Почнемо наш шлях від кварталу між вулицями Єврейською та Троїцькою.
Однак обережніше! І справа не в галках та воронах, що ховаються у гілках платанів-безстидників ...
100 років тому письменник Іван Бунін, який втік від більшовиків в тоді ще «білу» Одесу, став на цьому місці свідком єврейського погрому, вчиненого т.зв. «союзниками» ( «Союз Російського Народу», вони ж «чорносотенці»): «по Троїцькій тільки що пройшов натовп з портретом царя та національними прапорами. Зупинилися на розі, «ура», потім стали громити магазини. Незабаром приїхали козаки - і проїхали повз, з посмішками». В «Окаянных днях» (так назвав свої мемуари Бунін) цей значний будинок, побудований у 1910 році, належав одеському відділенню російсько-американської гумової мануфактури «Трикутник». Саме ж виробництво розміщалося у Північній Пальмірі: Санкт-Петербурзька мануфактура російсько-американського СП випускала з каучуку все: від калош, які дуже любили (Їсти :)) персонажі дитячих віршів одесита Корнія Чуковського, до оболонки для аеростатів. Основою для виготовлення гуми є каучук, що отримується з молочного соку (латексу) тропічного дерева гевеї.
Сучасна цивілізація не може існувати без гуми. Є багато марок синтетичного каучуку, що перевершує натуральний по стійкості до тертя, кислот, нафтопродуктів, високих температур, але жоден з них не може замінити каучук з гевеї по головної властивості гуми - її пружного розтягування. Так ось — мало хто знає — на півдні Одеської області у післявоєнні роки були плантації радянської «гевеї», «родича» нашої кульбаби, середньоазіатського кок-сагиз. Каучуконос кок-сагиз, посаджений у нас та в Білорусі, навіть називали «царем полів». Було це ще до Хрущова, який проголосив після відвідин Америки еру «цариці полів» — кукурудзи.
При «кукурузнику» Хрущові в одеському відділенні «Гумового трикутника» розміщувалося книжкове видавництво й редакції газет «Більшовицький прапор» та «Чорноморська комуна». А вже в наш час тут був арт-центр Коробчинського. Бізнесмен й кандидат в мери Одеси Олександр Коробчинський був вбитий кілером у січні 2011 року біля свого будинку біля Оперного. З недавніх пір в колишньому арт-центрі — меблевий салон. Такий ось «Чорноморський Бермудський трикутник» виходить
Почнемо наш шлях від кварталу між вулицями Єврейською та Троїцькою.
Однак обережніше! І справа не в галках та воронах, що ховаються у гілках платанів-безстидників ...
100 років тому письменник Іван Бунін, який втік від більшовиків в тоді ще «білу» Одесу, став на цьому місці свідком єврейського погрому, вчиненого т.зв. «союзниками» ( «Союз Російського Народу», вони ж «чорносотенці»): «по Троїцькій тільки що пройшов натовп з портретом царя та національними прапорами. Зупинилися на розі, «ура», потім стали громити магазини. Незабаром приїхали козаки - і проїхали повз, з посмішками». В «Окаянных днях» (так назвав свої мемуари Бунін) цей значний будинок, побудований у 1910 році, належав одеському відділенню російсько-американської гумової мануфактури «Трикутник». Саме ж виробництво розміщалося у Північній Пальмірі: Санкт-Петербурзька мануфактура російсько-американського СП випускала з каучуку все: від калош, які дуже любили (Їсти :)) персонажі дитячих віршів одесита Корнія Чуковського, до оболонки для аеростатів. Основою для виготовлення гуми є каучук, що отримується з молочного соку (латексу) тропічного дерева гевеї.
Сучасна цивілізація не може існувати без гуми. Є багато марок синтетичного каучуку, що перевершує натуральний по стійкості до тертя, кислот, нафтопродуктів, високих температур, але жоден з них не може замінити каучук з гевеї по головної властивості гуми - її пружного розтягування. Так ось — мало хто знає — на півдні Одеської області у післявоєнні роки були плантації радянської «гевеї», «родича» нашої кульбаби, середньоазіатського кок-сагиз. Каучуконос кок-сагиз, посаджений у нас та в Білорусі, навіть називали «царем полів». Було це ще до Хрущова, який проголосив після відвідин Америки еру «цариці полів» — кукурудзи.
При «кукурузнику» Хрущові в одеському відділенні «Гумового трикутника» розміщувалося книжкове видавництво й редакції газет «Більшовицький прапор» та «Чорноморська комуна». А вже в наш час тут був арт-центр Коробчинського. Бізнесмен й кандидат в мери Одеси Олександр Коробчинський був вбитий кілером у січні 2011 року біля свого будинку біля Оперного. З недавніх пір в колишньому арт-центрі — меблевий салон. Такий ось «Чорноморський Бермудський трикутник» виходить