Давньоруські архітектурні споруди домонгольського періоду — пам’ятки архітектури, які були створені на теренах усіх давньоруських земель та князівств до Батиєвого нашестя 1237–1240 років. В Україні залишилось дуже мало пам’яток того часу, але вони існують, і вони є унікальними для всього світу. Тож запрошуємо до подорожі Києвом часів Київської Русі.
GPS: 50.448676, 30.513272
GPS: 50.448676, 30.513272
Свій шлях ми почнемо з Золотих воріт — єдиної некультової споруди (на території України) часів Київської Русі, що дійшла до нас. Дістатися Золотих воріт легко — вони знаходяться просто на виході з однойменної станції метро.
Золоті Ворота — головний в’їзд у місто Ярослава, оборонна споруда і символ Києва. Якщо стати обличчям до в’їзду (зі сторони метро), то можна уявити, як ліворуч та праворуч тягнулися вали-кордони стародавнього Києва (вулиця Ярославів Вал побудована саме на одному з цих валів).
Скоріш за все, Золоті Ворота постраждали від татаро-монгольської навали у 1240 році, а реконструкцію було зроблено тільки у 1984 році. Реконструкція умовна, виконана за зразком стародавніх воріт, що збереглися в пам’ятках Новгорода й Суздаля. На цей час з оригінальної будівлі залишилися лише нижні частини стін, їх можна побачити зсередини музею. До наступного об’єкту йдемо пішки 500 метрів вулицями Золотоворітською та Володимирською.
Свій шлях ми почнемо з Золотих воріт — єдиної некультової споруди (на території України) часів Київської Русі, що дійшла до нас. Дістатися Золотих воріт легко — вони знаходяться просто на виході з однойменної станції метро.
Золоті Ворота — головний в’їзд у місто Ярослава, оборонна споруда і символ Києва. Якщо стати обличчям до в’їзду (зі сторони метро), то можна уявити, як ліворуч та праворуч тягнулися вали-кордони стародавнього Києва (вулиця Ярославів Вал побудована саме на одному з цих валів).
Скоріш за все, Золоті Ворота постраждали від татаро-монгольської навали у 1240 році, а реконструкцію було зроблено тільки у 1984 році. Реконструкція умовна, виконана за зразком стародавніх воріт, що збереглися в пам’ятках Новгорода й Суздаля. На цей час з оригінальної будівлі залишилися лише нижні частини стін, їх можна побачити зсередини музею. До наступного об’єкту йдемо пішки 500 метрів вулицями Золотоворітською та Володимирською.
GPS: 50.452769, 30.514025
Софійський собор — серце Києва та всієї України. Це одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи. Ззовні сильно перебудований на межі XVII—XVIII ст., тепер храм виглядає пам’яткою доби українського бароко. Збереглися 260 квадратних метрів мозаїк та 3 тисячі квадратних метрів фресок 11 сторіччя. Фрески Софійського собору — окрема історія, бо частина з них зображує світське візантійське життя. А ще на стінах залишилося багато автентичних графіті — це написи, які робили відвідувачі собору на протязі тисячі років. І якщо на дерев’яних перилах можна знайти дореволюційні написи киян, то є і набагато давніші, наприклад, автограф Володимира Мономаха. Окрім відвідування собору, дуже рекомендуємо піднятися на дзвіницю, хоча вона і не є домонгольською пам’яткою.
З неї відкривається неймовірний вид на Софійську площу та наступний пункт нашого маршруту — Михайлівський собор, до якого треба пройтися Володимирським проїздом 500 метрів.
GPS: 50.452769, 30.514025
Софійський собор — серце Києва та всієї України. Це одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи. Ззовні сильно перебудований на межі XVII—XVIII ст., тепер храм виглядає пам’яткою доби українського бароко. Збереглися 260 квадратних метрів мозаїк та 3 тисячі квадратних метрів фресок 11 сторіччя. Фрески Софійського собору — окрема історія, бо частина з них зображує світське візантійське життя. А ще на стінах залишилося багато автентичних графіті — це написи, які робили відвідувачі собору на протязі тисячі років. І якщо на дерев’яних перилах можна знайти дореволюційні написи киян, то є і набагато давніші, наприклад, автограф Володимира Мономаха. Окрім відвідування собору, дуже рекомендуємо піднятися на дзвіницю, хоча вона і не є домонгольською пам’яткою.
З неї відкривається неймовірний вид на Софійську площу та наступний пункт нашого маршруту — Михайлівський собор, до якого треба пройтися Володимирським проїздом 500 метрів.
GPS: 50.456111, 30.521859
GPS: 50.456111, 30.521859
На жаль, собор повністю зруйнований комуністами у 1936 році. Трагедія, біль та неоціненна втрата для української історії та культури. На щастя, відновлений, але у барокових формах. Деякі мозаїки зберігаються у музеях Росії та України (Софійський собор), більшість же назавжди втрачена. У дзвіниці собору розташований музей, який повністю відтворює історію втрати пам’ятки. Дуже радимо, він заслуговує на те, щоб ми знали та пам’ятали.
Вхід коштує 15 грн разом з відвідуванням дзвіниці (а з неї можна подивитися на Софійську дзвіницю, з якої ми щойно прийшли). Сама територія собору вільна для відвідувачів, тут дуже затишна атмосфера та гідне ставлення до людей, які прийшли до храму.
Наступна пам’ятка розташована у 350 метрах від Михайлівського собору по Володимирській вулиці.
На жаль, собор повністю зруйнований комуністами у 1936 році. Трагедія, біль та неоціненна втрата для української історії та культури. На щастя, відновлений, але у барокових формах. Деякі мозаїки зберігаються у музеях Росії та України (Софійський собор), більшість же назавжди втрачена. У дзвіниці собору розташований музей, який повністю відтворює історію втрати пам’ятки. Дуже радимо, він заслуговує на те, щоб ми знали та пам’ятали.
Вхід коштує 15 грн разом з відвідуванням дзвіниці (а з неї можна подивитися на Софійську дзвіницю, з якої ми щойно прийшли). Сама територія собору вільна для відвідувачів, тут дуже затишна атмосфера та гідне ставлення до людей, які прийшли до храму.
Наступна пам’ятка розташована у 350 метрах від Михайлівського собору по Володимирській вулиці.
GPS: 50.455882, 30.517390
Софійська брама належала до системи укріплень Старокиївської гори, сполучала “місто Володимира” з “містом Ярослава”. У 17 сторіччі була відновлена як частина нових київських фортифікацій.
Фундаменти Софійської брами на вулиці Володимирській наразі позначені червоним кварцитом (з 1982 року).
Наступна пам’ятка заховалася зовсім недалеко – потрібно пройти 100 метрів до кінця будинку номер 9 і зайти у двір.
GPS: 50.455882, 30.517390
Софійська брама належала до системи укріплень Старокиївської гори, сполучала “місто Володимира” з “містом Ярослава”. У 17 сторіччі була відновлена як частина нових київських фортифікацій.
Фундаменти Софійської брами на вулиці Володимирській наразі позначені червоним кварцитом (з 1982 року).
Наступна пам’ятка заховалася зовсім недалеко – потрібно пройти 100 метрів до кінця будинку номер 9 і зайти у двір.
GPS: 50.456487, 30.518897
GPS: 50.456487, 30.518897
Федорівський монастир був заснований 1129-го року Мстиславом Великим і став усипальницею для його нащадків. У цьому монастирі прийняв постриг у монахи князь Ігор Ольгович, а 1147-го року кияни вбили його (через ненависть до роду Ольговичів).
Скоріш за все, був пошкоджений під час навали 1240 року. Руїни зафіксовані на малюнках 17 сторіччя, а сучасні рештки храму були розриті у 1980-х роках. Після дослідження фундамент храму був викладений червоним кварцитом і набув сучасного вигляду.
Наступна пам’ятка розташована у Десятинному провулку, 7, у 200 метрах від фундаментів Федірівського монастиря.
Федорівський монастир був заснований 1129-го року Мстиславом Великим і став усипальницею для його нащадків. У цьому монастирі прийняв постриг у монахи князь Ігор Ольгович, а 1147-го року кияни вбили його (через ненависть до роду Ольговичів).
Скоріш за все, був пошкоджений під час навали 1240 року. Руїни зафіксовані на малюнках 17 сторіччя, а сучасні рештки храму були розриті у 1980-х роках. Після дослідження фундамент храму був викладений червоним кварцитом і набув сучасного вигляду.
Наступна пам’ятка розташована у Десятинному провулку, 7, у 200 метрах від фундаментів Федірівського монастиря.
GPS: 50.457085, 30.516677
Під час будівництва цього будинку було знайдено залишки кам’яного палацу князя Володимира. На жаль, будівництво зупинити не вдалося, все що лишилося – обриси стародавніх фундаментів на землі, які продовжені на тротуарі (викладені плиткою), потім на гранітних сходах (викладені гарнітом іншого кольору) та невелика експозиція під склом. Але і це вже набагато більше, ніж лишається зазвичай від забудовників від давнього Києва.
Експозиція найкраще виглядає вночі, коли не блікує скло і вона гарно підсвічується зсередини.
Наспуна пам’ятка зовсім поруч – буквально в 100 метрах, на місці найдавнішої частини Києва – Старокиївської гори.
GPS: 50.457085, 30.516677
Під час будівництва цього будинку було знайдено залишки кам’яного палацу князя Володимира. На жаль, будівництво зупинити не вдалося, все що лишилося – обриси стародавніх фундаментів на землі, які продовжені на тротуарі (викладені плиткою), потім на гранітних сходах (викладені гарнітом іншого кольору) та невелика експозиція під склом. Але і це вже набагато більше, ніж лишається зазвичай від забудовників від давнього Києва.
Експозиція найкраще виглядає вночі, коли не блікує скло і вона гарно підсвічується зсередини.
Наспуна пам’ятка зовсім поруч – буквально в 100 метрах, на місці найдавнішої частини Києва – Старокиївської гори.
GPS: 50.457853, 30.517466
GPS: 50.457853, 30.517466
Десятинна церква вважається першою кам’яною церквою Київської Русі. Була зруйнована 6 грудня 1240 року ордами хана Батия як останній оплот Київської Русі. Відбудована у 1828-1842 роках в імперському, візантійсько-московському стилі, що не мав нічого спільного з первісною будовою. 1928 року Десятинну церкву було знищено радянською владою. У 2016 році під час реставрації сходів до фундамента Десятинної церкви та Національного музею історії України було виявлено фундамент одного з палаців князя Володимира.
За часів князівства Ярослава та Володимира саме на цьому місці знаходився Київський дитинець та великокняжий двір. Коли стоїш біля фундаменту Десятинної, то можна уявити, що навколо – княжий палац та тереми знаті, досить велика площа Бабин торжок (торгівельний та парадний майдан), а нижче, біля підніжжя Старокиївської гори, на місці сучасної Воздвиженки, в урочищі Гончари і Кожум’яки, живуть ремісники та прислуга…
Щоб дістатися наступної пам’ятки, спустимося на Поділ найбільш відомою пішохідною вулицею країни — Андріївським узвозом, який нарешті став дійсно пішохідним, а потім пройдемося трошки ліворуч вулицею Костянтинівською. Йти доведеться близько 1 кілометра.
Десятинна церква вважається першою кам’яною церквою Київської Русі. Була зруйнована 6 грудня 1240 року ордами хана Батия як останній оплот Київської Русі. Відбудована у 1828-1842 роках в імперському, візантійсько-московському стилі, що не мав нічого спільного з первісною будовою. 1928 року Десятинну церкву було знищено радянською владою. У 2016 році під час реставрації сходів до фундамента Десятинної церкви та Національного музею історії України було виявлено фундамент одного з палаців князя Володимира.
За часів князівства Ярослава та Володимира саме на цьому місці знаходився Київський дитинець та великокняжий двір. Коли стоїш біля фундаменту Десятинної, то можна уявити, що навколо – княжий палац та тереми знаті, досить велика площа Бабин торжок (торгівельний та парадний майдан), а нижче, біля підніжжя Старокиївської гори, на місці сучасної Воздвиженки, в урочищі Гончари і Кожум’яки, живуть ремісники та прислуга…
Щоб дістатися наступної пам’ятки, спустимося на Поділ найбільш відомою пішохідною вулицею країни — Андріївським узвозом, який нарешті став дійсно пішохідним, а потім пройдемося трошки ліворуч вулицею Костянтинівською. Йти доведеться близько 1 кілометра.
GPS: 50.463238, 30.516587
На жаль, сучасна реконструкція — ще одна рана на тілі нашої культурної спадщини. Була зруйнована Батиєм у 1240 році, відбудована у ренесансних формах та у стилі українського бароко, знищена радянською владою у 1935 році. Реконструйована у формах XII століття у 1997–1998 роках. Фундамент залишився автентичний.
Наступного пункту призначення нам доведеться діставатися громадським транспортом: від Контрактової площі треба сісти на трамвай 11, 12 чи 19, та проїхатися до зупинки «Стадіон Спартак» (близько 20 хвилин), а там пройтися пішки до самої церкви вулицями Кирилівською та Олени Теліги (близько 500 метрів).
GPS: 50.463238, 30.516587
На жаль, сучасна реконструкція — ще одна рана на тілі нашої культурної спадщини. Була зруйнована Батиєм у 1240 році, відбудована у ренесансних формах та у стилі українського бароко, знищена радянською владою у 1935 році. Реконструйована у формах XII століття у 1997–1998 роках. Фундамент залишився автентичний.
Наступного пункту призначення нам доведеться діставатися громадським транспортом: від Контрактової площі треба сісти на трамвай 11, 12 чи 19, та проїхатися до зупинки «Стадіон Спартак» (близько 20 хвилин), а там пройтися пішки до самої церкви вулицями Кирилівською та Олени Теліги (близько 500 метрів).
GPS: 50.483630, 30.472223
GPS: 50.483630, 30.472223
Кирилівська церква була побудована одним з князівських кланів під час боротьби за престол на місці сходження до Києва багатьох доріг (урочище Дорогожичі). Скоріш за все, була спустошена під час нашестя Батия, відновлена у середні віка. Хоча і перероблена у стилі українського бароко, але зберегла автентичні стіни.
Ізюминкою храму є фрески пензля Врубеля, а також фреска ХІІ ст. «Янгол, який звиває небо». На нашу думку, це один з найщиріших храмів країни. Вхід до музею коштує 30 грн, є можливість входу за музейною картою заповідника «Софія Київська».
Кирилівська церква була побудована одним з князівських кланів під час боротьби за престол на місці сходження до Києва багатьох доріг (урочище Дорогожичі). Скоріш за все, була спустошена під час нашестя Батия, відновлена у середні віка. Хоча і перероблена у стилі українського бароко, але зберегла автентичні стіни.
Ізюминкою храму є фрески пензля Врубеля, а також фреска ХІІ ст. «Янгол, який звиває небо». На нашу думку, це один з найщиріших храмів країни. Вхід до музею коштує 30 грн, є можливість входу за музейною картою заповідника «Софія Київська».
