Пушкінська: від «Чорноморського трикутника» до Salve!

1

Одесько-американський «трикутник» та «цар полів» кок-сагиз

вул. Пушкінська, 32 GPS: 46.477274, 30.741449

Почнемо наш шлях від кварталу між вулицями Єврейською та Троїцькою.

Однак обережніше! І справа не в галках та воронах, що ховаються у гілках платанів-безстидників ...

100 років тому письменник Іван Бунін, який втік від більшовиків в тоді ще «білу» Одесу, став на цьому місці свідком єврейського погрому, вчиненого т.зв. «союзниками» ( «Союз Російського Народу», вони ж «чорносотенці»): «по Троїцькій тільки що пройшов натовп з портретом царя та національними прапорами. Зупинилися на розі, «ура», потім стали громити магазини. Незабаром приїхали козаки - і проїхали повз, з посмішками». В «Окаянных днях» (так назвав свої мемуари Бунін) цей значний будинок, побудований у 1910 році, належав одеському відділенню російсько-американської гумової мануфактури «Трикутник». Саме ж виробництво розміщалося у Північній Пальмірі: Санкт-Петербурзька мануфактура російсько-американського СП випускала з каучуку все: від калош, які дуже любили (Їсти :)) персонажі дитячих віршів одесита Корнія Чуковського, до оболонки для аеростатів. Основою для виготовлення гуми є каучук, що отримується з молочного соку (латексу) тропічного дерева гевеї.

Сучасна цивілізація не може існувати без гуми. Є багато марок синтетичного каучуку, що перевершує натуральний по стійкості до тертя, кислот, нафтопродуктів, високих температур, але жоден з них не може замінити каучук з гевеї по головної властивості гуми - її пружного розтягування. Так ось — мало хто знає — на півдні Одеської області у післявоєнні роки були плантації радянської «гевеї», «родича» нашої кульбаби, середньоазіатського кок-сагиз. Каучуконос кок-сагиз, посаджений у нас та в Білорусі, навіть називали «царем полів». Було це ще до Хрущова, який проголосив після відвідин Америки еру «цариці полів» — кукурудзи.

При «кукурузнику» Хрущові в одеському відділенні «Гумового трикутника» розміщувалося книжкове видавництво й редакції газет «Більшовицький прапор» та «Чорноморська комуна». А вже в наш час тут був арт-центр Коробчинського. Бізнесмен й кандидат в мери Одеси Олександр Коробчинський був вбитий кілером у січні 2011 року біля свого будинку біля Оперного. З недавніх пір в колишньому арт-центрі — меблевий салон. Такий ось «Чорноморський Бермудський трикутник» виходить

3

Замах на «Визволителя»

вул. Пушкінська, 47 GPS: 46.474622, 30.741848

На цій же морський стороні Пушкінськоъ, рівно посередині між Успенською та Базарною у будинку № 47, терористи-народовольці найняли лавку, з якої по ночах під вулицю вівся підкоп. У підкоп повинні були встановити міну, призначену для царя Олександра II, який по дорозі на відпочинок до Криму у травні 1880 року збирався заїхати в Одесу.

Не склалося: по-перше, при підготовці запала до міни відірвало три пальці одному з терористів, а по-друге, ближче до травня чутки про поїздку царя в Крим припинилися й роботи були згорнуті.

Як ми знаємо, народовольці таки свого домоглися — вбили самого демократичного за всю історію Росії царя Олександра Визволителя, але це було вже у Петербурзі. Волею-неволею задумаєшся: це ж якщо найдемократичніший Олександр II Визволитель своїм Емським указом «звільнив» українців від української мови, українського викладання, українських книг, українського театру й музики, то що вже говорити про інших царів ...

5

Будинок Ікара

вул. Пушкінська, 57 GPS: 46.473275, 30.741625

Від крилатого «сонячного пацана», чи то пак, ангела — до Ікара!

Табличка на будинку Хаджі-Хічінова (побудував вже відомий нам архітектор Адольф Мінкус у 1910 році) не дасть збрехати: Ікар був тут! ... І був він членом-кореспондентом Німецького археологічного інституту, Американського нумізматичного товариства, а також стояв біля витоків відродження Одеського археологічного товариства.

Так, історик та археолог Петро Йосипович Каришковський-Ікар, що жив у цьому будинку, був великим ученим з історії та культури Північного Причорномор'я та Візантії. Перше грецьке поселення на нашому, «північному» березі Борисфен (острів Березань), Ольвія (Очаків), Тіра (Білгород-Дністровський), Ніконій (зруйноване готами античне місто у межах сучасного селища Роксолани в Овідіопольському районі Одеської області) та заснований Святославом Преславець, він же легендарний Київ-на-Дунаї — наукова діяльність професора обмежувалася тільки Одесою.

До речі, науковим керівником Ікара був професор Готалов-Готліб, відомий не тільки, як вчений, а й як організатор гімнастичних патріотичних товариств «Сокіл» (укр. «Сокіл», чеськ. «Sokol»). З 1919 року Готалов-Готліб керував найбільшим у країні будинком для безпритульних дітей під назвою «Дитяче містечко імені Комінтерну» у районі 4-ої станції Великого Фонтану. Це дитмістечко, яке у 30-і роки ХХ століття приймало дітей комуністів з Іспанії, стало одним з «прототипів» відомої «Республіки ШКІД». А сам Готліб став прототипом Миколи Антоновича Татаринова, одного з найбільш «негативних» героїв іншої книги - роману «Два капітани» Веніаміна Каверіна.