Від Львівської до Прорізної (за книгою “Збирачі туманів”)

Неподалік, на розі вулиць Бульварно-Кудрявської й Ярославого Валу, 37/1, існував відомий винний магазин «Львівська брама» із кафе (гітом продажів був коктейль «Старий Львів»). При «Львівські брамі», в сутерені цього закладу існувала дегустаційна зала, де можна було скуштувати українські вина — закарпатські, кримські, одеські тощо. Гостям подавали десять сортів вин по 30 грамів у келишку.

За адресою вулиця Ярославів Вал, 14-а, розташований театр «Сузір’я». Приміщення театру унікальне через добру збереженість інтер’єрів початку ХХ століття. Адже тут, у власному будинку, містився кінний клуб мільйонера Леоніда Родзянко, який вчасно емігрував до США буквально напередодні І світової війни, прислухавшись до поради однієї київської ворожки.

На вулиці Ярославів Вал, 3, знаходиться добре збережена садиба барона Штейнгеля, із будинком і супутніми спорудами. Барон лишився в пам’яті вдячних киян як меценат і українофіл. В 1930-ті роки тут був консулят нацистської Німеччини. А зараз в чільному особняку міститься резиденція індійського амбасадора.

Трохи нижче по вулиці Прорізній, 22, знаходилася типова радянська «забігайлівка», де можна було з’їсти бутерброд чи гарячу сосиску і випити чарку горілки. Кияни називали це кафе «Оксамит» — «Три сходинки», бо саме три сходинки слід було здолати від хідника до дверей «закладу». Ця безпретензійна забігайлівка проіснувала аж до кінця 1990-х років. Тепер тут бар «О’Брайанс».

Кияни пам’ятають також гастроном «Сузір’я» на розі вулиць Пушкінської та Прорізної, 10. Зараз тут ресторан. А в описаний в книзі час «Сузір’я» знала вся літературна «богема» міста. Тут можна було зустріти багатьох молодих письменників того часу, які брали горілку на розлив і закушували сосками чи бутербродами. Тому цей гастроном і прозивали «Сосиска» або «Ковбаски».

Магазин напівфабрикатів «Кулінарія» на Хрещатику, на розі вулиці Героїв Небесної сотні (Інститутської), багато хто згадує теплим словом. В ньому існувало «стояче» кафе — зі столиками, за якими можна було їсти і пити лише стоячи. В «Кулінарії» побували всі поети й письменники, що жили чи приїздили до Києва. Продавчині не звертали уваги на горілку, яку часто приносили із собою відвідувачі, тому що розуміли: закуску (поганої якості) все одно куплять у них. Покупців тут дурили доволі «оригінально»: скажімо, під виглядом «курячої котлети» давали щось, зліплене із хліба і риби.