Вулиця Різдвяна свою назву отримала завдяки цікавій історії, що сталася у другій половині XVII століття. У ті часи у двох сусідніх слободах знаходилися церкви — Благовіщенська і Різдва Христового, тому дорогу, що з’єднала дві слободи, прозвали Різдвяною. Таку назву вулиця мала до 1920-х, допоки більшовики не увічнили ім’я засновника марксизму Фрідріха Енгельса. Тоді ж зруйнували храм Різдва Христового, який знаходився на початку вулиці. Історичну назву вулиці повернули в рамках декомунізації. Цікаво, що колишня Енгельса перетиналася з вулицею Карла Маркса, яка після декомунізації стала Благовіщенською.
Істотний поштовх до розвитку Різдвяної давав Благовіщенський ринок, тому вже в середині XIX століття вздовж вулиці поставали кам’яні, а потім і капітальні житлові будівлі. 105 років тому проїжджу частину вимостили гранітною бруківкою. Щоправда, під час Другої світової війни більшість будинків зруйнували, але деякі історичні будівлі все ж вдалося відновити і зберегти для нащадків.
На початку радянських часів і аж до Другої світової на тоді ще вулиці Енгельса розміщувалося безліч організацій: районний комітет Компартії України, райвиконком Рад, депутатів трудящих і райком комсомолу Харківського району. У розмашистих мануфактурних будівлях оселилися великі фабрики, деякі з них працюють і донині. А ще на Різдвяній знаходиться будівля управління Харківського метрополітену. В цілому ж, тутешня архітектура, що тяжіє до конструктивізму, чимось нагадує типові квартали Чикаго. Харківські будівлі, звичайно, серйозно поступаються американським по висоті, але атмосфера цілком порівнянна.
Розпочати прогулянку Різдвяною вулицею ми пропонуємо з невеликого затишного скверу, що розмістився між типовими двоповерхівками історичного Харкова. На цьому місці багато років тому стояла та сама Христоріздвяна церква, ім’ям якої і назвали нову вулицю. Хоча, якщо бути точнішими, на цьому місці стояло, в цілому, чотири храми. Найперший, дерев’яний, побудували ще за часів заснування самого Харкова, а в 1722 році замінили на новий. Дев’ять років потому церква згоріла, і замість неї у 80-ті роки XVIII століття з’явилася кам’яна, спроектована видатним архітектором Петром Ярославським. У 20-ті роки минулого століття храм знесли остаточно.
Розпочати прогулянку Різдвяною вулицею ми пропонуємо з невеликого затишного скверу, що розмістився між типовими двоповерхівками історичного Харкова. На цьому місці багато років тому стояла та сама Христоріздвяна церква, ім’ям якої і назвали нову вулицю. Хоча, якщо бути точнішими, на цьому місці стояло, в цілому, чотири храми. Найперший, дерев’яний, побудували ще за часів заснування самого Харкова, а в 1722 році замінили на новий. Дев’ять років потому церква згоріла, і замість неї у 80-ті роки XVIII століття з’явилася кам’яна, спроектована видатним архітектором Петром Ярославським. У 20-ті роки минулого століття храм знесли остаточно.
Навпроти скверу знаходиться будівля під №1 на вул. Різдвяній, що представляє велику історичну цінність. У двоповерхівці з симпатичним фасадом провів свої юнацькі роки наш відомий земляк, лауреат Нобелівської премії Ілля Мечников і його брат Микола. У ті часи (1850-1860-ті рр.) будівля була приватним пансіоном. Потім будинок належав дружині статського радника Ганні Рогожкіній, яка частину приміщень здавала в оренду для музичної майстерні, артілі посильних та під камери дільничного мирового судді. Сьогодні тут знаходиться управління праці та соціального захисту населення Новобаварського району.
Навпроти скверу знаходиться будівля під №1 на вул. Різдвяній, що представляє велику історичну цінність. У двоповерхівці з симпатичним фасадом провів свої юнацькі роки наш відомий земляк, лауреат Нобелівської премії Ілля Мечников і його брат Микола. У ті часи (1850-1860-ті рр.) будівля була приватним пансіоном. Потім будинок належав дружині статського радника Ганні Рогожкіній, яка частину приміщень здавала в оренду для музичної майстерні, артілі посильних та під камери дільничного мирового судді. Сьогодні тут знаходиться управління праці та соціального захисту населення Новобаварського району.
Двоповерхову споруду на перетині вул. Різдвяної і Полтавського Шляху добре знають багато харків’ян, які знаються на економії. Донедавна тут знаходився комісійний магазин, про що довгий час свідчила величезна вивіска на фасаді. Звели цю будівлю в середині XIX століття. На початку минулого століття будинок належав Мангубі Бабаєвій — дружині нащадного почесного громадянина, яка здавала «квадрати» всім охочим. Тут був магазин водонепроникної сукні, комісійна контора з найму службовців, дві азербайджанські хлібопекарні і мебльовані кімнати з єврейськими обідами.
Двоповерхову споруду на перетині вул. Різдвяної і Полтавського Шляху добре знають багато харків’ян, які знаються на економії. Донедавна тут знаходився комісійний магазин, про що довгий час свідчила величезна вивіска на фасаді. Звели цю будівлю в середині XIX століття. На початку минулого століття будинок належав Мангубі Бабаєвій — дружині нащадного почесного громадянина, яка здавала «квадрати» всім охочим. Тут був магазин водонепроникної сукні, комісійна контора з найму службовців, дві азербайджанські хлібопекарні і мебльовані кімнати з єврейськими обідами.
Під номером 9 на вул. Різдвяній розмістився один зв найбільш незвичайних будинків у місті. Трохи більше 100 років тому зодчі виконали будівлю у формах готичної архітектури: віконні прорізи зроблені у вигляді суцільної «клітки» по висоті трьох поверхів, а тонкі вертикальні тяги увінчані вежами. Такий стиль для Харкова — рідкість, у місті не набереться й десятка схожих будівель. Раніше загадковий вигляд будинку був притулком для мануфактури «Зільберман і сини». Сьогодні тут знаходиться одна з приватних фірм.
Під номером 9 на вул. Різдвяній розмістився один зв найбільш незвичайних будинків у місті. Трохи більше 100 років тому зодчі виконали будівлю у формах готичної архітектури: віконні прорізи зроблені у вигляді суцільної «клітки» по висоті трьох поверхів, а тонкі вертикальні тяги увінчані вежами. Такий стиль для Харкова — рідкість, у місті не набереться й десятка схожих будівель. Раніше загадковий вигляд будинку був притулком для мануфактури «Зільберман і сини». Сьогодні тут знаходиться одна з приватних фірм.
Чим далі ми крокуємо нашим маршрутом, тим вище і сучасніше зустрічаються нам будівлі. Одна з них, на розі Різдвяної вулиці і Лопанського провулка, претендує на звання одного з архітектурних символів міста. За деякими свідченнями, цей високий кутовий будинок — перша залізобетонна будівля Харкова. Побудували його на початку XX століття, і спочатку тут знаходився музей і виставкові зали, а в повоєнний час до 1970-х — протезна фабрика. Про будівництво знову згадали лише після розпаду Союзу і 20 років забуття: будинок відреставрували і влаштували в ньому клуб «Спліт». Місцем для розваг гігантська будівля була недовго, зараз вона знову пустує. І хоча величезні вікна в багатьох місцях розбиті, а тиньк подекуди осипається, будівля все одно звертає на себе увагу.
Чим далі ми крокуємо нашим маршрутом, тим вище і сучасніше зустрічаються нам будівлі. Одна з них, на розі Різдвяної вулиці і Лопанського провулка, претендує на звання одного з архітектурних символів міста. За деякими свідченнями, цей високий кутовий будинок — перша залізобетонна будівля Харкова. Побудували його на початку XX століття, і спочатку тут знаходився музей і виставкові зали, а в повоєнний час до 1970-х — протезна фабрика. Про будівництво знову згадали лише після розпаду Союзу і 20 років забуття: будинок відреставрували і влаштували в ньому клуб «Спліт». Місцем для розваг гігантська будівля була недовго, зараз вона знову пустує. І хоча величезні вікна в багатьох місцях розбиті, а тиньк подекуди осипається, будівля все одно звертає на себе увагу.
Навпроти будинку-гіганта розташований ще один монументальний будинок. На вул. Різдвяній, 11 понад 95 років виготовляють друковану продукцію, при цьому в історії великого триповерхового будинку було чимало поворотів. Спочатку тут заснували поліграфічне підприємство, яке з часом перетворили на книжкову фабрику «Комуніст». У повоєнний час виробляли зошити, папки і конверти. 60 років тому підприємство стало фабрикою кольорового друку, і лише на початку 1970-х воно знову отримало статус книжкового. Сьогодні в будівлі — одна з найбільших книжкових фабрик країни «Глобус».
Навпроти будинку-гіганта розташований ще один монументальний будинок. На вул. Різдвяній, 11 понад 95 років виготовляють друковану продукцію, при цьому в історії великого триповерхового будинку було чимало поворотів. Спочатку тут заснували поліграфічне підприємство, яке з часом перетворили на книжкову фабрику «Комуніст». У повоєнний час виробляли зошити, папки і конверти. 60 років тому підприємство стало фабрикою кольорового друку, і лише на початку 1970-х воно знову отримало статус книжкового. Сьогодні в будівлі — одна з найбільших книжкових фабрик країни «Глобус».
Між велетнями конструктивізму умішалася незвичайна споруда в стилі модерн — будівля під номером 17, відома в Харкові як Будинок моделей. Унікальності цієї триповерхівці надають численні декоративні елементи фасаду, але головна «родзинка» зашифрована в майоліці. Ймовірно, належить вона самому Михайлу Врубелю, видатному художнику-символісту, який прожив в Харкові близько 15 років. В середині минулого десятиліття унікальну мозаїку хотіли зішкребти, але слава Врубеля зупинила будівельників.
Між велетнями конструктивізму умішалася незвичайна споруда в стилі модерн — будівля під номером 17, відома в Харкові як Будинок моделей. Унікальності цієї триповерхівці надають численні декоративні елементи фасаду, але головна «родзинка» зашифрована в майоліці. Ймовірно, належить вона самому Михайлу Врубелю, видатному художнику-символісту, який прожив в Харкові близько 15 років. В середині минулого десятиліття унікальну мозаїку хотіли зішкребти, але слава Врубеля зупинила будівельників.
На вулиці Різдвяній, 29 знаходиться один з найважливіших об’єктів міста — будівля управління Харківського метрополітену. Величезний сучасний корпус звели на місці старих складських приміщень, майстерень і крамниць. Про те, що ця будівля якось пов’язана з метро, можна здогадатися навіть по вхідних дверях, виконаних у вигляді тих, що відкриваються перед нами у вагонах підземки. Біля центрального входу увагу перехожих зазвичай завжди привертає скульптура людини в касці, який тримається за колісну пару. Виготовили цей пам’ятник, прозваний народом «штангістів в касці», самі працівники метрополітену, які хотіли показати цим твором, наскільки складною і виснажливою є їхня підземна праця.
На вулиці Різдвяній, 29 знаходиться один з найважливіших об’єктів міста — будівля управління Харківського метрополітену. Величезний сучасний корпус звели на місці старих складських приміщень, майстерень і крамниць. Про те, що ця будівля якось пов’язана з метро, можна здогадатися навіть по вхідних дверях, виконаних у вигляді тих, що відкриваються перед нами у вагонах підземки. Біля центрального входу увагу перехожих зазвичай завжди привертає скульптура людини в касці, який тримається за колісну пару. Виготовили цей пам’ятник, прозваний народом «штангістів в касці», самі працівники метрополітену, які хотіли показати цим твором, наскільки складною і виснажливою є їхня підземна праця.