Єврейський Дніпро, прогулянка 1

1

Прибутковий будинок Розенберга

вул. Барикадна, 2 GPS: 48.462021, 35.051533

Колишній прибутковий будинок по Кудашівській, 2 належав єврейському купцеві Хаїму Розенбергу. Сусідній будинок, по проспекту Яворницького, належав йому ж. Розенберг був власником лісової пристані, популярного бізнесу в Катеринославі. Прибутковий будинок пов’язаний з багатьма єврейськими мешканцями й магазинами; найбільш відомим його постояльцем був Шмар’ягу Левін, казенний рабин Катеринослава в 1898-1904 роках, одна з найяскравіших особистостей, які займали коли-небудь цю посаду.

3

Будинок, в якому жив Леві Іцхак Шнеєрсон

вул. Барикадна, 13 GPS: 48.463035, 35.054427

Тут було останнє місце проживання в місті головного рабина Катеринослава Леві Іцхака Шнеєрсона, батька 7-го Любавичського Ребе. Він приїхав до Катеринослава в 1907 році, а в 1909 був обраний духовним рабином однієї з частин міста. Після революції посаду казенного рабина було скасовано, а у 1921 році помер другий духовний рабин Пінхас Гельман. Таким чином, Шнеєрсон став головним рабином Катеринослава-Дніпропетровська, і залишався ним до 1939 року. У 1939 був звинувачений в антирадянській діяльності й дивом уникнув розстрілу, багато в чому завдяки тиску закордонної громадськості. Шнеєрсона вислали в Казахстан, де він і помер в 1944 році.

5

Синагога «Золота Роза»

вул. Шолом-Алейхема, 4 GPS: 48.463922, 35.053146

Серцем комплексу «Менора» є синагога «Золота Роза», головний єврейський храм міста. Дерев’яна синагога на вулиці Єврейській існувала з 1800 року. У пожежі 1832 року вона згоріла. За легендою, синагога загорілася в Шабат, і євреї не могли гасити пожежу, щоб не порушити релігійні закони. Будівництво кам’яної Великої синагоги було завершено тільки в 1852 році. За радянських часів будівлю Хоральної синагоги було перебудовано, зник купол і бічні вежі. Тут розміщувався клуб швейної фабрики ім. Володарського, Будинок культури, склад; і тільки в 1996 році синагогу повернули єврейській громаді. З цього моменту виникає назва «Золота Роза» — за аналогією з найвідомішою синагогою Львова. Ввів цю назву в ужиток старійшина єврейської громади Аркадій Шміст. У 2000 синагога була відреставрована, а автором проекту реставрації став відомий єврейський архітектор Олександр Дольник.

7

Перша Талмуд-Тора

площа Успенська, 13 GPS: 48.465619, 35.055976

Навчальний заклад було відкрито в 1857 році, вчилися тут діти бідняків і сироти, яких забезпечували харчуванням та одягом. У 1880 році в цій Талмуд-Торі було введено навчання ремісничої справи, трохи пізніше, як і в інших подібних закладах, з’явилися загальноосвітні дисципліни й уроки російської мови. Також в будівлі розміщувалося «Суспільство допомоги бідним євреям м. Катеринослава», головою якого був Мойсей Левін.

За іншою версією, збережена будівля — синагога, яка входила в комплекс Талмуд-Тори, а сам навчальний корпус був зруйнований.

9

Прибутковий будинок Штейна

вул. Гопнер, 2 GPS: 48.463505, 35.050549

На перетині з вулиць Магдебурзького Права і Харківська один навпроти одного стоять два розкішні колишні прибуткові будинки. Один з них належав багатому купцеві Берко Айзіковіч Штейну, потім перейшов у спадок його старшому синові, купцеві 2-ї гільдії Бенцион Штейну. У картушах над вікнами можна побачити букву «Ш» — Штейн. Будівля на суміжній ділянці, яке виходило фасадом на Катерининський проспект, також належало Штейнам, але воно до наших днів не збереглося.

У побудованому в 1901 році будинку деякий час проживала революціонерка Серфима Гопнер. Гопнер, як легко здогадатися, також була єврейкою. Деякий час займала пост секретаря ЦК Компартії України. На її честь і була за радянських часів перейменована вулиця Гостинна (суч. вулиця Магдебурзького Права).

11

Будинок Міхаеля Майданського

вул. Харьківська, 5 GPS: 48.464373, 35.050061

Домоволодіння по Харківській, 5 спочатку належав родині єврейського купця Кравцова, але в 1877 році його купив інший купець, Міхаель Майданський. Майданський був членом правління Катеринославського комерційного банку, Талмуд-Тори та єврейської лікарні, гласний Міської Думи, деякий час займав пост вченого Хоральної синагоги. У той же час він був лідером катеринославських сіоністів, главою міського відділення сіоністської організації «Ховевей Ціон». Активно підтримував Усишкіна, який оселився в Катеринославі у 1891 році. З ініціативи Майданського була відкрита сіоністська синагога «Огел Моше», названа на честь Моше Монтефіоре.

Син Михайла Майданського Іона став відомим в місті інженером і будівельним підрядником, один з побудованих їм об’єктів — сусідній прибутковий будинок Джигіта.

Сам будинок Майданського примітний різним оформленням фасадів. Вікна фасаду, що виходить на Харківську, мають прямокутне обрамлення, а вікна верхнього поверху з боку вулиці Липинського увінчані килевидною аркою.

13

Синагога «Ашкеназ»

вул. Глінки, 2 GPS: 48.467424, 35.051601

А на вулиці Коцюбинського ми побачимо один чудовий і дуже дивний нюанс. Торгово-розважальний центр «Міст-сіті» зведений на території старого історичного кварталу, який був повністю знесений. З усього кварталу збереглася одна-єдина будівля, в якій розташовувалася маленька стара синагога. Сьогодні цей острівець з минулого буквальним чином сховався всередині грандіозного сучасного комплексу. Причому, що цікаво, над синагогою навіть не проходять жодні комунікації — всі кабеля спеціально винесені назовні. Синагога унікальна не тільки своїм розміщенням. По-перше, це одна з двох синагог перших десятиліть 20-го століття, в якій молилися за нусаху ашкеназі. Нусах — це набір молитов, вживаних в тій чи іншій громаді. Основні молитви у всіх євреїв однакові, але другорядні можуть варіюватися — як самі молитви, так і порядок їх вимови. Здавалося б, в Катеринославі, як і в усій Російській імперії та Польщі, всі євреї — ашкеназі, тут ніколи не було сефардів (ашкеназі — вихідці з Германіі, сефарди — з Іспанії). Але річ у тому, що на той час більшість синагог стали хасидськими, а хасиди свій нусах створювали саме на основі сефардського, більш «каббалістичного». У деяких документах синагога навіть згадується під назвою «Ашкеназ».

Синагога залишалася чинною протягом всього часу свого існування, з перервою на час німецької окупації — а цим можуть похвалитися лише кілька синагог на території колишнього СРСР.

Синагога діяла з 1880 року. У 1934 році, після закриття всіх міських синагог, залишалася єдиною в місті. Після війни, в 1946 році вона відкрилася знову. До 2000 року, коли громаді повернули колишню Велику синагогу, ця синагога залишалася центром єврейського життя Дніпропетровська, тут був офіс головного рабина Шмуеля Камінецького.

15

Прибутковий будинок Рагинського

б-р Європейський, 15 GPS: 48.466147, 35.047707

Будівля була прибутковим будинком, що належав євреєві Хаїму Рагинському, купцеві 2 гільдії. З 1900 по 1902 роки тут розміщувалися мебльовані кімнати Файвеля Шифріна. Тут була перша квартира рабина Леві Іцхака Шнеєрсона після його приїзду до Катеринослава.

17

Правління громади й синагога «Бейт Янкель»

вул. Європейська, 14 GPS: 48.467367, 35.048641

У будинку навпроти синагоги розміщувалося правління єврейської громади, створене після революції й скасування традиційних єврейських інституцій. У 20-ті роки в цьому будинку була контора Агро-Джойнт, який допомагав єврейським колгоспам Катеринославської губернії.

Поруч, на місці супермаркету, розташовувалася синагога «Бейт Янкель», споруджена в неомавританському стилі. Вона діяла з 1850 року. Сама будівля була побудована на початку 1890-х, після того, як під час пожежі згоріло старе. Фото 1990 року.

19

Будинок Шишмана

вул. Володимира Мономаха, 54Д GPS: 48.465827, 35.044660

На вулиці Володимира Мономаха, колишньої Московської, найбільшу цінність представляє найперший від проспекту квартал, який практично не змінився з початку 20 століття. Перші 3 будівлі — 2 прибуткових будинки й особняк — належали єврейському купцеві Б. Шишману, але незабаром він продав все, крім кутового будинку, що виходить на проспект.

Прибутковий будинок Шишмана ніколи не здавався простим жителям; його займали різні контори, магазини, кондитерська, банк. Таким чином, будівлю можна назвати першим в місті торгово-розважальним центром, і сьогодні його функціональне призначення не дуже змінилося. За радянських часів тут була бібліотека, на що натякає назва сучасного торгового центру, який розташувався на цьому місті замість неї. Реконструкція будівлі проводилася за проектом Олександра Соріна, автора «Менори».

21

Готель «Лондонський»

вул. Воскресенська, 10 GPS: 48.467622, 35.042399

Ділянка належала власнику будівельно-технічної контори «Південне центральне каналізаційне бюро» інженеру Гілель Хаїмовичу (Іллі Юхимовичу) Бродському, який побудував перший в місті каналізаційний колектор. Накінці 1890-х інженер збудував тут прибутковий будинок, який складався з чотирьох 3-поверхових корпусів.

Планувалося, що будівля буде використовуватися як клуб катеринославських Громадських зборів. Але Громадські збори побудували новий будинок на сусідній ділянці, і Бродський здав свій комплекс під фешенебельний готель «Лондонський», за радянських часів перейменований в «Червоний».

У 1949 році в будинку розмістився інститут «Укргіпромез», який реконструював колишній готель після його практично повного зруйнування під час війни. Автором проекту реконструкції став архітектор Марк Борисович Шнеєрсон, родич 7-го Любавичського Ребе. Більшу частину оригінального декору, на жаль, не відновили. Також під час реконструкції був розібраний один з дворових корпусів.