ГРАФІКА: Львів XX/XXI

Автор статті: Marina - 26 жовтня 2016 року

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-1

В рамках проекту «ГРАФІКА: Львів XX / XXI» відбулася кураторська екскурсія з Катериною Підгайною та Іриною Боровець. Говорили про світову практику графічного мистецтва, географію українських графіків, ділилися роздумами, переживаннями.  Єдиним було відчуття захоплення, адже очам екскурсійної групи відкрилися небачені досі роботи, майстерність яких не залишить байдужим нікого — ні аматорів, ні професіоналів...

 

Чому графіка? Чому в Києві? Чому XX/XXI? Давайте розбиратися разом.

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-2

Катерина Підгайна: «Добрий день. Дозвольте представитися. Ірина Боровець і я. Ми куратори цієї виставки, генератори, ті, хто зібрав, ті, хто придумав. Розповімо, що таке львівська графіка, про авторів, представлених тут. Ідея організувати виставку прийшла, коли ми гуляли по Львову, і зайшли в галерею «Зелена канапа», яка потім, в майбутньому, стала нашим партнером, соратником і другом. Подивилися, які представлені роботи й техніки. Найголовніше, що здивувало - наскільки львівська графіка самобутня і відрізняється своєю якістю, рівнем виконання і сюжетами на тлі решти української графіки. Не дарма її вважають гідним пластом у світовій культурі, в європейській культурі. І не дарма львівські графіки продаються більше в Європі. Їх знають більше в Угорщині й Чехії, ніж, на жаль, в Україні. В принципі, цей факт і послужив причиною організації виставки в Україні — для того, щоб і кияни могли побачити ці роботи, захопитися технікою.

Ця виставка — про однозначне, безкомпромісному стовідсотковому мистецтві.

Якщо в сучасному мистецтві ми говоримо про те, що нам щось подобається, щось не подобається, щось нам зрозуміло, а щось ні, то, дивлячись на ці роботи, засумніватися в віртуозності техніки та майстерності не представляється можливим. Так, деякі сюжети або символи подобаються більше, деякі — менше. Але те, що це технічно дуже сильно і є мистецтвом — безперечно. Що стосується львівської графіки й чому її можна назвати брендом, чимось особливим у порівнянні з іншими регіонами, хоча я ні в якому разі не хочу применшувати чиїхось заслуг і досягнень. Львівська графіка і на початку 20-го століття, і вже в післявоєнні роки за радянських часів, дуже багато черпала з європейських шкіл. Дуже великий внесок зробила Львівська академія, викладачі, які, попри те, що радянський режим був проти цих європейських віянь, вони все одно впроваджували в основу композицій напрацювання, які вже були в Польщі в Угорщині. Навіть попри те, що через це багато хто з них змушені були виїхати з країни, чиї імена викреслювалися зі списків українських художників багато років, але тим не менш, завдяки цим людям традиції збереглися. Якщо ми говоримо про другу половину XX століття, то, звичайно, потрібно сказати спасибі, Леопольду Левицькому, Роману Сільському, Ярославу Музиці. Пізніше, в 60-і роки, це Караффа-Корбут. Пізніша генерація — Сорока, Пінігін, які теж тут є, 70-і роки, Генрієтта Левицька знову ж, Іван Остафійчук. В той момент, в 70-і роки, цим людям вдалося зберегти свою самобутність, комплекс і інтеграцію європейських традицій і етнічних національних традицій завдяки тому, що графіка була дуже близька до прикладного, народного мистецтва, по-перше, а по-друге, тому що дуже багато з них починають ілюструвати книги. Зокрема, на тій стіні представлені роботи Володимира Пинигина — ось він як раз відомий своїми ілюстраціями до фантастичних книг. І багато хто з нас, хто читав Уельсу, Бредбері, могли бачити саме його ілюстрації в цих книгах. А вже більш сучасна генерація з новими сюжетами й новими техніками, — це Романишин, один з найвідоміших на сьогодні в Європі (спочатку в Європі, і тільки потім в Україні).»

(Ірина: «До речі, Романішин зараз в Китаї, де дає клас графіки»)

 

«Когда было открытие, нас спрашивали, почему графиков пришло так мало, из участников имеется в виду, потому что пришел только Ярослав Кочмар. Ответ простой: одна часть — за границей, как Романишин.»

(Ірина: «Денисенко на пленері в Закарпатті, це святе для художників»)

 

«Нескольких, к сожалению, уже в живых нет — это Богдан Сорока и Владимир Пинигин. Они год назад ушли из жизни.»

(Ірина: «Сергій Іванов і Богдан Пікулицький ще викладають, один — у Львівській академії друкарства, другий — у Львівській академії мистецтв, тому в них викладацькі обов'язки переважують художницькі»)

 

Катерина продовжує: «Хтось вже у віці й фізично зі Львова приїхати просто не може. Тобто, можна сказати, що тут представлено, напевно, три генерації графіків, і кожна наступна йшла по стопах попередніх. Багато хто не представлені. Нам багато разів говорили: «Ну чому ж ви представили не всіх? Адже їх набагато більше». По-перше, це пов'язано з розташуванням, ми представили тут не всі роботи. Взагалі тут представлено близько 100 робіт, а ми привезли близько 130. Ну, і ще з деяких причин: когось не дізналися, хтось вивіз вже всі свої роботи за кордон, у когось роботи знаходяться тут в приватних колекціях. З кожним роком стає все складніше і складніше збирати такі проекти. Однак, добре, що виставка відбулася»

Ірина Боровець: «Слід зазначити, що це не тільки в Україні, графіка — для поціновувачів мистецтва. Більшість людей все одно люблять більше живопис, зокрема наш Юрій Чаришніков, якій на початку 90-х рр. емігрував в Америку і там також вимушений був перекваліфікуватися в живописця. Він там малював аквареллю, а графіку він приїздів і робив в Україні. Тобто слід розрізняти: це вид мистецтва для людей, які більш інтелектуально сприймають мистецтво, аніж візуально, кому не потрібен вибух кольору, хто шукає символів, можливо, хоче подумати, можливо, хоче чогось абстрактного. Графіка, навіть якщо вона з фігуративним сюжетом, все одно більш абстракатна, ніж живопис. Якщо вже говорити про наших учасників, це три генерації. Молодих небагато. Ми дуже хотіли зробити упор на молодь і подивитися, яким чином ця молода школа графіки, що успадкувала майже у живих класиків — класиків, які від нас пішли, звичайно, і живих класиків — Денисенко, Романишина, Чаришнікова — це все імена майже вже вкарбовані, скажімо, в «Книгу мистецтв» України. До речі, монографії не пишуться. Це поле не пахане, можна робити багато досліджень, це 70-і, 90-і роки, початок 2000-х. І ми думали: а хто ж після них підтримає цей рівень Львівської графічної школи?

Нам вдалося знайти три імені. Це не означає, що їх всього лише три, але за цей час, що нам було відведено на організацію, вдалося знайти лише трьох. Всі вони закінчили Львівську академію мистецтв. Ніхто з них, на жаль, професійно графікою не займається. Це означає, що вони не заробляють нею на життя. Вони всі перекваліфіковані на 3D, 2D-дизайнерів, дизайнерів інтер'єру або графічних дизайнерів. Тобто вони дуже успішні в цій сфері, зокрема Михай Тимошенко — румун українського походження, його роботи також представлені. Він дуже динамічний, його комп'ютерна графіка також динамічна. Він дуже успішно працює в цій сфері, але, на жаль він не займається офортами. Андрій Крицун займається, він такій більш карикатурний, він робить карикатуру, шарж, і це його стезя в офорті, але ж, знов-таки, він має професію, якою заробляє на життя. Так само як і наша наймолодша учасниця. Вона закінчила Львівську академію мистецтв — Богдана Федорович. Ви також побачите її мушок. Дуже талановита дівчина, також дизайнер. Звичайно, вони ще молоді, здорові, активні, вони ще (сподіваємося) десятиріччями підтримуватимуть львівський бренд. Зокрема, Пикулицький нам сказав, що дедалі менше молодих людей хочуть царапати голками. Тому що графіка — це не живопис. Тобто графіка, окрім таланту художника, вимагає таланту до технічних моментів. Просто так ви графіку не зробите, не купите тюбик фарби і не намалюєте картину.

Сподіваємося, щось зміниться в нашій державі... Мета (не тільки нашої виставки, але й будь-якої сучасної виставки) в тому, щоб показати те, що ви не побачите в музеях. Ми не говоритимемо про мистецькі збірки, які інколи показують в Арсеналі, або якісь персональні виставки наших відомих художників. Ми про загал. Таких робіт ви не побачите — приблизно 90 % ми брали в майстернях у самих художників або в приватних колекціях. Ще, може, в галереях, через які вони намагаються продати свої роботи.»

 

(Екатерина: «Одна работа Романишина есть в фонде Национального музея»)

«Так, тільки Романишина. Уявіть собі, в Національному музеї лише одна робота сучасного українського графіка.»

(Екатерина: «В музеях Америки работ Романишина больше, чем в Украине»)

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-3

 

Катерина Підгайна: «Роботи Богдана Сороки, виконані в техніці кольорового лінориту — більшу частину свого творчого життя він присвятив саме цій техніці. Різні асоціації викликають його роботи. Хтось каже, що бачить в них Пікассо... Не дивлячись на те, що його роботи дуже барвисті й веселі, життя у Богдана Сороки була не найпростіша з самого народження. Народився він у в'язниці, і вісім перших місяців він провів там, тому що його батьки були політв'язнями. Його батько був учасником ОУН. Все життя він боровся за своє право, за свободу тощо. Хто спілкувався з Богданом, кажуть, що він був дуже категоричним. Він в очі говорив все, що йому не подобається. Він ніколи не йшов наперекір своїм принципам. За це його багато хто не любили, але для тих, хто любив, він, звичайно, був душею компанії. На сьогодні ці роботи не продаються. Його дружина (пані Любов), у якій все його роботи знаходяться, говорить про те, що вона їх не буде вивозити з України й нікому в Україні вона їх продавати не буде, тому що це та дещиця, що сталося від Богдана Сороки. Внесок його великий. Він теж викладав у Львівській академії, був першим керівником кафедри промислової графіки. Наступні покоління вчаться на його графіку.»

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-4

 

Ірина Боровець: «Якщо ви у Львові скажете Валерій Дем'янишин, то люди зрозуміють, але він більш відомий, як Дем. Він вже літня людина (1947 року народження). Представник львівського андеграунду 70-80 років, яким до сьогоднішнього дня і залишається. Він вже сьогодні дуже хворий. Він не хотів навіть брати участі у виставці, оскільки йому це вже не цікаво, але Олег Денисенко при мені вмовляв його по телефону, сказав, що нічого робити не треба: «Ми приїдемо, візьмемо, привезімо, відвезімо». Він був взірцем і неофіційним вчителем багатьох графіків більш молодшого покоління, які тут представлені.»

До розмови приєднується Олександр Лєжнєв (графік, Львівська школа, викладач Київського університету ім. Б. Грінченка — прим. авт.): «Це дуже андеграундна людина. Серед студентів казали, що є дві точки, де збирався андеграунд — «Нектар»(одна з перших кав'ярень у Львові — прим. авт.) і Вірменка.»

(Катерина: «В Андруховича, до речі, є вірші, цьому присвячені»)

Це старі-старі хіпі. Їх ганяли, арештовували. Люди жили без паспортів... (У них забрали паспорта, так вони жили без них). Вони були перші хіпі взагалі у СРСР, які їздили на мотоциклах в Крим і з Криму. Потім вони хотіли зробити таку комуну, як у Голландії, десь під Орлом. Вони зробили, але ж їх там теж розігнали, зрозуміло, як то — селище, що нікому не належить, і тут приїхала якісь патлата молодь...

Коли ми були у Голландії, мені виносили колекціонери тремтячими руками роботи Валерія Дем'янишина. Він — визначна постать. Це формація як раз «Аксінін — Анусайтіс — Пікулицький — Дем'янишин».

Ірина: «До речі, це нові роботи 2016 року. Він досі працює. «Швидка» від нього поїхала — він сів працювати. Дуже послідовний. Дуже впізнаваний. Протягом його кар'єри різні сюжети могли з'явитися, але він дотримувався напрямку, який вважав правильним, тож завжди залишається впізнаваним — така тонка ювелірна робота. Ця серія — взагалі якийсь мікрокосм.»

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-5

 

Катерина Підгайна: «У нас колекціонерів трохи, але вони все-таки є. Вони побачили ці роботи, кілька купили. Багато не буду говорити, скажу тільки про особливості робіт Миколи Красника. Якщо порівняти з іншими роботами, які представлені на виставці, то Красник — єдиний, у кого графіка пішла повністю в абстракцію. Спочатку у нього теж був якийсь фігуратив, якісь образи, але чим далі, то все більше він йшов в абстракцію і тим складніше йому було працювати у Львові. Саме тому він проводив багато часу за кордоном. Зараз його роботи вже представлені у Львові, і зараз він живе, по-моєму, теж у Львові, нікуди не поїхав.»

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-6

 

Ірина Боровець: «Вони всі у Львові, крім Чаришнікова і Подольчака, які за кордоном.

Це Парута. До речі, техніка акватінта. У нас зараз мало чистої акватінти, і я так розумію, що її мало, хто зараз робить. Чому?

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-7

 

Олександр Лєжнєв: «Люди шукають інші ідеї. Додаються різні техніки.»

Ірина Боровець: «Дмитро Парута. Чим цікавий? Техніка акватінта досить особлива, дуже стара — десь в 17 сторіччі її вигадали французькі художники. Вона дуже схожа на акварель, тому її так назвали. Це також друг чи, навіть, різновид офорту, просто трішечки по-різному робиться.»

Олександр: «Бачите, от ці крапочки — це у нас або бітум, або каніфоль. Це все сиплеться на пластину, потім під температурою воно приплавляється, отримуємо тон, а вже в залежності від того, скільки ти травиш, отримуємо різні по тону малюнки.»

Ірина: «Акватінта саме для цього. Для роботи із заливкою різних площин. До речі, як в техніці гризайль, робота з градаціями одного і того самого кольору. Є і кольорова, але це вже, я так розумію, змішані техніки?! Дуже цікаві роботи Дмитра Парути. Це та генерація, яка в 80-х роках вже були в підручниках про українську графіку. Але живі, активні, і ми ними пишаємося.

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-8

 

Сергій Міхновський. До речі, всі, про кого ми говорили, закінчували Львівську друкарську академію, тобто це така школа, яка кожне десятиріччя давала якісь визначні імена. Міхновський же закінчив Львівську політехніку. Він і живописець, до речі. Та навіть ті ж самі Денисенко і Романишин, вони також і живописом, і скульптурою займаються. Але вони всі в графіці по своєму менталітету, скажімо так. Тут цікаво, що він застосовує золото, такій у нього прийом. Комусь подобається, комусь не подобається. У нього свій стиль. У нього спрямованість на поп-арт в живопису, але це накладає і на графіку якийсь відбиток. Він і безпредметний і предметний, якийсь колажовий. Він дуже відомий за кордоном, дуже добре продається. Постійно проходять персональні виставки у Львові, тобто працює досить успішно.»

Катерина Підгайна: «Взагалі коли ми авторів просили: «Дайте нам щось про себе, якусь інформацію», то було дуже складно. Тому що все це люди старої формації й загартування. Дати інформацію — це сказати, скільки персональних виставок пройшло, скільки нагород отримав — все. Ми їм: «Дайте нам опис авторської техніки, якісь свої думки, які ви вкладаєте». Відповідь: «Це вже ваша справа». Ось так і збираємо, що називається, по крупицях.

Роман Романишин. Це, дійсно, один з найвідоміших і в Україні, і за кордоном, по-перше, своїми сюжетами, образами, по-друге, своєю технікою. По-третє, тим, що Романишин, в принципі, працює абсолютно в усіх графічних техніках, які тільки відомі. Без перебільшення. Як Іра говорила, він займається і живописом, і скульптурою. До речі, в скульптурі він також поєднує графічні техніки, також використовує естамп в створенні скульптури, але все-таки основна концентрація у нього на графічних роботах. У нього унікальна авторська техніка, розробка — це «друк в три дошки».

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-9

 

А тут глибокий друк, глибокий відбиток. Зодіакальне коло. Окремі роботи, які, однак, збирається в єдине ціле.

Зараз він вже кілька років працює в старій техніці, яку він намагається відродити та не втратити в Україні. Саме так створювалися ікони. І Денисенко теж. Два таких мастодонти, які ще й експериментують.»

ГРАФІКА: Львів XX/XXI, фото-10

 

А ще на виставці представлені роботи Ігора Біликівського, Ореста Гнатів, Олега Денисенко, Сергія Іванова, Ярослава Качмара, Андрія Крицуна, Івана Остафійчука, Богдана Пікулицького, Володимира Пінігіна, Ігора Подольчака, Міхая Тимошенка, Юрія Чаришникова, Мирона Яців та Богдани Федорович. Кожен графік, на диво, самобутній.

 

Катерина та Ірина підкреслюють комплекснийй характер феномену українскої графіки. Тому на одной виставці представлені, з одного боку, такі разні, з іншого, такі схожі художники. Яких часом здається, об'єднує країна, в якій вони народились й творили, та графіка...

 

Експозиція «ГРАФІКА: Львів XX/XXI»

Де: БЦ «Леонардо» (ул. Б. Хмельницкого, 19-21).

Коли: 13 жовтня — 04 листопада.

 

А ми продовжимо нашу екскурсію після закриття виставки. Далі буде...

Читайте також: