедистами чи старобільською вежею та надішліть друзям. Ви вже встигли полюбити Старобільськ – поділіться цим з близькими!
Зверніть увагу на пам’ятник Всеволоду Гаршину, автору “Жабки-мандрівниці” и “Ведмедів”. Він знаходиться на вулиці Чернишевського, поруч з будинком колишнього кінотеатру, в якому працює STB city hub, завдяки якому була проведена арт-резиденція “Аура міста” та створено цей маршрут!
Поки що у місті немає окремого туристичного центру з офіційними турами. Але є дещо краще – креативний простір, де ви зможете поспілкуватися з місцевими активістами та переселенцями. Що є ціннішим за таке живе спілкування та розповіді від першого лиця? Тут постійно відбуваються виставки, майстер-класи, грають в настольні ігри, переглядають та обговорюють цікаві фільми та створюють ініціативи з розвитку міста.
Саме тут ви зможете придбати сувеніри на згадку: брендовані чашки, футболки, еко-сумки, магніти, листівки. Ось вам маленький сіті-квест: оберіть листівку з Бендером, Махно, велосипедистами чи старобільською вежею та надішліть друзям. Ви вже встигли полюбити Старобільськ – поділіться цим з близькими!
Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка працює зараз у Старобільську і знаходиться у будівля колишньої Миколаївської жіночої гімназії (поч. XX ст.) та Старобільського державного вчительського інституту (1940—1954). Всередині, на жаль, не зберіглося старовинних інтер’єрів, але ззовні будинок після недавньої реставрації виглядає гарно.
Поруч з університетом знаходиться улюблена фотозона старобільчан та гостей — скульптура Великого комбінатора та хлопчика. Пам’ятаєте класиків?
«В половине двенадцатого с северо-запада, со стороны деревни Чмаровки, в Старгород вошел молодой человек лет двадцати восьми. За ним бежал беспризорный. — Дядя! — весело кричал он. — Дай десять копеек! Молодой человек вынул из кармана налитое яблоко и подал его беспризорному, но тот не отставал. Тогда пешеход остановился, иронически посмотрел на мальчика и воскликнул:
— Может быть, тебе дать еще ключ от квартиры, где деньги лежат?»
І. Ільф та Є. Петров “12 стільців”
Пошукайте на навколишньому будинку графіті, присвячене авторам.
Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка працює зараз у Старобільську і знаходиться у будівля колишньої Миколаївської жіночої гімназії (поч. XX ст.) та Старобільського державного вчительського інституту (1940—1954). Всередині, на жаль, не зберіглося старовинних інтер’єрів, але ззовні будинок після недавньої реставрації виглядає гарно.
Поруч з університетом знаходиться улюблена фотозона старобільчан та гостей — скульптура Великого комбінатора та хлопчика. Пам’ятаєте класиків?
«В половине двенадцатого с северо-запада, со стороны деревни Чмаровки, в Старгород вошел молодой человек лет двадцати восьми. За ним бежал беспризорный. — Дядя! — весело кричал он. — Дай десять копеек! Молодой человек вынул из кармана налитое яблоко и подал его беспризорному, но тот не отставал. Тогда пешеход остановился, иронически посмотрел на мальчика и воскликнул:
— Может быть, тебе дать еще ключ от квартиры, где деньги лежат?»
І. Ільф та Є. Петров “12 стільців”
Пошукайте на навколишньому будинку графіті, присвячене авторам.
Понад вечір, десь за пару годин до заходу сонця, вирушаймо за місто, на крейдяні скелі біля телерадіовежі, яку можна побачити далеко над Старобільськом. Цей оглядовий майданчик молодь називає “Голлівуд”. Звідси, як на долоні, відкривається панорама міста, Айдар та безкрайній дикий степ.
Крізь у місті і тут на дорозі вас буде супроводжувати пісок, наче десь на морі. Бо так і є. Ці гори та степи колись були величезним доісторичним морем. А тепер навесні тут, як хвилі, колишуться ковилі та квітне воронець — степова півонія. Її червоні квіти в легендах асоціюються з кров’ю воїнів, що полягли за рідний край. Зорі над Старобільськом величезні й яскраві, наче в Карпатах. А ще ви ж пам’ятаєте, що саме на Луганщині люди першими в Україні зустрічають схід сонця?
Приїздіть на схід України, друзі, ви в нього закохаєтесь.
Відчувши ауру цих місць, ми краще зрозуміємо один одного і станемо ще ближчими!
Понад вечір, десь за пару годин до заходу сонця, вирушаймо за місто, на крейдяні скелі біля телерадіовежі, яку можна побачити далеко над Старобільськом. Цей оглядовий майданчик молодь називає “Голлівуд”. Звідси, як на долоні, відкривається панорама міста, Айдар та безкрайній дикий степ.
Крізь у місті і тут на дорозі вас буде супроводжувати пісок, наче десь на морі. Бо так і є. Ці гори та степи колись були величезним доісторичним морем. А тепер навесні тут, як хвилі, колишуться ковилі та квітне воронець — степова півонія. Її червоні квіти в легендах асоціюються з кров’ю воїнів, що полягли за рідний край. Зорі над Старобільськом величезні й яскраві, наче в Карпатах. А ще ви ж пам’ятаєте, що саме на Луганщині люди першими в Україні зустрічають схід сонця?
Приїздіть на схід України, друзі, ви в нього закохаєтесь.
Відчувши ауру цих місць, ми краще зрозуміємо один одного і станемо ще ближчими!