Від Театрального провулка до вулиці Маршала Бажанова веде зовсім коротка і вузька пробивка, яка пам’ятає, яким був Харків ще наприкінці XVIII століття. Не так давно цій вуличці в зв’язку з декомунізацією повернули історичну назву — Садова. З початку 1960-х вона носила ім’я одного з організаторів Голодомору Власа Чубаря. Вулицею можна пройти за п’ять хвилин, але на 350 метрах по обидва боки розташувалися будинки, в яких гостювали знаменитості.
Так, акуратний чотириповерховий будиночок в кінці вулиці тісно пов’язаний з сім’єю засновника Харківського університету Василя Каразіна. Нащадки просвітителя передавали домоволодіння з рук в руки, а тепер у будівлі знаходиться готель. А в покинутому старовинному особняку колись збиралася місцева інтелігенція, щоб послухати спів легендарного Федора Шаляпіна.
На початку вулиці Садової ми зустрічаємо, здавалося б, нічим не примітні житлові будинки по обидва боки. Ліворуч взагалі нетипова для історичного центру Харкова житлова 12-поверхівка. Праворуч — якийсь сучасний готель, нехай і досить приємний на вигляд. І саме на цей чотириповерховий будинок ми пропонуємо вам звернути увагу. Дивно, але на вигляд сучасний будинок №4 є одним з найстаріших на Садовій. Точна дата спорудження невідома, але імовірно будівлю звели в 1870–1880-х. Від його первісного вигляду не залишилося майже нічого. Будинок був двоповерховим і мав прямокутну форму в плані, але з роками обзавівся ще двома поверхами і більш рівносторонньою формою. У різні роки будинок належав різним людям, а одним із останніх його власників був Іван Каразін — племінник засновника Харківського університету. Потім за заповітом дворове місце на вул. Садовій, 4, перейшло до його сина, Бориса Каразіна, відомого громадського діяча і політика. Своєю останньою масштабною реставрацією будинок зобов’язаний підприємцям, які зробили з нього готель, хоча спочатку планували створити тут торговельний центр.
На початку вулиці Садової ми зустрічаємо, здавалося б, нічим не примітні житлові будинки по обидва боки. Ліворуч взагалі нетипова для історичного центру Харкова житлова 12-поверхівка. Праворуч — якийсь сучасний готель, нехай і досить приємний на вигляд. І саме на цей чотириповерховий будинок ми пропонуємо вам звернути увагу. Дивно, але на вигляд сучасний будинок №4 є одним з найстаріших на Садовій. Точна дата спорудження невідома, але імовірно будівлю звели в 1870–1880-х. Від його первісного вигляду не залишилося майже нічого. Будинок був двоповерховим і мав прямокутну форму в плані, але з роками обзавівся ще двома поверхами і більш рівносторонньою формою. У різні роки будинок належав різним людям, а одним із останніх його власників був Іван Каразін — племінник засновника Харківського університету. Потім за заповітом дворове місце на вул. Садовій, 4, перейшло до його сина, Бориса Каразіна, відомого громадського діяча і політика. Своєю останньою масштабною реставрацією будинок зобов’язаний підприємцям, які зробили з нього готель, хоча спочатку планували створити тут торговельний центр.
За наступною знахідкою далеко йти не доведеться — вона прямо за готелем. Житловий будинок під №6 побудували на початку минулого століття в стилі північноєвропейського ренесансу за проектом відомого харківського архітектора Юлія Цауне. Фасад будівлі вражає оригінальним колірним рішенням завдяки використанню червоної цегли зі світлою штукатуркою. Тут можна побачити незвичайні обрамлення вікон і дверей, ліпні прикраси. Незважаючи на те, що старовинну будівлю масштабно не реставрували, вона добре збереглася, і в ній навіть здають квартири.
За наступною знахідкою далеко йти не доведеться — вона прямо за готелем. Житловий будинок під №6 побудували на початку минулого століття в стилі північноєвропейського ренесансу за проектом відомого харківського архітектора Юлія Цауне. Фасад будівлі вражає оригінальним колірним рішенням завдяки використанню червоної цегли зі світлою штукатуркою. Тут можна побачити незвичайні обрамлення вікон і дверей, ліпні прикраси. Незважаючи на те, що старовинну будівлю масштабно не реставрували, вона добре збереглася, і в ній навіть здають квартири.
На Садовій особливий шарм мають навіть типові житлові багатоповерхівки, нехай і побудовані на початку минулого століття. Колишній прибутковий будинок під номером 8 спроектував Олександр Ржепішевський — випускник Санкт-Петербурзького університету будівництва і архітектури. Звідси характерна ознака робіт цього зодчого — у фасаді будівлі проглядаються елементи, властиві петербурзьким будинкам. Прольоти будівлі з боку внутрішнього дворика прикрашені пілястрами (вертикальний виступ стіни) у вигляді колон, що надають п’ятиповерхівці величності. Також на фасаді можна відшукати безліч ліпних елементів.
На Садовій особливий шарм мають навіть типові житлові багатоповерхівки, нехай і побудовані на початку минулого століття. Колишній прибутковий будинок під номером 8 спроектував Олександр Ржепішевський — випускник Санкт-Петербурзького університету будівництва і архітектури. Звідси характерна ознака робіт цього зодчого — у фасаді будівлі проглядаються елементи, властиві петербурзьким будинкам. Прольоти будівлі з боку внутрішнього дворика прикрашені пілястрами (вертикальний виступ стіни) у вигляді колон, що надають п’ятиповерхівці величності. Також на фасаді можна відшукати безліч ліпних елементів.
Тепер радимо вам звернути увагу на інший бік вулиці, щоб не пропустити, мабуть, найбільш знакову для Садової будівлю. Одноповерховий особняк під номером 7 в стилі північного модерну побудували наприкінці ХІХ століття, і виглядає він, як і раніше, вишукано, навіть незважаючи на аварійний стан. До революції в будинку жив і працював відомий лор Степан Сурукчі, до якого на прийоми навідувався знаменитий співак Федір Шаляпін. У артиста були проблеми з голосовими зв’язками і причину не могли встановити ані кращі вітчизняні лікарі, ані європейські. Тепла дружба між Шаляпіним і Сурукчі виникла після того, як лікар зумів вилікувати співака та дозволив йому дати в Харкові концерт. З того часу в особняку регулярно збиралася місцева знать, щоб послухати Шаляпіна.
На жаль, в Харкові поки що не надто стурбовані долею будинку, в якому сталася ця цікава історія. Особняк з кожним роком все більше руйнується, і всі спроби громадськості нагадати владі про важливість збереження пам’ятки архітектури марні. Кажуть, колись у внутрішньому дворику був красивий сад з трьома мармуровими фонтанами. Чи потрібно говорити, що все це кануло в Лету?
Тепер радимо вам звернути увагу на інший бік вулиці, щоб не пропустити, мабуть, найбільш знакову для Садової будівлю. Одноповерховий особняк під номером 7 в стилі північного модерну побудували наприкінці ХІХ століття, і виглядає він, як і раніше, вишукано, навіть незважаючи на аварійний стан. До революції в будинку жив і працював відомий лор Степан Сурукчі, до якого на прийоми навідувався знаменитий співак Федір Шаляпін. У артиста були проблеми з голосовими зв’язками і причину не могли встановити ані кращі вітчизняні лікарі, ані європейські. Тепла дружба між Шаляпіним і Сурукчі виникла після того, як лікар зумів вилікувати співака та дозволив йому дати в Харкові концерт. З того часу в особняку регулярно збиралася місцева знать, щоб послухати Шаляпіна.
На жаль, в Харкові поки що не надто стурбовані долею будинку, в якому сталася ця цікава історія. Особняк з кожним роком все більше руйнується, і всі спроби громадськості нагадати владі про важливість збереження пам’ятки архітектури марні. Кажуть, колись у внутрішньому дворику був красивий сад з трьома мармуровими фонтанами. Чи потрібно говорити, що все це кануло в Лету?
Посумувавши через нелегку долю будинку Сурукчі, ми продовжуємо наш маршрут. Праворуч нас зустрічає ще один колишній особняк, який нещодавно відзначив своє 135-річчя. Харківський архітектор Володимир Петровський побудував цей будинок для себе, але прожив тут лише вісім років, а тоді продав його. Спочатку будинок був двоповерховим, але з приходом радянської влади його вирішили збільшити. Різницю між верхньою та нижньою частинами видно неозброєним оком — фасади давніших поверхів прикрашені різними декоративними елементами, а надбудова виділяється хіба що наявністю балконів.
Посумувавши через нелегку долю будинку Сурукчі, ми продовжуємо наш маршрут. Праворуч нас зустрічає ще один колишній особняк, який нещодавно відзначив своє 135-річчя. Харківський архітектор Володимир Петровський побудував цей будинок для себе, але прожив тут лише вісім років, а тоді продав його. Спочатку будинок був двоповерховим, але з приходом радянської влади його вирішили збільшити. Різницю між верхньою та нижньою частинами видно неозброєним оком — фасади давніших поверхів прикрашені різними декоративними елементами, а надбудова виділяється хіба що наявністю балконів.
Пам’ятник архітектури під №11 також раніше був особняком і пережив надбудову. Після Другої світової війни в ньому розташувалося книжково-журнально-газетне видавництво, яке з роками обзавелося власною назвою — «Прапор». Видавництво отримало республіканське значення і славиться донині. До слова, в студентські часи тут працював колишній головний художній консультант з випуску ювілейних монет і автор перших поштових марок незалежної України Олександр Івахненко.
Пам’ятник архітектури під №11 також раніше був особняком і пережив надбудову. Після Другої світової війни в ньому розташувалося книжково-журнально-газетне видавництво, яке з роками обзавелося власною назвою — «Прапор». Видавництво отримало республіканське значення і славиться донині. До слова, в студентські часи тут працював колишній головний художній консультант з випуску ювілейних монет і автор перших поштових марок незалежної України Олександр Івахненко.