Маршрут нашої наступної прогулянки проходитиме досить крутим узвозом, тому, аби не йти вгору, краще обрати за стартову точку район станції метро «Архітектора Бекетова». Тут у вулицю Пушкінську впирається невелика, але дуже насичена цікавинками вуличка Маршала Бажанова. Виникла вона більше 200 років тому, коли в Харкові якраз починала утворюватися Пушкінська. Таким чином вулиця імені великого поета з’єдналася з іншою великою вулицею — Шевченка. Перша назва вулиці Маршала Бажанова — Чорноглазівська, а оселялися тут, в основному, німці, лікарі та військові.
Нинішню назву вулиця отримала якраз завдяки тому, що на ній проживав радянський воєначальник, маршал артилерії Юрій Бажанов, про що свідчить анотаційна табличка на будинку №1.
Багатьох харків’ян ця частина міста приваблює своєю загадковістю: хто знає, які таємниці зберігають старовинні будинку №6 і 8, один з яких вже давно покинутий і знаходиться під загрозою знесення. Притягує до себе шукачів пригод і місць для стильних фотосесій будівля-привід під номером 11, в якій раніше розміщувалося відділення протитуберкульозного диспансеру. А в непримітному будиночку гостювали знамениті творці безсмертних творів «Золоте теля» і «12 стільців» — Ільф та Петров.
GPS: 49.993828, 36.241954
GPS: 49.993828, 36.241954
Праворуч наш маршрут продовжує вражати загадковими будинками. Цілком відповідає духу вулиці, надаючи їй таємничості і навіть похмурості, будинок №20. Ім’я архітектора невідоме, але фасад виглядає незвично, тому цілком ймовірно, що до проекту доклав руку один з видатних харківських архітекторів. Побудована наприкінці XIX століття двоповерхова будівля з червоної цегли напевно спочатку була чиїмось маєтком. За інформацією краєзнавців, в 1920-і тут знаходився інститут і станція переливання крові. Нині в двоповерхівці розмістився обласний психоневрологічний диспансер.
Праворуч наш маршрут продовжує вражати загадковими будинками. Цілком відповідає духу вулиці, надаючи їй таємничості і навіть похмурості, будинок №20. Ім’я архітектора невідоме, але фасад виглядає незвично, тому цілком ймовірно, що до проекту доклав руку один з видатних харківських архітекторів. Побудована наприкінці XIX століття двоповерхова будівля з червоної цегли напевно спочатку була чиїмось маєтком. За інформацією краєзнавців, в 1920-і тут знаходився інститут і станція переливання крові. Нині в двоповерхівці розмістився обласний психоневрологічний диспансер.
GPS: 49.994031, 36.241366
Спускатися надалі вуличкою і уважно дивимося праворуч — важливо не пропустити кінцевий пункт нашого маршруту, можливо, історично найцінніший. Ця стара двоповерхова будівля на перетині вулиць Маршала Бажанова і Дівочої зберігає пам’ять про видатних письменників. У 1921-му тут знімали дві кімнати Юрій Олеша (автор роману-казки «Три товстуни») і Валентин Катаєв ( «Хвилі Чорного моря»). Погостювати до них заїжджали знамениті Ілля Ільф і Євген Петров, а також поет Едуард Багрицький. Цікаво, що на будівлі досі красується адресна табличка з історичною назвою вулиці — Чорноглазівська.
GPS: 49.994031, 36.241366
Спускатися надалі вуличкою і уважно дивимося праворуч — важливо не пропустити кінцевий пункт нашого маршруту, можливо, історично найцінніший. Ця стара двоповерхова будівля на перетині вулиць Маршала Бажанова і Дівочої зберігає пам’ять про видатних письменників. У 1921-му тут знімали дві кімнати Юрій Олеша (автор роману-казки «Три товстуни») і Валентин Катаєв ( «Хвилі Чорного моря»). Погостювати до них заїжджали знамениті Ілля Ільф і Євген Петров, а також поет Едуард Багрицький. Цікаво, що на будівлі досі красується адресна табличка з історичною назвою вулиці — Чорноглазівська.
GPS: 49.995241, 36.241034
GPS: 49.995241, 36.241034
Одна з найкрасивіших будівель на вул. Маршала Бажанова знаходиться під номером 14. Будинок в стилі російського модерну, що нагадує замок, спроектував Олександр Ржепішевський на замовлення німецького промисловця Максиміліана Гельферіха-Саде. Відомий на ті часи підприємець жив на вулиці Німецькій (сучасній Пушкінській) в особняку, нині зайнятому Національною юридичною академією. Але прибутковий будинок свого «Товариства Гельферіх-Саде» вирішив звести на Чорноглазівській. У наші дні зовнішній вигляд замку неабияк зіпсували графіті на стінах і неестетичні балкони, які прилаштовують нові власники дорогих апартаментів в центрі міста.
Одна з найкрасивіших будівель на вул. Маршала Бажанова знаходиться під номером 14. Будинок в стилі російського модерну, що нагадує замок, спроектував Олександр Ржепішевський на замовлення німецького промисловця Максиміліана Гельферіха-Саде. Відомий на ті часи підприємець жив на вулиці Німецькій (сучасній Пушкінській) в особняку, нині зайнятому Національною юридичною академією. Але прибутковий будинок свого «Товариства Гельферіх-Саде» вирішив звести на Чорноглазівській. У наші дні зовнішній вигляд замку неабияк зіпсували графіті на стінах і неестетичні балкони, які прилаштовують нові власники дорогих апартаментів в центрі міста.
GPS: 49.995817, 36.241777
Прямо навпроти «будинку-замку» височить величезна сучасна будівля університету міського господарства. Історичною адресою цього вузу вважається Куликівський спуск, 12, але саме з боку вул. Маршала Бажанова будівля відкривається у всій красі. Нові корпуси університету звели тут наприкінці 1960-х — початку 1970-х. Тепер один з них вважається головним входом до храму науки. Раніше ж на цьому місці був двоповерховий особняк, який з часом перетворили на дитячий садок.
GPS: 49.995817, 36.241777
Прямо навпроти «будинку-замку» височить величезна сучасна будівля університету міського господарства. Історичною адресою цього вузу вважається Куликівський спуск, 12, але саме з боку вул. Маршала Бажанова будівля відкривається у всій красі. Нові корпуси університету звели тут наприкінці 1960-х — початку 1970-х. Тепер один з них вважається головним входом до храму науки. Раніше ж на цьому місці був двоповерховий особняк, який з часом перетворили на дитячий садок.
GPS: 49.996226, 36.242097
GPS: 49.996226, 36.242097
Від погляду перехожих «сховався» і будинок №11 — один з тих, які харків’яни вважають за краще обходити стороною, але любителів екстриму та старовини він притягує, як магніт. У напівзруйнованому нині будинку раніше було відділення протитуберкульозного диспансеру. По просторах мережі про будинок ходять страшилки, мовляв, до споруди краще і близько не підходити, щоб не заразитися небезпечною болячкою, але фахівці запевняють: перед закриттям відділення в приміщеннях провели дезінфекцію і знищили паличку Коха.
Від погляду перехожих «сховався» і будинок №11 — один з тих, які харків’яни вважають за краще обходити стороною, але любителів екстриму та старовини він притягує, як магніт. У напівзруйнованому нині будинку раніше було відділення протитуберкульозного диспансеру. По просторах мережі про будинок ходять страшилки, мовляв, до споруди краще і близько не підходити, щоб не заразитися небезпечною болячкою, але фахівці запевняють: перед закриттям відділення в приміщеннях провели дезінфекцію і знищили паличку Коха.
GPS: 49.997127, 36.242372
По лівій стороні вулиці нам варто «пірнути» у двори, щоб побачити, де жив той самий знаменитий маршал, на честь якого назвали цілу вулицю. У не примітній житловій п’ятиповерхівці, захованій в глибині внутрішніх дворів, в 1930-х селили офіцерів вищого командного складу Харківського військового округу. А через роки в одну з квартир будинку №5 в’їхав радянський воєначальник Юрій Бажанов. Маршал артилерії 18 років командував академією ППО ім. Говорова. Тут же, у дворі будинку, можна розгледіти три величезні черешчаті дуби, внесені до списку ботанічних пам’яток природи місцевого значення.
GPS: 49.997127, 36.242372
По лівій стороні вулиці нам варто «пірнути» у двори, щоб побачити, де жив той самий знаменитий маршал, на честь якого назвали цілу вулицю. У не примітній житловій п’ятиповерхівці, захованій в глибині внутрішніх дворів, в 1930-х селили офіцерів вищого командного складу Харківського військового округу. А через роки в одну з квартир будинку №5 в’їхав радянський воєначальник Юрій Бажанов. Маршал артилерії 18 років командував академією ППО ім. Говорова. Тут же, у дворі будинку, можна розгледіти три величезні черешчаті дуби, внесені до списку ботанічних пам’яток природи місцевого значення.
GPS: 49.997006, 36.240282
GPS: 49.997006, 36.240282
Цю вулицю називали Чорноглазівською до 1975 року, і, погодьтеся, є щось містичне в цій назві. Таємничістю нашого маршруту починаєш перейматися буквально на перших десятках метрів, коли за жвавими і досить доглянутими житловими будівлями раптом відкриваються два будинки-гіганта, в одному з яких люди вже не живуть давно, а інший ризикує повторити долю сусіда. Мова про будинки №№6, 8, які для Харкова вже стали легендарними. Чудові за своєю архітектурою будівлі могли б стати перлинами центру першої столиці, їх прикрашають жіночі обличчя, рослинні елементи і безліч інших декоративних деталей, які любили використовувати зодчі минулого століття. Але, не дивлячись на свою красу, зараз будинки є загрозою для перехожих. Зокрема питання знесення будинку в стилі модерн під №8 порушували вже не раз. Втім, обласна влада в особі головного архітектора Михайла Рабіновича має намір поборотися за пам’ятку архітектури і план по його порятунку розробляє.
Цю вулицю називали Чорноглазівською до 1975 року, і, погодьтеся, є щось містичне в цій назві. Таємничістю нашого маршруту починаєш перейматися буквально на перших десятках метрів, коли за жвавими і досить доглянутими житловими будівлями раптом відкриваються два будинки-гіганта, в одному з яких люди вже не живуть давно, а інший ризикує повторити долю сусіда. Мова про будинки №№6, 8, які для Харкова вже стали легендарними. Чудові за своєю архітектурою будівлі могли б стати перлинами центру першої столиці, їх прикрашають жіночі обличчя, рослинні елементи і безліч інших декоративних деталей, які любили використовувати зодчі минулого століття. Але, не дивлячись на свою красу, зараз будинки є загрозою для перехожих. Зокрема питання знесення будинку в стилі модерн під №8 порушували вже не раз. Втім, обласна влада в особі головного архітектора Михайла Рабіновича має намір поборотися за пам’ятку архітектури і план по його порятунку розробляє.
