Місця Івана Франка у Дрогобичі

Легенду про закладини, будівництво церкви Святого Юра описав і пояснив Іван Франко. Про церкву Св. Юра письменник згадав у віршованій програмі «Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884 р.», та ін.

Від території Дрогобицької солевиварювальної жупи 27 липня 1884 р. І. Франко, як один із організаторів, розпочав українську студентську мандрівку. Про це у формі вірша письменник виклав у програмі «Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884 р.». Дрогобицька солеварня згадується І. Франком у драмі «Украдене щастя», в повісті «Boa Constrictor».

Під час виборів до Австрійського сейму в 1897 р. за переказами, на стінах дзвіниці церкви Воздвиження Чесного Хреста були розклеєні антиагітки проти І. Франка. У виборах учений зазнав поразки, отримавши в Дрогобичі лише 44 голоси. Про вибори І. Франко написав у газеті «Kurjer Lwowski» статтю «Zgromadzenie wyborcze w Drohobyczu» та ін., де описав свою агітаторську діяльність.

У час Івана Франка, на Зварицькому передмісті, де тепер розташовані старе і нове приміщення Дрогобицької ЗОШ № 5, була велика толока. Сюди на гаївки приходили учні з нормальної школи та гімназії. Тут бував І. Франко з товаришами, де здебільшого записував фольклорні перли дрогобичан, більшість із яких увійшли до 3-томника «Галицько-руські народні приповідки»

Колишня вул. Лішнянська (перед тим Зелена). Ім’я І. Франка їй присвоїли у 1926 р. з нагоди 10-ї річниці від дня смерті великого українця.

У будинку родини Коссаків (тут народився Григорій Коссак) І. Франко часто зустрічався з Атанасом Мельником із Волі Якубової, котрий належав до «селян-соціалістів» і був палким прихильником і товаришем Івана Франка. Ковальської справи у Йосифа Коссака вчився брат І. Франка — Онуфрій.

У вересні 1936 р. з нагоди відзначення 80-річчя від дня народження і 20-річчя від дня смерті І. Франка на фасаді будинку з боку вулиці Сніжної було встановлено меморіальну таблицю з написом: «Великому синові України Іванові Франкові Дрогобицька земля». Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка у продовж 1918 1944 рр. Тепер — Дрогобицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені Івана Франка.

Народному домові «Просвіта» присвоїли ім’я І. Франка у 1981 р., а пам’ятник ученому біля нього відкрито у жовтні 1966 р. Автори пам’ятника: скульптори Я. Чайка, Е. Мисько, В. Одрехівський. Гостями церемоії відкриття стали: Олесь Гончар, Павло Загребельний, Іван Ле, Ірина Вільде, Петро Панч та ін.

Ім’я І. Франка Дрогобицькому вишу присвоїли у 1954 р. тоді ще як педінституту.

Це приміщення колишньої Дрогобицької гімназії імені Франца-Йосифа, де І. Франко навчався впродовж 1867 – 1875 рр. Про гімназію і навчання у ній письменник згадав у таких працях: «[Допис про Дрогобицьку гімназію]», «Ученицька бібліотека в Дрогобичи»,«Спомини із моїх гімназіальних часів», «Гірчичне зерно», «Рутенці» та ін. У 1979 р. на будинку було встановлено пам’ятну меморіальну дошку з горельєфом.

Тут, у колишньому приміщенні Дрогобицького магістрату, знаходилась тюрма, у якій І. Франко провів одну добу, коли був відправлений етапом із Коломиї до Нагуєвич під час другого арешту в червні 1880 р. Ця дрогобицька тюремна «яма» описана І. Франком у новелі «На дні» та у спогаді «Як це сталося?»

Закладини та будівництво будинка Леона Гартенберга І. Франко описав у повісті «Борислав сміється».

Костел святого Варфоломія — католицький храм у місті Дрогобичі згаданий І. Франком у поетичному творі «Похвала Дрогобича», в нарисах «У столярні», у повісті «Борислав сміється» та ін.

Дрогобицька міська ратуша згадується І. Франком у творах «Перехресні стежки», «Борислав сміється».

На цьому місці знаходилась спортивна зала, де в червні 1911 р. австрійські власті вчинили криваву розправу над виборцями (19 червня 1911 р. тут проходили «криваві вибори» до австрійського парламенту, а вже 1 лютого 1912 р. за сприянням В. Ратальського тут І. Франко читав свою поему «Мойсей».

Володимир Кобрин — знаний дрогобицький адвокат, приятель І. Франка, який переклав поему «Мойсей» польською мовою. Про приязні зв’язки І. Франка з В. Кобрином свідчить збережена епістолярна спадщина.

На кладовищі на вул. М. Грушевського розташована могила отця Івана-Юліана Німиловича (1839 – 1909 рр.), який понад двадцять років обіймав посаду директора Дрогобицької нормальної школи отців василіян, був ігуменом монастиря ЧСВВ. І.-Ю. Німилович був одним із найулюбленіших учителів І. Франка під час навчання в Дрогобицькій нормальній школі отців василіян. Під час передостанніх відвідин Дрогобича, у лютому 1912 р., І. Франко уклінно вшанував могилу свого вчителя.

У кузні Михайла Мороза здобував ази ковальської справи Яків Франко (І. Франко разом із батьком бував тут у період навчання в Дрогобицькій василіянській школі).

І. Франко згадував про дрогобицьку залізницю у своєму листуванні з дрогобичанами та в нарисі «Гірчичне зерно» і статті «Фабрика парафіну і церезину в Дрогобичі».

Іван Кобилецький (1873–1945 рр.) — правознавець, громадсько-політичний діяч. Працював адвокатом у Дрогобичі. Товаришував та листувався з І. Франком. У 1926 р. з нагоди 10-ї річниці від дня смерті І. Франка разом із прихильниками І. Кобилецький клопотав перед магістратом, щоб одну з вулиць Дрогобича міська рада переіменувала на вулицю І. Франка. У цей рік вул. Лішнянську було названо вул. І. Франка.

У цьому приміщенні І. Франко виступав з промовою на робітничому мітингу 5 червня 1902 р.

Місцевий колорит І. Франко змалював у своїх творах малої прози: «Рутенці», «У столярні», «Перехресні стежки».

Будучи 2 лютого 1912 р. у Дрогобичі, після відчиту поеми «Мойсей», І. Франко на запрошення отців василіян відвідав церкву Святої Трійці, де того ж дня віднайшов там рукопис, після вивчення якого опублікував працю: «Дрогобицька служебна мінея з року 1563». Церкву Святої Трійці І. Франко згадав у своїх творах: «У столярні», «Рутенці», «Перехресні стежки» та ін.

У цьому приміщенні колишньої Нормальної  школи отців василіян упродовж 1864 – 1867 рр. навчався І. Франко. Окреслений період письменник найповніше висвітлив в оповіданнях «Отець-гуморист» та 'Schönschreiben'.

Василь Стефаник — український письменник, який упродовж 1890 – 1892 рр. навчався у Дрогобицькій гімназії. Був добрим приятелем Івана Франка, часто його відвідував.

Відомими є шістдесят шість листів, які адресовані Іванові Франку з поштової скриньки Дрогобича. Свої листи, писані в Дрогобичі, І. Франко також надсилав із цієї пошти.

Друге постійне помешкання І. Франка під час навчання у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа. Про це Іван Франко згадав в оповіданні «Гірчичне зерно» та ін.

У річці Тисмениця у період навчання в Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа, І. Франко разом з товаришами Паславським та Савулою купалися і ловили руками та решетом рибу. Річку Тисменицю І. Франко згадує у багатьох своїх різножанрових творах.

Тут було тимчасове помешкання Івана Франка під час навчання в Дрогобицькій нормальній школі, про що згадує у своїх спогадах Семен Вітик та ін.

Тут було перше постійне місце проживання Івана Франка під час навчання у Дрогобицькій нормальній школі. Про свій тутешній побут письменник розповів у своїх нарисах «У столярні» та ін.

Едмунд Леон Остоя Солецький — маловідомий інженер-архітектор, перекладач, краєзнавець та редактор, приятель І. Франка. Про приязні зв’язки І. Франка з Е. Л. Солецьким свідчить їх епістолярна спадщина.

У своїй статті «Фабрика парафіну і церезину в Дрогобичі» Іван Франко відображає погане соціально-економічне становище фабричного пролетаріату Дрогобича. У час публікації дослідником цієї статті (1881 р. газета 'Praca') це був перший нафтопереробний завод (рафінерія) акціонерного т-ва «Альтман і Готліб».

У лісах, на околицях Дрогобича, на так званій Гірці, Іван Франко разом із гімназійними товаришами збирав гриби, про що детально розповів у передмові до оповідання «Рутенці».