Arm & Keno

Автор статті: Marina - 13 квітня 2017 року

Arm & Keno, фото-1

В потязі «Київ-Львів» мені зробили віртуальну екскурсію, розповідали, що неодмінно треба відвідати, наголошуючи, що Львів — то український Лондон (не в плані архітектури чи настрою міста, а в плані погоди). Тож їхати до Львова без парасольки не рекомендується. Добре, що в мене вже була та інформація. Але парасолька у валізі магічним чином раптом не з'явиться, тож дивилася я у вікно, по якому стікали краплі дощу, та розмірковувала про плани, парасольки, несправедливість та долю...

Напередодні ввечері ми домовилися про зустріч із KICKIT. Вирішили зустрінутися, погуляти та поспілкуватися. Arm та Keno обіцяли показати свій Львів. Плани, плани...

Яким було моє здивування, коли на вулиці мене зустріло сонце. Я бігла на зустріч (звісно, трохи запізнюючись — у мене ж вранці були гіркі думки), старанно роздиваляючись все навколо. Та раптом врізалася в двох хлопців.

— Марино?

— Тарасе?

(Добре, що в тому фейсбуці є фотографії)

Ось так несподіванно десь за 500 м до місця зустрічі почалася наша прогулянка.

Arm & Keno, фото-2

 

UnexploredCity: Будь ласка, розкажіть про 'Kickit'.

Tарас Arm: Кожен учасник починав, як індивідуальний артист, проте, так чи інакше, був зацікавлений в популяризації світової хіп-хоп культури в Україні. KICKIT зібрав їх разом. На даний момент, це група людей, майстрів церемоній, диск жокеїв, бітмейкерів, графіті-райтерів, художників і фотографів з усієї України. Створюючи власну історію хіп-хопу, зберігаючи світові традиції, ми працюємо в ім'я любові, миру, єдності та гарного дозвілля.

Я був останнім учасником, який приєднався. От вже більше 7 років працюємо разом. Ми вже не просто спільнота, ми — команда. Це вимагає відповідальності, бажання разом реалізовувати проекти. Якщо говорити про спільноту, слід зазначити, що є західноукраїнська. Це кілька десятків художників з різних міст. Ми постійно підтримуємо стосунки і робимо якісь спільні проекти.

Наприклад, Alarm, або «Вулична галерея», яка вже відкрилася у Львові. Вже цієї весни вона з'явиться в Луцьку. Також є проект для Франківська, але нема фінансування. Але рано чи пізно ми його все одно реалізуємо.

 

UnexploredCity: Розкажіть про плани на майбутнє.

Tарас Arm: Напевне, цього року буде фестиваль муралів у Львові (зараз шукаю кошти), адже ми виграли грант від міської ради (в рамках програми «Зробимо Львів кращим-2017»). Знайдемо ще грошей, потім буде зрозуміло, якого масштабу буде цей проект. Він стартуватимете у травні і закінчиться в листопаді. Ми плануємо зробити там приблизно 10 малюнків.

 

UnexploredCity: Кого плануєте залучати?

Tарас Arm: Українських вуличних художників.

 

UnexploredCity: Вже є якісь списки? Tарас Arm: Так, у мене є перелік художників, яких хотілося б запросити, але я ще діалог з ними не починав — це наступний етап. І все завершуватиметься туристичним маршрутом... (докладніше нижче — прим. авт.). Ми маємо ще достатньо часу, щоб це питання вивчити, допрацювати і зробити хороший продукт. Також буде фестиваль Alarm наприкінці липня. Плануємо провести графіті-фестиваль під одним із світових брендів. Ідея — на стадії пошуку додаткових коштів.

 

UnexploredCity: Самостійно зробити чи стати частиною якогось проекту європейського?

Tарас Arm: Скоріше друге. Це відомий бренд ('Meeting of Style'), завдяки якому хочеться заявити про Львів і Україну в мережі. Резонанс на графіті-сцені забезпечено. Це велика подія, про яку не треба довго розповідати. Хоча ми і свій графіті-фестиваль «Алярм» добре розкрутили, забезпечили йому популярність в нашій країні. Також плануємо оновлення «Львівської вуличної галереї».

UnexploredCity: А коли?

Tарас Arm: Поки ще не знаємо. У нас дуже багато проектів, і тепер треба трохи в часі їх розносити. Здається, Alarm у Львові відбувається раз на рік, а, насправді, він відбувається ще в Ужгороді, в Івано-Франківську, в Луцьку, а цього року ще й в Черкасах. Ще є плани на Білу Церкву та Суми. Бажання є, а це дуже важливо. Але ж не хочеться робити декілька важливих заходів в один і той же час.

Також у нас в галереї «Фарбований лис» зараз відбувається багато чого. Зараз — виставка Антона Косікова (Akey), в червні — виставка Дениса Метелина. Через два тижні ми хочемо відкрити фотовиставку, присвячену нелегальному малюванню на поїздах. Це буде цікава тема, такий собі експеримент. Будемо пробувати говорити про те, про що, по суті, не говорять на широкий загал. В новинах це показують однобоко, а ми спробуємо заглянути з іншої сторони. Сподіваємось, буде цікаво, що люди захочуть послухати. Звичайно, не все будемо розказувати, але тема цікава.

 

UnexploredCity: Так ви хочете розказати це за допомогою фотографій?

Tарас Arm: Це не буде тільки фотовиставка. Плануємо показ тематичних фільмів, записані інтерв`ю, лекції, скетчбатли.

 

UnexploredCity: Поїзд буде залучено?

Tарас Arm: Навряд чи ми його сюди затягнемо. Ми можемо намалювати його на стіні. У нас були різні ідеї. Не буду все розказувати, краще вже на власні очі все побачити. Ну і такі виставки ми весь рік будемо проводити тут, в галереї. Плюс територію заводу будемо перетворювати на галерею графіті під відкритим небом. Хочемо зробити такій хаб, де місцеві та туристи можуть помалювати шмат стіни в хорошій компанії.

Arm & Keno, фото-3

 

UnexploredCity: Є плани подорожувати?

Tарас Arm: Так, вже маю кілька пропозицій для створення муралів в різних містах.

 

UnexploredCity: З приводу ескізів — треба погоджувати ескіз чи ні?

Tарас Arm: Залежить від проекту. Хтось запрошує на основі вже створених робіт, хтось просить узгодити ескіз перед тим, як починати.

 

UnexploredCity: А як запрошують?

Tарас Arm: Також по-різному. Це можуть бути і муніципалітети, і громадські організації.

Arm & Keno, фото-4

 

UnexploredCity: Хто Ви за фахом?

Tарас Arm: Архітектор. Я багато років працював за фахом, але вирішив присвятити себе тільки мистецтву. Тут я можу себе більше реалізувати. І середовище мені більше подобається — цікавіше працювати.

 

UnexploredCity: Як Ви прийшли до стріт-арту, до графіки, взагалі, до малювання?

Tарас Arm: Малював я завжди, ще з малочку. А графіті побачив в журналі «Екстрим» в 2001 році.

 

UnexploredCity: Я так розумію, «Екстрим» поміняв багато життів?!

Tарас Arm: Є таке. Я навіть не пам'ятаю, з якою періодичністю він виходив, такі речі запалювали людей на все життя. Досі малюю, займаюся графіті. В той час не було до інтернету доступу, і ми їздили по різних містах, знайомились з людьми на фестивалях. Не було ні мобільних, ні соціальних мереж, і ти не уявляєш, що там відбувається у іншому місті. Мусиш їхати на фестиваль, про який тобі хтось там розказав, і на власні очі бачити, хто і що там малює. Майже у всіх були фотоальбоми — показували, сиділи, розглядали. Зараз цього нема. Можна, з дому не виходячи, знати, що там в Мельбурні малюють...

 

UnexploredCity: Коли взяли балон в руки?

Tарас Arm: Тоді і взяв — в 2001 році. Пішов на покинутий завод спробувати. Я в Тернополі почав малювати, потім приїхав у Львів, познайомився з великою спільнотою — і пішло-поїхало. Нова фарба, інтернет, інформація, журнали...

 

UnexploredCity: А що хочеться сказати з приводу співпраці з містом? Що хочеться прибрати? Чи, може, побажати комусь щось?

Tарас Arm: Львів — це хороший приклад співпраці художників з містом, тому що це свідомий діалог. Місцева влада розуміє, що вуличне мистецтво позитивно впливає на туристичну сферу і благоустрій. До нас дуже лояльно ставляться. Допомагають втілювати наші проекти, підтримують. Я вважаю, що це дуже хороша співпраця.

 

UnexploredCity: Володя, розкажіть про себе.

Keno: Почав малювати в 2005 році, починав суто з графіті, а цікавитися цим почав в 5-ому класі. Малював різні ескізи, збирав гроші на фарбу. У 2005 році все ж таки назбирав і вирішив, що досі малювати ескізи, треба переходити на стіни.

 

UnexploredCity: Перша стіна була у Моршині?

Keno: То не була стіна, просто написи незрозумілі. Можна сказати, що перший рік — це було просто теги і незрозумілі якісь написи. Після року малювання вже почало щось виходити більш-менш. Я ж довгий час малював суто шрифти (2007-2010). Десь з 2014 почав працювати з ілюстрацією, поєднувати шрифти, вносити якісь ілюстративні елементи. Поступово шрифти залишають мої композиції. Я думаю, що графіті відходить, відмирає... Класичне графіті вже не дуже цікаве.

 

UnexploredCity: Ви сказали, що перейшли з ескізів до стін. А є така тенденція, зараз не хочеться повернуться до ескізів?

Keno: Я ескізі завжди малюю, щодня.

Arm & Keno, фото-5

 

UnexploredCity: А якщо це робити окремими самостійними роботами? Є потреба спробувати себе у графіці? Масло? Акрил? Більш класичний живопис.

Keno: Я завжди малюю, я й картини малюю. Ось зараз я малюю велике полотно (2,6х1,5 м), займаюся веб-дизайном паралельно. Полотна я малюю не часто, але буває. Ескізи теж малюю кожен день практично — олівцем або ручкою, якісь зарисовки. Якщо ти малюєш, то це все разом йде, не може малювати суто балончиком і тільки графіті. Все, мені знається, починається з ескізів, потім вже йдуть стіни. На полотнах я малюю акрилом. Раніше малював маслом, пробував. Дуже багато зробив класичних полотен — натюрмортів різних, пейзажів. Ось це я малював маслом.

 

UnexploredCity: А хто Ви за фахом?

Keno: Я — вітражист. Маслом я малював, потім перейшов на акрил, тому що він набагато швидше висихає, з ним зручніше працювати. Плюс комбінувати з балончиком набагато легше. І зараз я малюю змішаною технікою — акрил плюс балон.

 

UnexploredCity: Треба експериментувати?

Keno: Завжди. Мені здається, що це основна мета мистецтва — експеримент.

Arm & Keno, фото-6

 

UnexploredCity: Авторська виставка. Наскільки це потрібно? І чи є таке бажання? Є що показати? Чи натюрморти хочеться показати, чи це був експеримент?

Keno: Це було більш для себе, я хотів навчитись це малювати, освоїти цю техніку, тому що я, в принципі, сам вчився живопису, і треба з чогось починати. Я копіював багато натюрмортів, це все з фотографій. Не можна взяти і навчитися малювати, треба з початку багато копіювати, і це були такі елементарні картинки — квіти і т.п. Але це я нікому навіть не розказую... Не виставлявся ніде. Просто ці картини я з часом продав, навіть їх у мене вже немає. Намалював я багато картин — може 100, а може, і більше. Попси такої (посміхається).

 

UnexploredCity: Це був пошук?

Keno: Я не скажу, що це був пошук. Я освоював техніку, матеріали, пензлі, всі ці акрилі, і масло — воно теж таке дуже специфічне.

Ми вже зробили багато виставок. Це досить позитивний досвід — організація виставок. І я думаю, що свою виставку теж з часом організую, але на це треба трохи часу. Мені здається, що за місяць-два неможливо підготуватись для нормальної виставки. А виставляти старі роботи, не дуже хочеться. Якщо готуватися, то, може, за рік-два продумувати концепт. Одно полотно можна малювати довго... Тому це такій процес не простий.

 

UnexploredCity: Тарас, а як Ви ставитеся до мистецтва? Ви вийшли на вулицю. А чи хочете зайти в студію і зробити щось?

Тарас Arm: Так, є бажання зайти в галерею, попрацювати в просторі. Це має свої переваги, тому що це більш доступно для людей. Якщо я хочу щось показати, я можу в одному місті зібрати людей і не переживати за погоду, тому що на вулиці інакше, є своя специфіка — ти же не будеш тягнути людей до цієї стіни. Тим більше, якщо вона одна, а ти хочеш показати кілька. Ми цю галерею і відкрили спеціально для того, щоб спробувати, як воно — вуличне мистецтво «запихати» в галерею. Але є бажання роботи не в класичному вигляді — просто повісити картину на стіну. Потрібен якийсь перформанс. Це треба обмірковувати.

Наприклад, у Франківську ми зробили виставку, де поєднали малювання на стінах і полотнах. У мене, взагалі, була анімація: на стіні я малював птахів, які залітають в приміщення і сідають на картини. Коли люди приходили на виставку, бачили птахів на полотнах... я розмістив збоку таку анімацію, планшет, де вони могли побачити, що, насправді, ця пташка летіла і сідала на картину... Зараз ці птахи замальовані. Глядачі побачили три птахи на стіні, а їх було штук 15. Треба щось цікаве придумувати. Можливо, поєднувати із скульптурою. Техніка приходить з роками, із експериментами. Постійно експериментуєш, і рано чи пізно ти знайдеш своє...

 

UnexploredCity: А зараз Ви працюєте? Якісь самостійні роботи робите — полотно, картон?

Тарас Arm: Мрію проекти поставити на автономні колеса.

Хочеться простого графіті на стіні

P.S. Гуляти, то ми гуляли. Балакати — балакали. Але думаєте цим все і закінчилося? Зуськи.

Хочете стріт-арт маршрут Львовом? Разом з хлопцями ми готуємо для Вас крутий маршрут (які ж ми молодці, аж сльози навернулися), який вже дуже скоро анонсуємо у нас на сторінці в фейсбуці.

P.P.S. А ще хлопці пообіцяли розказати про «Фарбований лис» — як дістатися, що потрібно сказати на прохідній (це великий-великий секрет) та, взагалі, що вони там планують робити.

 

Балакали, гуляли Hапруженно працювали: Тарас Arm, Володимир Keno та Марина Черновол.

Читайте також: