На вулиці Благовіщенській фрагменти різних етапів історії Харкова змішалися воєдино. Завдяки пам’яткам вже саму вулицю можна назвати музеєм архітектури. Тут можна побачити вишуканий будинок Бекетова і старовинні маєтки, одному з яких вже більше 200 років, а також сучасніші будинки радянської епохи, а на початку вулиці — відомий усім Благовіщенський собор.
Завдяки храму, до речі, вулиця й отримала нинішню назву ще у XVIII столітті. Щоправда, за Радянського Союзу вона довгі роки носила ім’я Карла Маркса. Лише в минулому році завдяки декомунізації їй повернули історичну назву. Від самого початку вулицю полюбили дворяни, що сприяло бурхливій забудові. Хоча цей факт не завадив відкриттю на Благовіщенській лікарні для малозабезпечених. А після будівництва залізниці вона стала відігравати важливе транспортне значення, адже поєднала вокзал з центром міста і ринком.
GPS: 49.990640, 36.223568
GPS: 49.990640, 36.223568
Розпочати прогулянку Благовіщенською варто з перегляду чудового собору, на честь якого цю вулицю і назвали. Харків’яни не без підстав вважають цей храм однією з «візитівок» свого міста. Сьогодні він є найбільшим за розмірами кафедральним собором Східної Європи, але вражає погляд не лише своїм розміром, але й оригінальним кольоровим рішенням фасадів. Під час будівництва церкви наприкінці XIX століття архітектор Михайло Ловцов сміливо експериментував у модному на ті часи візантійсько-російському стилі з елементами еклектики. Тому і сама структура храму, і фасади, що відрізняються чергуванням горизонтальних рядів червоної цегли і світлої штукатурки, створюють незабутній вигляд будівлі. Всі витрати по спорудженню церкви і внутрішньому оздобленню обійшлися в 400 000 рублів.
З Благовіщенським собором пов’язано чимало історій. Наприклад, у 1974 році грозовий шквал обвалив чавунний хрест дзвіниці. Кажуть, що предмет, що впав, підібрав водій сміттєвоза, який проїздив поруч, через що його заарештували. Через 22 роки сильним ураганом погнуло новий хрест, але його незабаром відновили. Щоправда, ненадовго: у червні 1997 року у верхній частині підкупольного приміщення при проведенні зварювальних робіт сталася пожежа. І на цей раз відновлений хрест постраждав уже серйозно. Серед місцевих жителів є думка, що місце, на якому стоїть собор, прокляте, мовляв, на цьому місці колись була чи то шибениця, то чи кладовище. Є ще версія, що в цій точці нібито перетинаються сильні енергетичні поля, пов’язані з потойбічним світом. Ось тому, кажуть, і трапляються з храмом різні неприємності.
Розпочати прогулянку Благовіщенською варто з перегляду чудового собору, на честь якого цю вулицю і назвали. Харків’яни не без підстав вважають цей храм однією з «візитівок» свого міста. Сьогодні він є найбільшим за розмірами кафедральним собором Східної Європи, але вражає погляд не лише своїм розміром, але й оригінальним кольоровим рішенням фасадів. Під час будівництва церкви наприкінці XIX століття архітектор Михайло Ловцов сміливо експериментував у модному на ті часи візантійсько-російському стилі з елементами еклектики. Тому і сама структура храму, і фасади, що відрізняються чергуванням горизонтальних рядів червоної цегли і світлої штукатурки, створюють незабутній вигляд будівлі. Всі витрати по спорудженню церкви і внутрішньому оздобленню обійшлися в 400 000 рублів.
З Благовіщенським собором пов’язано чимало історій. Наприклад, у 1974 році грозовий шквал обвалив чавунний хрест дзвіниці. Кажуть, що предмет, що впав, підібрав водій сміттєвоза, який проїздив поруч, через що його заарештували. Через 22 роки сильним ураганом погнуло новий хрест, але його незабаром відновили. Щоправда, ненадовго: у червні 1997 року у верхній частині підкупольного приміщення при проведенні зварювальних робіт сталася пожежа. І на цей раз відновлений хрест постраждав уже серйозно. Серед місцевих жителів є думка, що місце, на якому стоїть собор, прокляте, мовляв, на цьому місці колись була чи то шибениця, то чи кладовище. Є ще версія, що в цій точці нібито перетинаються сильні енергетичні поля, пов’язані з потойбічним світом. Ось тому, кажуть, і трапляються з храмом різні неприємності.
GPS: 49.989182, 36.218616
Відриваючи погляд від чудового собору, рухаємося вглиб Благовіщенської вулиці. Ліворуч — непримітна будівля промислового типу з великими вікнами, в якій за радянських часів розміщувалася фабрика «Союзсортсемовощ». Після закриття підприємства довгий час будівля була цікава хіба що молоді, адже з його даху відкривається прекрасний вид на Благовіщенський собор. А кілька років тому тут відкрили один з перших у Харкові коворкінгів з характерною назвою «Fabrika.space».
Втім, ми йдемо далі, архітектурні перлини цієї вулиці чекають на нас через квартал. Ось, наприклад, шляхетна двоповерхова будівля на вул. Благовіщенській, 15, що багато прикрашена декоративними елементами в стилі бароко. Фасад будинку відрізняється рустованими стінами, лучковими фронтонами над вікнами і розкрепованими карнизами на зубцях. За радянських часів будинок був районним палацом піонерів. Згодом кардинально призначення будинку не змінилося, тепер тут розташований Центр дитячої та юнацької творчості №5, який відвідують понад 1000 дітей. У Центрі працюють хореографічні студії та різні гуртки — туризму, флористики, хорового співу.
GPS: 49.989182, 36.218616
Відриваючи погляд від чудового собору, рухаємося вглиб Благовіщенської вулиці. Ліворуч — непримітна будівля промислового типу з великими вікнами, в якій за радянських часів розміщувалася фабрика «Союзсортсемовощ». Після закриття підприємства довгий час будівля була цікава хіба що молоді, адже з його даху відкривається прекрасний вид на Благовіщенський собор. А кілька років тому тут відкрили один з перших у Харкові коворкінгів з характерною назвою «Fabrika.space».
Втім, ми йдемо далі, архітектурні перлини цієї вулиці чекають на нас через квартал. Ось, наприклад, шляхетна двоповерхова будівля на вул. Благовіщенській, 15, що багато прикрашена декоративними елементами в стилі бароко. Фасад будинку відрізняється рустованими стінами, лучковими фронтонами над вікнами і розкрепованими карнизами на зубцях. За радянських часів будинок був районним палацом піонерів. Згодом кардинально призначення будинку не змінилося, тепер тут розташований Центр дитячої та юнацької творчості №5, який відвідують понад 1000 дітей. У Центрі працюють хореографічні студії та різні гуртки — туризму, флористики, хорового співу.
GPS: 49.989080, 36.217536
GPS: 49.989080, 36.217536
Наступний будинок, яким можна помилуватися, але в який краще не потрапляти — робота видатного архітектора Олексія Бекетова. Монументальну споруду в стилі неоренесансу побудували 127 років тому, і досі вона виглядає вельми шляхетно. У цій двоповерхівці красиві і незвичні навіть віконні прорізи, що вже казати про декоративні ліпні деталі на фасаді. У минулому будинок належав відомому харківському купцеві Лаврентію Соколову, а з приходом більшовиків у ньому відкрили диспансер. В наші дні тут знаходиться обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1.
Наступний будинок, яким можна помилуватися, але в який краще не потрапляти — робота видатного архітектора Олексія Бекетова. Монументальну споруду в стилі неоренесансу побудували 127 років тому, і досі вона виглядає вельми шляхетно. У цій двоповерхівці красиві і незвичні навіть віконні прорізи, що вже казати про декоративні ліпні деталі на фасаді. У минулому будинок належав відомому харківському купцеві Лаврентію Соколову, а з приходом більшовиків у ньому відкрили диспансер. В наші дні тут знаходиться обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1.
GPS: 49.989259, 36.216855
Майже відразу ж навпроти бекетовського будинку — двоповерхова будівля рожевого кольору. Точна дата спорудження будинку на вул. Благовіщенській, 26, невідома. Орієнтовно його звели в першій половині XIX століття, що робить його одним з найстаріших житлових будинків Харкова. Фасад будівлі, звернений у двір, має велику архітектурну цінність — тут можна роздивитися високий чотириколонний портик з балконом, при цьому колони прикрашені коринфськими капітелями. З боку вулиці будинок виглядає більш презентабельно, адже нещодавно фасад відреставрували. Цю будівлю спроектував архітектор Євген Васильєв, а пізніше удосконалив перший зодчий міста Андрій Тон.
GPS: 49.989259, 36.216855
Майже відразу ж навпроти бекетовського будинку — двоповерхова будівля рожевого кольору. Точна дата спорудження будинку на вул. Благовіщенській, 26, невідома. Орієнтовно його звели в першій половині XIX століття, що робить його одним з найстаріших житлових будинків Харкова. Фасад будівлі, звернений у двір, має велику архітектурну цінність — тут можна роздивитися високий чотириколонний портик з балконом, при цьому колони прикрашені коринфськими капітелями. З боку вулиці будинок виглядає більш презентабельно, адже нещодавно фасад відреставрували. Цю будівлю спроектував архітектор Євген Васильєв, а пізніше удосконалив перший зодчий міста Андрій Тон.
GPS: 49.989377, 36.216238
GPS: 49.989377, 36.216238
На перетині Благовіщенської з вулицею Дмитрівською ми зустрічаємо одне з найдивовижніших місць, мабуть, в усьому Харкові. Над металевою огорожею височіє мертва споруда з наглухо забитими вікнами. Тут ніхто не живе і ніхто не працює вже дуже давно, хоча колись в приміщеннях цього будинку давали кращі в місті концерти. Побудований у 1911 році підприємцем Герасимом Муссурі цирк на той час вважався найбільшим у світі, адже розрахований був на 5750 місць. Втім, вже через рік після відкриття господар будівлі вирішив переобладнати його в оперний театр. Але ні як цирк, ні як театр величезна споруда по вулиці Благовіщенській, 28 так і не стала популярною. Через те, що заради акустики будівлю кілька разів перебудовували, те, що ми бачимо сьогодні, лише віддалено нагадує первісний вигляд цирку.
Ще до розвалу Союзу будинок визнали аварійним і з тих пір не експлуатували. Зараз будівлю огороджено парканом, а вікна наглухо забиті. Проходячи повз занедбаний будинок, багато харків’ян навіть не здогадуються, що в ньому колись виступали Федір Шаляпін, Володимир Висоцький і Алла Пугачова. Тут же приймали і першу Конституцію Української РСР.
На перетині Благовіщенської з вулицею Дмитрівською ми зустрічаємо одне з найдивовижніших місць, мабуть, в усьому Харкові. Над металевою огорожею височіє мертва споруда з наглухо забитими вікнами. Тут ніхто не живе і ніхто не працює вже дуже давно, хоча колись в приміщеннях цього будинку давали кращі в місті концерти. Побудований у 1911 році підприємцем Герасимом Муссурі цирк на той час вважався найбільшим у світі, адже розрахований був на 5750 місць. Втім, вже через рік після відкриття господар будівлі вирішив переобладнати його в оперний театр. Але ні як цирк, ні як театр величезна споруда по вулиці Благовіщенській, 28 так і не стала популярною. Через те, що заради акустики будівлю кілька разів перебудовували, те, що ми бачимо сьогодні, лише віддалено нагадує первісний вигляд цирку.
Ще до розвалу Союзу будинок визнали аварійним і з тих пір не експлуатували. Зараз будівлю огороджено парканом, а вікна наглухо забиті. Проходячи повз занедбаний будинок, багато харків’ян навіть не здогадуються, що в ньому колись виступали Федір Шаляпін, Володимир Висоцький і Алла Пугачова. Тут же приймали і першу Конституцію Української РСР.
GPS: 49.988861, 36.215776
Через дорогу від покинутого театру-цирку, на вул. Благовіщенській, 21, знаходиться єдина громадська споруда XVIII століття, що дійшла до наших часів у практично незмінному вигляді. Перший власник особняку — голова кримінальної палати фон Мюнстер. Потім тут мешкав відомий збирач творів мистецтва Борис Філонов, який перетворив будинок в міні-музей з роботами Брюллова, Шевченка і Айвазовського. З 1922-го у стінах садиби розміщується бюро судмедекспертизи. Люди, які часто ходять повз цієї будівлі, знають, що в літній час тут не найприємніший запах. Тому маєток цей через своє призначення залишає швидше похмурі спогади.
GPS: 49.988861, 36.215776
Через дорогу від покинутого театру-цирку, на вул. Благовіщенській, 21, знаходиться єдина громадська споруда XVIII століття, що дійшла до наших часів у практично незмінному вигляді. Перший власник особняку — голова кримінальної палати фон Мюнстер. Потім тут мешкав відомий збирач творів мистецтва Борис Філонов, який перетворив будинок в міні-музей з роботами Брюллова, Шевченка і Айвазовського. З 1922-го у стінах садиби розміщується бюро судмедекспертизи. Люди, які часто ходять повз цієї будівлі, знають, що в літній час тут не найприємніший запах. Тому маєток цей через своє призначення залишає швидше похмурі спогади.
GPS: 49.988925, 36.213993
GPS: 49.988925, 36.213993
Праворуч — ще один театр, але вже не занедбаний, а живий та цілком процвітаючий. На початку 1930-х на місці втраченого саду «Тіволі» звели БК «Харчовик» з лекційними, спортзалами і, звичайно, з великою глядацькою залою зі сценою. Зала відрізнялася чудовою акустикою, і сюди регулярно заїжджали професійні театри, зокрема — російський драматичний. 40 років тому будівлю реконструювали, змінивши її доволі кардинально. А в 2004-му тут оселився і встиг обжитися театр музкомедії.
Праворуч — ще один театр, але вже не занедбаний, а живий та цілком процвітаючий. На початку 1930-х на місці втраченого саду «Тіволі» звели БК «Харчовик» з лекційними, спортзалами і, звичайно, з великою глядацькою залою зі сценою. Зала відрізнялася чудовою акустикою, і сюди регулярно заїжджали професійні театри, зокрема — російський драматичний. 40 років тому будівлю реконструювали, змінивши її доволі кардинально. А в 2004-му тут оселився і встиг обжитися театр музкомедії.
GPS: 49.988632, 36.212391
На вул. Благовіщенській, 25, збереглися кілька будівель Олександрівської лікарні, побудованої майже 150 років тому. Свого часу її задумували як лікарню для бідних, а забезпечені харків’яни робили благодійні внески на будівництво. За часів Першої світової війни спочатку розрахована на 100 ліжко-місць лікарня приймала в три рази більше людей. За радянських часів медустанову назвали міською клінічною лікарнею №1, а зараз тут — клініка репродуктивної медицини.
GPS: 49.988632, 36.212391
На вул. Благовіщенській, 25, збереглися кілька будівель Олександрівської лікарні, побудованої майже 150 років тому. Свого часу її задумували як лікарню для бідних, а забезпечені харків’яни робили благодійні внески на будівництво. За часів Першої світової війни спочатку розрахована на 100 ліжко-місць лікарня приймала в три рази більше людей. За радянських часів медустанову назвали міською клінічною лікарнею №1, а зараз тут — клініка репродуктивної медицини.
