Цей тихий провулок можна назвати центром театрального життя Одеси. Та й не тільки театрального. Перерахувати усіх зірок з провулка Чайковського (Театрального) — завдання не з простих. Вже краще ви самі пройдіться та по(с)читайте меморіальні дошки. Втім, не завжди він був тихим, цей провулок за Оперним. Злачні кафешантани, гучні вбивства та підозрілі пожежі — пройшовши по провулку Чайковського, ми торкнемося й тіньових сторін цього одеського куточка.
GPS: 46.486117, 30.739212
GPS: 46.486117, 30.739212
Кутове — на розі провулку Чайковського та Катерининської вулиці — будівля з карапузами-путті, цікава не тільки останніми.
У XIX столітті тут таємно збиралися масони. А у 1919 році тут розміщувався знаменитий театр «КРОТ» (Конфрерія Лицарів Гострого Театру). Саме у цих стінах молода актриса Катерина Зелена перетворилася у Рину (банально не вистачило місця на афіші) Зелену, яка згодом прославиться на весь СРСР, зігравши мудру черепаху Тортилу й чарівну місіс Хадсон. А тоді театр «КРОТ» був настільки бідний, що, якщо актор під час вистави не повертався до глядача спиною, то йому шили костюм тільки «на обличчя», а ззаду усе трималося на мотузочках.
Кутове — на розі провулку Чайковського та Катерининської вулиці — будівля з карапузами-путті, цікава не тільки останніми.
У XIX столітті тут таємно збиралися масони. А у 1919 році тут розміщувався знаменитий театр «КРОТ» (Конфрерія Лицарів Гострого Театру). Саме у цих стінах молода актриса Катерина Зелена перетворилася у Рину (банально не вистачило місця на афіші) Зелену, яка згодом прославиться на весь СРСР, зігравши мудру черепаху Тортилу й чарівну місіс Хадсон. А тоді театр «КРОТ» був настільки бідний, що, якщо актор під час вистави не повертався до глядача спиною, то йому шили костюм тільки «на обличчя», а ззаду усе трималося на мотузочках.
GPS: 46.486051, 30.739929
Відважний циркач Тибул з казки Юрія Олеші «Три товстуни», можливо, «народився» у цьому будинку, де жила сім’я Карла Олеші з малолітнім сином Юрієм.
І «… жили брати Ширман», як написано на меморіальній дошці. Три брата — Олександр, Роман та Михайло Ширман — звичайні одеські хлопчаки з не надто благополучної сім’ї стали родоначальниками циркових династій. Вони першими у радянському цирку освоїли складні перекидання булавами. Не менш майстерно вони перекидалися жартами.
Причому Михайло грав сатиричну роль сухопутного моряка, з тих, хто всіляко прагне підкреслити свої зв’язки з морською стихією: тільняшка, морська фуражка, татуювання. Подивишся на такого — бравий моряк, а насправді він готовий бігти від будь-якої небезпеки. Брати виступали у номерах Олексія Бараненко, одного з піонерів вітчизняної повітряної гімнастики, а Юрій Нікулін у своїх спогадах писав про них: «Вони були справжніми кумирами манежу».
До речі, циркачка Суок — головна героїня «Трьох товстунів» — це одягнена у літературу любов молодого Юрія Олеші, молодша дочка одеського австріяка Густава Суок — Серафима. Хоча на першій сторінці рукопису казки письменник, якого називали «королем метафор», вивів: «Присвячується Валентині Леонтіївні Грюнзайд». Валентина Грюнзайд — дружина Євгена Петрова, співавтора Іллі Ільфа. Вони тоді усі разом працювали в московській газеті «Гудок»: Олеша, Катаєв, Булгаков, Паустовський, Ільф та Петров … Серафима Суок вийшла заміж за «прототипа Воланда» Володимира Нарбута, який очолював РАТАУ (радіотелеграфне агентство України). А Олеша одружився з сестрою Серафими Ольгою Суок. Така ось метафора.
GPS: 46.486051, 30.739929
Відважний циркач Тибул з казки Юрія Олеші «Три товстуни», можливо, «народився» у цьому будинку, де жила сім’я Карла Олеші з малолітнім сином Юрієм.
І «… жили брати Ширман», як написано на меморіальній дошці. Три брата — Олександр, Роман та Михайло Ширман — звичайні одеські хлопчаки з не надто благополучної сім’ї стали родоначальниками циркових династій. Вони першими у радянському цирку освоїли складні перекидання булавами. Не менш майстерно вони перекидалися жартами.
Причому Михайло грав сатиричну роль сухопутного моряка, з тих, хто всіляко прагне підкреслити свої зв’язки з морською стихією: тільняшка, морська фуражка, татуювання. Подивишся на такого — бравий моряк, а насправді він готовий бігти від будь-якої небезпеки. Брати виступали у номерах Олексія Бараненко, одного з піонерів вітчизняної повітряної гімнастики, а Юрій Нікулін у своїх спогадах писав про них: «Вони були справжніми кумирами манежу».
До речі, циркачка Суок — головна героїня «Трьох товстунів» — це одягнена у літературу любов молодого Юрія Олеші, молодша дочка одеського австріяка Густава Суок — Серафима. Хоча на першій сторінці рукопису казки письменник, якого називали «королем метафор», вивів: «Присвячується Валентині Леонтіївні Грюнзайд». Валентина Грюнзайд — дружина Євгена Петрова, співавтора Іллі Ільфа. Вони тоді усі разом працювали в московській газеті «Гудок»: Олеша, Катаєв, Булгаков, Паустовський, Ільф та Петров … Серафима Суок вийшла заміж за «прототипа Воланда» Володимира Нарбута, який очолював РАТАУ (радіотелеграфне агентство України). А Олеша одружився з сестрою Серафими Ольгою Суок. Така ось метафора.
GPS: 46.486074, 30.740785
GPS: 46.486074, 30.740785
Колишній готель «Північний» ( «дю Норд») знаменитий своїми мешканцями.
Та немешканцями. «Одесский вестник» писав у 1870 році: «В Одесі не знайдеться жодного вчителя, жодної освіченої людини, кому не було б відомо ім’я Костянтина Ушинського. Без всякого сумніву кожен з них готовий був би зробити все можливе, щоб зменшити муки страждальця». По дорозі на лікування до Криму Костянтин Дмитрович підхопив запалення легенів й змушений був зупинитися тут, у готелі. До нього приїхали дочки, які навчалися в Одеському інституті благородних дівчат, друзі, учні, але … Основоположник народної школи, передовий педагог та людина великої душі (ще до царського указу звільнив своїх кріпаків, давши їм землю; засуджував царизм за дикості, на кшталт заборони вивчення української мови) К.Ушинський помер за письмовим столом в готельному номері, правлячи рукопис своєї «Педагогічної антропології». При тому, що Ушинський народився в Тулі, поховати себе він заповідав на схилах Дніпра.
«Нас стрінула на залізно-дорожньому двірці група з дирекції Одеської опери. Ми заїхалі до готелю, побули там кілька днів, а потім прийшли до нас пара одеситів (подружжя), євреї, что жили около театру, запросили нас, то є Соломію й мене, на свою квартиру. Там був фортепян, а одна їх дочка студіювала музику », – згадувала сестра оперної діви Соломії Крушельницької Олена. У 1896 році Соломію як примадонну у складі італійської трупи запросив на гастролі Одеський оперний. 35 її виступів пройшли на ура, в тому числі, як писала її сестра, в опері «Жидівка» Ф.Галеві. Тут вже була Соломія неперевершена … Грала так, что не повірити було, що Соломія не єврейка. В Одесі було много євреїв, та вони розпливалися у похвалах.» В Одесі сестри Крушельницькі познайомилися з багатьма відомими українцями: Марком Кропивницьким, Михайлом Комаровим, сім’єю Супруненко. Після Одеси С.Крушельницька їде у турне по Південній Америці, зробивши зупинку у Львові, щоб взяти участь в концерті пам’яті Шевченка. Там вона виконувала українські народні пісні в обробці Миколи Лисенка. Останній теж жив в Одесі в Театральному провулку, де познайомився з Чайковським, який запропонував Лисенку – автору першої в світі дитячої опери – допомогу у постановці його опер в Петербурзі. А у дворі готелю «Північна» містився кафешантан, де виступав Маяковський й танцювала Айседора Дункан. Під час окупації в ньому був ресторан Петра Лещенко. Румунськопідданий уродженець Одещини та сам співав у ньому – в тому числі пісні на музику М.Лисенка та М.Кропивницького, а також козацькі та чумацькі пісні, які увійшли до репертуару й інших видатних українських співаків – киянина І. Козловського і донеччанина Анатолія Солов’яненка, також виступали в Одеському оперному: «Їхав козак за Дунай», «Ой піду я у Молдавії», «у ніч темну та й до білої днину (ішлі чумаченьки з України)»
Колишній готель «Північний» ( «дю Норд») знаменитий своїми мешканцями.
Та немешканцями. «Одесский вестник» писав у 1870 році: «В Одесі не знайдеться жодного вчителя, жодної освіченої людини, кому не було б відомо ім’я Костянтина Ушинського. Без всякого сумніву кожен з них готовий був би зробити все можливе, щоб зменшити муки страждальця». По дорозі на лікування до Криму Костянтин Дмитрович підхопив запалення легенів й змушений був зупинитися тут, у готелі. До нього приїхали дочки, які навчалися в Одеському інституті благородних дівчат, друзі, учні, але … Основоположник народної школи, передовий педагог та людина великої душі (ще до царського указу звільнив своїх кріпаків, давши їм землю; засуджував царизм за дикості, на кшталт заборони вивчення української мови) К.Ушинський помер за письмовим столом в готельному номері, правлячи рукопис своєї «Педагогічної антропології». При тому, що Ушинський народився в Тулі, поховати себе він заповідав на схилах Дніпра.
«Нас стрінула на залізно-дорожньому двірці група з дирекції Одеської опери. Ми заїхалі до готелю, побули там кілька днів, а потім прийшли до нас пара одеситів (подружжя), євреї, что жили около театру, запросили нас, то є Соломію й мене, на свою квартиру. Там був фортепян, а одна їх дочка студіювала музику », – згадувала сестра оперної діви Соломії Крушельницької Олена. У 1896 році Соломію як примадонну у складі італійської трупи запросив на гастролі Одеський оперний. 35 її виступів пройшли на ура, в тому числі, як писала її сестра, в опері «Жидівка» Ф.Галеві. Тут вже була Соломія неперевершена … Грала так, что не повірити було, що Соломія не єврейка. В Одесі було много євреїв, та вони розпливалися у похвалах.» В Одесі сестри Крушельницькі познайомилися з багатьма відомими українцями: Марком Кропивницьким, Михайлом Комаровим, сім’єю Супруненко. Після Одеси С.Крушельницька їде у турне по Південній Америці, зробивши зупинку у Львові, щоб взяти участь в концерті пам’яті Шевченка. Там вона виконувала українські народні пісні в обробці Миколи Лисенка. Останній теж жив в Одесі в Театральному провулку, де познайомився з Чайковським, який запропонував Лисенку – автору першої в світі дитячої опери – допомогу у постановці його опер в Петербурзі. А у дворі готелю «Північна» містився кафешантан, де виступав Маяковський й танцювала Айседора Дункан. Під час окупації в ньому був ресторан Петра Лещенко. Румунськопідданий уродженець Одещини та сам співав у ньому – в тому числі пісні на музику М.Лисенка та М.Кропивницького, а також козацькі та чумацькі пісні, які увійшли до репертуару й інших видатних українських співаків – киянина І. Козловського і донеччанина Анатолія Солов’яненка, також виступали в Одеському оперному: «Їхав козак за Дунай», «Ой піду я у Молдавії», «у ніч темну та й до білої днину (ішлі чумаченьки з України)»
GPS: 46.485979, 30.741830
Francesco Carlo Boffo, покинувши рідний острів Сардинію, у кінці кінців причалив до Одеси та, ставши Францем Карловичем Боффо, створив Потьомкінські сходи, Воронцовський палац …. І цей будинок поблизу Оперного й Міської думи, де сам і проживав.
В українських землях Боффо зводив будівлі також на Вінничині та у Таганрозі (у 1920-1924 роках місто входило до УРСР й навіть було ставкою уряду Радянської України у вигнанні). Похований італійський архітектор в Одесі, на Першому християнському кладовищі, яке у 30-х роках минулого століття цей самий радянський уряд зрівняв із землею.
Не можна, звичайно, промовчати і про найвідомішого уродженця Таганрога — Антона Палича Чехова, який, зупиняючись в Одесі, теж жив у провулку Чайковського — в тому самому «Північному» готелі.
GPS: 46.485979, 30.741830
Francesco Carlo Boffo, покинувши рідний острів Сардинію, у кінці кінців причалив до Одеси та, ставши Францем Карловичем Боффо, створив Потьомкінські сходи, Воронцовський палац …. І цей будинок поблизу Оперного й Міської думи, де сам і проживав.
В українських землях Боффо зводив будівлі також на Вінничині та у Таганрозі (у 1920-1924 роках місто входило до УРСР й навіть було ставкою уряду Радянської України у вигнанні). Похований італійський архітектор в Одесі, на Першому християнському кладовищі, яке у 30-х роках минулого століття цей самий радянський уряд зрівняв із землею.
Не можна, звичайно, промовчати і про найвідомішого уродженця Таганрога — Антона Палича Чехова, який, зупиняючись в Одесі, теж жив у провулку Чайковського — в тому самому «Північному» готелі.
GPS: 46.485039, 30.741093
GPS: 46.485039, 30.741093
З обох сторін тильного фасаду Театру опери та балету наверх ведуть сходи. Ліві сходи, що ведуть з провулка Чайковського на Театральну площу (колишню площу Спінози), зі старим гербом Одеси – сама кіношна. Праві ж ведуть до Пале-Роялю (колишнього скверу Дарвіна) зі скульптурним поцілунком Ероса та Психеї.
Цікаво, що одесит Всеволод Стратонов — один з кращих астрофізиків рубежу XIX й XX століть та засновник Російського астрофізичного інституту — спеціалізувався саме на Еросі: за допомогою сконструйованих ним астрографов він зробив добру сотню унікальних знімків малої планети Ерос та інших небесних об’єктів. У земному житті він теж робив «відкриття» — очолюючи фізико-математичний факультет Московського університету, організував першу після революції страйку професорів, незадоволених втручанням влади в діяльність університету. Стратонова заарештували, а у 1922 році вислали з країни на «філософському» пароплаві разом з киянином Миколою Бердяєвим та іншими вченими, які не догодили радянській владі. Але першим з великої «української групи» на пароплаві з Одеси в Константинополь був відправлений директор Одеської публічної бібліотеки історик Антоній Флоровський. Як і Стратонов, він потім перебереться до Праги, куди раніше емігрував його брат Георгій Флоровський, відомий мислитель, який полемізував з Бердяєвим. Не всім так пощастило: незабаром радянська влада стала депортувати неугодних до місць не настільки віддалених, а то й просто ліквідувала за рішенням горезвісних «трійок». Та й у наш час трапляється, що неугодних «прибирають». Праворуч від сходів, що ведуть в Пале-Рояль, знаходиться елітний малоквартирний будинок «Орфей».
У 2011 році поряд з цим будинком від кулі кілера загинув відомий бізнесмен та екс-претендент на пост мера Олександр Коробчинський. «Кримінальна Одеса» тільки з боку здається прикольною. Спробували б ви пожити за часів мало не головного одеського (анти) героя Мішки Япончика. Особливо якщо…. Ваш папа — знатный шмаровозник, Сестрица ваша лазит по карман. Мамаша вам торгует на Привозе, А родный братец — Шлёма-хулиган. Ваш дядя на большой дороге, А ваша тетя ходит убирать, Ваш другий братец, он сидит в остроге, Друга сестрица, та и вовсе… ла-ла-ла. Ваш дедушка был аидише колбасник, А ваша бабка банщицей была, И вы, котёна, — сами безобразник, По Вас давно соскучивши тюрьма. Ну, щоб не закінчувати на такій невеселої ноті – ось вам ще шмаровозна (чумацька) пісня в дорогу: Шмаровіз мазав віз, Поїхав в дорогу, Молодую молодицю Оставляє вдома. Молодая молодиця Собі розмислила, Наварила варениці До сухого сира. Наварила ковбаси Й варениць до сира, І до теї вечероньки Дяка запросила…
З обох сторін тильного фасаду Театру опери та балету наверх ведуть сходи. Ліві сходи, що ведуть з провулка Чайковського на Театральну площу (колишню площу Спінози), зі старим гербом Одеси – сама кіношна. Праві ж ведуть до Пале-Роялю (колишнього скверу Дарвіна) зі скульптурним поцілунком Ероса та Психеї.
Цікаво, що одесит Всеволод Стратонов — один з кращих астрофізиків рубежу XIX й XX століть та засновник Російського астрофізичного інституту — спеціалізувався саме на Еросі: за допомогою сконструйованих ним астрографов він зробив добру сотню унікальних знімків малої планети Ерос та інших небесних об’єктів. У земному житті він теж робив «відкриття» — очолюючи фізико-математичний факультет Московського університету, організував першу після революції страйку професорів, незадоволених втручанням влади в діяльність університету. Стратонова заарештували, а у 1922 році вислали з країни на «філософському» пароплаві разом з киянином Миколою Бердяєвим та іншими вченими, які не догодили радянській владі. Але першим з великої «української групи» на пароплаві з Одеси в Константинополь був відправлений директор Одеської публічної бібліотеки історик Антоній Флоровський. Як і Стратонов, він потім перебереться до Праги, куди раніше емігрував його брат Георгій Флоровський, відомий мислитель, який полемізував з Бердяєвим. Не всім так пощастило: незабаром радянська влада стала депортувати неугодних до місць не настільки віддалених, а то й просто ліквідувала за рішенням горезвісних «трійок». Та й у наш час трапляється, що неугодних «прибирають». Праворуч від сходів, що ведуть в Пале-Рояль, знаходиться елітний малоквартирний будинок «Орфей».
У 2011 році поряд з цим будинком від кулі кілера загинув відомий бізнесмен та екс-претендент на пост мера Олександр Коробчинський. «Кримінальна Одеса» тільки з боку здається прикольною. Спробували б ви пожити за часів мало не головного одеського (анти) героя Мішки Япончика. Особливо якщо…. Ваш папа — знатный шмаровозник, Сестрица ваша лазит по карман. Мамаша вам торгует на Привозе, А родный братец — Шлёма-хулиган. Ваш дядя на большой дороге, А ваша тетя ходит убирать, Ваш другий братец, он сидит в остроге, Друга сестрица, та и вовсе… ла-ла-ла. Ваш дедушка был аидише колбасник, А ваша бабка банщицей была, И вы, котёна, — сами безобразник, По Вас давно соскучивши тюрьма. Ну, щоб не закінчувати на такій невеселої ноті – ось вам ще шмаровозна (чумацька) пісня в дорогу: Шмаровіз мазав віз, Поїхав в дорогу, Молодую молодицю Оставляє вдома. Молодая молодиця Собі розмислила, Наварила варениці До сухого сира. Наварила ковбаси Й варениць до сира, І до теї вечероньки Дяка запросила…
GPS: 46.485148, 30.742855
Звідси вже можна почути одеські «куранти» з Думської площі, «виспівуючі» «Білу акацію» М. Дунаєвського:
Когда я пою о широком просторе,
О море, зовущем в чужие края,
О ласковом море, о счастье и горе,
Пою о тебе я, Одесса моя!
Про море й горе нагадує гарпунна «протитанкова» гармата на балконі згорілого Музею Морфлоту. Заснований у 1920 році Музей морського флоту України у будівлі аристократичного Англійського клубу (де бував, до речі, і Левко Пушкін, брат поета) не пережив пожежу 2005 року. Справжня причина пожежі залишилася невідомою, але можна припустити, що справа — у самому місці. Історичне перехрестя у самому центрі — чи не найбільш ласий шматочок одеської нерухомості. Розповідають, що й гасили музей по-особливому — повністю та остаточно заливши водою унікальні документи.
Відтоді спливло багато води, влада обіцяє відновити музейний будинок, але «шмаровоз» і нині там.
GPS: 46.485148, 30.742855
Звідси вже можна почути одеські «куранти» з Думської площі, «виспівуючі» «Білу акацію» М. Дунаєвського:
Когда я пою о широком просторе,
О море, зовущем в чужие края,
О ласковом море, о счастье и горе,
Пою о тебе я, Одесса моя!
Про море й горе нагадує гарпунна «протитанкова» гармата на балконі згорілого Музею Морфлоту. Заснований у 1920 році Музей морського флоту України у будівлі аристократичного Англійського клубу (де бував, до речі, і Левко Пушкін, брат поета) не пережив пожежу 2005 року. Справжня причина пожежі залишилася невідомою, але можна припустити, що справа — у самому місці. Історичне перехрестя у самому центрі — чи не найбільш ласий шматочок одеської нерухомості. Розповідають, що й гасили музей по-особливому — повністю та остаточно заливши водою унікальні документи.
Відтоді спливло багато води, влада обіцяє відновити музейний будинок, але «шмаровоз» і нині там.
