Наступний тур наших подорожей присвячений одній з найбільш знаменитих вулиць Харкова — Пушкінській. Від самого центру міста вона йде на північ і завершується в районі авіазаводу. Своєму статусу «візитної картки» міста Пушкінська цілком відповідає, адже за довгі роки існування вона накопичила чимало цікавих фактів і придбала десятки пам’яток.
Цікава навіть сама історія утворення цієї вулиці. У 1805 році, коли в Харкові з’явився Імператорський університет (сьогодні — всім відомий Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна), міська дума ухвалила рішення відвести землю для заселення 23 сімейств іноземних професорів, які приїхали викладати в новому вузі. Оскільки більшість з них були німцями, вулицю, яка виникла з їх поселенням, назвали Німецькою. А в 1899 році, в столітню річницю з дня народження Олександра Пушкіна, вулицю вирішили перейменувати на честь великого російського поета.
GPS: 49.992505, 36.234785
GPS: 49.992505, 36.234785
Знайомство з Пушкінської почнемо з хоральної синагоги, побудованої понад сто років тому. В Європі будівлю під номером 12 площею в 2067 «квадратів» за розміром поступається лише будапештській синагозі. Однак до 1941-го під 42-метровим куполом проводили з’їзди комсомолу, а після — показували кіно дітворі. Ще через пару років шедевральну будівлю і зовсім перебудували під… спорттовариство «Спартак», облаштувавши спортзали. Зараз синагога має первозданний вигляд, а всередині є відеозал і гуртожиток.
Знайомство з Пушкінської почнемо з хоральної синагоги, побудованої понад сто років тому. В Європі будівлю під номером 12 площею в 2067 «квадратів» за розміром поступається лише будапештській синагозі. Однак до 1941-го під 42-метровим куполом проводили з’їзди комсомолу, а після — показували кіно дітворі. Ще через пару років шедевральну будівлю і зовсім перебудували під… спорттовариство «Спартак», облаштувавши спортзали. Зараз синагога має первозданний вигляд, а всередині є відеозал і гуртожиток.
GPS: 49.993122, 36.234292
Всього в декількох метрах від синагоги височить триповерхова будівля під номером 14 з декоративними вазами й загадковими фігурами грифонів. Зараз тут знаходиться Інститут вакцин імені Мечникова, актова зала якого ще кілька років тому зберігала акустичний секрет відомого в Харкові архітектора й експериментатора Олексія Бекетова. Виявляється, коли в 1911-му Бекетов взявся виконувати замовлення медичного товариства, то заклав під стелю мішки з піском. Через 90 років, під час ремонту будівлі, будівельники викинули вантаж, що здався їм зайвим, і підлатали стелю. А навіщо Бекетов все-таки «зашив» в стелю пісок, зрозуміли лише після закінчення реставрації: акустичне ноу-хау тих років зруйнували, так що виступи в залі стало ледь чутно.
GPS: 49.993122, 36.234292
Всього в декількох метрах від синагоги височить триповерхова будівля під номером 14 з декоративними вазами й загадковими фігурами грифонів. Зараз тут знаходиться Інститут вакцин імені Мечникова, актова зала якого ще кілька років тому зберігала акустичний секрет відомого в Харкові архітектора й експериментатора Олексія Бекетова. Виявляється, коли в 1911-му Бекетов взявся виконувати замовлення медичного товариства, то заклав під стелю мішки з піском. Через 90 років, під час ремонту будівлі, будівельники викинули вантаж, що здався їм зайвим, і підлатали стелю. А навіщо Бекетов все-таки «зашив» в стелю пісок, зрозуміли лише після закінчення реставрації: акустичне ноу-хау тих років зруйнували, так що виступи в залі стало ледь чутно.
GPS: 49.994404, 36.235172
GPS: 49.994404, 36.235172
З лівого боку вулиці вашу увагу, напевно, приверне житлова чотириповерхова під №19, яка на початку минулого століття була прибутковим будинком. Харків’яни називають цю будівлю казковим або пряниковим будиночком і влаштовують в під’їзді тематичні фотосесії.
Колись на верхніх поверхах загадкової будівлі мешкали сім’ї професорів з Німеччини, в 1913 році тут були музичні курси співу, а два роки по тому облаштувалося фармацевтичне суспільство. Зараз же тут «прописалися» комуналки й магазини. До речі, над сучасними вивісками збереглися і написи німецькою: одна з них — Bierhalle — говорить про те, що колись тут була пивна.
З лівого боку вулиці вашу увагу, напевно, приверне житлова чотириповерхова під №19, яка на початку минулого століття була прибутковим будинком. Харків’яни називають цю будівлю казковим або пряниковим будиночком і влаштовують в під’їзді тематичні фотосесії.
Колись на верхніх поверхах загадкової будівлі мешкали сім’ї професорів з Німеччини, в 1913 році тут були музичні курси співу, а два роки по тому облаштувалося фармацевтичне суспільство. Зараз же тут «прописалися» комуналки й магазини. До речі, над сучасними вивісками збереглися і написи німецькою: одна з них — Bierhalle — говорить про те, що колись тут була пивна.
GPS: 49.998398, 36.239995
Усередині нашого туру пропонуємо вам перейти на лівий бік Пушкінської, взяти чашку кави й присісти на одній з лавок площі Архітекторів. Місце, в якому ви опинилися, — одне з найулюбленіших у харківської молоді й саме по собі є пам’яткою. У центрі площі — пам’ятник Закоханим, біля якого призначають романтичні зустрічі. Тут же знаходиться своєрідний парк скульптур під назвою «Сім чудес Харкова». Експозиція складається з кращих, на думку харків’ян, будівель міста: тут ви побачите міні-Держпром, міні-пам’ятник Шевченку і багато інших зменшених копій пам’яток міста.
GPS: 49.998398, 36.239995
Усередині нашого туру пропонуємо вам перейти на лівий бік Пушкінської, взяти чашку кави й присісти на одній з лавок площі Архітекторів. Місце, в якому ви опинилися, — одне з найулюбленіших у харківської молоді й саме по собі є пам’яткою. У центрі площі — пам’ятник Закоханим, біля якого призначають романтичні зустрічі. Тут же знаходиться своєрідний парк скульптур під назвою «Сім чудес Харкова». Експозиція складається з кращих, на думку харків’ян, будівель міста: тут ви побачите міні-Держпром, міні-пам’ятник Шевченку і багато інших зменшених копій пам’яток міста.
GPS: 49.998507, 36.241063
GPS: 49.998507, 36.241063
Серед великої кількості будівель зі столітньою історією в очі впадає споруда під номером «46» з написом на фасаді «Головне управління міндоходов Харківської області». У порівнянні з іншими будівлями минулого і позаминулого століть, цю можна назвати «дитиною»; побудований в 1999 році будинок ще навіть не розміняв третій десяток.
Але нас більше цікавить інша деталь, пов’язана з цим місцем. Старожили розповідають легенду про пустир, на місці якого зараз знаходиться будівля обласної податкової. Мовляв, з 1930-х пустир захищав високий паркан, і ночами на територію в’їжджали криті фургони. Там нібито знаходився підземний гараж НКВД з ходами, тому в сучасній будівлі податкової немає підвалу. Але історики тому не вірять і пояснюють рух фургонів тим, що всередині кварталу знаходився будинок, де жили чекісти.
Серед великої кількості будівель зі столітньою історією в очі впадає споруда під номером «46» з написом на фасаді «Головне управління міндоходов Харківської області». У порівнянні з іншими будівлями минулого і позаминулого століть, цю можна назвати «дитиною»; побудований в 1999 році будинок ще навіть не розміняв третій десяток.
Але нас більше цікавить інша деталь, пов’язана з цим місцем. Старожили розповідають легенду про пустир, на місці якого зараз знаходиться будівля обласної податкової. Мовляв, з 1930-х пустир захищав високий паркан, і ночами на територію в’їжджали криті фургони. Там нібито знаходився підземний гараж НКВД з ходами, тому в сучасній будівлі податкової немає підвалу. Але історики тому не вірять і пояснюють рух фургонів тим, що всередині кварталу знаходився будинок, де жили чекісти.
GPS: 49.999972, 36.242448
Неспішно проходимо один квартал і бачимо черговий незвичайний будинок округлої форми під номером 49, званий в народі «Ноїв ковчег». Річ у тому, що архітектора, який проектував цю споруду, звали Ной Підгорний. За словами істориків, що тільки не знаходилося в різні роки в нештукатуреній будівлі: спочатку клуб для колишніх політкаторжан, пізніше — музей, інститути марксизму-ленінізму і фізкультури. А двадцять років тому в «Ноїв ковчег» переїхало українське відділення Міжнародного слов’янського університету. До слова, колись у цьому будинку жила дружина засновника театру «Березіль» Леся Курбаса — актриса Валентина Чистякова.
GPS: 49.999972, 36.242448
Неспішно проходимо один квартал і бачимо черговий незвичайний будинок округлої форми під номером 49, званий в народі «Ноїв ковчег». Річ у тому, що архітектора, який проектував цю споруду, звали Ной Підгорний. За словами істориків, що тільки не знаходилося в різні роки в нештукатуреній будівлі: спочатку клуб для колишніх політкаторжан, пізніше — музей, інститути марксизму-ленінізму і фізкультури. А двадцять років тому в «Ноїв ковчег» переїхало українське відділення Міжнародного слов’янського університету. До слова, колись у цьому будинку жила дружина засновника театру «Березіль» Леся Курбаса — актриса Валентина Чистякова.
GPS: 50.001190, 36.244391
GPS: 50.001190, 36.244391
На певному відрізку, і ви це відчуєте, поверховість Пушкінської падає і на зміну потужним житловим будинкам приходять особняки в 1-2 поверхи. Серед таких будівель виділяється будинок, де оселився обласний центр культури й мистецтва, співробітники якого тепер працюють в кімнаті письменника і режисера Олександра Довженка. У 1920-х молодий Довженко працював художником в газеті «Вісті ВУЦВК» та ділив величезну кімнату на третьому поверсі з колегою. За спогадами, їх апартаменти були обставлені дуже убого, попри це тут завжди було повно гостей, які сідали на дерев’яні ящики.
Через десятиліття, коли в кімнату переїхав інформаційно-видавничий центр, співробітники виявили потайні двері, що ведуть у комірчину, яка за часів Довженка служила холодильником. На першому поверсі зберігся бальний зал з автентичною люстрою, сценою і шістьма дверима, увійшовши в які тепер потрапляєш на одну з виставок.
На певному відрізку, і ви це відчуєте, поверховість Пушкінської падає і на зміну потужним житловим будинкам приходять особняки в 1-2 поверхи. Серед таких будівель виділяється будинок, де оселився обласний центр культури й мистецтва, співробітники якого тепер працюють в кімнаті письменника і режисера Олександра Довженка. У 1920-х молодий Довженко працював художником в газеті «Вісті ВУЦВК» та ділив величезну кімнату на третьому поверсі з колегою. За спогадами, їх апартаменти були обставлені дуже убого, попри це тут завжди було повно гостей, які сідали на дерев’яні ящики.
Через десятиліття, коли в кімнату переїхав інформаційно-видавничий центр, співробітники виявили потайні двері, що ведуть у комірчину, яка за часів Довженка служила холодильником. На першому поверсі зберігся бальний зал з автентичною люстрою, сценою і шістьма дверима, увійшовши в які тепер потрапляєш на одну з виставок.
GPS: 50.004639, 36.247745
На Пушкінській, 77 перед нами відкривається прекрасна будівля головного корпусу Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Зараз в це складно повірити, але це перше творіння знаменитого харківського архітектора Олексія Бекетова. Виявляється, навіть перші кроки тоді ще молодого зодчого позначені справжніми шедеврами. Цікаво, що своїй появі цей будинок зобов’язаний катастрофі, що сталася в 1988 році.
17 жовтня на ділянці Південної залізниці біля станції Борки (Зміївський район Харківської області) сталася аварія імператорського поїзда. Попри численні жертви й сильні пошкодження рухомого складу, в тому числі царського вагона, Олександр III й члени його сім’ї, які перебували на борту, не постраждали. На згадку про чудове позбавлення від загибелі царської сім’ї харківське купецтво вирішило відкрити комерційне училище імені Олександра III. Через 120 років будівля під номером 77 виглядає, як нова — з комп’ютерними залами й вісьмома величезними лекційними аудиторіями.
Через дорогу знаходиться корпус кафедри криміналістики ВНЗ з відеоцентром, криміналістичним полігоном і фотолабораторіями. А колись тут жили та навчалися дворянські сироти: той же Бекетов розробив проект притулку, побудованого за пожертви місцевих купців. Співробітники ВНЗ кажуть, що про вік будівель нагадує лише їх зовнішній вигляд, оскільки інтер’єр давно осучаснили, але в корпусі кафедри криміналістики залишилися старовинні аркові вікна.
GPS: 50.004639, 36.247745
На Пушкінській, 77 перед нами відкривається прекрасна будівля головного корпусу Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Зараз в це складно повірити, але це перше творіння знаменитого харківського архітектора Олексія Бекетова. Виявляється, навіть перші кроки тоді ще молодого зодчого позначені справжніми шедеврами. Цікаво, що своїй появі цей будинок зобов’язаний катастрофі, що сталася в 1988 році.
17 жовтня на ділянці Південної залізниці біля станції Борки (Зміївський район Харківської області) сталася аварія імператорського поїзда. Попри численні жертви й сильні пошкодження рухомого складу, в тому числі царського вагона, Олександр III й члени його сім’ї, які перебували на борту, не постраждали. На згадку про чудове позбавлення від загибелі царської сім’ї харківське купецтво вирішило відкрити комерційне училище імені Олександра III. Через 120 років будівля під номером 77 виглядає, як нова — з комп’ютерними залами й вісьмома величезними лекційними аудиторіями.
Через дорогу знаходиться корпус кафедри криміналістики ВНЗ з відеоцентром, криміналістичним полігоном і фотолабораторіями. А колись тут жили та навчалися дворянські сироти: той же Бекетов розробив проект притулку, побудованого за пожертви місцевих купців. Співробітники ВНЗ кажуть, що про вік будівель нагадує лише їх зовнішній вигляд, оскільки інтер’єр давно осучаснили, але в корпусі кафедри криміналістики залишилися старовинні аркові вікна.
GPS: 50.007026, 36.251117
GPS: 50.007026, 36.251117
Завершує нашу прогулянку одночасно прекрасний, таємничий і … злегка похмурий Молодіжний парк. Багато років тому на місці цих славних алей був цвинтар. Тут були поховані видатні особистості: історик Дмитро Багалій, педагог Олександр Потебня, архітектор Олексій Бекетов і сотні інших знаменитих харків’ян. За словами істориків, ховати тут почали ще в другій половині XVIII століття, і незабаром це місце стало найпрестижнішим цвинтарем у місті. Однак через сотню років огорожі гробниць почали розтягувати мародери, а ще нещодавно шикарні пам’ятники знаменитих неабияк занепали. Тому в 1970-х іменитих харків’ян перепоховали, а на території екс-кладовища посадили парк з дитячими майданчиками, фонтаном і звели спорткомплекс. Про старе призначення цього місця нагадують лише могили живописця Сергія Васильківського і драматурга Марка Кропивницького.
Завершує нашу прогулянку одночасно прекрасний, таємничий і … злегка похмурий Молодіжний парк. Багато років тому на місці цих славних алей був цвинтар. Тут були поховані видатні особистості: історик Дмитро Багалій, педагог Олександр Потебня, архітектор Олексій Бекетов і сотні інших знаменитих харків’ян. За словами істориків, ховати тут почали ще в другій половині XVIII століття, і незабаром це місце стало найпрестижнішим цвинтарем у місті. Однак через сотню років огорожі гробниць почали розтягувати мародери, а ще нещодавно шикарні пам’ятники знаменитих неабияк занепали. Тому в 1970-х іменитих харків’ян перепоховали, а на території екс-кладовища посадили парк з дитячими майданчиками, фонтаном і звели спорткомплекс. Про старе призначення цього місця нагадують лише могили живописця Сергія Васильківського і драматурга Марка Кропивницького.
