Архітектура: Покинута історія

1

Комплекс будинків Міхельсона

вул. Пушкінська, 35-37 GPS: 50.441187, 30.516738

Перед нами садиба Міхельсона.

Її звели на замовлення Фрідріха Міхельсона, депутата Київської міської думи і одного з найбагатших жителів Києва кінця XIX століття. Садиба складається з 5-ти будівель під номерами 35, 37 (фасадні будівлі) та 33Б, 35Б, 37Б (будівлі у внутрішньому дворі). Кияни знали це ім’я завдяки «Народним лазням Міхельсона», які той облаштував на розі Пушкінської і Льва Толстого. Цю будівлю знесли в 1987-му році, а зараз на його місці знаходиться офісний центр «Київ-Донбас». У триповерховому зеленому будинку під номером 40, відразу за лазнями, мільйонер Міхельсон проживав з дружиною, а після смерті особняк дістався його синові — інженеру Миколі.

Зараз в цій будівлі центр радіаційного захисту населення м. Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи, а до цього була елітна лікарня для високопоставлених партійних працівників. Однак повернімося до садиби. Сьогодні цим комплексом будівель через фірму «Будинок на Пушкінській» володіє Тетяна Чорнак (до 2006 р. — голова Українського кредитно-торгового банку). Величезна садиба в самому центрі Києва вже більше десяти років стоїть без діла і реставрації, поступово руйнуючись. Навесні 2016 року в рамках заходів по реконструкції… був встановлений паркан і причеплені таблички, що попереджають про небезпеку. Реконструкцією влітку цього ж року повинна була зайнятися фірма «НЕСТ», але літо пройшло, а навіть натяку на якісь роботи немає, як немає і будь-якої охорони, окрім відеокамер.

Обов’язково обійдіть будинок з іншого боку. Можна пірнути в арку не доходячи до готелю «Premier Palace» і Вам відкриється та колишня велич і краса, які скриті від очей перехожих з вулиці. Але пам’ятайте, що будівля знаходиться в аварійному стані. Зверніть увагу, що верхні поверхи будівель у дворі були добудовані значно пізніше (вже за радянських часів в 1946-49 роках), тому їхня кладка і відрізняється від загального фасаду. У дворах садиби знаходиться будівля закинутого дитячого садка. Його було споруджено в 1964 році. Це був дитсадок не для звичайних пересічних радянських дітей. Заклад неофіційно мав статус елітного. Як згадує працівниця громадського харчування, яка займалася розвезенням продуктів для дитсадків цього району, для цього саду навіть продукти завозилися окремо і най-най кращі.

3

Будинок футболіста Шевченка

вул. Прорізна, 41/27 GPS: 50.448788, 30.514818

Будинок був побудований у другій половині XIX століття київським техніком-будівельником Андрієм Краусом. Спочатку будинок мав всього 2 поверхи. Пізніше, в 1883 р., з боку вул. Прорізна (№ 27) була зведена триповерхова прибудова.

У 1884 р. Краусс зробив проект надбудови третього поверху для будинку №41/27 зі зміною його фасадів. Таким чином, з двох різночасових і різноповерхових споруд утворився єдиний триповерховий будинок. З 1880 р. будинок знаходився у власності купця П. Оскерка. На двох верхніх поверхах розміщувалися квартири, на першому – магазини, швейне ательє і аптека (!!! працювала до середини 1980-х).

Зараз будівля повністю закриває біле полотно і роздивитися його не так просто.

Чотири будівлі на розі (і земля під трьома з них) належать компанії «Златовлад». Основним її власником в 2014 р. був зазначений тренер української збірної з футболу Андрій Шевченко. Сьогодні фірма оформлена на іншу людину, але сестра футболіста і представники «Златовлад» раніше підтвердили газеті «Сегодня», що за компанією стоїть Шевченко, і що він має намір перетворити історичний квартал в офісний центр. При цьому мова йде про реконструкцію зі «збереженням історичного вигляду фасаду», а не про реставрацію. Будівля «реконструюється» вже одинадцятий рік. І якщо обійти його з тильного боку, то через будівельну сітку можна побачити, що від нього залишилися одні стіни. У комплекс будівель, що реконструюються входить кутова садиба 1867 р. будівництва і житловий будинок по вул. Прорізна, 25 вже згаданого архітектора Володимира Ніколаєва (будинок звели в 1893 р.), які сьогодні знаходяться в жахливому стані.

5

Будинок Сікорського

вул. Ярославів Вал, 15б GPS: 50.451208, 30.508776

Відразу за булочною «Ярослава» і великим будинком із сірої цегли знаходиться арка, що веде у двір. Його неодмінно варто відвідати. Цей двір і похмура будівля попереду навряд чи навіває думки про повітроплавання, але саме тут винайшли і випробували перший в світі вертоліт.

Це аварійний жовтий будинок належав свого часу знаменитій на весь світ сім’ї Сікорських. Саме тут жив і працював до вимушеної еміграції (через Жовтневу революцію 1917 р.) київський авіаконструктор Ігор Сікорський. Його спадщина — компанія «Sikorsky Aircraft» (США), яка і до цього дня розробляє найбільш затребувані військові вертольоти в світі. Ні, сьогодні його будинок — це не музей, а черговий, доведений до ганебного стану «об’єкт», на якому відбилися багаторічні судові тяжби. І, звичайно, модель першого в світі гелікоптера, який був розроблений в цьому дворі, зберігається сьогодні не в Києві, а в музеї в м. Вашингтон (США).

Донедавна будинок Сікорського належав інвестору — «Музею історії повітроплавання і авіації ім. Сікорського», за яким стояв народний депутат Нестор Шуфрич. Споруду у нього відібрали через суди лише в 2016 р., через 15 років абсолютного бездіяльності (будівництво інвестор навіть не застрахував). Зараз вона знаходиться в держвласності, на балансі Міністерства оборони України, однак подальша доля аварійної історичної будівлі поки невідома.

7

Будинок зі зміями

вул. Велика Житомирська, 32 GPS: 50.455337, 30.509841

Будинок за адресою вул. Велика Житомирська, 32 — один з найцікавіших проектів київського архітектора Ігнатія Лєдоховського. На перший погляд він мало чим відрізняється від тих будівель, що знаходяться навколо, але якщо придивитися до ліпнині під балконами, то можна уявити, наскільки складну, ювелірну роботу виконали Лєдоховський і його команда. Знизу балкони обвивають листя каштанів, а під центральним балконом вони сплітаються зі зміями (за що будинок прозвали «Будинком зі зміями», за аналогією з «Будинком з химерами»).

Колись особняк належав дворянській родині Чоколових. Сьогодні «Будинком зі зміями» (1912 року побудови) належить компанії «АКВАПЛАЗ». Її керівником вказано Андрій Матюха, власник великої мережі гральних закладів «Фаворит» в Україні та СНД. У 2014 р. Матюха заявив, що історичну будівлю реставрують під невеликий готель, як це і належить доходному дому.

«Приступати необхідно, як можна швидше!» – Сказав тоді Матюха. Сьогодні, на все ще невідреставрованій будівлі грального бізнесмена Матюхи, висить рекламний банер «Продаж».

9

Садиба Мурашка

вул. Мала Житомирська, 14 GPS: 50.452866, 30.520742

В цьому будинку приблизно до свого повноліття ріс відомий український художник Олександр Мурашко.

Тут була обладнана іконописна майстерня Олександра Мурашка старшого, вітчима майбутнього художника, який забрав пасинка до Києва допомагати йому з роботою. Якраз в ті дні (кінець 1880-х років) Віктор Васнєцов, Михайло Нестеров, Микола Пимоненко і Михайло Врубель розписували Володимирський собор.

Юному Мурашко пощастило спостерігати за їх роботою, і його помітили. Натхненний Мурашко почав малювати і мріяв стати великим художником. Його вітчим був проти, адже йому потрібна була допомога в майстерні. На тлі постійних конфліктів і побоїв 15-річний Мурашко пішов з дому на Малій Житомирській і жив на вулиці. Мурашко-старший не заперечував. Зусиллями Васнецова і Нестерова вітчима примирили з пасинком, але вже через кілька років Мурашко-молодший поїхав вчитися в Петербурзьку академію мистецтв (він став студентом майстерні Іллі Рєпіна) і більше не повертався в будинок вітчима. Уже відомим художником він повернувся до Києва в 1907-му році, а через 3 роки помер Мурашко-старший. Отримавши в спадок будинок на Малій Житомирській, художник тут же його продав і купив на виручені гроші невеликий будинок із садом на Багговутівській (сьогодні цей будинок не зберігся, тому «Будинком Мурашка» назвали майстерню на Малій Житомирській, де художник практично не жив).

Сьогодні садиба Мурашка, захищена охоронною табличкою, знаходиться в напівзруйнованому стані. У 2015 р. суд повернув її місту після того, як власник не виконав свої зобов’язання, що стосуються реставрації будівлі. Через рік чиновники пообіцяли зробити з садиби арт-центр, але сьогодні будівля як і раніше пустує. Колишні власники, пов’язані з В’ячеславом Супруненком (колишній зять Леоніда Черновецького), до середини 2016 намагалися повернути собі будівлю через суд, але безуспішно.