Перші номери вулиці Базарній суцільно пов’язані з літераторами першої величини.
У Костянтина Паустовського в повісті «Час великих очікувань» цитується некролог, опублікований в одній з одеських газет: «Впав дуб Хаїм Вольф Срібний, й осиротілі гілки низько схиляються у важкій тузі». Місцеві краєзнавці розкопали адресу «зваленого дуба» — Базарна, 1. «… викладав «подвійну італійську бухгалтерію та комерційні обчислення». Є і більш свіжа та більш кримінальна історія, пов’язана з цим будинком. Хоча і не пов’язана з літературою. В принципі все написано на меморіальній дошці: нещадні 1990-і роки, боротьба за владу в окремо взятому місті, замовне вбивство чиновника з промовистим прізвищем Свобода. Ті одеські події сколихнули навіть Європу й Штати, хоча, звичайно, до резонансу на трагедію 2 травня 2014 року їм було, ой, як далеко.
Ще одна меморіальна дошка присвячена Олександру Козачинському, автору однієї з кращих «речей» про Одесу — «Зелений фургон». Письменник, який жив у «Когановских дешевих квартирах», вивів себе в образі відважного грабіжника на прізвисько Красунчик, а прототипом сищика Володі Патрікеєва послужив майбутній автор «Дванадцяти стільців» Євген Петров. Вони були справжніми друзями — з дитинства, хоча міліціонер Катаєв (псевдонім Петров він візьме собі пізніше) і заарештував ватажка банди Козачинського. І він же врятував його від «вищої міри». Вийшовши за амністією з одеської в’язниці, Олександр Козачинський сів на потяг і на запрошення Євгена Петрова поїхав до Москви, на батьківщину (майбутній письменник Козачинський народився в столиці, на Мясницькій вулиці, а в Одесі його сім’я опинилася через туберкульоз батька, якому прописали цілюще південне повітря) …
У 1938 році Козачинський, провідний журналіст «Економічного життя», на прохання свого друга Петрова описав їх пригоди у своєму першому творі — повісті «Зелений фургон».
Перші номери вулиці Базарній суцільно пов’язані з літераторами першої величини.
У Костянтина Паустовського в повісті «Час великих очікувань» цитується некролог, опублікований в одній з одеських газет: «Впав дуб Хаїм Вольф Срібний, й осиротілі гілки низько схиляються у важкій тузі». Місцеві краєзнавці розкопали адресу «зваленого дуба» — Базарна, 1. «… викладав «подвійну італійську бухгалтерію та комерційні обчислення». Є і більш свіжа та більш кримінальна історія, пов’язана з цим будинком. Хоча і не пов’язана з літературою. В принципі все написано на меморіальній дошці: нещадні 1990-і роки, боротьба за владу в окремо взятому місті, замовне вбивство чиновника з промовистим прізвищем Свобода. Ті одеські події сколихнули навіть Європу й Штати, хоча, звичайно, до резонансу на трагедію 2 травня 2014 року їм було, ой, як далеко.
Ще одна меморіальна дошка присвячена Олександру Козачинському, автору однієї з кращих «речей» про Одесу — «Зелений фургон». Письменник, який жив у «Когановских дешевих квартирах», вивів себе в образі відважного грабіжника на прізвисько Красунчик, а прототипом сищика Володі Патрікеєва послужив майбутній автор «Дванадцяти стільців» Євген Петров. Вони були справжніми друзями — з дитинства, хоча міліціонер Катаєв (псевдонім Петров він візьме собі пізніше) і заарештував ватажка банди Козачинського. І він же врятував його від «вищої міри». Вийшовши за амністією з одеської в’язниці, Олександр Козачинський сів на потяг і на запрошення Євгена Петрова поїхав до Москви, на батьківщину (майбутній письменник Козачинський народився в столиці, на Мясницькій вулиці, а в Одесі його сім’я опинилася через туберкульоз батька, якому прописали цілюще південне повітря) …
У 1938 році Козачинський, провідний журналіст «Економічного життя», на прохання свого друга Петрова описав їх пригоди у своєму першому творі — повісті «Зелений фургон».