Колишній готель «Північний» ( «дю Норд») знаменитий своїми мешканцями.
Та немешканцями. «Одесский вестник» писав у 1870 році: «В Одесі не знайдеться жодного вчителя, жодної освіченої людини, кому не було б відомо ім'я Костянтина Ушинського. Без всякого сумніву кожен з них готовий був би зробити все можливе, щоб зменшити муки страждальця». По дорозі на лікування до Криму Костянтин Дмитрович підхопив запалення легенів й змушений був зупинитися тут, у готелі. До нього приїхали дочки, які навчалися в Одеському інституті благородних дівчат, друзі, учні, але ... Основоположник народної школи, передовий педагог та людина великої душі (ще до царського указу звільнив своїх кріпаків, давши їм землю; засуджував царизм за дикості, на кшталт заборони вивчення української мови) К.Ушинський помер за письмовим столом в готельному номері, правлячи рукопис своєї «Педагогічної антропології». При тому, що Ушинський народився в Тулі, поховати себе він заповідав на схилах Дніпра.
«Нас стрінула на залізно-дорожньому двірці група з дирекції Одеської опери. Ми заїхалі до готелю, побули там кілька днів, а потім прийшли до нас пара одеситів (подружжя), євреї, что жили около театру, запросили нас, то є Соломію й мене, на свою квартиру. Там був фортепян, а одна їх дочка студіювала музику », - згадувала сестра оперної діви Соломії Крушельницької Олена. У 1896 році Соломію як примадонну у складі італійської трупи запросив на гастролі Одеський оперний. 35 її виступів пройшли на ура, в тому числі, як писала її сестра, в опері «Жидівка» Ф.Галеві. Тут вже була Соломія неперевершена ... Грала так, что не повірити було, що Соломія не єврейка. В Одесі було много євреїв, та вони розпливалися у похвалах.» В Одесі сестри Крушельницькі познайомилися з багатьма відомими українцями: Марком Кропивницьким, Михайлом Комаровим, сім'єю Супруненко. Після Одеси С.Крушельницька їде у турне по Південній Америці, зробивши зупинку у Львові, щоб взяти участь в концерті пам'яті Шевченка. Там вона виконувала українські народні пісні в обробці Миколи Лисенка. Останній теж жив в Одесі в Театральному провулку, де познайомився з Чайковським, який запропонував Лисенку - автору першої в світі дитячої опери - допомогу у постановці його опер в Петербурзі. А у дворі готелю «Північна» містився кафешантан, де виступав Маяковський й танцювала Айседора Дункан. Під час окупації в ньому був ресторан Петра Лещенко. Румунськопідданий уродженець Одещини та сам співав у ньому - в тому числі пісні на музику М.Лисенка та М.Кропивницького, а також козацькі та чумацькі пісні, які увійшли до репертуару й інших видатних українських співаків - киянина І. Козловського і донеччанина Анатолія Солов'яненка, також виступали в Одеському оперному: «Їхав козак за Дунай», «Ой піду я у Молдавії», «у ніч темну та й до білої днину (ішлі чумаченьки з України)»
Колишній готель «Північний» ( «дю Норд») знаменитий своїми мешканцями.
Та немешканцями. «Одесский вестник» писав у 1870 році: «В Одесі не знайдеться жодного вчителя, жодної освіченої людини, кому не було б відомо ім'я Костянтина Ушинського. Без всякого сумніву кожен з них готовий був би зробити все можливе, щоб зменшити муки страждальця». По дорозі на лікування до Криму Костянтин Дмитрович підхопив запалення легенів й змушений був зупинитися тут, у готелі. До нього приїхали дочки, які навчалися в Одеському інституті благородних дівчат, друзі, учні, але ... Основоположник народної школи, передовий педагог та людина великої душі (ще до царського указу звільнив своїх кріпаків, давши їм землю; засуджував царизм за дикості, на кшталт заборони вивчення української мови) К.Ушинський помер за письмовим столом в готельному номері, правлячи рукопис своєї «Педагогічної антропології». При тому, що Ушинський народився в Тулі, поховати себе він заповідав на схилах Дніпра.
«Нас стрінула на залізно-дорожньому двірці група з дирекції Одеської опери. Ми заїхалі до готелю, побули там кілька днів, а потім прийшли до нас пара одеситів (подружжя), євреї, что жили около театру, запросили нас, то є Соломію й мене, на свою квартиру. Там був фортепян, а одна їх дочка студіювала музику », - згадувала сестра оперної діви Соломії Крушельницької Олена. У 1896 році Соломію як примадонну у складі італійської трупи запросив на гастролі Одеський оперний. 35 її виступів пройшли на ура, в тому числі, як писала її сестра, в опері «Жидівка» Ф.Галеві. Тут вже була Соломія неперевершена ... Грала так, что не повірити було, що Соломія не єврейка. В Одесі було много євреїв, та вони розпливалися у похвалах.» В Одесі сестри Крушельницькі познайомилися з багатьма відомими українцями: Марком Кропивницьким, Михайлом Комаровим, сім'єю Супруненко. Після Одеси С.Крушельницька їде у турне по Південній Америці, зробивши зупинку у Львові, щоб взяти участь в концерті пам'яті Шевченка. Там вона виконувала українські народні пісні в обробці Миколи Лисенка. Останній теж жив в Одесі в Театральному провулку, де познайомився з Чайковським, який запропонував Лисенку - автору першої в світі дитячої опери - допомогу у постановці його опер в Петербурзі. А у дворі готелю «Північна» містився кафешантан, де виступав Маяковський й танцювала Айседора Дункан. Під час окупації в ньому був ресторан Петра Лещенко. Румунськопідданий уродженець Одещини та сам співав у ньому - в тому числі пісні на музику М.Лисенка та М.Кропивницького, а також козацькі та чумацькі пісні, які увійшли до репертуару й інших видатних українських співаків - киянина І. Козловського і донеччанина Анатолія Солов'яненка, також виступали в Одеському оперному: «Їхав козак за Дунай», «Ой піду я у Молдавії», «у ніч темну та й до білої днину (ішлі чумаченьки з України)»