Попри сучасні вивіски магазинів і жвавий рух авто, головна вулиця Харкова, Сумська, просякнута загадковими історіями. Зараз вже складно уявити, що три століття тому Сумська була дуже короткою і закінчувалася на місці нинішньої площі Поезії, де проходив міський вал і цвинтар, що наводив жах на городян. Але в XIX столітті Сумська буквально розквітла: уздовж дороги встановили масляні ліхтарі й один за одним звели шикарні особняки, які збереглися донині й є пам’ятками архітектури. Однак, милуючись старовинними фасадами, аж ніяк не кожен знає їхню історію. Наприклад, на площі, де височить перший в Україні бюст Пушкіна, раніше продавали дрова, в особняку навпроти відбулися дві трагедії з різницею в сто років, а для будівництва будинку «Саламандра» взимку створили спекотне літо.
Від площі Конституції Сумська веде далеко на північ, плавно переходячи в Білгородське шосе. На цій вулиці розташована головна адміністративна будівля Харківської області, найбільша площа в країні й незліченна кількість архітектурних шедеврів та інших родзинок, з найцікавішими з яких ми вас познайомимо.
GPS: 49.993443, 36.231471
GPS: 49.993443, 36.231471
Уже багато років харків’яни призначають один одному зустрічі «у градусника» — на розі будинку №1, з якого починається Сумська. Тут же почнемо наш черговий тур і ми. Ця будівля на початку минулого століття стала однією з перших харківських багатоповерхівок у чотири рівні, яку спроектували в Петербурзі для Російсько-Азіатського банку і жіночих медкурсов. Через пару років за задумом архітекторів надбудували ще один поверх, прикрашений колонами. І попри те, що будівлю не раз реставрували, вона збереглася в первозданному вигляді, який анітрохи не псують ні сучасні вивіски банків і магазинів, ні гігантський термометр з надточним годинником. До слова, закохані зустрічаються під ним вже 40 років. Втім, тоді 16-метрову новинку через неякісне підсвічування було ледве видно в нічний час, а після того, як в неї двічі потрапила блискавка, її й зовсім вимкнули. Останнє оновлення градусника і годинника шість років тому обійшлося в 700 тис. грн.
Уже багато років харків’яни призначають один одному зустрічі «у градусника» — на розі будинку №1, з якого починається Сумська. Тут же почнемо наш черговий тур і ми. Ця будівля на початку минулого століття стала однією з перших харківських багатоповерхівок у чотири рівні, яку спроектували в Петербурзі для Російсько-Азіатського банку і жіночих медкурсов. Через пару років за задумом архітекторів надбудували ще один поверх, прикрашений колонами. І попри те, що будівлю не раз реставрували, вона збереглася в первозданному вигляді, який анітрохи не псують ні сучасні вивіски банків і магазинів, ні гігантський термометр з надточним годинником. До слова, закохані зустрічаються під ним вже 40 років. Втім, тоді 16-метрову новинку через неякісне підсвічування було ледве видно в нічний час, а після того, як в неї двічі потрапила блискавка, її й зовсім вимкнули. Останнє оновлення градусника і годинника шість років тому обійшлося в 700 тис. грн.
GPS: 49.994951, 36.232412
Перший у Харкові кам’яний театр на Сумській, 9, якому сьогодні присвоєно ім’я Тараса Шевченка, — візитна картка міста, побудована майже два століття тому. Спочатку зал для глядачів був у три яруси, а глядачі скаржилися на низькі стелі і погану акустику. Через це театр не раз переробляли всередині, залишаючи незмінним лише його фасад. Зараз харків’яни можуть не тільки насолодитися дійством на сцені, а й відправитися на екскурсію по старовинному приміщенню. Так, на першому поверсі можна відшукати старовинні фото культових акторів Сари Бернар, Елеонори Дузе, Марії Заньковецької, які виступали на харківській сцені. У музеї театру збереглися п’єси, за якими сотні років назад ставили вистави, а на складі костюмів досьогодні можна відшукати наряди з бирками іменитих акторів. Наприклад, театрали знайшли костюм, в якому 85 років тому виходив на сцену актор і режисер Мар’ян Крушельницький.
В коридорах театру можна побачити старовинні афіші, бюст Тараса Шевченка заввишки більше двох метрів, якому, за словами директора Маргарити Сакоян, точно не менше 70 років. Але найбільше вражають ордер на арешт і вирок до розстрілу Леся Курбаса. Тут є і рішення військового трибуналу, датоване 1957 роком, з посмертним визнанням невинності актора. Пов’язують із загиблим Курбасом і місцеву легенду: подейкують, що ночами по театру бродить привид його засновника.
GPS: 49.994951, 36.232412
Перший у Харкові кам’яний театр на Сумській, 9, якому сьогодні присвоєно ім’я Тараса Шевченка, — візитна картка міста, побудована майже два століття тому. Спочатку зал для глядачів був у три яруси, а глядачі скаржилися на низькі стелі і погану акустику. Через це театр не раз переробляли всередині, залишаючи незмінним лише його фасад. Зараз харків’яни можуть не тільки насолодитися дійством на сцені, а й відправитися на екскурсію по старовинному приміщенню. Так, на першому поверсі можна відшукати старовинні фото культових акторів Сари Бернар, Елеонори Дузе, Марії Заньковецької, які виступали на харківській сцені. У музеї театру збереглися п’єси, за якими сотні років назад ставили вистави, а на складі костюмів досьогодні можна відшукати наряди з бирками іменитих акторів. Наприклад, театрали знайшли костюм, в якому 85 років тому виходив на сцену актор і режисер Мар’ян Крушельницький.
В коридорах театру можна побачити старовинні афіші, бюст Тараса Шевченка заввишки більше двох метрів, якому, за словами директора Маргарити Сакоян, точно не менше 70 років. Але найбільше вражають ордер на арешт і вирок до розстрілу Леся Курбаса. Тут є і рішення військового трибуналу, датоване 1957 роком, з посмертним визнанням невинності актора. Пов’язують із загиблим Курбасом і місцеву легенду: подейкують, що ночами по театру бродить привид його засновника.
GPS: 49.995098, 36.233342
GPS: 49.995098, 36.233342
Навпроти театру ім. Шевченка знаходиться сучасна площа Поезії, якою у другій половині XVIII ст. закінчувався Харків. Згодом за нею побудували дерев’яний театр, а саму площу називали Театральною або Дров’яною, оскільки на початку XIX століття тут торгували дровами. Через століття в сквері встановили перший в Україні пам’ятник поетові Олександру Пушкіну, а на протилежному боці — бюст письменнику Миколі Гоголю. Неможливо не звернути увагу на будівлю облуправління Нацбанку України. Майже 150 років тому, тоді ще двоповерховий особняк належав купцям, потім перетворився в контору держбанку. А коли банкірам стало тісно, відомий архітектор Олексій Бекетов осучаснив будівлю, додавши ще два поверхи. Вперше в Харкові будівельники застосували новинку тих років — метод нарощування стін під дахом, яку під час кладки піднімали домкратами.
Навпроти театру ім. Шевченка знаходиться сучасна площа Поезії, якою у другій половині XVIII ст. закінчувався Харків. Згодом за нею побудували дерев’яний театр, а саму площу називали Театральною або Дров’яною, оскільки на початку XIX століття тут торгували дровами. Через століття в сквері встановили перший в Україні пам’ятник поетові Олександру Пушкіну, а на протилежному боці — бюст письменнику Миколі Гоголю. Неможливо не звернути увагу на будівлю облуправління Нацбанку України. Майже 150 років тому, тоді ще двоповерховий особняк належав купцям, потім перетворився в контору держбанку. А коли банкірам стало тісно, відомий архітектор Олексій Бекетов осучаснив будівлю, додавши ще два поверхи. Вперше в Харкові будівельники застосували новинку тих років — метод нарощування стін під дахом, яку під час кладки піднімали домкратами.
GPS: 49.995272, 36.232533
Поруч із театром Шевченка височить чотириповерховий будинок з насиченою, але досить сумною історією. У кінці позаминулого століття відставний полковник побудував для сім’ї двоповерховий особняк. З роками будівля «підросла» на два поверхи, перетворилася на улюблене місце відомих письменників Олександра Довженка, Остапа Вишні, Володимира Сосюри, які зустрічалися в тутешніх редакціях газет, і «прославилася» страшними пожежами. У 1911 році серед білого дня в напівпідвальному приміщенні, де зберігався феєрверк, прогримів вибух. В результаті вогонь охопив квартири, в яких на той час проживали близько 500 чоловік, і п’ять з них загинули. Через 99 років трагедія повторилася: близько сотні рятувальників збивали полум’я, яким були охоплені офіси, магазини і кафе, майже всю ніч. На щастя, обійшлося без людських жертв, а будівлю, яку згодом вирішили знести, донині пустує з забитими вікнами по вул. Сумській, 11. У майбутньому екс-особяк планують перетворити на сучасний торговельний центр, проте до реконструкції поки так і не приступили.
GPS: 49.995272, 36.232533
Поруч із театром Шевченка височить чотириповерховий будинок з насиченою, але досить сумною історією. У кінці позаминулого століття відставний полковник побудував для сім’ї двоповерховий особняк. З роками будівля «підросла» на два поверхи, перетворилася на улюблене місце відомих письменників Олександра Довженка, Остапа Вишні, Володимира Сосюри, які зустрічалися в тутешніх редакціях газет, і «прославилася» страшними пожежами. У 1911 році серед білого дня в напівпідвальному приміщенні, де зберігався феєрверк, прогримів вибух. В результаті вогонь охопив квартири, в яких на той час проживали близько 500 чоловік, і п’ять з них загинули. Через 99 років трагедія повторилася: близько сотні рятувальників збивали полум’я, яким були охоплені офіси, магазини і кафе, майже всю ніч. На щастя, обійшлося без людських жертв, а будівлю, яку згодом вирішили знести, донині пустує з забитими вікнами по вул. Сумській, 11. У майбутньому екс-особяк планують перетворити на сучасний торговельний центр, проте до реконструкції поки так і не приступили.
GPS: 49.996829, 36.233160
GPS: 49.996829, 36.233160
Продовжуючи маршрут, не забудьте захопитися однією з найкрасивіших будівель старого Харкова, у якої ще й воістину ексклюзивне прізвисько. У 1914-му всеросійське страхове товариство «Саламандра» оголосило наймасштабніший конкурс архітекторів, за ескізом яких повинні були звести прибутковий будинок. Першу премію тоді отримали учні художньої школи, але замовники чомусь обрали проект архітектора Верьовкіна, який взагалі не брав участі в цьому конкурсі. І хоч на дворі була зима, будівельників це не зупинило: за спогадами, креативщики створили штучне літо, натягнувши гігантський брезент і розставивши на будівництві десятки «буржуйок». Причому всі робітники працювали на совість і щосуботи отримували за це додатковий рубль від генпідрядника, який заїжджав із перевіркою. Якщо шеф не дякував будівельнику, для останнього це було справжньою ганьбою і навіть могло означати, що його скоро можуть позбавити роботи.
Через два роки результат перевершив всі очікування замовників: в шестиповерховому будинку під номером 17 розмістилося 64 квартири, для зручності мешканців зробили внутрішні водостоки, сміттєпроводи та ліфти. Після революції тут знаходилися установи, підпорядковані раді народного господарства УРСР, і будинок «Саламандра» іменували Будинком трестів до тих пір, поки ці контори не переїхали в Держпром. Зараз будівля знову стала житловою, щоправда, просторі квадратні метри перетворилися на комуналки.
Гуляючи Сумською, неможливо не звернути увагу на старовинну ліпнину, античні скульптури, які хоч і не ровесники будівлі, але дуже гармонійні, а також емблеми на кутах — ящірок-саламандр, які, за легендою, охороняють будівлю від вогню.
Продовжуючи маршрут, не забудьте захопитися однією з найкрасивіших будівель старого Харкова, у якої ще й воістину ексклюзивне прізвисько. У 1914-му всеросійське страхове товариство «Саламандра» оголосило наймасштабніший конкурс архітекторів, за ескізом яких повинні були звести прибутковий будинок. Першу премію тоді отримали учні художньої школи, але замовники чомусь обрали проект архітектора Верьовкіна, який взагалі не брав участі в цьому конкурсі. І хоч на дворі була зима, будівельників це не зупинило: за спогадами, креативщики створили штучне літо, натягнувши гігантський брезент і розставивши на будівництві десятки «буржуйок». Причому всі робітники працювали на совість і щосуботи отримували за це додатковий рубль від генпідрядника, який заїжджав із перевіркою. Якщо шеф не дякував будівельнику, для останнього це було справжньою ганьбою і навіть могло означати, що його скоро можуть позбавити роботи.
Через два роки результат перевершив всі очікування замовників: в шестиповерховому будинку під номером 17 розмістилося 64 квартири, для зручності мешканців зробили внутрішні водостоки, сміттєпроводи та ліфти. Після революції тут знаходилися установи, підпорядковані раді народного господарства УРСР, і будинок «Саламандра» іменували Будинком трестів до тих пір, поки ці контори не переїхали в Держпром. Зараз будівля знову стала житловою, щоправда, просторі квадратні метри перетворилися на комуналки.
Гуляючи Сумською, неможливо не звернути увагу на старовинну ліпнину, античні скульптури, які хоч і не ровесники будівлі, але дуже гармонійні, а також емблеми на кутах — ящірок-саламандр, які, за легендою, охороняють будівлю від вогню.
GPS: 49.997353, 36.233219
Слідом за «Саламандрою» зустрічаємо ще один будинок з чарівним фасадом під номером 19. Колишній прибутковий будинок страхового товариства «Життя» реконструювали в кінці XIX століття і вважається, що проектом займався петербуржець Н. Штакеншнейдер, син особистого архітектора царя Миколи I. Фасад цієї споруди виконали в стилі раннього бароко і прикрашає його сила-силенна пластичних архітектурних деталей: фігури атлантів, колонки іонічного ордера, над карнизом височіє масивний парапет з подобою герба.
GPS: 49.997353, 36.233219
Слідом за «Саламандрою» зустрічаємо ще один будинок з чарівним фасадом під номером 19. Колишній прибутковий будинок страхового товариства «Життя» реконструювали в кінці XIX століття і вважається, що проектом займався петербуржець Н. Штакеншнейдер, син особистого архітектора царя Миколи I. Фасад цієї споруди виконали в стилі раннього бароко і прикрашає його сила-силенна пластичних архітектурних деталей: фігури атлантів, колонки іонічного ордера, над карнизом височіє масивний парапет з подобою герба.
GPS: 49.998702, 36.234525
GPS: 49.998702, 36.234525
Прямо навпроти Оперного театру — інший символ міста, знаменитий фонтан-альтанка Дзеркальний струмінь. У ній чудово все — і зовнішній вигляд, і довга історія. Побудували її незабаром після завершення Другої світової війни. За однією з версій, команду звести на цьому місці щось красиве віддав тодішній перший секретар ЦК Микита Хрущов, якому не сподобався зовнішній вигляд тролейбусного парку, розбитого в той час на місці нинішнього скверу Перемоги. В останній раз Дзеркальний струмінь реконструювали до 60-річчя фонтану. В оновленій конструкції встановили 137 форсунок, два утворювача штучного туману і 135 прожекторів.
До слова, якщо вже ви опинилися поруч з Дзеркальним струменем у спекотний день, відпочиньте на одній лавці в тіні дерев скверу Перемоги, щоб з новими силами продовжити шлях.
Прямо навпроти Оперного театру — інший символ міста, знаменитий фонтан-альтанка Дзеркальний струмінь. У ній чудово все — і зовнішній вигляд, і довга історія. Побудували її незабаром після завершення Другої світової війни. За однією з версій, команду звести на цьому місці щось красиве віддав тодішній перший секретар ЦК Микита Хрущов, якому не сподобався зовнішній вигляд тролейбусного парку, розбитого в той час на місці нинішнього скверу Перемоги. В останній раз Дзеркальний струмінь реконструювали до 60-річчя фонтану. В оновленій конструкції встановили 137 форсунок, два утворювача штучного туману і 135 прожекторів.
До слова, якщо вже ви опинилися поруч з Дзеркальним струменем у спекотний день, відпочиньте на одній лавці в тіні дерев скверу Перемоги, щоб з новими силами продовжити шлях.
GPS: 49.999040, 36.233193
Якщо ви в Харкові вперше і мало знаєте про це місто, цілком ймовірно, ви не відразу здогадаєтеся, що за масивними бетонними стінами будівлі на Сумській, 25 ховається головний театр міста. Сьогодні на великій сцені Оперного театру, розрахованого на півтори тисячі глядачів, виступають найвідоміші артисти з усього світу. Але лише дехто знає, що спочатку будівля мала бути зовсім інакшою, а цей проект з гігантською «плитою», що нависає над двома поверхами, придумали для киян.
Ще на початку минулого століття проект оперного на 2200 місць розробив відомий архітектор Олексій Бекетов, проте тоді реалізувати його ідею завадила Перша світова війна. У 1970-му, коли в столиці забракували своєрідний проект театру, за нього вхопилися харків’яни. Ротонду з балюстрадою, які на той час були символами міста, а також пам’ятник архітектури XIX століття, де знаходився технікум молочної промисловості, огородили будівельним парканом, і закипіла робота. На жаль, звести будівлю ХНАТОБу, як планували, за «п’ятирічку» робітники не змогли, адже, відповідно до спогадів, на будівництво театру було потрібно в чотири рази більше грошей, ніж розраховували.
Ймовірно, якби тоді не було проблем з фінансуванням, Оперний театр Харкова став би найбільшим в країні. Наприклад, сцену спочатку планували зробити настільки великою, щоб проводити тут демонстрації і показувати військову техніку. В результаті, добудувати оперний вдалося лише через 21 рік. Тепер цей будинок є одним із символів першої столиці.
GPS: 49.999040, 36.233193
Якщо ви в Харкові вперше і мало знаєте про це місто, цілком ймовірно, ви не відразу здогадаєтеся, що за масивними бетонними стінами будівлі на Сумській, 25 ховається головний театр міста. Сьогодні на великій сцені Оперного театру, розрахованого на півтори тисячі глядачів, виступають найвідоміші артисти з усього світу. Але лише дехто знає, що спочатку будівля мала бути зовсім інакшою, а цей проект з гігантською «плитою», що нависає над двома поверхами, придумали для киян.
Ще на початку минулого століття проект оперного на 2200 місць розробив відомий архітектор Олексій Бекетов, проте тоді реалізувати його ідею завадила Перша світова війна. У 1970-му, коли в столиці забракували своєрідний проект театру, за нього вхопилися харків’яни. Ротонду з балюстрадою, які на той час були символами міста, а також пам’ятник архітектури XIX століття, де знаходився технікум молочної промисловості, огородили будівельним парканом, і закипіла робота. На жаль, звести будівлю ХНАТОБу, як планували, за «п’ятирічку» робітники не змогли, адже, відповідно до спогадів, на будівництво театру було потрібно в чотири рази більше грошей, ніж розраховували.
Ймовірно, якби тоді не було проблем з фінансуванням, Оперний театр Харкова став би найбільшим в країні. Наприклад, сцену спочатку планували зробити настільки великою, щоб проводити тут демонстрації і показувати військову техніку. В результаті, добудувати оперний вдалося лише через 21 рік. Тепер цей будинок є одним із символів першої столиці.
GPS: 50.001015, 36.235167
GPS: 50.001015, 36.235167
Шикарна триповерхова будівля на вул. Сумській, 44, що відома як Будинок Аладьїних, — постійний учасник різних хіт-парадів харківської архітектури. Втім, до чого тут коментарі — просто подивіться на зовнішній вигляд цього красеня, і все зрозумієте. Зодчий Юлій Цауне виконав його в стилі еклектики з рисами класики і модерну. Спочатку цей будинок належав місцевому купцеві Аладьїну. Споруду прикрашають численні скульптури в античному стилі, під карнизом раніше була балюстрада, а на даху — солярій з вежею, де розташовувалося кафе. В «столичні» роки Харкова тут розміщувалися дипломатичні місії різних країн і міністерства.
Шикарна триповерхова будівля на вул. Сумській, 44, що відома як Будинок Аладьїних, — постійний учасник різних хіт-парадів харківської архітектури. Втім, до чого тут коментарі — просто подивіться на зовнішній вигляд цього красеня, і все зрозумієте. Зодчий Юлій Цауне виконав його в стилі еклектики з рисами класики і модерну. Спочатку цей будинок належав місцевому купцеві Аладьїну. Споруду прикрашають численні скульптури в античному стилі, під карнизом раніше була балюстрада, а на даху — солярій з вежею, де розташовувалося кафе. В «столичні» роки Харкова тут розміщувалися дипломатичні місії різних країн і міністерства.
GPS: 50.001107, 36.234249
А навпроти будинку Аладьїних вже більше 80 років стоїть 16-метровий пам’ятник Тарасові Шевченку. Кращий проект фігури кобзаря обирали в рамках конкурсу, в якому переміг скульптор Матвій Манізер. Щоб Шевченко, селяни, гайдамаки та інші персонажі вийшли максимально реалістичними, майстру позували актори театру «Березіль».
Як відомо, саме цей харківський пам’ятник Тарасові Шевченку вважається кращим серед всіх скульптур, зроблених в пам’ять про Кобзаря. Цей об’єкт з перших днів свого існування став однією з найбільш впізнаваних пам’яток Харкова. Особливе значення цей монумент завжди мав для патріотичних і демократичних сил міста.
Після здобуття незалежності України без покладання квіткових букетів до Кобзаря не обходиться жодне офіційне державне свято. А за часів Революції гідності саме тут щодня збиралися представники місцевого Євромайдану. Вісім років тому бронзовий пам’ятник пофарбували в чорний колір: в місті якраз знімали фільм про нобелівського лауреата Льва Ландау, і кіношники вирішили зробити монумент таким, яким він був у 1930-і.
GPS: 50.001107, 36.234249
А навпроти будинку Аладьїних вже більше 80 років стоїть 16-метровий пам’ятник Тарасові Шевченку. Кращий проект фігури кобзаря обирали в рамках конкурсу, в якому переміг скульптор Матвій Манізер. Щоб Шевченко, селяни, гайдамаки та інші персонажі вийшли максимально реалістичними, майстру позували актори театру «Березіль».
Як відомо, саме цей харківський пам’ятник Тарасові Шевченку вважається кращим серед всіх скульптур, зроблених в пам’ять про Кобзаря. Цей об’єкт з перших днів свого існування став однією з найбільш впізнаваних пам’яток Харкова. Особливе значення цей монумент завжди мав для патріотичних і демократичних сил міста.
Після здобуття незалежності України без покладання квіткових букетів до Кобзаря не обходиться жодне офіційне державне свято. А за часів Революції гідності саме тут щодня збиралися представники місцевого Євромайдану. Вісім років тому бронзовий пам’ятник пофарбували в чорний колір: в місті якраз знімали фільм про нобелівського лауреата Льва Ландау, і кіношники вирішили зробити монумент таким, яким він був у 1930-і.
GPS: 50.004240, 36.236290
GPS: 50.004240, 36.236290
Завершується наша прогулянка на найбільшій площі Європи, де знаходиться головна адміністративна будівля Харківської області. Сто років тому на місці ХОДА був двоповерховий будинок губернського земства, з куполом і алегоричними фігурами, який за радянських часів став обкомом КПРС. Після Другої світової війни обком перетворився на руїни, і на цьому місці з’явився 6-поверховий будинок сучасної облдержадміністрації, пофарбований в пісочний колір. Через десятиліття хтось із керівників розпорядився про новий фасад, який частково покрили яскраво-червоною фарбою. Втім, в настільки строкатій подобі «Білий дім», як його називають харків’яни зі стажем, проіснував всього два роки.
Саме тут ухвалюються найважливіші рішення в житті одного з найбільших регіонів країни. На другому поверсі розташовані апартаменти губернатора, на третьому — проводять сесії депутати обласної ради. Сьогодні вже важко уявити, що всього три роки тому Харків міг назавжди втратити цю будівлю. Під час так званої «російської весни» в 2014-му році проросійські активісти захопили приміщення ХОДА та спробували оголосити так звану «Харківську народну республіку». Але в ніч на 7 квітня українські силовики пішли на штурм будівлі й під час зіткнень почався масштабна пожежа. На щастя, рятувальникам вдалося локалізувати, а потім і загасити загоряння, а правоохоронцям — витіснити з будівлі й затримати лідерів проросійського руху. Ця ніч стала початком кінця заворушень на харківських вулицях. З того часу і до сьогодні на фасаді «Білого дому» напередодні великих державних свят вивішують виключно величезний «синьо-жовтий» прапор.
Завершується наша прогулянка на найбільшій площі Європи, де знаходиться головна адміністративна будівля Харківської області. Сто років тому на місці ХОДА був двоповерховий будинок губернського земства, з куполом і алегоричними фігурами, який за радянських часів став обкомом КПРС. Після Другої світової війни обком перетворився на руїни, і на цьому місці з’явився 6-поверховий будинок сучасної облдержадміністрації, пофарбований в пісочний колір. Через десятиліття хтось із керівників розпорядився про новий фасад, який частково покрили яскраво-червоною фарбою. Втім, в настільки строкатій подобі «Білий дім», як його називають харків’яни зі стажем, проіснував всього два роки.
Саме тут ухвалюються найважливіші рішення в житті одного з найбільших регіонів країни. На другому поверсі розташовані апартаменти губернатора, на третьому — проводять сесії депутати обласної ради. Сьогодні вже важко уявити, що всього три роки тому Харків міг назавжди втратити цю будівлю. Під час так званої «російської весни» в 2014-му році проросійські активісти захопили приміщення ХОДА та спробували оголосити так звану «Харківську народну республіку». Але в ніч на 7 квітня українські силовики пішли на штурм будівлі й під час зіткнень почався масштабна пожежа. На щастя, рятувальникам вдалося локалізувати, а потім і загасити загоряння, а правоохоронцям — витіснити з будівлі й затримати лідерів проросійського руху. Ця ніч стала початком кінця заворушень на харківських вулицях. З того часу і до сьогодні на фасаді «Білого дому» напередодні великих державних свят вивішують виключно величезний «синьо-жовтий» прапор.
