Релігійна пам’ятка Черкащини — Свято-Покровський Красногірський жіночий монастир — один із п’яти найстародавніших в Україні монастирів. Знаходиться в Антипівці, поблизу міста Золотоноша.
Жіночий монастир зведений ще у 1771 році у стилі українського бароко, архітектор І. Григорович-Барський. Монастир має цікаву історію заснування. Були то часи, коли по річці Золотоношка ходили козацькі чайки…
За переказами, відлюдне життя на Красній горі започаткував чернець з Константинополя десь наприкінці 16-го століття. Нібито, явилась йому уві сні Цариця небесна і звеліла йти в землю руську, на гору біля Золотоноші, щоб вершити подвиг чернецький. Довго шукав він, але таки знайшов гору, яку люди називали Красною. Та гора була геть вся поросла чагарником-диким персиком. Мав той чагарник цікаву властивість — цвісти з початку весни до перших осінніх приморозків. І впродовж цього часу гора була вкрита яскраво-рожевим цвітом. Здалеку здавалось, що вона охоплена пурпуровим полум’ям. Ось люди і називали її Красною.
-
Релігійна пам’ятка Черкащини — Свято-Покровський Красногірський жіночий монастир — один із п’яти найстародавніших в Україні монастирів. Знаходиться в Антипівці, поблизу міста Золотоноша.
Жіночий монастир зведений ще у 1771 році у стилі українського бароко, архітектор І. Григорович-Барський. Монастир має цікаву історію заснування. Були то часи, коли по річці Золотоношка ходили козацькі чайки…
За переказами, відлюдне життя на Красній горі започаткував чернець з Константинополя десь наприкінці 16-го століття. Нібито, явилась йому уві сні Цариця небесна і звеліла йти в землю руську, на гору біля Золотоноші, щоб вершити подвиг чернецький. Довго шукав він, але таки знайшов гору, яку люди називали Красною. Та гора була геть вся поросла чагарником-диким персиком. Мав той чагарник цікаву властивість — цвісти з початку весни до перших осінніх приморозків. І впродовж цього часу гора була вкрита яскраво-рожевим цвітом. Здалеку здавалось, що вона охоплена пурпуровим полум’ям. Ось люди і називали її Красною.