Революція гідності або Євромайдан — це події з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, спровоковані відмовою політичного керівництва країни від курсу на Європейську інтеграцію і її переорієнтація на зближення з Російською Федерацією.
21 листопада 2013 року — перші протестуючі вийшли на головну площу країни (майдан Незалежності) з «чаєм та кавою», як закликали організатори акції в соц мережах.
22 лютого 2014 року — чинний президент країни Віктор Федорович Янукович з ганьбою втік з України в Російську Федерацію.
Ми пройдемо основними ключовими місцями, де розгорталися події, побачимо і жовто-блакитні місця карти (де стояли протестуючі з жовтно-блакитними державними прапорами), чорні місця (де знаходилася міліція і спецпідрозділи силовиків в чорній формі) і сірі місця (де в сіреньких в’язаних шапочках, спортивних штанях знаходилися «тітушки», які допомагали силовикам виконувати брудну роботу).
Ми не будемо дотримуватися хронології подій — це не наше завдання. Наше завдання — показати місця і хоч би частково, на скільки це можливо, передати настрої та переживання людей, які там були і боролися за своє майбутнє.
Починаємо наш маршрут від станції метро «Театральна», йдемо до вулиці Хрещатик і зупиняємося біля виходу підземного переходу перед центральним входом до торгового центру «ЦУМ».
На цьому місці стояла барикада з шин, гілок, уламків новорічної ялинки, лавок, цегли і бруду, яка захищала тил протестуючих. Це з першого погляду нічим не примітна барикада, така ж як і всі інші барикади навколо Майдану. Вона не перша і не остання, тут не відбувалося значних доленосних подій. Однак ми не просто так починаємо свій маршрут саме в цьому місці.
Барикада стоїть біля ЦУМу (центрального універсального магазину), який задовго до революції (ще в 2010 році) перейшов у власність олігарха Ріната Ахметовова, іменованого в народі ні як інакше, як «гаманцем» провладної «Партії регіонів», з якої і вийшов ненависний усіма учасниками протестів президент Віктор Янукович. У 2012 році ЦУМ закрив свої двері на реконструкцію, а роботи з реконструкції тривали навіть в періоди жорстких протистоянь протестуючих та силовиків: на будівництві знаходилися робітники і працював кран. Здавалося ось-ось режим впаде і мільярдерові Рінату Ахметову зовсім не час думати про свої доходи. Але бізнесмен обачливо вважав, як виявилося небезпідставно, що буде спокійно заробляти гроші в центрі Києва і при іншій владі.
Слід відзначити, що будівля ЦУМу під час революції зовсім не постраждала, за винятком того, що хтось фарбою написав на великому банері на фасаді «Рінат, ти з України або з Кремлем?». Цей напис був поспішно закритий через кілька днів великим полотном з прапором України, у якості відповіді на питання.
Нагадаємо, що Рінат Ахметов, відомий бізнесмен з Донецька, який в період пострадянської розрухи в кримінальні 90-ті роки зміг заробити стартовий капітал, який в подальшому пустив на покупку українських підприємств. Про засоби, якими вдалося заробити ці гроші, Рінат Леонидович вважає за краще не говорити.
На цьому місці стояла барикада з шин, гілок, уламків новорічної ялинки, лавок, цегли і бруду, яка захищала тил протестуючих. Це з першого погляду нічим не примітна барикада, така ж як і всі інші барикади навколо Майдану. Вона не перша і не остання, тут не відбувалося значних доленосних подій. Однак ми не просто так починаємо свій маршрут саме в цьому місці.
Барикада стоїть біля ЦУМу (центрального універсального магазину), який задовго до революції (ще в 2010 році) перейшов у власність олігарха Ріната Ахметовова, іменованого в народі ні як інакше, як «гаманцем» провладної «Партії регіонів», з якої і вийшов ненависний усіма учасниками протестів президент Віктор Янукович. У 2012 році ЦУМ закрив свої двері на реконструкцію, а роботи з реконструкції тривали навіть в періоди жорстких протистоянь протестуючих та силовиків: на будівництві знаходилися робітники і працював кран. Здавалося ось-ось режим впаде і мільярдерові Рінату Ахметову зовсім не час думати про свої доходи. Але бізнесмен обачливо вважав, як виявилося небезпідставно, що буде спокійно заробляти гроші в центрі Києва і при іншій владі.
Слід відзначити, що будівля ЦУМу під час революції зовсім не постраждала, за винятком того, що хтось фарбою написав на великому банері на фасаді «Рінат, ти з України або з Кремлем?». Цей напис був поспішно закритий через кілька днів великим полотном з прапором України, у якості відповіді на питання.
Нагадаємо, що Рінат Ахметов, відомий бізнесмен з Донецька, який в період пострадянської розрухи в кримінальні 90-ті роки зміг заробити стартовий капітал, який в подальшому пустив на покупку українських підприємств. Про засоби, якими вдалося заробити ці гроші, Рінат Леонидович вважає за краще не говорити.
Київська міська державна адміністрація була захоплена протестуючими 1 грудня 2013 року, мирно і без ексцесів. Чиновники на свої робочі місця не вийшли, міський голова Попов закликав через інтернет звільнити приміщення.
Уже 11 грудня бійці спецпідрозділу «Беркут» спробували видавити протестуючих з будівлі. Вихід був перекритий автобусами. Однак протестувальникам вдалося відбити спробу штурму. Автобуси були відтіснені через «живі коридори», які створили протестуючі, взявшись за руки. За цим з цікавістю спостерігали робітники з даху реконструйованого ЦУМу.
Захоплене приміщення використовувалося мітингувальниками виключно для мирних цілей — як місце обігріву, кухня і місце ночівлі.
Київська міська державна адміністрація була захоплена протестуючими 1 грудня 2013 року, мирно і без ексцесів. Чиновники на свої робочі місця не вийшли, міський голова Попов закликав через інтернет звільнити приміщення.
Уже 11 грудня бійці спецпідрозділу «Беркут» спробували видавити протестуючих з будівлі. Вихід був перекритий автобусами. Однак протестувальникам вдалося відбити спробу штурму. Автобуси були відтіснені через «живі коридори», які створили протестуючі, взявшись за руки. За цим з цікавістю спостерігали робітники з даху реконструйованого ЦУМу.
Захоплене приміщення використовувалося мітингувальниками виключно для мирних цілей — як місце обігріву, кухня і місце ночівлі.
Ось ми і підійшли до епіцентру всіх подій, які відбувалися в період революції.
У центрі площі стояла сцена, яка працювала цілодобово. З неї виступали політики з промовами, артисти з піснями і танцями на підтримку протестуючих, духовенство з молитвами за долю України.
У різний час на площу виходила різна кількість протестуючих. Були люди, які там знаходилися постійно, харчувалися і ночували тут же в наметах, були люди, які приходили після роботи і перебували там до ночі, а вранці знову йшли на роботу. У різні моменти часу на Майдані знаходилося від декількох тисяч до сотень тисяч людей. Так, наприклад, на «Марш мільйонів» вийшло за різними оцінками від 500 тисяч до 1,5 мільйона людей. Вся площа і прилеглі вулиці були повністю заповнені.
Багато політиків виходили на сцену, але ми не будемо їх називати — майже всі вони зараз при владі і їх особи постійно миготять на телеекранах з політичною риторикою і дуже часто з відвертим популізмом.
Назвемо тут тих, кого хочеться згадати з «персоналій Майдану».
Руслана Лижичко, українська співачка, переможниця пісенного конкурсу «Євробачення» в 2004 році, за що в тому ж році отримала звання народної артистки України. Вона була, якщо можна так сказати, «голосом Майдану». Вона цілими ночами перебувала на сцені і говорила з людьми. Їй приносили на сцену закривавлені бронежилети, закривавлені каски, але вона мужньо трималася, навіть тоді, коли свистіли кулі зовсім поруч.
Євген Нищук, його також називають «голосом Майдану». Він (в якості ведучого) на Майдані озвучував всілякі акції та заходи. Він був на сцені переважно вдень. З його вуст звучали важливі оголошення про початок штурму, про поранених, про снайперів і небезпеку.
Святослав Вакарчук, лідер популярного рок-гурту «Океан Ельзи», запам’ятався не тільки своїми полум’яними промовами зі сцени, а неймовірно запальним і патріотичним концертом, проведеним на Майдані 14 грудня 2013 року. Десятки тисяч мобільних телефонів з включеними ліхтариками робили хвилю в такт його виступу.
Сергій Нігоян, громадянин України вірменського походження, ікона майдану. Вбитий 22 січня 2014 року свинцевою картеччю під час «перемир’я» з силовиками. Одна з перших жертв революції, з яких почався кривавий відлік подальших вбивств.
Він займався карате, тож в наметовому містечку протестуючих став охоронцем. Впізнаваного і харизматичного юнака любили фотографи і оператори Майдану. Після підтвердження інформації про його загибель відео, на якому Нігоян Сергій Гагікович читає вірші Шевченка, стало одним з найпопулярніших в українському інтернеті.
Ось ми і підійшли до епіцентру всіх подій, які відбувалися в період революції.
У центрі площі стояла сцена, яка працювала цілодобово. З неї виступали політики з промовами, артисти з піснями і танцями на підтримку протестуючих, духовенство з молитвами за долю України.
У різний час на площу виходила різна кількість протестуючих. Були люди, які там знаходилися постійно, харчувалися і ночували тут же в наметах, були люди, які приходили після роботи і перебували там до ночі, а вранці знову йшли на роботу. У різні моменти часу на Майдані знаходилося від декількох тисяч до сотень тисяч людей. Так, наприклад, на «Марш мільйонів» вийшло за різними оцінками від 500 тисяч до 1,5 мільйона людей. Вся площа і прилеглі вулиці були повністю заповнені.
Багато політиків виходили на сцену, але ми не будемо їх називати — майже всі вони зараз при владі і їх особи постійно миготять на телеекранах з політичною риторикою і дуже часто з відвертим популізмом.
Назвемо тут тих, кого хочеться згадати з «персоналій Майдану».
Руслана Лижичко, українська співачка, переможниця пісенного конкурсу «Євробачення» в 2004 році, за що в тому ж році отримала звання народної артистки України. Вона була, якщо можна так сказати, «голосом Майдану». Вона цілими ночами перебувала на сцені і говорила з людьми. Їй приносили на сцену закривавлені бронежилети, закривавлені каски, але вона мужньо трималася, навіть тоді, коли свистіли кулі зовсім поруч.
Євген Нищук, його також називають «голосом Майдану». Він (в якості ведучого) на Майдані озвучував всілякі акції та заходи. Він був на сцені переважно вдень. З його вуст звучали важливі оголошення про початок штурму, про поранених, про снайперів і небезпеку.
Святослав Вакарчук, лідер популярного рок-гурту «Океан Ельзи», запам’ятався не тільки своїми полум’яними промовами зі сцени, а неймовірно запальним і патріотичним концертом, проведеним на Майдані 14 грудня 2013 року. Десятки тисяч мобільних телефонів з включеними ліхтариками робили хвилю в такт його виступу.
Сергій Нігоян, громадянин України вірменського походження, ікона майдану. Вбитий 22 січня 2014 року свинцевою картеччю під час «перемир’я» з силовиками. Одна з перших жертв революції, з яких почався кривавий відлік подальших вбивств.
Він займався карате, тож в наметовому містечку протестуючих став охоронцем. Впізнаваного і харизматичного юнака любили фотографи і оператори Майдану. Після підтвердження інформації про його загибель відео, на якому Нігоян Сергій Гагікович читає вірші Шевченка, стало одним з найпопулярніших в українському інтернеті.
Будинок профспілок був одним з найперших «захоплених» будівель. Там розміщувалися протестуючі на ночівлю, пізніше використовувався як місце для розміщення поранених.
Вночі 19 лютого 2014 року Будинок профспілок спалахнув одразу в декількох місцях. Якраз коли силовики почали черговий штурм Майдану. Будинок спалахнув як свічка, вогонь поширювався неприродно швидко. Ні в кого не було сумнівів, що це був підпал. Люди були захоплені зненацька, деякі стрибали з вікон. Багато важкопоранених згоріло заживо під час пожежі. До сьогодні точне число жертв при пожежі в Будинку профспілок невідомо.
Будинок профспілок був одним з найперших «захоплених» будівель. Там розміщувалися протестуючі на ночівлю, пізніше використовувався як місце для розміщення поранених.
Вночі 19 лютого 2014 року Будинок профспілок спалахнув одразу в декількох місцях. Якраз коли силовики почали черговий штурм Майдану. Будинок спалахнув як свічка, вогонь поширювався неприродно швидко. Ні в кого не було сумнівів, що це був підпал. Люди були захоплені зненацька, деякі стрибали з вікон. Багато важкопоранених згоріло заживо під час пожежі. До сьогодні точне число жертв при пожежі в Будинку профспілок невідомо.
Так називають барикаду, яка перебувала відразу під мостом до «Жовтневому палацу». Назва барикади походить від назви сотні (одиниця самооборони Майдану), яка стояла на цій барикаді. До складу сотні входили переважно житель Львова і області.
Це була дуже гаряча барикада — відразу за нею в сотні метрів починалася «чорна зона» карти, де стояли силовики. Звідти йшли наступи «Беркута», звідти стріляли в мітингуючих. Барикада багато разів була захоплена і зруйнована і стільки ж разів відновлена.
Так називають барикаду, яка перебувала відразу під мостом до «Жовтневому палацу». Назва барикади походить від назви сотні (одиниця самооборони Майдану), яка стояла на цій барикаді. До складу сотні входили переважно житель Львова і області.
Це була дуже гаряча барикада — відразу за нею в сотні метрів починалася «чорна зона» карти, де стояли силовики. Звідти йшли наступи «Беркута», звідти стріляли в мітингуючих. Барикада багато разів була захоплена і зруйнована і стільки ж разів відновлена.
Ми зараз стоїмо на тому місці, де снайпери 20 лютого 2014 року вбили десятки людей.
Тоді 20 лютого о 9 годині протестувальникам вдалося відтіснити силовиків, останні стали спішно відступати, але тих протестуючих, хто пішли за ними вгору по вулиці Інститутській стали вбивати снайпери.
Кадри цього розстрілу облетіли всі агентства новин. На цих кадрах один за одним падають люди, там вбивають усіх: і людей зі зброєю, і людей без зброї, і тих хто йде вперед, і тих хто тікає назад, і навіть тих, хто просто намагається відтягнути поранених.
Перемога була за протестувальниками, але вона дісталася занадто дорогою ціною.
За деякою інформацією, стрільба снайперів була не тільки в бік протестувальників, але й в бік своїх. За офіційною версією, від куль снайпера загинули також 4 силовики. Відповідальність за розстріли була покладена на «Беркут». Суд постановив заарештувати колишнього командира спецроти підрозділу міліції особливого призначення «Беркут» Києва майора Дмитра Садівника. Самого Садівника, вперше було заарештовано 22 квітня та 19 вересня 2014 відпущено з-під варти під домашній арешт суддею Печерського районного суду Світланою Волковою, та 4 жовтня він сховався від правоохоронних органів.
Ми зараз стоїмо на тому місці, де снайпери 20 лютого 2014 року вбили десятки людей.
Тоді 20 лютого о 9 годині протестувальникам вдалося відтіснити силовиків, останні стали спішно відступати, але тих протестуючих, хто пішли за ними вгору по вулиці Інститутській стали вбивати снайпери.
Кадри цього розстрілу облетіли всі агентства новин. На цих кадрах один за одним падають люди, там вбивають усіх: і людей зі зброєю, і людей без зброї, і тих хто йде вперед, і тих хто тікає назад, і навіть тих, хто просто намагається відтягнути поранених.
Перемога була за протестувальниками, але вона дісталася занадто дорогою ціною.
За деякою інформацією, стрільба снайперів була не тільки в бік протестувальників, але й в бік своїх. За офіційною версією, від куль снайпера загинули також 4 силовики. Відповідальність за розстріли була покладена на «Беркут». Суд постановив заарештувати колишнього командира спецроти підрозділу міліції особливого призначення «Беркут» Києва майора Дмитра Садівника. Самого Садівника, вперше було заарештовано 22 квітня та 19 вересня 2014 відпущено з-під варти під домашній арешт суддею Печерського районного суду Світланою Волковою, та 4 жовтня він сховався від правоохоронних органів.
Ми знаходимося в центрі «Урядового кварталу», території, де були зосереджені основні сили, які захищали президента.
Основними дійовими особами з боку правоохоронців були підрозділи «Бекрут», звезені з усієї України до Києва для придушення протестів. Вони щиро ненавидять людей по той бік барикад. Вони з особливим завзяттям під час штурмів б’ють беззбройних людей, б’ють руками, б’ють ногами, б’ють кийками, не шкодують й жінок.
Ставлення силовиків до журналістів погане. Більшість ЗМІ підтримує майдан. Лише поодинокі канали (серед яких канал «Україна» Ріната Ахметова) пробираються до них в тил для того, щоб взяти інтерв’ю.
Найбільша кількість силовиків тримали кордони на вулиці Інститутській, на вулиці Грушевського, біля адміністрації президента, біля Кабінету міністрів і Верховної Ради.
У мережі поширилася думка, що хлопці «просто виконували наказ» (індульгенція для совісті?). Та слід пригадати Кримінальний кодекс України: «Особа, яка виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.»
Ми знаходимося в центрі «Урядового кварталу», території, де були зосереджені основні сили, які захищали президента.
Основними дійовими особами з боку правоохоронців були підрозділи «Бекрут», звезені з усієї України до Києва для придушення протестів. Вони щиро ненавидять людей по той бік барикад. Вони з особливим завзяттям під час штурмів б’ють беззбройних людей, б’ють руками, б’ють ногами, б’ють кийками, не шкодують й жінок.
Ставлення силовиків до журналістів погане. Більшість ЗМІ підтримує майдан. Лише поодинокі канали (серед яких канал «Україна» Ріната Ахметова) пробираються до них в тил для того, щоб взяти інтерв’ю.
Найбільша кількість силовиків тримали кордони на вулиці Інститутській, на вулиці Грушевського, біля адміністрації президента, біля Кабінету міністрів і Верховної Ради.
У мережі поширилася думка, що хлопці «просто виконували наказ» (індульгенція для совісті?). Та слід пригадати Кримінальний кодекс України: «Особа, яка виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.»
Маріїнський парк — це парк перед Верховною радою. За часів революції він став базою для «тітушек».
«Тітушки» — у більшості своїй молоді люди, часто спортсмени, яких приховано використовували в якості підбурювачів для організації силових провокацій, бійок, інших акцій із застосуванням фізичної сили.
За різними оцінками, тітушок було близько 20 000 чоловік. Їх організованно вивозили автобусами, організованно годували, віддавали їм накази. Тому часто застосовували термін «армія тітушек».
Цим спортсменам платили щодня. Займалися вони, в основному, провокаціями.
Крім провокацій проти учасників акцій на підтримку євроінтеграції, найманці штурмували, розбирали барикади, блокували заходи і установи, а також займалися іншими справами, які не могли собі дозволити силовики, як представники офіційної влади. Поява такого явища, як «тітушки», раптом розкрило проблему зубожіння та деградації українського населення в регіонах. Молодь за гроші готова йти на протиправні дії.
Для тітушек зробили свою сцену, свій «Антимайдан».
Маріїнський парк — це парк перед Верховною радою. За часів революції він став базою для «тітушек».
«Тітушки» — у більшості своїй молоді люди, часто спортсмени, яких приховано використовували в якості підбурювачів для організації силових провокацій, бійок, інших акцій із застосуванням фізичної сили.
За різними оцінками, тітушок було близько 20 000 чоловік. Їх організованно вивозили автобусами, організованно годували, віддавали їм накази. Тому часто застосовували термін «армія тітушек».
Цим спортсменам платили щодня. Займалися вони, в основному, провокаціями.
Крім провокацій проти учасників акцій на підтримку євроінтеграції, найманці штурмували, розбирали барикади, блокували заходи і установи, а також займалися іншими справами, які не могли собі дозволити силовики, як представники офіційної влади. Поява такого явища, як «тітушки», раптом розкрило проблему зубожіння та деградації українського населення в регіонах. Молодь за гроші готова йти на протиправні дії.
Для тітушек зробили свою сцену, свій «Антимайдан».
Ми спустилися до місця, де поряд із входом на стадіон імені Лобановського стояла велика барикада — ще одна лінія розмежування між «жовто-блакитними» і «чорними».
Це місце дуже активних зіткнень. Тут палили шини, від чого більшість сусідніх будинків було чорного кольору. Тут силовики поливали в лютий зимовий мороз протестуючих водою з водометів. З боку протестуючих стояла велика рогатка для метання бруківки в силовиків. Потім було побудовано щось на зразок катапульти. Катапульта була зруйнована силовиками під час чергового наступу.
Бруківка, що була виколупана прямо з-під ніг, була в перший період основною зброєю протестуючих. До кінця революції бруківки під ногами майже не залишалося, але тепер, як ми можемо бачити, вона повністю відновлена.
Ми спустилися до місця, де поряд із входом на стадіон імені Лобановського стояла велика барикада — ще одна лінія розмежування між «жовто-блакитними» і «чорними».
Це місце дуже активних зіткнень. Тут палили шини, від чого більшість сусідніх будинків було чорного кольору. Тут силовики поливали в лютий зимовий мороз протестуючих водою з водометів. З боку протестуючих стояла велика рогатка для метання бруківки в силовиків. Потім було побудовано щось на зразок катапульти. Катапульта була зруйнована силовиками під час чергового наступу.
Бруківка, що була виколупана прямо з-під ніг, була в перший період основною зброєю протестуючих. До кінця революції бруківки під ногами майже не залишалося, але тепер, як ми можемо бачити, вона повністю відновлена.
Український дім — це виставковий центр, колишній «будинок Леніна». 25 січня 2014 року він був захоплений силовиками. На той час близько 200 осіб перебували всередині.
Протестуючі почали захоплення 26 січня 2014 року. Близько 6 години тривав штурм. В хід йшло каміння та коктейлі «Молотова» (запальна суміш, яка стала поряд з палаючими покришками ще одним символом Майдану).
Після захоплення Українського дому був створений живий коридор, через який вийшли силовики. Для двох постраждалих силовиків в результаті штурму була викликана швидка.
Український дім — це виставковий центр, колишній «будинок Леніна». 25 січня 2014 року він був захоплений силовиками. На той час близько 200 осіб перебували всередині.
Протестуючі почали захоплення 26 січня 2014 року. Близько 6 години тривав штурм. В хід йшло каміння та коктейлі «Молотова» (запальна суміш, яка стала поряд з палаючими покришками ще одним символом Майдану).
Після захоплення Українського дому був створений живий коридор, через який вийшли силовики. Для двох постраждалих силовиків в результаті штурму була викликана швидка.