Центр Харкова — це не тільки вузькі вулички, широкі площі, старовинні будинки й сквери. Як відомо, це місто є студентською столицею України й наша наступна прогулянка присвячена саме цьому аспекту життя Харкова. У районі станції метро «Наукова» щодня можна побачити студентів різних ВНЗ, які розташувалися неподалік. Сьогодні ми заглянемо в ці храми знань і науки, де створюють роботів, вивчають анатомію людей-гігантів і цокає свій Біг-Бен! Виявляється, свого часу в харківських ВНЗ навчалися нобелівські лауреати, посли й зірки ТБ. Перепочити ж пропонуємо в Саржиному яру, в якому колись було чоловіче поселення, або в ботанічному саду, де ростуть банани. А на завершення сядемо в барвисті кабінки, в яких всього за кілька хвилин можна подолати кілометри над землею і потрапити в парк Горького.
На початку проспекту Леніна височіє 12-метровий пам’ятник козаку Харко, на честь якого, за легендою, і назвали першу українську столицю. Існує багато версій, ким був Харко. За однією з них, воїн потонув у річці, і, щоб увічнити його ім’я, тодішні жителі й назвали місто Харковом. Бронзовий Харко з’явився в центрі міста 13 років тому як подарунок Москви на 350-річчя Харкова. Віднедавна його прикрашає синьо-жовтий прапор, який підняли активісти.
На початку проспекту Леніна височіє 12-метровий пам’ятник козаку Харко, на честь якого, за легендою, і назвали першу українську столицю. Існує багато версій, ким був Харко. За однією з них, воїн потонув у річці, і, щоб увічнити його ім’я, тодішні жителі й назвали місто Харковом. Бронзовий Харко з’явився в центрі міста 13 років тому як подарунок Москви на 350-річчя Харкова. Віднедавна його прикрашає синьо-жовтий прапор, який підняли активісти.
З правого боку перед нами відкривається найстаріший медичний ВНЗ України, заснований при імператорському університеті понад 200 років тому. Тоді тут було всього два факультети, тепер же їхня кількість потроїлася, а освіту у ВНЗ отримує понад 5000 студентів з усього світу. Про гостей міста нагадують десятки прапорів різних країн, які майорять перед входом до головного корпусу. До речі, в ньому, окрім просторих аудиторій, розташувався музей анатомії, куди за радянських часів звозили експонати з усього колишнього СНД. Причому їх настільки багато, що деякі можна побачити навіть у коридорах. Найбільш незвичайні експонати: скелет людини заввишки понад два метрів, зародки з двома головами, а також кисть руки з ознаками натуральної віспи. А серед знаменитих випускників ВНЗ: офтальмолог Леонард Гіршман, ортопед-травматолог Михайло Сітенко, хірург Микола Трінклер і багато інших.
З правого боку перед нами відкривається найстаріший медичний ВНЗ України, заснований при імператорському університеті понад 200 років тому. Тоді тут було всього два факультети, тепер же їхня кількість потроїлася, а освіту у ВНЗ отримує понад 5000 студентів з усього світу. Про гостей міста нагадують десятки прапорів різних країн, які майорять перед входом до головного корпусу. До речі, в ньому, окрім просторих аудиторій, розташувався музей анатомії, куди за радянських часів звозили експонати з усього колишнього СНД. Причому їх настільки багато, що деякі можна побачити навіть у коридорах. Найбільш незвичайні експонати: скелет людини заввишки понад два метрів, зародки з двома головами, а також кисть руки з ознаками натуральної віспи. А серед знаменитих випускників ВНЗ: офтальмолог Леонард Гіршман, ортопед-травматолог Михайло Сітенко, хірург Микола Трінклер і багато інших.
Наступна локація розташувалася по лівій стороні проспекту. Від вестибюлів станції метро «Наукова» ми рухаємося ліворуч, до економічного університету (проспект Науки, 9-а). Цей ВНЗ відчинив свої двері трохи понад 100 років тому, правда, спочатку як училище, засноване місцевими купцями. У різні роки тут навчалися відомі знаменитості, зокрема — нобелівський лауреат Семен Кузнець, чиїм ім’ям у 2013-му і назвали національний університет. Тепер же ВНЗ складається з кількох сучасних корпусів, а над головним підноситься харківський Біг-Бен — прибудова з вежею і годинником, які дуже схожі на лондонські. Циферблат в діаметрі сягає трьох метрів, а стрілки — розміром з людський зріст.
Наступна локація розташувалася по лівій стороні проспекту. Від вестибюлів станції метро «Наукова» ми рухаємося ліворуч, до економічного університету (проспект Науки, 9-а). Цей ВНЗ відчинив свої двері трохи понад 100 років тому, правда, спочатку як училище, засноване місцевими купцями. У різні роки тут навчалися відомі знаменитості, зокрема — нобелівський лауреат Семен Кузнець, чиїм ім’ям у 2013-му і назвали національний університет. Тепер же ВНЗ складається з кількох сучасних корпусів, а над головним підноситься харківський Біг-Бен — прибудова з вежею і годинником, які дуже схожі на лондонські. Циферблат в діаметрі сягає трьох метрів, а стрілки — розміром з людський зріст.
Через дорогу від економічного університету знаходиться ще один вищий навчальний заклад — національний університет радіоелектроніки. ХНУРЕ здавна вважається одним з найпрестижніших у Харкові, адже тут готують майбутніх представників IT-сфери. Півстоліття тому університет радіоелектроніки (проспект Науки, 14) був відомий як інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки. Але через роки ВНЗ перетворився не лише в національний університет, а й в науковий центр. Зокрема, студенти та викладачі можуть похвалитися своїми роботами, які вміють думати, говорити й навіть лазити по стінах. Краще за інших харків’янам відомий двометровий робот Дживко, який сам пересувається, тримає предмети в руках і відповідає на питання, що не раз демонстрував як на святах, так і просто «прогулюючись» з творцями по місту. Серед видатних випускників ХНУРЕ — багаторазовий чемпіон України з міжнародних шашок Юрій Анікєєв, телеведучий Олексій Дурнєв та посол України в КНР Олег Дьомін.
Через дорогу від економічного університету знаходиться ще один вищий навчальний заклад — національний університет радіоелектроніки. ХНУРЕ здавна вважається одним з найпрестижніших у Харкові, адже тут готують майбутніх представників IT-сфери. Півстоліття тому університет радіоелектроніки (проспект Науки, 14) був відомий як інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки. Але через роки ВНЗ перетворився не лише в національний університет, а й в науковий центр. Зокрема, студенти та викладачі можуть похвалитися своїми роботами, які вміють думати, говорити й навіть лазити по стінах. Краще за інших харків’янам відомий двометровий робот Дживко, який сам пересувається, тримає предмети в руках і відповідає на питання, що не раз демонстрував як на святах, так і просто «прогулюючись» з творцями по місту. Серед видатних випускників ХНУРЕ — багаторазовий чемпіон України з міжнародних шашок Юрій Анікєєв, телеведучий Олексій Дурнєв та посол України в КНР Олег Дьомін.
На проспекті Науки, 21 можна побачити тризірковий готель «Націонал», відомий своїм знаменитим постояльцем. Деякі гості навіть не здогадуються, що живуть поруч з мером Харкова Геннадієм Кернесом, апартаменти якого знаходяться на четвертому поверсі. Зайти туди може не кожен. Так, восени минулого року додому до мера намагалися потрапити харківські активісти, які вимагали від градоначальника заяви про відставку. Втім, зустрітися з Геннадієм Кернесом їм так і не вдалося: шлях на поверх перегородила охорона готелю, тому через кілька годин мітингу харків’яни були змушені розійтися по домівках.
На проспекті Науки, 21 можна побачити тризірковий готель «Націонал», відомий своїм знаменитим постояльцем. Деякі гості навіть не здогадуються, що живуть поруч з мером Харкова Геннадієм Кернесом, апартаменти якого знаходяться на четвертому поверсі. Зайти туди може не кожен. Так, восени минулого року додому до мера намагалися потрапити харківські активісти, які вимагали від градоначальника заяви про відставку. Втім, зустрітися з Геннадієм Кернесом їм так і не вдалося: шлях на поверх перегородила охорона готелю, тому через кілька годин мітингу харків’яни були змушені розійтися по домівках.
Щоб потрапити на нашу наступну локацію, доведеться пройтися до станції метро «Ботанічний сад», але воно того, безумовно, варте. 300 років тому в Саржиному яру, до джерел якого щодня приходять сотні харків’ян, знаходився хутір, в якому проживало всього 30 осіб, причому виключно чоловіки. Зараз яр завдовжки в 12 кілометрів особливо популярний завдяки мінеральному джерелу, а також парку і майданчику для занять воркаутом. На лівому схилі пагорба знаходиться Фінська гірка з могилою Безіменного солдата, яку обмилували лижники. Хоча деякі харків’яни вважають Саржин яр аномальною зоною. Подейкують, ніби в яру то тут, то там миготять дивні тіні. Городяни вірять: мовляв, річ у тому, що яр — це розлом у земній корі, через що з’являються галюцинації.
Щоб потрапити на нашу наступну локацію, доведеться пройтися до станції метро «Ботанічний сад», але воно того, безумовно, варте. 300 років тому в Саржиному яру, до джерел якого щодня приходять сотні харків’ян, знаходився хутір, в якому проживало всього 30 осіб, причому виключно чоловіки. Зараз яр завдовжки в 12 кілометрів особливо популярний завдяки мінеральному джерелу, а також парку і майданчику для занять воркаутом. На лівому схилі пагорба знаходиться Фінська гірка з могилою Безіменного солдата, яку обмилували лижники. Хоча деякі харків’яни вважають Саржин яр аномальною зоною. Подейкують, ніби в яру то тут, то там миготять дивні тіні. Городяни вірять: мовляв, річ у тому, що яр — це розлом у земній корі, через що з’являються галюцинації.
Прогулянка по Саржиному яру, якщо поставити це собі за мету, приведе вас до найстарішого в Україні ботанічному саду. Існує він в Харкові вже понад 200 років і спочатку його площа не перевищувала і 900 «квадратів», а в роки Другої світової війни багато рослин були знищені. Втім, співробітники саду все ж змогли вдихнути в нього нове життя. Так, через два століття ботсад розрісся і тепер займає площу майже в 42 гектари. Гуляючи по саду, можна побачити понад 6000 видів рослин з усього світу, в тому числі — 18-річний авокадо і бананове дерево, які періодично радують співробітників смачними плодами. А в оранжереї з тропічними рослинами можна поринути в екзотику з кактусами, сукулентами, папоротями та іншими видами рослин.
Прогулянка по Саржиному яру, якщо поставити це собі за мету, приведе вас до найстарішого в Україні ботанічному саду. Існує він в Харкові вже понад 200 років і спочатку його площа не перевищувала і 900 «квадратів», а в роки Другої світової війни багато рослин були знищені. Втім, співробітники саду все ж змогли вдихнути в нього нове життя. Так, через два століття ботсад розрісся і тепер займає площу майже в 42 гектари. Гуляючи по саду, можна побачити понад 6000 видів рослин з усього світу, в тому числі — 18-річний авокадо і бананове дерево, які періодично радують співробітників смачними плодами. А в оранжереї з тропічними рослинами можна поринути в екзотику з кактусами, сукулентами, папоротями та іншими видами рослин.
Завершити нашу прогулянку пропонуємо в повітрі — на канатній дорозі протяжністю в 1387 метрів, за допомогою якої всього за кілька хвилин можна дістатися до парку Горького. Яскрава кабінка підніме вас на висоту до 26 метрів над землею, звідки можна насолодитися мальовничими видами Харкова: Ботанічним садом, Лісопарком і старовинною архітектурою центру. Виявляється, канатка з’єднує райони міста вже 46 років. Спочатку вона з’явилася як транспорт для співробітників заводів ХАЗ і ФЕД, щоб їм було зручніше добиратися на роботу, а також як експеримент. Подейкують, якби він пройшов «на ура», над Харковом повинні були курсувати сотні кабінок.
Донедавна харківська канатка виглядала точно так само, як в 1970-х, однак рік тому старі кабінки змінили на нові, зроблені в Дніпропетровську.
Завершити нашу прогулянку пропонуємо в повітрі — на канатній дорозі протяжністю в 1387 метрів, за допомогою якої всього за кілька хвилин можна дістатися до парку Горького. Яскрава кабінка підніме вас на висоту до 26 метрів над землею, звідки можна насолодитися мальовничими видами Харкова: Ботанічним садом, Лісопарком і старовинною архітектурою центру. Виявляється, канатка з’єднує райони міста вже 46 років. Спочатку вона з’явилася як транспорт для співробітників заводів ХАЗ і ФЕД, щоб їм було зручніше добиратися на роботу, а також як експеримент. Подейкують, якби він пройшов «на ура», над Харковом повинні були курсувати сотні кабінок.
Донедавна харківська канатка виглядала точно так само, як в 1970-х, однак рік тому старі кабінки змінили на нові, зроблені в Дніпропетровську.